Ухвала

від 15.05.2024 по справі 908/966/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/966/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти"

на рішення Господарського суду Запорізької області

у складі судді Науменка А. О.

від 12.06.2023 та

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коваль Л. А., Мороз В. Ф., Чередко А. Є.

від 04.04.2024

за позовом Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти"

до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж

про визнання недійним акта,

ВСТАНОВИВ:

Державний навчальний заклад "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж про визнання недійсним та скасування акта про порушення № 10011577 від 28.11.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі № 908/966/23 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що:

- перевірка та складання акта про порушення № 10011577 від 28.11.2022 відбулися у відповідності до встановлених обставин та приписів діючого законодавства;

- відповідно до протоколу комісії № 1008 від 23.02.2023 нарахування необлікованої електричної енергії проведено за порушення споживачем саме п.п. 2 п. 8.4.2 ПРРЕЕ, тобто за відсутність пломби. При цьому, за пошкодження засобів вимірювальної техніки нарахування не проводилося;

- на споживача за укладеним договором розподілу № 467 покладено обов`язок зі збереження пломб, взятих на відповідальне зберігання відповідно до акта про пломбування від 14.02.2020, та нести відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань у вигляді сплати вартості необлікованої електричної енергії, визначеної відповідно до ПРРЕЕ.

Постановою від 04.04.2024 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 у справі № 908/966/23.

08 травня 2024 року Державний навчальний заклад "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/966/23.

Перевіривши касаційну скаргу Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами 1 - 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження; може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

В ухвалі від 12.04.2023 про відкриття провадження у справі № 908/966/23 Господарський суд Запорізької області, беручи до уваги клопотання Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти", дійшов висновку, що справа є малозначною, та вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В своїй касаційній скарзі Державний навчальний заклад "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти", як на підставу касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі, посилається на наявність випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначає, що для скаржника можливість оскаржити судові рішення у справі № 908/966/23 в касаційному порядку із зазначенням фактів, доказів має неабияке виняткове значення та впливає не тільки на освітній навчальний процес закладу, а загалом на життєдіяльність Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти", вимушено переміщених осіб та мешканців прилеглих територій у воєнний стан. Скаржник зауважує, що відключення навчального центру від електропостачання може призвести до негативних наслідків: у гуртожитках центру проживають здобувачі освіти, вимушено перемішені особи, наймачі житлових приміщень; в будівлі гуртожитку знаходяться найпростіше укриття та пункт незламності, створені органами влади та місцевого самоврядування в період воєнного стану.

Розглянувши доводи Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" щодо наявності випадку, передбаченого підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку, що викладені скаржником обставини мають загальний для теперішнього часу характер, позаяк будь-яким чином ніж висловленням незгоди з прийнятими судовими рішеннями та бажанням здійснити переоцінку вже встановлених судами обставин, що наразі виходить за межі повноважень Верховного Суду, не обґрунтовані. Суд звертає увагу, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Водночас, за змістом статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до частини 1 статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.

На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

У пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі та відсутність обставин, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 908/966/23 за касаційною скаргою Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, Суд не розглядає клопотання Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" про зупинення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/966/23.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/966/23 за касаційною скаргою Державного навчального закладу "Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.06.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова