Постанова

від 07.05.2024 по справі 911/3553/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/3553/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

прокуратури - Круш Т. О.,

третіх осіб - Биструшкіна В. Ю. (адвоката), Козиренка С. П. (самопредставництво).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства юстиції України та Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 1"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (колегія суддів: Скрипка І. М. - головуючий, Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) у справі

за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до: 1) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області, 2) Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 1",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Міністерства юстиції України,

про визнання недійсними рішення та державного акта про право постійного користування, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури (після зміни назви - Бучанська окружна прокуратура) (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Гостомельської селищної ради та Державної установи "Бучанська виправна колонія (№ 85)" (далі - ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", в якій просив:

- визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Бучанській виправній колонії (№ 85)" (далі - рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV);

- визнати недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2012 серії ЯЯ № 154647;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45549942 з виправлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, що розташована за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, з одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041;

- повернути у власність держави в особі Київської ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, яка розташована за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Мирна, 3.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що згідно з Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою від 18.03.1996 ІІ-КВ № 001538 Бучанській виправній колонії Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№ 85) для забезпечення її діяльності було надано в користування земельну ділянку спеціального призначення площею 19,6 га. Проте рішенням Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,8042 га у постійне користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Мирна, 3, для будівництва житлових будинків для службового житла персоналу установи; вилучено з акта постійного користування, який зареєстрований у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею від 18.03.1996 за № 11, земельну ділянку площею 2,8042 га та надано дозвіл на виготовлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8042 га ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" для будівництва житлових будинків для службового житла персоналу установи. Прокурор констатував, що на підставі цього рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2012 серії ЯЯ № 154647 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, про що в Книзі реєстрації державних актів про право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Гостомельської селищної ради здійснено запис за № 321094593000009. У подальшому державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстрація Плюс" Товкайло Уляна Василівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45549942 про реєстрацію виправлення права власності на спірну земельну ділянку, яким змінено форму власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну.

Як зазначав Прокурор, рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV прийняте всупереч вимог закону, оскільки Гостомельська селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності. Право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, на думку Прокурора, належить виключно Київській ОДА. Проте Прокурор зауважував, що Київська ОДА рішень щодо спірної земельної ділянки на користь ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" не приймала. Тому, за твердженням Прокурора, рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та виданий на його підставі Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2012 серії ЯЯ № 154647 є неправомірними та повинні бути визнані недійсними, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є незаконним та підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка - поверненню у державну власність в особі Київської ОДА.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/3553/20 (суддя Подоляк Ю. В.) у задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка спеціального призначення площею 19,6 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001538 надана в постійне користування Бучанській виправній колонії № 85, а майно, в т. ч. земельні ділянки, виправної колонії перебувають у державній власності та використовуються нею виключно для забезпечення виконання її завдань, розпорядження та управління майном виправної колонії здійснює Міністерство юстиції України. Тому суд першої інстанцій дійшов висновку, що органом, уповноваженим державою для захисту порушених прав держави щодо розпорядження об`єктами державної власності у спірних правовідносинах, є Міністерство юстиції України. Суд першої інстанції зазначив, що Прокурор, звертаючись до суду із цим позовом в інтересах держави, визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Київську ОДА.

Ураховуючи встановлені обставини звернення Прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора.

2.3. Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 911/3553/20 рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 скасоване, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Прокурора задоволено.

2.4. Верховний Суд ухвалив постанову від 21.03.2023 у справі № 911/3553/20, якою постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 911/3553/20 скасував, справу № 911/3553/20 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки питанню чи відбулося розмежування земель державної та комунальної власності у межах відповідного населеного пункту на момент прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV.

Верховний Суд також зазначив про необхідність дослідження обставин щодо наявності/відсутності реєстрації спірної земельної ділянки як державної власності і, зокрема, моменту такої реєстрації. Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що залежно від встановленого, обставини щодо розпорядження Гостомельською селищною радою спірною земельною ділянкою, а саме надання її у постійне користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" та обставини щодо реєстрації права власності на цю земельну ділянку за Гостомельською селищною радою, можуть мати різні правові підстави і тому правомірність вчинення таких дій підлягатиме оцінці у контексті законодавчих положень та фактичних даних, які були актуальні на час прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV.

Верховний Суд зазначив про недослідження судом апеляційної інстанції доводів Гостомельської селищної ради щодо поінформованості позивача саме з 2008 року про обставини, які стали підставою для подальшого прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV, у контексті розгляду заяви Гостомельської селищної ради про застосування позовної давності.

2.5. Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/3553/20 скасоване. Ухвалено нове судове рішення, яким позов Прокурора задоволено.

Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Бучанській виправній колонії № 85".

Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45549942 з виправлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, що розташована в смт. Гостомель, вул. Мирна, 3 з одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041.

Вирішено повернути у власність держави в особі Київської ОДА земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, яка розташована в смт. Гостомель, вул. Мирна, 3.

Здійснено розподіл судових витрат.

2.6. Суд апеляційної інстанції, встановлюючи обставини обґрунтованості позовної вимоги Прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зазначив таке:

- спірна земельна ділянка площею 2,8042 га (кадастровий номер 3210945900:01:037:0041) є частиною земельної ділянки, яка була надана у постійне користування для спеціального призначення Бучанській виправній колонії № 85 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ № 001538, виданим Гостомельською селищною радою народних депутатів;

- підставою виникнення права власності на земельну ділянку площею 2,8042 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України, серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2015. Державну реєстрацію зміни форми власності (вказано як комунальна) проведено 15.02.2019;

- реєстрація права власності на земельну ділянку площею 2,8042 га за Гостомельською селищною радою у 2016 році була здійснена за фактом знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (смт. Гостомель) із урахуванням зміненого цільового призначення відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012 (цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку), виданого на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 146-06-IV від 21.04.2011;

- зі зміненим цільовим призначенням земельна ділянка площею 2,8042 га підпадала під визначення пункту "б" частини 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за яким землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу;

- прийняття та набуття чинності у 2013 році Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" не є підставою для зміни правового режиму земельної ділянки державної власності, яка перебувала у постійному користуванні державної установи.

Як зазначив суд апеляційної інстанції, наведене свідчить про обґрунтованість вимоги Прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45549942 з виправлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, що розташована в смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, із одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" із питанням щодо зміни форми власності земельної ділянки площею 2,8042 га, кадастровий номер 3210945900:01:037:0041, та погодження будівництва житлових будинків на вказаній земельній ділянці у 2019 році не зверталася; Гостомельською селищною радою жодних рішень щодо прийняття у комунальну власність спірної земельної ділянки земельної ділянки площею 2,8042 га не приймалось, акти приймання-передачі цієї земельної ділянки до комунальної власності не складалися та звернення до державних органів про реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку не направлялися; у матеріалах справи відсутні докази щодо передачі з державної у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах смт. Гостомель Київської області станом на час прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV, тому зазначив, що Гостомельська селищна рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Водночас, посилаючись на положення статей 122, 20, 173, 117 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції виснував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та виданого на його підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012. Як зазначив суд апеляційної інстанції, вони прийняті з порушенням вимог статті 20, частини 3 статті 84, статті 117, статті 122 Земельного кодексу України, та стали підставою для проведення державної реєстрації зміни форми власності на спірну земельну ділянку з державної на комунальну.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи належність обраного Прокурором способу захисту, зазначив, що позов про визнання недійсними документів, на підставі яких за Гостомельською селищною радою проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а також про скасування рішення про державну реєстрацію від 15.02.2019 свідчить про обрання Прокурором належного способу захисту права державної власності з огляду, зокрема, на встановлення різних правових підстав розпорядження спірною земельною ділянкою Гостомельською селищною радою, а саме надання її в постійне користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", та обставин щодо реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку за Гостомельською селищною радою.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності на території Ірпінського регіону районної державної адміністрації відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності належать Київській ОДА. З огляду на викладене та з урахуванням установлення незаконності зміни форми власності спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимога Прокурора про повернення у власність держави в особі Київської ОДА земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, яка розташована в смт. Гостомель на вул. Мирній, 3, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що за відсутності доказів того, що позивачу у справі було відомо про прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та про видачу Державного акта серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012, немає підстав вважати, що строк позовної давності стосовно вимог про визнання їх недійсними пропущений. Суд апеляційної інстанції зауважив, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 заявлена в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності, оскільки Прокурор звернувся до суду з цим позовом 10.12.2020. Щодо вимоги про повернення спірної земельної ділянки, суд апеляційної інстанції зазначив, що з огляду на звернення Прокурора до суду з негаторним позовом, строк позовної давності не застосовується.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/3553/20.

3.2. Міністерство юстиції України, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, а також у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17.

3.3. ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/3553/20.

3.4. ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, а також у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17. ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1" зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у цій справі. Скаржник також посилається на помилкове незастосування судом апеляційної інстанції позовної давності до позовних вимог Прокурора.

3.5. ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1" у відзиві на касаційну скаргу Міністерства юстиції України зазначає про її обґрунтованість, тому просить її задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 - скасувати, та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 02.11.2021 у справі № 911/3553/20.

3.6. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Міністерства юстиції України просить залишити її без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 - без змін. Прокурор, посилаючись на вимоги законодавства, зазначає, що у Гостомельської селищної ради були відсутні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності шляхом її вилучення з постійного користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№85)", тому Державний акт від 27.06.2012 серія ЯЯ № 154647 на право постійного користування земельною ділянкою виданий протиправно.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ № 001538, виданим Гостомельською селищною радою народних депутатів, землекористувачем земельної ділянки площею 19,6 га є Бучанська виправна колонія № 85, якій у постійне користування надано землю для спеціального призначення.

4.2. Гостомельська селищна рада, розглянувши заяву начальника Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київської області про згоду на зміну цільового призначення частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні Бучанської виправної колонії № 85 на підставі Державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001538, із земель спеціального призначення на землі житлової та громадської забудови, ухвалила рішення "Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки" від 21.02.2008 № 701-27-V. Цим рішенням Гостомельська селищна рада надала дозвіл Бучанській виправній колонії № 85 на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 2,8042 га за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Мирна, 3, для будівництва жилих будинків для службового житла персоналу установи.

4.3. Згідно з рішенням Гостомельської селищної ради Київської області "Про затвердження матеріалів попереднього погодження та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки Бучанській виправній колонії № 85" від 25.09.2008 № 872-33-V затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки Бучанській виправній колонії № 85 для будівництва жилих будинків для службового житла персоналу установи загальною площею 2,8042 га за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Мирна, 3. Надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва жилих будинків для службового житла персоналу установи площею 2,8042 га за адресою: Київська обл., смт Гостомель, вул. Мирна, 3, за рахунок земель Бучанської виправної колонії № 85.

4.4. Як зазначили суди попередніх інстанцій, спірним рішенням Гостомельської селищної ради Київської області "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Бучанській виправній колонії № 85" від 21.04.2011 № 146-06-VІ затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Бучанській виправній колонії № 85 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області в селищі Гостомель на вул. Мирній, 3 для будівництва жилих будинків під службове житло персоналу установи. Вирішено вилучити з акта постійного користування, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 18.03.1996 за № 11, земельну ділянку площею 2,8042 га для будівництва жилих будинків для службового житла персоналу установи. Надано дозвіл на виготовлення акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 2,8042 га Бучанській виправній колонії № 85 в селищі Гостомелі на вул. Мирній, 3 для будівництва жилих будинків для службового житла персоналу установи.

4.5. На підставі цього рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.04.2011 № 146 Бучанській виправній колонії № 85 видано Державний акт від 27.06.2012 серії ЯЯ № 154647 на право постійного користування спірною земельною ділянкою, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що 15.02.2019 державний реєстратор прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстрація Плюс" прийняв рішення № 45549942 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку; сформував витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.02.2019 № 156454826, згідно з яким власником спірної земельної ділянки площею 2,8042 га є Гостомельська селищна рада, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, форма власності земельної ділянки - комунальна.

4.7. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.09.2018 № 139327882 власником земельної ділянки площею 16,6958 га з кадастровим номером 3210945900:01:037:0178, що розташована в смт. Гостомелі, на вул. Мирній, 3, є Гостомельська селищна рада, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та постійної діяльності інших, створених відповідно до законів України, військових формувань, форма власності земельної ділянки - державна.

4.8. Як зазначив суд апеляційної інстанції на виконання вказівок, визначених у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у цій справі, Північний апеляційний господарський суд установив таке:

- наявною у справі довідкою "Про правовий статус земельної ділянки", виданою відділом земельних ресурсів у місті Ірпені Київської області (вих. № 5867 від 17.12.2008) щодо спірної земельної ділянки площею 2,8042 га підтверджено, що така земельна ділянка, згідно з формою 2-зем обліковується до розмежування земель державної та комунальної власності як землі державної власності;

- згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3212624062018 від 04.10.2018 підтверджено дату реєстрації 17.12.2015 в Управлінні Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області земельної ділянки державної власності площею 16,6958 га на підставі Державного акта від 18.03.1996 № ІІ-КВ 001538 за Бучанською виправною колонією № 85;

- згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 27.09.2018: за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 845077632109 обліковується земельна ділянка з кадастровим номером 3210945900:01:037:0178 площею 16,6958 га, зареєстровано право власності 05.02.2016; підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 28160494 від 10.02.2016; форма власності - державна;

- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 15.02.2019 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 845212832109 підтверджено внесення запису із змінами згідно із заявою від 15.02.2019 про форму власності - "комунальна" на спірну земельну ділянку площею 2, 8042 га, дата та час державної реєстрації 08.02.2016, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28160016 від 10.02.2016.

4.9. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання недійсними рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та Державного акта про право постійного користування спірною земельною ділянкою, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернення спірної земельної ділянки Київській ОДА.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Прокурора: про визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012; про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 45549942 від 15.02.2019 з виправлення права власності на спірну земельну ділянку з одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на цю земельну ділянку; про повернення у власність держави в особі Київської ОДА спірної земельної ділянки.

5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини 2 зазначеної статті).

5.6. Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

5.7. Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.8. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України).

5.9. Отже передумовою для визнання недійсним акта органу місцевого самоврядування є встановлення судами невідповідності цього акта вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу місцевого самоврядування, який його видав, а також порушення у зв`язку з прийняттям цього акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.10. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

5.11. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем може бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

5.12. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17.

5.13. Отже, негаторний позов - це вимога власника (титульного володільця), який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею.

5.14. Колегія суддів зазначає, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України).

5.15. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, постановах Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19.

5.16. У постанові від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що власник із дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Отже, метою віндикаційного позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

5.17. У позовній заяві Прокурор стверджував, що повноваження стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою належать до компетенції Київської ОДА, однак Київська ОДА будь-яких рішень щодо вилучення з постійного користування Бучанської виправної колонії № 85 спірної земельної ділянки для будівництва житлових будинків під службове житло персоналу установи не приймала, як і не приймала будь-яких розпоряджень щодо зміни форми власності з державної на комунальну щодо цієї земельної ділянки, які могли б стати підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та проведення реєстрації виправлення права власності зі зміною її форми. Прокурор також у позовній заяві зауважував, що спірна земельна ділянка зареєстрована за Гостомельською селищною радою, тому держава позбавлена можливості користуватися і розпоряджатися нею за цільовим призначенням. За наведених обставин Прокурор вважав, що рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку за Гостомельською селищною радою слід скасувати відповідно до статей 16, 21, 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Посилаючись на положення статті 391 Цивільного кодексу України, Прокурор зазначав про необхідність повернення у власність держави в особі Київської ОДА спірної земельної ділянки.

5.18. Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Прокурора, враховуючи обставини звернення Прокурора в інтересах неналежного позивача, тобто особи, яка не уповноважена на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.

5.19. Суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість рішення суду першої інстанції, зазначивши, що у справі, яка розглядається, спір стосується, зокрема, встановлення власника земельної ділянки та органу, який був уповноважений розпоряджатися такою ділянкою (селищна рада чи Київська ОДА), тому Прокурор звернувся у межах справи № 911/3553/20 за захистом саме таких прав, а не прав, які входять до повноважень Міністерства юстиції України.

5.20. Суд апеляційної інстанції, перевіряючи обґрунтованість вимоги Прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зазначив таке:

- спірна земельна ділянка площею 2, 8042 га (кадастровий номер 3210945900:01:037:0041) є частиною земельної ділянки, яка була надана у постійне користування для спеціального призначення Бучанській виправній колонії № 85 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 18.03.1996 серії ІІ-КВ № 001538, виданим Гостомельською селищною радою народних депутатів;

- підставою виникнення права власності щодо спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України, серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2015. Державну реєстрацію зміни форми власності (вказано як комунальна) проведено 15.02.2019;

- реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Гостомельською селищною радою у 2016 році була здійснена за фактом знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (смт. Гостомель) з урахуванням зміненого цільового призначення відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012 (цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку), виданого на підставі спірного рішення Гостомельської селищної ради № 146-06-IV від 21.04.2011;

- зі зміненим цільовим призначенням спірна земельна ділянка підпадала під визначення пункту "б" частини 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за яким землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу;

- прийняття та набуття чинності у 2013 році Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" не є підставою для зміни правового режиму земельної ділянки державної власності, яка перебувала у постійному користуванні державної установи.

Тому, як зазначив суд апеляційної інстанції, наведене свідчить про обґрунтованість вимоги Прокурора про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.02.2019 № 45549942 з виправлення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041, що розташована в смт. Гостомель, вул. Мирна, 3, з одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на спірну земельну ділянку.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" з питанням щодо зміни форми власності спірної земельної ділянки та погодження будівництва житлових будинків на вказаній земельній ділянці у 2019 році не зверталася; Гостомельською селищною радою жодних рішень щодо прийняття у комунальну власність спірної земельної ділянки не приймалось, акти приймання-передачі цієї земельної ділянки до комунальної власності не складалися та звернення до державних органів про реєстрацію права комунальної власності на вказану земельну ділянку не направлялися; у матеріалах справи відсутні докази щодо передачі з державної у комунальну власність спірної земельної ділянки.

5.21. Поряд із цим суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах смт. Гостомель Київської області станом на час прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV, тому зазначив, що Гостомельська селищна рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України. Водночас, посилаючись на положення статей 122, 20, 173, 117 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції виснував про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV та виданого на його підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012, оскільки, за висновком апеляційного господарського суду, вони прийняті з порушенням вимог статті 20, частини 3 статті 84, статті 117, статті 122 Земельного кодексу України та стали підставою для проведення державної реєстрації зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну.

5.22. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи належність обраного Прокурором способу захисту, зазначив, що позов про визнання недійсними документів, на підставі яких за Гостомельською селищною радою проведено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку та про скасування рішення про державну реєстрацію від 15.02.2019 свідчить про обрання Прокурором належного способу захисту права державної власності з огляду, зокрема, на встановлення різних правових підстав розпорядження спірною земельною ділянкою Гостомельською селищною радою, а саме надання її у постійне користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)" та обставин щодо реєстрації права комунальної власності на цю земельну ділянку за Гостомельською селищною радою.

Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за відсутності на території Ірпінського регіону районної державної адміністрації відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності належать Київській ОДА. З огляду на викладене та з урахуванням установлення судом незаконності зміни форми власності спірної земельної ділянки суд апеляційної інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка підлягає поверненню власнику, а відтак вимога Прокурора про повернення у власність держави в особі Київської ОДА спірної земельної ділянки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

5.23. Міністерство юстиції України та ПрАТ ""Домобудівельний комбінат № 1", звертаючись із касаційними скаргами, посилаються на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 та постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17.

ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1" зазначає також, що суд апеляційної інстанції проігнорував вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у цій справі. Скаржник посилається на помилкове незастосування судом апеляційної інстанції позовної давності до позовних вимог Прокурора.

5.24. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

5.25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій ухвалено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.26. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, Верховний Суд зазначає таке.

5.28. Колегія суддів установила, що Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Національної гвардії України до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання недійсними рішень Затоківської селищної ради від 30.12.2004 № 1312 "Про надання земельної ділянки суб`єкту підприємницької діяльності Кондратенко О. В. у довгострокову оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу" та від 18.11.2005 № 1749 "Про надання земельної ділянки медичному реабілітаційному центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України "Тополя" у постійне користування для експлуатації та обслуговування оздоровчого закладу". Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов таких висновків:

"Відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який був чинним на час прийняття Затоківською селищною радою оспорюваних рішень, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Характерною особливістю права державної власності на землю є те, що держава реалізує своє право власності на землю через відповідні органи державної влади, які фактично і здійснюють комплекс правомочностей власника (держави), визначених у частині першій статті 78 ЗК України, у тому числі й розпоряджаються землею державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності (частина перша статті 84 ЗК України). За загальним правилом статті 122 ЗК України питання передачі ділянок із земель державної власності в приватну перебуває в компетенції органу виконавчої влади, а не органу місцевого самоврядування.

Разом з тим відповідно до частини першої статті 122 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради надавали земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Крім того, згідно з пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" ЗК України до моменту розмежування земель державної та комунальної власності сільська, селищна, міська рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту. Право розпорядження нерозмежованою землею поза межами населеного пункту належало органам виконавчої влади.

У статті 122 ЗК України передбачено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування на час виникнення спірних правовідносин, оскільки після змін, внесених Законом України від 16 вересня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву", розподіл повноважень щодо надання у власність та користування земельних ділянок державної та комунальної власності, передбачений коментованою статтею, став універсальним.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що як органи влади, так і органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпорядження земельними ділянками, які відрізняються лише своїми характеристиками, такими, як місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, категорія.

Сам обсяг повноважень, тобто у межах своєї компетенції надавати земельні ділянки у постійне користування, користування, оренду, чи передавати їх у власність, є аналогічним.

Такий висновок підтверджується змістом статей шостої - сімнадцятої ЗК України".

5.29. У справі № 916/1979/13 спір виник у зв`язку із ухваленням органом місцевого самоврядування рішення про розпорядження нерозмежованою земельною ділянкою. Позов Прокурора мотивовано тим, що надана в оренду земельна ділянка є складовою земельної ділянки, яку в 1988 році передано у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР, тому порушується право держави на вказану земельну ділянку, що належить до земель оборони. Суди у справі № 916/1979/13 установили, що Затоківська селищна рада як орган місцевого самоврядування незаконно розпорядилася спірною земельною ділянкою, яка є державною власністю, оскільки була надана у 1988 році у постійне користування Головному управлінню внутрішніх військ УРСР. Проте позов прокурора у справі № 916/1979/13 залишено без задоволення у зв`язку зі спливом позовної давності.

5.30. Колегія суддів установила, що постанова від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківського обласного управління водних ресурсів, Краснокутського міжрайонного управління водного господарства, Харківської обласної державної адміністрації до Фізичної особи - підприємця Іванюковича Ігоря Семеновича, В`язівської сільської ради Краснокутського району Харківської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку. У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов таких висновків:

"Вказані висновки судами правомірно зроблено виходячи з того, що спірна земельна ділянка, розташована в межах с. Михайлівка на території В`язівської сільської ради, належить до земель водного фонду і в силу вищенаведених законодавчих положень державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування до моменту розмежування земель державної і комунальної власності щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці".

У справі № 922/2222/17 спір стосувався також правомірності розпорядження земельною ділянкою органом місцевого самоврядування. Позовні вимоги прокурора у справі № 922/2222/17 обґрунтовано тим, що спірні рішення сільської ради прийняті всупереч вимог статей 12, 122 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування" та статті 51 Водного кодексу України, а саме за відсутності в органу місцевого самоврядування відповідних повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

5.31. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справах № 916/1979/13, № 922/2222/17, на які посилаються скаржники, є подібними зі спірними правовідносинами у справі № 911/3553/20, що розглядається, оскільки виникли у зв`язку із прийняттям органами місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження нерозмежованими земельними ділянками, і суди у кожній із наведених справ установлювали обставини щодо відповідності таких рішень закону і засадам правового порядку, щодо порушення права того державного органу, повноваження якого перебрав орган місцевого самоврядування, а також щодо порушення права власності держави на землю в разі, якщо орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився землею, що перебуває у державній власності. Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції у справі № 911/3553/20, яка розглядається, посилався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 та в постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 922/2222/17. Проте, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки, наведені у цих постановах, про що стверджують скаржники, та не виконав вказівок, які наведені у постанові Верховного Суду в цій справі.

5.32. Колегія суддів зазначає, що статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

5.33. За змістом частин 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення спірного рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

5.34. Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (пункт 2 частини 1 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"(тут і далі в редакції, чинній на момент ухвалення спірного рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV)).

5.35. Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

5.36. До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці 3 пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац 1 пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України).

5.37. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13, згідно з пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України до моменту розмежування земель державної та комунальної власності сільська, селищна, міська рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту. Право розпорядження нерозмежованою землею поза межами населеного пункту належало органам виконавчої влади.

5.38. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи цю справу, при з`ясуванні обставин проведення розмежування земель державної та комунальної власності у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці встановив, що матеріали справи не містять належних доказів розмежування земель державної та комунальної власності в межах смт. Гостомеля Київської області станом на час прийняття рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV, тому дійшов висновку, що Гостомельська селищна рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

5.39. Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у цій справі Суд зазначав, що від визначення обставин проведення розмежування земель державної та комунальної власності у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, залежить встановлення правомірності дій Гостомельської селищної ради.

5.40. Поряд із цим суд апеляційної інстанції, встановивши, що Гостомельська селищна рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, дійшов висновку, що її рішення прийняте з порушенням вимог статті 20, частини 3 статті 84, статті 117, статті 122 Земельного кодексу України, не зазначивши, в чому саме полягає порушення Гостомельською селищною радою зазначених вимог Земельного кодексу України на момент ухвалення рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV.

5.41. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази щодо передачі з державної у комунальну власність спірної земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:037:0041 (площею 2, 8042 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено Закон України, серія та номер: 5245-VI, виданий 06.09.2015; державну реєстрацію зміни форми власності (вказано як комунальна) проведено 15.02.2019.

Поряд із цим суд апеляційної інстанції зазначив, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Гостомельською селищною радою у 2016 році була здійснена за фактом знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (смт. Гостомель) з урахуванням зміненого цільового призначення відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012 (цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку), виданого на підставі рішення Гостомельської селищної ради від 21.04.2011 № 146-06-IV.

При цьому суд апеляційної інстанції, зазначаючи про недійсність рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 21.04.2011 № 146-06-VІ та виданого на його підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 154647 від 27.06.2012, вказав, що вони стали підставою для проведення державної реєстрації зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну.

5.42. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова містить суперечливі висновки як щодо повноважень Гостомельської селищної ради, так і щодо підстав для проведення державної реєстрації зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну.

Суд апеляційної інстанції, зазначивши про те, що Гостомельська селищна рада була повноважна розпоряджатися нерозмежованою землею в межах населеного пункту відповідно до пункту 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, водночас дійшов висновку, що її рішення прийняте з порушенням вимог статті 20, частини 3 статті 84, статті 117, статті 122 Земельного кодексу України. Суперечливим є також висновок суду апеляційної інстанції і про підстави для проведення державної реєстрації зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну, що відповідно до вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України свідчить про необґрунтованість судового рішення.

5.43. Колегія суддів також звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2023 у цій справі, щодо способу захисту, обраного Прокурором.

5.44. Прокурор у справі № 911/3553/20 звернувся з позовом, зокрема, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із одночасним припиненням прав Гостомельської селищної ради на земельну ділянку, а також про повернення у власність держави в особі Київської ОДА спірної земельної ділянки на підставі статті 391 Цивільного кодексу України.

5.45. У постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у цій справі Суд звертав увагу на те, що Прокурор, обґрунтовуючи вимогу щодо скасування рішення про державну реєстрацію, зазначив, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Реєстрація Плюс" Товкайло У. В. прийнято рішення про реєстрацію виправлення права власності на спірну земельну ділянку та змінено форму власності з державної на комунальну (у 2019 році). Таким чином, Суд зауважив, що в позові фактично стверджується про те, що право власності за державою на вказану ділянку вже було раніше зареєстровано, однак внаслідок прийняття спірного рішення державного реєстратора, таке право було змінено. Тому Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення правового змісту таких рішень та їх правових наслідків. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у цій справі зазначив, що дослідження обставин щодо наявності/відсутності реєстрації спірної земельної ділянки як державної власності і, зокрема, моменту такої реєстрації, є необхідним як під час розгляду вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію, так і під час встановлення обставин щодо розмежування земель державної та комунальної власності у відповідному населеному пункті. Верховний Суд наголосив, що залежно від установленого, обставини щодо розпорядження спірною земельною ділянкою Гостомельською селищною радою, а саме надання її у постійне користування ДУ "Бучанська виправна колонія (№ 85)", та обставини щодо реєстрації права власності на цю земельну ділянку за Гостомельською селищною радою можуть мати різні правові підстави і, відповідно, правомірність вчинення таких дій підлягатиме оцінці у контексті законодавчих положень та фактичних даних, які були актуальними на час прийняття оскаржених рішень.

Проте суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статті 316 Господарського процесуального кодексу України, не встановив правовий зміст правовий зміст рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та про державну реєстрацію зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну та їх правові наслідки.

5.46. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, які колегія суддів вважає за необхідне врахувати на підставі частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 52 Земельного кодексу України).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21).

5.47. Визначальним критерієм для розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном є відсутність або наявність у позивача володіння майном. Така відсутність або наявність визначається виходячи із принципу реєстраційного підтвердження володіння, відповідного до якого володіння нерухомим майном підтверджують відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18). На відміну від вимоги про витребування майна з володіння його набувача, негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

5.48. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (подібні висновки викладені у постановах постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17).

5.49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що з урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

5.50. Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у цій справі звертав увагу на особливості віндикаційного та негаторного позовів, зазначивши, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Водночас предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Проте апеляційний господарський суд, розглядаючи справу № 911/3553/20 наведеного не врахував.

5.51. Крім того, як уже зазначалося, оскаржувана постанова містить суперечливі висновки щодо повноважень Гостомельської селищної ради та підстав для проведення державної реєстрації зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну. Суд апеляційної інстанції не встановив на виконання вказівок Верховного Суду у цій справі правовий зміст рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та про державну реєстрацію зміни форми власності спірної земельної ділянки з державної на комунальну та їх правові наслідки.

5.52. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236, 316 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дослідив наявні у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права.

5.53. Отже, доводи скаржників, наведені у касаційних скаргах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.

5.54. Оскільки суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у справі, що розглядається, не врахував вимог процесуального законодавства, не надав належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а також не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 21.03.2023 у цій справі, тому висновки суду про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

5.55. Зважаючи на викладене, касаційні скарги Міністерства юстиції України та ПрАТ "Домобудівельний комбінат № 1" належить задовольнити частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 - скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційні скарги слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

6.4. Під час нового розгляду справи Північному апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Приватного акціонерного товариства "Домобудівельний комбінат № 1" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 911/3553/20 скасувати, справу № 911/3553/20 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак