Постанова

від 14.05.2024 по справі 911/1316/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1316/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючий, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.;

за участю

представника позивача Бордаченка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Черногуз А.Ф.)

від 19.09.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Євсіков О.О., судді - Корсак В.А., Алданова С.О.)

від 11.03.2024

у справі за позовом ОСОБА_1

до 1) Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець",

2) Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів громадської організації та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" (надалі - ГО), просив визнати недійсними у повному обсязі рішення загальних зборів членів ГО, оформлені протоколом від 27.08.2022; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, проведену 21.09.2022 державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі рішень загальних зборів членів ГО, оформлених протоколом від 27.08.2022.

2. Позивач стверджує, що його права на управління ГО (як члена та голови) були порушені. Це сталося внаслідок неправомірного проведення загальних зборів, де було прийнято рішення щодо зміни складу органів управління. Порушення полягає в тому, що збори скликались ініціативною групою, що не повідомляла позивача про їх скликання; на зборах не було присутньо достатньої кількості дійсних членів ГО, щоб вважати їх правомірними (відсутній кворум, необхідний згідно зі Статутом ГО).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. ГО СТ "Дніпровець" створене та діє без створення відокремлених підрозділів згідно з Конституцією України, Законом України "Про громадські об`єднання" та чинним законодавством України, а також цим Статутом. Товариство добровільно об`єднує громадян України на засадах спільності, рівноправності своїх членів, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі (пункт 1.2 Статуту).

4. ОСОБА_1 став членом ГО з вересня 1989 року. Цей факт підтверджується списком членів організації від 08.04.2017, де він значиться під номером 156.

5. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру від 24.05.2017, ОСОБА_1 на той час обіймав посаду керівника ГО.

6. Згідно з пунктом 5.2.9 Статуту правління ГО зобов`язане скликати загальні збори членів не менше одного разу на рік. Збори також можуть бути скликані на вимогу: не менше 10% членів ГО, ревізійної комісії.

7. Згідно з пунктом 5.2.8 Статуту загальні збори ГО правомірні вирішувати питання, якщо на них присутня: понад половини всіх членів ГО або уповноважених - одна особа від чотирьох членів ГО.

8. Згідно з пунктом 5.2.9 Статуту, ініціативна група, що складалася з членів правління ГО, запропонувала провести загальні звітно-виборчі збори товариства 27.08.2022 о 10 годині.

9. Статут ГО не визначає чіткого порядку та способу повідомлення членів про загальні збори.

10. Ініціативна група вжила певні необхідні для повідомлення членів товариства про проведення зборів дії, розміщувала оголошення та надсилала повідомлення у месенджері, де здійснюється комунікація між членами ГО.

11. 27 серпня 2022 року відбулися загальні збори членів ГО з таким порядком денним:

(1) обрання голови та секретаря загальних зборів членів ГО;

(2) звіт голови правління ГО ОСОБА_1 та члена ревізійної комісії ОСОБА_2 ;

(3) вибори нового складу правління ГО;

(4) вибори нового голови правління ГО;

(5) вибори нового складу ревізійної комісії ГО;

(6) різне - пропозиції, зауваження.

12. Згідно з протоколом зборів:

- на момент проведення зборів ГО налічувала 391 члена (з них 23 особи померли). Участь у зборах взяли 193 члени. До протоколу додано реєстр присутніх, які брали участь у зборах;

- усі рішення, окрім обрання голови правління (192 голоси "за"), прийняті одноголосно (193 голоси "за"). Звіт голови правління та члена ревізійної комісії не розглянуті через їх ненадання. Визнано роботу голови правління та члена ревізійної комісії незадовільною та виражено їм недовіру. ОСОБА_3 обраний головою правління. Також був обраний новий склад ревізійної комісії. Новообраному голові правління доручено: провести державну реєстрацію змін до відомостей ГО, а також виключити ОСОБА_4 зі складу осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи.

13. Протокол підписали голова загальних зборів членів ОСОБА_5 та секретар загальних зборів ОСОБА_6 .

14. Статут ГО не визначає порядку реєстрації учасників на зборах та підрахунку їх голосів. Фіксація кількості голосів тих, хто підтримував чи відхиляв пропозиції, що були надані на розгляд зборам, була відсутня.

15. 21 вересня 2022 року о 15:17 була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу.

16. З`ясовуючи реально можливу кількість членів товариства станом на дату проведення зборів, суд встановив:

- надані позивачем копії списків членів ГО станом на 01.01.2022 (394 особи) та відповідачем- станом 27.08.2022 (393 особи) містять суперечливі дані, тому за основу слід брати останній доступний список членів ГО, доданий до реєстраційної справи;

- цей список датований 08.04.2017 (додаток до протоколу №1 загальних зборів об`єднання від 08.04.2017) та містить інформацію щодо 389 членів ГО . Цей список на противагу реєстру присутніх від 27.08.2022 (що є простим переліком присутніх, без підтверджень дійсної присутності особи підписом (або іншим способом засвідчення) чи підрахунку волевиявлень кожного з присутніх членів щодо окремих питань загальних зборів, що були на розгляді зборів) містить особисті підписи членів, що підтверджує їх присутність на зборах;

- 18 членів ГО зі списку від 08.04.2017 померли. ОСОБА_7 була виключена з членів ГО. С/т "Дніпровець" не може бути членом ГО, оскільки не є фізичною особою;

- сторони не надали доказів (рішень/протоколів) про прийняття нових членів або виключення колишніх членів загальними зборами чи правлінням у період між 08.04.2017 та 27.08.2022. Надані відповідачем копії заяв про вступ до ГО не свідчать про автоматичне членство, адже остаточне рішення про прийняття приймається правлінням та загальними зборами згідно зі Статутом ГО;

- кількість дійсних членів ГО, які повинні враховуватися при визначенні кворуму, становить 369 осіб, тому для дотримання кворуму необхідна присутність як мінімум 185 осіб, що відповідає вимогам пункту 5.2.8 Статуту ГО.

17. На спірних зборах могли бути присутніми та голосувати відповідно до Статуту ГО лише 175 осіб з тих, що внесені до реєстру присутніх.

18. Суд провів порівняльний аналіз списку членів ГО від 08.04.2017 та реєстру присутніх на зборах 27.08.2022. Було встановлено, що 11 осіб, зазначених у реєстрі присутніх на зборах 27.08.2022, не значилася у списку членів ГО від 08.04.2017.

19. До реєстру присутніх на зборах 27.08.2022 була включена ОСОБА_7 (п. 137 реєстру), яка відповідно до списку 2017 року була виключена з членів товариства, що додатково підтверджується змістом протоколу загальних зборів ГО від 17.07.2004. Доказів повторного прийняття її до членів не нандано.

20. 4 особи, зазначені у реєстру присутніх, на момент зборів 27.08.2022 вже померли: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (відповідь на адвокатський запит у вигляді листа № 12629/8.4-23 від 14.04.2022).

21. 4 особи, зазначені у реєстру присутніх, на момент зборів 27.08.2022 перебували за кордоном: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (лист від 19.06.2023 Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, наданий на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 29.05.2023); ОСОБА_14 (копія закордонного паспорту цієї особи та посвідки на проживання у Німеччині від 04-03-2022).

22. Відповідач надав довіреність ОСОБА_15 на представлення його інтересів на зборах. Ця інформація не зафіксована ні в протоколі, ні в списку присутніх. Довіреність ОСОБА_15, датована 24.08.2022, не була надана реєстратору зборів.

23. На спірних зборах могли бути присутніми та голосувати у відповідності до статуту Організації 175 осіб, що внесені до реєстру присутніх.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

24. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.09.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024, позов задоволено.

25. Суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що загальні збори не мали повноважень приймати рішення з питань, які були винесені на порядок денний, оскільки на спірних зборах могли бути присутніми та голосувати у відповідності до статуту 175 осіб, що внесені до реєстру присутніх, а кворум становив 185 осіб.

26. За висновком судів прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму призвело до порушення прав позивача, якого таким рішенням було позбавлено можливості брати участь в управлінні організацією, можливості виступити на зборах, враховуючи також і те, що позивач на момент проведення зборів був головою правління та мав би звітувати перед зборами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження

27. 28.03.2024 ГО надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку касаційну скаргу за підписом адвоката Ларичева В.В. ГО просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

28. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначив випадки, передбачені пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

29. В обґрунтування доводів та вимог касаційної скарги скаржник зазначає:

- суди неправильно застосували норми статті 87, 88 ЦК України, не врахували висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 10.05.2018 у справі № 906/592/17, що "особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення". За твердженням скаржника, збори були скликані та проведені відповідно до Статуту ГО та законодавства України. Їх проведення було погоджено з Воронківською сільською радою. Оголошення про загальні збори заздалегідь було розміщено на дошці об`яв та в месенджері Вайбер, в якому здійснюється переписка з членами ГО, в тому числі з позивачем. Позивач проігнорував повідомлення про збори та всіляко намагався завадити їх проведенню. Мета позивача - зберегти свою посаду голови ГО (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);

- суди порушили норми статей 13, 14, 74, 77, 79 ГПК України, оскільки висновки щодо кількості дійсних учасників ГО зробили, ґрунтуючись на припущеннях, відповідно до списку 2017 року, який не відповідає дійсності. Цей список було складено особисто позивачем та містив відомості щодо осіб, стосовно яких не було прийнято рішень про прийняття до складу учасників ГО. Через невірне визначення кількості членів суди помилково дійшли висновку про відсутність кворуму на зборах 27.08.2022. Обов`язок із доведення відсутності кворуму на відповідних зборах покладений на позивача. Надані позивачем докази щодо кількості членів ГО є недопустимими доказами. Не вбачається можливим встановити, на підставі яких саме даних було встановлено таку кількість членів ГО, яку наведено в списку, наданому позивачем. Статутом ГО не встановлено порядку обрання уповноважених представників, а тому до участі у зборах допускались особи з членською книжкою садовода ГО, і бралися до уваги заяви осіб, які не з`явились, але уповноважили на участь у зборах інших осіб (пункт 4 частини другої статті 287, пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

30. Окремо скаржник посилається на статтю 62 Конституції України, статтю 6 Конвенції та застосування принципу презумпції невинуватості.

Позиція інших учасників справи

31. 18 квітня 2024 року позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог касаційної скарги, оскільки у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №906/592/17 відсутній правовий висновок щодо застосування статей 87, 88 ЦК України, обставини справи №911/1316/23 суттєво відрізняються від справи №906/592/17. Правовий висновок Верховного Суду у справі №906/592/17 не стосується питань кворуму та не може бути застосований до даної справи.

32. Позивач також заперечує твердження скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій ґрунтували свої рішення на припущеннях; наголошує, що суди використовували достовірні докази, такі як список членів ГО від 08.04.2017 року з реєстраційної справи та положення Статуту ГО від 2017 року, і цей список від 08.04.2017 року був складений не позивачем, як стверджує скаржник, а ОСОБА_4 та Андрусенко Н.Д. Згода сільської ради на проведення зборів не має юридичного значення для справи, оскільки ні Статутом ГО, ні законодавством України така згода не передбачена. Окрім того, позивач вказує, що суд касаційної інстанції не має повноважень переоцінювати докази або встановлювати нові обставини справи.

33. За твердженням позивача, скаржник помилково посилається також на презумпцію невинуватості у цій справі. Ця справа не є кримінальною, а стосується господарського спору, де предметом розгляду є правомірність рішень, прийнятих на зборах ГО.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи та повноважень суду касаційної інстанції

34. Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. У частині сьомій статті 301 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

36. Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

37. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає неприйнятними аргументи скаржника, що стосуються переоцінки доказів й надання переваги доказам скаржника над іншими доказами позивача, що надавались сторонами на підтвердження обставин кількості дійсних членів ГО, які брали участь у зборах. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати інші обставини справи стосовно кворуму, необхідного для прийняття рішень, що були відхилені у рішенні та постанові судів.

Щодо аргументів стосовно неправильного застосування статей 87, 88 ЦК

38. Стаття 87 ЦК України регулює порядок створення юридичної особи, а стаття 88 цього Кодексу - вимоги до змісту установчих документів.

39. Скаржник не обґрунтував, яким чином суди попередніх інстанцій неправильно застосували ці норми. Слід зазначити, що спір у цій справі не стосується ні порядку створення юридичної особи, ні порушення вимог до змісту установчих документів.

40. Скаржник посилався на неправильне застосування норм статей 87, 88 ЦК України в тому аспекті, що суди не брали до уваги, що 1) "положеннями Статуту ГО "не визначено конкретного механізму індивідуального повідомлення члена садівничого товариства про проведення загальних зборів"; 2) "Статутом товариства чітко встановлено порядок прийняття нових членів"; 3) "Загальні збори ГО скликались та відбулись у повній відповідності до Статуту та законодавства України". Такі аргументи не є обґрунтуванням неправильного застосування норм матеріального права (яким відповідно до частини третьої статті 311 ГПК України вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню). Натомість вони спрямовані на дослідження положень Статуту ГО з метою оцінки правильності висновків судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин кількості учасників, що виходить за межі повноважень.

41. Окрім того, слід враховувати, що посилання в касаційній скарзі лише на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права недостатньо для розгляду касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. Необхідна наявність таких складових у скупості: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

42. Отже, відповідно до меж та визначених скаржником підстав касаційного оскарження судових рішень суд касаційної інстанції перевіряє лише те, чи правильно суди попередніх інстанцій застосували норму права з урахуванням висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

43. Задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду у пунктах 24-32, 39 постанови від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20,) конкретизувала свої висновки щодо подібності правовідносин, зазначивши, що для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин слід оцінювати за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Із цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими.

44. Суд касаційної інстанції проаналізував висновки у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі №906/592/17, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, і дійшов висновку, що ці висновки стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

45. Так у справі, що переглядається, суди визнали недійсними рішення, які прийняті загальними зборами за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Правова позиція, що порушення процедури прийняття такого рішення (відсутності кворуму) є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, є сталою в судовій практиці.

46. У постанові, на яку посилається скаржник, Верховний Суд не вирішував питання кворуму та правових наслідків для прийнятого рішення за його відсутності. Висновок, на який посилається скаржник, стосується правових наслідків порушення порядку повідомлення позивача (учасника ТОВ) про загальні збори учасників ТОВ, на яких було прийнято рішення про виключення позивача зі складу учасників Товариства. У справі № 911/1316/23, що переглядається, такі обставини не були встановлені. Навпаки, суд апеляційної інстанції зауважив, що "оскільки Статут Організації не визначає порядку повідомлення та способу повідомлення членів про загальні збори, суд вважає, що ініціативна група вживала певні необхідні для повідомлення членів товариства про проведення зборів дії, розміщувала оголошення та надсилала повідомлення у месенджері, де здійснюється комунікація між членами товариства, оскільки збори відбулись". Тобто, обставини порушення порядку повідомлення позивача (члена ГО) про загальні збори не були підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів.

47. Отже, спірні правовідносини у справі, що переглядається, та у справах, на які послався скаржник у касаційній скарзі, є неподібними за змістовним критерієм. Тому в цій частині суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України.

48. У справі, що переглядається, обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилась.

Щодо процесуальних порушень, розподілу тягаря доказування та недопустимості доказів позивача

49. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

50.Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

51.Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).

52. Отже, предмет доказування у справі залежать від конкретних формулювань позовних вимог, заперечень відповідача, а також від інших обставин справи. Відсутність кворуму є підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Позивач, оскаржуючи рішення зборів, має довести, що воно було прийнято з порушенням норм. Тому у спірних правовідносинах тягар доказування щодо відсутності кворуму на зборах - покладається на позивача, який посилається на це в обґрунтування своїх вимог. Натомість на відповідачеві, який прагне підтвердити легітимність оскаржуваного рішення, лежить тягар доказування наявності кворуму. Відповідач може спростовувати твердження позивача про відсутність кворуму, надаючи суду протокол зборів та інші докази, що мають значення для справи.

53.Скаржник стверджує, що висновки судів щодо кількості осіб, які мали право брати участь у зборах, та списку учасників, ґрунтуються на припущеннях. Верховний Суд відхиляє ці твердження, адже висновки ґрунтуються на: ретельному аналізі суперечливої інформації, представленої сторонами; об`єктивній та належній оцінці наданим доказам обох сторін; застосуванні принципу вірогідності, визначеного у статті 79 ГПК України, відповідно до якого наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

54. Суди, керуючись цим принципом, визначили, що докази позивача, які підтверджують його доводи щодо необхідної кількості учасників зборів, є більш вірогідними, ніж докази, надані скаржником на підтримку його тверджень про протилежне.

55. Скаржник також посилається на те, що "надані позивачем докази щодо кількості членів ГО є недопустимими доказами".

56. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування (постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №913/38/20, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 26.02.2021 у справі №908/2847/19, від 14.04.2021 у справі №910/7431/19). Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (постанови Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17).

57. Натомість скаржник взагалі не обґрунтував, яким чином було порушено статтю 77 ГПК України, що регулює питання достовірності доказів, не вказав, який закон порушено при отриманні доказів, на основі яких суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають значення для справи. Фактично у цій частині всі аргументи скаржника зводяться до необхідності здійснення судом касаційної інстанції повторної оцінки доказів у справі з метою встановленні інших обставин.

58. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. На відміну від судів першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд є судом права. Його основна функція полягає у застосуванні норм права до вже встановлених обставин. Верховний Суд не може переглядати фактичні висновки судів першої та апеляційної інстанцій, якщо вони ґрунтуються на належній оцінці доказів, і не має права приймати та оцінювати докази, надавати перевагу одних доказів над іншими, або додатково перевіряти докази в силу імперативної заборони, встановленої у частині другій статті 300 ГПК України.

59. Аргументи скаржника щодо порушення принципу презумпції невинуватості ґрунтуються на помилковому розумінні компетенції та функцій господарських судів. Господарські суди не вирішують питання винуватості у кримінальних правопорушеннях, оцінюють відповідність рішень та дій учасників господарських правовідносин вимогам цивільного законодавства, зокрема в аспекті корпоративних правовідносин. Ухвалення господарським судом рішення про визнання оскаржуваних рішень не порушує презумпцію невинуватості, оскільки не передбачає визнання особи винною у скоєнні кримінального правопорушення.

60. Твердження скаржника щодо узгодження дати проведення зборів в сільській раді не впливають на висновок судів щодо відсутності необхідної кількості членів ГО для прийняття рішень на зборах.

61. За таких обставин, касаційна скарга в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

63. Верховний Суд, вивчивши матеріали справи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, поданій за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшов підстав для її задоволення. Скаржник не довів неправильне застосування судами норм статей 87, 88 ЦК України, а висновок, на який він посилався, стосується правовідносин, які не є подібними. Тому касаційне провадження у цій частині закрито на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

64. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судові рішення, переглянуті в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. За результатами перевірки аргументів касаційної скарги, поданої на підставі пункту 4 частини другої статті 287, частини третьої статті 310 ГПК України, Верховний Суд не виявив жодних процесуальних порушень, які могли б призвести до помилок у встановленні фактичних обставин справи, і бути підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

66. Верховний Суд не знайшов підстав для скасування або зміни судових рішень, що оскаржуються, тому залишив без змін постановлені у справі судові рішення.

Розподіл судових витрат

67. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 911/1316/23 за касаційною скаргою Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу Громадської організації садівницьке товариство "Дніпровець" в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 19.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 у справі № 911/1316/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко