Постанова

від 07.05.2024 по справі 910/13860/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13860/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 (суддя Бондарчук В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (головуючий суддя Гаврилюк О. М., судді Ткаченко Б. О., Майданевич А. Г.)

у справі № 910/13860/22

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна"

про стягнення коштів

і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістек"

про розірвання договору та стягнення коштів,

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача за первісним позовом - Літвінов Є. В.)

ВСТУП

1. Сторонами цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістек" (далі - ТОВ "Логістек", орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" (далі - ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна", орендар).

2. Орендодавець звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості по орендній платі, пені, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати, яка сторонами, за доводами орендодавця, збільшена у додатковій угоді до договору та погоджена орендарем шляхом фактичної сплати орендної плати в збільшеному розмірі.

3. В свою чергу орендар подав зустрічний позов про розірвання договору та стягнення надмірно сплачених коштів, посилаючись на те, що додаткова угода до договору не була укладена в письмовій формі, як це передбачено умовами самого договору, а кошти в більшому розмірі ним сплачено помилково. Крім того, наголошував, що: договір є розірваним шляхом обміну листами; він не міг користуватися об`єктом оренди з 24.02.2022, а тому має бути звільнений від сплати орендної плати.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили первісний позов та відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог, вказавши, що: орендна плата в збільшеному розмірі погоджена орендарем шляхом вчинення фактичних дій щодо її сплати; договір є розірваним за погодженням сторін, у зв`язку із чим визнали обґрунтованими позовні вимоги частково на суму, яка складається із залишку орендної плати за лютий 2022 року по дату розірвання договору.

5. Посилаючись на відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором оренди, а також на необхідність стягнення з орендодавця переплати, орендар звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення і постанову.

6. Перед Верховним Судом у цій справі, з урахуванням доводів і вимог касаційної скарги, постали питання наявності / відсутності підстав вважати погодженою сторонами орендну плату в збільшеному розмірі, а також наявності / відсутності підстав для звільнення орендаря від плати за договором оренди за період, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Відповідь на вказані питання потребує додаткового дослідження усіх обставин справи та надання оцінки усім доводам сторін у їх сукупності.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнені обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. 01.09.2021 між ТОВ "Логістек" (орендодавець) і ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" (орендар) укладено договір оренди обладнання №010921ОР, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди (найму) обладнання, з характеристиками зазначеними в додатку №2 до цього договору, а саме ваги автоматичного електронного зважування ESIT у кількості 1 шт.

8. Умовами договору визначено, зокрема, таке:

- орендодавець зобов`язаний передати орендарю, а орендар прийняти від орендодавця об`єкт оренди за актом прийому-передачі протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору. Відповідач вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту прийому-передачі, який є невід`ємною частиною договору (додаток №1). Після закінчення строку дії договору або у разі дострокового припинення дії договору відповідач зобов`язаний протягом 5-ти робочих днів повернути обладнання позивачу за актом прийому-передачі (п. 2.1, 2.2);

- за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату. Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за цим договором за місяць становить 36 960,00 грн. Відповідач вносить орендну плату щомісяця: не пізніше 10-го числа поточного місяця - на підставі рахунку, наданого позивачем (п.п. 3.1, 3.4);

- відповідач має право на дострокове розірвання цього договору, попередньо повідомивши позивача за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання договору. Позивач має право відмовитися від договору та вимагати повернення об`єкту оренди (а також на відшкодування збитків), якщо відповідач не вносить орендну плату протягом 30 календарних днів поспіль (п.п. 4.2.4, 4.4.2);

- за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу - за кожен день прострочення (п. 5.1);

- договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та діє 24 (двадцять чотири) місяці (п. 6.1).

- договір може бути достроково розірваний за ініціативою однієї зі сторін при відсутності підстав, передбачених чинним законодавством та договором, виключно за умови попереднього письмового повідомлення іншої сторони за 30 (тридцять) календарних днів (п. 6.2);

- у випадку виникнення форс-мажорних обставин сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмовій формі протягом 3 (трьох) робочих днів із дня їх настання, із зазначенням у повідомленні суті обставин форс-мажору, дати їх виникнення та приблизного періоду їх дії. Доказом настання обставин форс-мажору є довідка Торгово-промислової палати України або інший документ. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення стороною про настання обставин форс-мажору позбавляє її права посилатись на такі обставини, як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання умов цього договору (п. 7.2);

- зміни та доповнення до цього договору вносяться виключно за взаємною згодою сторін у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 8.2).

9. На виконання умов цього договору, відповідач за користування орендним обладнанням сплатив на користь позивача за первісним позовом орендну плату в розмірі 36 960,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.09.2021 № 855 з призначенням платежу: Оплата за оренду обладнання вересень 2021р. зг Дог №010921ОР від 01.09.21, без ПДВ".

10. В подальшому, 01.10.2021 між позивачем та відповідачем підписано протокол погодження розміру орендної плати, який є додатком №3 до договору оренди, та в якому сторони погодили з 01.10.2021 викласти п. 3.1. чинного договору оренди №010921ОР від 01.09.2021 в наступній редакції: 3.1. За користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за цим договором за місяць становить 44 352,00 грн, враховуючи ПДВ 20% - 7 392,00 грн щомісячно".

11. На виконання умов додатку №3, відповідач розрахувався з позивачем за оренду майна у жовтні та листопаді 2021 року в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №943 від 12.11.2021 на суму 25 000,00 грн, № 1044 від 26.11.2021 на суму 10 000,00 грн, № 1052 від 30.11.2021 на суму 9 352,00 грн з призначенням платежів: Оплата за оренду обладнання жовтень 2021 р. зг Дог. №010921ОР від 01.09.21, у т.ч. ПДВ 20%", а також платіжним дорученням № 1073 від 06.12.2021 на суму 44 352,00 грн з призначенням платежу: Оплата за оренду обладнання листопад 2021 р. зг. Дог. №010921ОР від 01.09.21, у т.ч. ПДВ 20%".

12. Позивач зазначає, що у протоколі погодження розміру орендної плати, який є додатком №4 до договору оренди, сторони погодили з 01.12.2021 викласти п. 3.1. чинного договору оренди №010921ОР від 01.09.2021 в наступній редакції: "3.1. За користування об`єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату. Розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за цим договором за місяць становить 119 036,00 грн, враховуючи ПДВ 20% 19 839,00 грн щомісячно", однак, відповідач підписаний додаток №4 від 01.12.2021 позивачеві не повернув.

13. Натомість, відповідач у грудні 2021 року сплатив позивачеві орендну плату за грудень 2021 року в розмірі 119 036,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.12.2021 № 1102 на суму 50 000,00 грн та від 16.12.2021 № 1108 на суму 69 036,00 грн з призначенням платежів: Оплата за оренду обладнання грудень 2021р. зг Дог. №010921ОР від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20%".

14. У січні та лютому 2022 року відповідач також сплачував позивачеві орендну плату за січень 2022 року в сумі 119 036,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 12.01.2022 №14 на суму 67 036,00 грн, від 01.02.2022 № 90м на суму 52 000,00 грн з призначенням платежів: Оплата за оренду обладнання січень 2022р. зг Дог. №010921ОР від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20%".

15. У лютому 2022 році відповідач частково сплатив позивачеві орендну плату за лютий 2022 року в сумі 67 036,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2022 № 167 з призначенням платежу: Оплата за оренду обладнання лютий 2022р. зг Дог. №010921ОР від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20%".

16. 15.02.2022 відповідач надіслав позивачеві повідомлення за вих. № 150222 про розірвання договору оренди від 01.09.2021 №010921ОР, а також просив повернути надмірно та помилково перераховані грошові кошти на загальну суму 149 368,00 грн.

17. 22.02.2022 у відповідь на повідомлення про розірвання договору, позивач листом за вих. №22/02-22 повідомив, що згідно з умовами п. 4.1.6 договору, договір від 01.09.2021 №010921ОР може бути розірваний не пізніше 15.03.2022, водночас, просив сплатити заборгованість за лютий 2022р. у розмірі 52 864,81 грн, додавши рахунки та акт звірки.

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

18. ТОВ "Логістек" (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" (далі -відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором оренди обладнання від 01.09.2021 №010921ОР в частині сплати орендних платежів на суму 476 144,00 грн.

19. Окрім того, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню у розмірі 27 394,58 грн, 3% річних в сумі 2 582,92 грн та інфляційні втрати у розмірі 19 676,65 грн, нараховані за період з 11.03.2022 по 30.06.2022.

20. ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" (далі - позивач за зустрічним позовом) подало зустрічну позовну заява до ТОВ "Логістек" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про розірвання договору оренди обладнання від 01.09.2021 № 010921ОР та стягнення 172 052,00 грн, надмірно сплачених за договором оренди обладнання №010921ОР від 01.09.2021.

21. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що додаток від 01.12.2021 № 4 до договору оренди обладнання від 01.09.2021 №010921ОР щодо збільшення розміру орендної плати не укладався між сторонами, відповідно розмір орендної плати не було збільшено до 119 036,00 грн. Звідси, орендна плата після 01.12.2021, згідно з додатком від 01.10.2021 №3, складала 44 352,00 грн. При цьому, ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" підтверджує, що після 01.12.2021 здійснило перерахування на користь позивача за первісним позовом орендної плати за грудень 2021 року в сумі 119 036,00 грн, за січень 2022 року в сумі 119 036,00 грн та за лютий 2022 року в сумі 67 036,00 грн, однак вважає ці суми помилково перерахованими та просить повернути надмірно сплачені кошти в розмірі 172 052,00 грн. Наголошує на тому, що сторони шляхом обміну листами дійшли згоди про розірвання договору оренди від 01.09.2021 №010921ОР. При цьому, вказує, що ТОВ Баннерман Волд Клас Фарм Україна" з 24.02.2022 позбавлено можливості користуватися орендованим майном, що є підставою для звільнення від плати за користування майно на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" на користь ТОВ "Логістек" заборгованість у розмірі 109 598 грн 06 коп., пеню в сумі 16 064 грн 37 коп., 3% річних у розмірі 963 грн 86 коп., інфляційні втрати у розмірі 768 грн 28 коп. та судовий збір в сумі 1 910 грн 92 коп.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.

23. Приймаючи рішення, господарські суди вказали, що відповідач за первісним позовом не підписав протокол погодження розміру орендної плати від 01.12.2021, який є додатком № 4 до договору оренди від 01.09.2021 № 010921ОР, проте протягом грудня 2021 - січня 2022 років сплачував орендну плату в розмірі 119 036,00 грн, тобто в передбаченому додатком № 4 розмірі, що в свою чергу не може свідчити про неукладення цього правочину.

24. Суди вказали, що з огляду на умови договору та листування сторін, договір оренди обладнання від 01.09.2021 №010921ОР є розірваним за погодженням сторін з 15.03.2022, у зв`язку із чим, визнали обґрунтованими позовні вимоги на суму в розмірі 109 598,06 грн, яка складається із залишку орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 52 000,00 грн та орендної плати з 01 по 15 березня 2022 (дата розірвання договору) в розмірі 57 598,06 грн. Здійснили відповідний перерахунок розміру заявлених пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

25. З урахуванням того, що договір оренди обладнання від 01.09.2021 №010921ОР є розірваним за погодженням сторін з 15.03.2022, суди вказали на відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання договору оренди обладнання від 01.09.2021 №010921ОР.

26. Також, враховуючи те, що грошові кошти в розмірі 172 052,00 грн сплачені позивачем за зустрічним позовом за оренду обладнання у грудні 2021 року та в січні 2022 року, з урахуванням розміру орендної плати, визначеного у додатку № 4, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом надмірно сплачених коштів у сумі 172 052,00 грн.

Касаційна скарга

27. Не погодившись із рішенням та постановою, ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов в частині стягнення 172 052,00 грн - задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

28. У касаційній скарзі скаржник вказує на помилковість висновків судів щодо погодження відповідачем за первісним позовом орендної плати в розмірі, передбаченому додатковою угодою № 4 до договору. Зазначає, що з урахуванням умов договору та статті 654 ЦК України, єдиним доказом, який може підтверджувати погодження такого розміру є підписана обома сторонами додаткова угода до договору оренди обладнання, яка відсутня в матеріалах справи.

29. Вказує на неправильне тлумачення закону та застосування закону, який не підлягає застосуванню, а саме: частин 1 та 2 статті 640, частини 2 статті 642 ЦК України та частини 8 статті 181 Господарського суду України (далі - ГК України); незастосування закону, який підлягав застосуванню, а саме: частини 6 статті 762, частини 2 статті 693 та статті 654 ЦК України у сукупності із положеннями пункту 8.2 договору від 01.09.2021 №01092ЮР.

30. Зазначає, що позивач за первісним позовом:

(1) всупереч статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не надав до суду ані оригіналу, ані копії (яка була б підписана сторонами) додатку від 01.12.2021 № 4 (протокол погодження розміру орендної плати на суму 119 036,00 грн) до договору оренди обладнання від 01.09.2021 № 01092ЮР підписаного обома сторонами; не надав жодних доказів листування, які б підтверджували наміри сторін укласти додаток від 01.12.2021 № 4 до договору оренди обладнання; не надав жодних доказів факту обміну чи направлення (неіснуючого) додатку від 01.12.2021 № 4 до договору оренди обладнання від 01.09.2021 № 01092ЮР на адресу ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" нібито для підписання, як і не надав жодних листів звернення в подальшому до останнього з вимогами щодо повернення зазначених документів чи повідомленнями про відсутність у них зазначених документів з метою відновлення втрачених. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладений у постановах від 16.12.2021 у справі №906/521/20, від 08.16.2021 у справі № 924/1227/19;

(2) в порушення частини 4 статті 80 ГПК України письмово не повідомив суд щодо відсутності в нього додатку від 01.12.2021 № 4 (протокол погодження розміру орендної плати) та причин, з яких відповідний доказ не може бути поданий разом з позовною заявою.

31. Вказує на те, що суд проігнорував подане ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" клопотання про визнання встановленими обставин щодо неукладення (неіснуючого) додатку №4 від 01.12.2021 до спірного договору, чим допущено порушення норм процесуального права.

32. Зазначає, що суди вийшли за межі позовних вимог ТОВ "Логістек" шляхом стягнення залишку орендної плати за лютий 2022 року в сумі 52 000,00 грн, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості по орендній платі з березня по червень 2022 року, чим порушили вимоги частини 1 статті 14, частини 2 статті 237 ГПК України.

33. Скаржник зазначає, що в зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, починаючи з 24.02.2022 позбавлений можливістю користуватися об`єктом оренди. Вказує на те, що суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення частини 6 статті 762 ЦК України. Посилається на неврахування висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 14.06.2022 по справі № 910/3536/21, від 21.12.2021 у справі № 914/2857/20, від 07.12.2022 у справі № 911/1064/21.

34. Окрім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливості застосування загальних положень ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України про укладення договорів та загальних положень ч. 2 ст. 642 ЦК України про прийняття пропозиції всупереч положенням ст. 654 ЦК України та визначеним умовам наявного (укладеного) договору оренди, що були досягнуті між сторонами при його укладенні та підписанні (якими чітко визначений інший спосіб внесення до нього змін та доповнень).

Відзив

35. Від представника ТОВ "Логістек" Літвінова Є. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому також міститься прохання про покладення на скаржника витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за первісним позовом у суді касаційної інстанції. Водночас, відповідно до відповіді № 608148, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", вбачається, що у ТОВ "Логістек" відсутній зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. З урахуванням того, що ТОВ "Логістек" в порушення вимог частини 6 статті 6 ГПК України не зареєструвало електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, з урахуванням приписів пункту 2 частини 2, частини 5 статті 295, частини 10 статті 165 ГПК України Суд вирішує справу за наявними матеріалами, а керуючись приписами частини 4 статті 170 ГПК України, клопотання про покладення на скаржника витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат залишає без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

36. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем за первісним позовом з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

38. Як уже було зазначено вище, правовідносини в цій справі виникли з договору найму (оренди) обладнання. Суди попередніх інстанцій дослідили, що 01.10.2021 сторони шляхом підписання протоколу погодження розміру орендної плати, який є додатком №3 до договору оренди, погодили, що з 01.10.2021 орендна плата становить 44 352,00 грн, яка сплачена відповідачем за первісним позовом у жовтні та листопаді 2021 року в повному обсязі.

39. Звертаючись з первісним позовом, ТОВ "Логістек" наголошувало на тому, що в протоколі погодження розміру орендної плати від 01.12.2021, який є додатком №4 до договору оренди від 01.09.2021 №010921ОР, погоджено орендну плату в розмірі 119 036,00 грн. При цьому, позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач за первісним позовом не повернув підписаний обома сторонами додаток № 4.

40. Натомість відповідач за первісним позовом, заперечив проти укладення додатку № 4 до договору, зокрема, щодо збільшення розміру орендної плати з 01.12.2021 до 119 036,00 грн, та наголосив на тому, що орендна плата становить 44 352,00 грн, як це передбачено додатком №3 до договору оренди.

41. Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням приписів частини 1 статті 638, частин 1, 2 статті 640, частини 2 статті 642 ЦК України, частини 8 статті 181 ГК України, дійшли висновку про те, що сплата орендарем орендної плати в розмірі 119 036,00 грн, що відповідає запропонованому орендодавцем у додатку від 01.12.2021 № 4 до договору оренди розміру орендної плати, свідчить про вчинення орендарем дій на схвалення правочину щодо збільшення розміру орендної плати та про те, що сторонами погоджено орендну плату в розмірі 119 036,00 грн з 01.12.2021.

42. У касаційній скарзі ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" не погоджується із наведеним правозастосуванням та, зокрема, зазначає, що з урахуванням приписів статті 654 ЦК України, пункту 8.2 договору оренди, внесення змін до договору оренди могло відбутися лише в разі підписання обома сторонами додатку № 4 до договору. За відсутності в матеріалах справи доказів внесення змін до договору оренди обладнання, відповідач за первісним позовом, відповідно, наголошує на тому, що підстав для сплати орендної плати в більшому розмірі у нього не виникло.

43. Відповідно до загального правового висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 906/521/20 (на яку посилається скаржник): "Так, за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права".

44. Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов`язання, їх зміну або припинення.

45. Як передбачено статтею 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

46. Як визначено приписами статей 651, 654 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

47. Як убачається з матеріалів справи, суди встановили, що положеннями пункту 8.2 договору сторони передбачили, що зміни та доповнення до договору вносяться виключно за взаємною згодою сторін у письмовій формі, шляхом укладення додаткової угоди.

48. З установлених обставин справи також вбачається, що погодження сторонами збільшення розміру орендної плати з жовтня 2021 року відбулося шляхом підписання протоколу погодження розміру орендної плати, який є додатком № 3 до договору, що узгоджується з наведеним вище порядком внесення змін до договору, передбаченим пунктом 8.2 договору.

49. Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ "Логістек" стверджувало, що 01.12.2021 між ним та відповідачем підписано протокол погодження розміру орендної плати, який є додатком №4 до договору оренди, в якому сторони погодили, що розмір орендної плати за користування об`єктом оренди за цим договором за місяць становить 119 036,00 грн. Водночас вказав, що відповідач за первісним позовом не повернув йому підписаний обома сторонами додаток № 4.

50. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що суди попередніх інстанцій встановили відсутність в матеріалах справи підписаного сторонами додатку № 4 від 01.12.2021 (протокол погодження розміру орендної плати) до договору оренди з визначеною орендною платою в розмірі 119 036,00 грн. Водночас, вказали на вчинення орендарем фактичних дій щодо виконання умов договору у зміненій редакції (спати орендної плати за грудень 2021 року і січень 2022 року в розмірі 119 036,00 грн).

51. Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

52. У частинах 1 та 2 статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

53. Згідно з частиною 1 статті 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

54. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 статті 642 ЦК).

55. За змістом норм статті 642 ЦК прийняття пропозиції щодо укладення договору може відбутися не лише шляхом направлення акцепту у вигляді листа (документу, що відображає повне і безумовне погодження, зазначених та відображених у оферті, істотних умов), а й шляхом вчинення дії (дій) з боку акцептанта, зміст та характер якої (яких) відповідає умовам пропозиції укласти договір.

56. За змістом статей 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

57. Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні. Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом (див. постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 642/8624/19).

58. Обидві сторони договору мають бути ознайомлені про факт існування названої згоди. Моментом укладення договору є одержання оферентом відповіді від акцептанта про прийняття пропозиції. Визначення моменту одержання відповіді залежить від способу укладення договору. Загальноприйнятою є практика, що моментом отримання відповіді у разі укладення договору у формі єдиного документа є момент його підписання, якщо інше не встановлене самим договором чи законом або не випливає із практики ділових відносин між сторонами. Якщо договір укладається шляхом обміну листами, момент укладення договору настає після одержання стороною листа та ознайомлення із прийняттям іншою стороною всіх обумовлених умов договору (див. постанову Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 922/3783/20).

59. За наведеного, положення застосованих судами норм законодавства передбачають перед встановленням існування факту згоди на вчинення правочину, яка заперечується іншою стороною правочину, встановлення також факту направлення оферентом відповідної пропозиції про вчинення правочину.

60. Таким чином, вчиненню акцепта повинно передувати направлення пропозиції (оферти). Водночас, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди попередніх інстанцій в межах розгляду цієї справи досліджували питання направлення орендодавцем пропозиції орендареві про внесення змін у договір оренди обладнання.

61. Як уже було зазначено вище, по суті висновки судів про погодження сторонами орендної плати в більшому розмірі базуються на тому, що орендар протягом грудня 2021 - січня 2022 років сплачував орендну плату в розмірі 119 036,00 грн. Проте, на обставинах непідписання додаткової угоди № 4 і безпідставної сплати орендної плати в більшому розмірі ґрунтуються також і доводи орендаря, якими він обґрунтовує зустрічні позовні вимоги.

62. Задовольняючи позовні вимоги за первісним позовом, суди дійшли висновку про прийняття (акцепт) орендарем пропозиції збільшення розміру орендної плати, проте не встановили моменту вчинення пропозиції (оферти) орендодавцем внести зміни в умови договору в частині збільшення розміру орендної плати, як це випливає із наведених вище положень законодавства, пункту 8.2 договору оренди обладнання.

63. Поза увагою судів також залишися доводи відповідача за первісним позовом про відсутність в матеріалах справи доказів надсилання відповідачеві за первісним позовом додатку № 4 договору чи листування сторін з приводу його підписання. Звідси суди виходили лише з того, що орендар прийняв пропозицію збільшити розмір орендної плати, проте достеменно не встановили наявність / відсутність відповідної пропозиції орендодавця взагалі.

64. За наведеного, висновок судів про те, що сторони погодили розмір орендної плати в сумі 119 036,00 грн з 01.12.2021 є передчасним, оскільки суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в цій справі.

65. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

66. Верховний Суд вважає передчасним надання висновку щодо застосування норм права, на які посилається скаржник у пункті 34 цієї постанови, з огляду на те, що без встановлення обставин, зазначених у цій постанові, передчасним є твердження щодо необхідності застосування відповідних норм права, визначених у касаційній скарзі в аспекті прийняття / неприйняття пропозиції укласти відповідний правочин (додаткову угоду від 01.12.2021 № 4 (протокол погодження розміру орендної плати) до договору оренди), при цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надавати висновок щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому безвідносно до конкретних правовідносин.

67. Стосовно доводів скаржника, викладених у пункті 33 цієї постанови, Суд зазначає таке.

68. Так, на обставини неможливості користуватися об`єктом оренди ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" посилалося у відзиві на позов ТОВ "Логістек". Окрім цього, звертаючись до суду із зустрічним позовом, ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" посилалося на приписи частини 6 статті 762 ЦК України та наголошувало на тому, що з 24.02.2022 фактично не користувалося об`єктом оренди, зазначало, що на нього не може бути покладено обов`язок зі сплати оренди через відсутність доступу до обладнання та можливості користування ним, в тому числі через збройну агресію російської федерації проти України, активними бойовими діями на території Київської області, в тому числі в м. Бориспіль, яка тривала у період з 24.02.2022р. по кінець квітня 2022р., а також з огляду на вчинення орендодавцем дій, які перешкоджали користуванню орендованим майном.

69. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 (на яку посилається скаржник):" 6.7. Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. 6.8. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає".

70. Водночас, в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновки про те, що позивач за зустрічним позовом сплачував кошти з урахуванням збільшеного розміру оренди. Також, суди стягнули за первісним позовом залишок заборгованості за лютий та заборгованість за частину березня 2022 року (по дату розірвання договору), виходячи із збільшеного розміру оренди.

71. Суд зазначає, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20).

72. До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

73. Заявлені позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. При цьому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

74. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

75. Вимогами положень пунктів 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

76. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

77. Колегія суддів зазначає про те, що позивач за зустрічним позовом як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції послідовно наводив аргументи про те, що він з 24.02.2022 позбавлений можливості користуватися об`єктом оренди.

78. Суди ж попередніх інстанцій на вказані доводи ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" увагу не звернули та виходили лише з того, що орендар підставно сплачував орендну плату в збільшеному розмірі. Водночас, обставин неможливості користуватися об`єктом оренди, як підстави для звільнення орендаря від плати за період, протягом якого майно не могло використовуватися через обставини, за які він не відповідає, суди не перевіряли. Звідси, висновки судів в частині стягнення з орендаря плати за користування об`єктом оренди за період з 24.02.2022 по дату розірвання договору, не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

79. Разом з тим, з огляду на те, що суди не досліджували обставин наявності / відсутності підстав для застосування приписів частини 6 статті 762 ЦК України, Верховний Суд наразі позбавлений можливості проаналізувати висновки судів на предмет їх відповідності правовим позиціям Верховного Суду про які йдеться у пункті 33 цієї постанови, а тому вказані доводи скаржника визнаються передчасними.

80. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

81. У постанові Верховного Суду, від 10.04.2024 у справі № 912/1725/22, викладено, зокрема, такий правовий висновок: "32. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. 33. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. 34. Імперативною нормою частини 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог".

82. У постанові Верховного Суду, від 07.03.2024 у справі № 908/702/22 (908/1478/22), наведено, зокрема, такий правовий висновок: "Відповідно до закріпленого у статтях 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У силу частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тобто суд під час вирішення спору не має повноважень захистити відповідні права у той спосіб, який не був обраний позивачем при зверненні з позовом, самостійно визначити позовні вимоги, інакше, ніж вони визначені в позовній заяві".

83. Колегія суддів, з урахуванням приписів частини 4 статті 300 ГПК України, вважає за необхідне врахувати наведені висновки, викладені в постановах Верховного Суду після подання касаційної скарги.

84. З матеріалів цієї справи вбачається, що позивач за первісним позовом просив стягнути з орендаря заборгованість по сплаті орендних платежів по договору в сумі 476 144,00 грн, а також пені в розмірі 27 394,58 грн, 3% річних в сумі 2 582,92 грн та інфляційних втрат у розмірі 19 676,65 грн, нарахованих за період з 11.03.2022 по 30.06.2022.

85. Суд першої інстанції задовольнив первісні позовні вимоги в частині заборгованості по орендній платі в розмірі 109 598,06 грн, яка складається із залишку орендної плати за лютий 2022 року в розмірі 52 000,00 грн та орендної плати з 01 по 15 березня 2022 в розмірі 57 598,06 грн. Суд апеляційної погодився з висновками суду першої інстанції в тому числі і в цій частині.

86. Звертаючись із апеляційною скаргою, ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" наголошувало на тому, що місцевий господарський суд самостійно вийшов за межі позовних вимог, шляхом стягнення залишку орендної плати за лютий 2022 року в сумі 52 000,00 грн, оскільки ТОВ "Логістек" просило стягнути орендну плату саме з березня по червень 2022 року за договором оренди.

87. Суд апеляційної інстанції проігнорував відповідні доводи апеляційної скарги та не надав їм жодної оцінки.

88. Водночас, як було зазначено вище суд під час вирішення спору не може самостійно визначити позовні вимоги, інакше, ніж вони визначені в позовній заяві. За наведеного, обставини щодо встановлення судом заявленого позивачем періоду заборгованості по сплаті орендних платежів підлягають дослідженню судами з урахуванням принципів господарського судочинства, а позовні вимоги можуть бути задоволені лише в межах заявленого періоду, що судом першої інстанції належним чином у рішенні не обґрунтовано, а судом апеляційної інстанції не перевірено в межах наданої процесуальним законом компетенції.

89. У цьому аспекті Суд вважає слушними доводи скаржника про порушення судами (апеляційним господарським судом - у зв`язку з ігноруванням відповідних доводів апелянта, і, можливо, місцевим господарським судом - у випадку підтвердження зазначених обставин, на які у цій частині посилається скаржник (суд касаційної інстанції обмежений вимогами статті 300 ГПК України)) вимог частини 1 статті 14, частини 2 статті 237 ГПК України.

90. З урахуванням викладеного у цій постанові, вбачається, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не проаналізували аргументи обох сторін, не дослідили усіх наданих учасниками справи доказів та не надали їм належну правову оцінку. Декларативно оцінили наявні у матеріалах справи докази та взагалі не досліджували і не встановили: обставин дотримання / недотримання обома сторонами правочину визначеного законодавством та положеннями договору оренди обладнання порядку внесення змін до договору; обставини можливості / неможливості орендарем користуватися орендованим майном після 24.02.2022 як підстави для звільнення від плати за найм, а відтак, не здійснили оцінки цьому.

91. З огляду на зазначене, Суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення надмірно сплачених грошових коштів.

92. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 210, 236 ГПК України), що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

93. Окрім того, Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно належним чином з урахуванням здійсненого позивачем за первісним позовом розрахунком заборгованості перевірити період заявлених первісних позовних вимог та розглянути цю справу відповідно до правових висновків, які взяті до уваги Верховним Судом під час касаційного розгляду справи.

94. Усі інші доводи касаційної скарги (1) підставою касаційного оскарження не обґрунтовані, (2) підставою відкриття касаційного провадження не слугували, (3) є передчасними, а тому Суд їх не аналізує і не надає їм оцінку.

95. Доводи ТОВ "Логістек", викладені під час касаційного розгляду справи, з урахуванням наведеного у цій постанові, не беруться до уваги Касаційним господарським судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

97. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі постанова суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

98. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

99. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 4 статті 300, частин 3 статті 310 ГПК України касаційну скаргу ТОВ "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині скасувати, а справу в цій частині, а саме: в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом про стягнення 127 394,57 грн та відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення 172 052,00 грн передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

100. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Судові витрати

101. Оскільки справа направляється на новий розгляд розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баннерман Волд Клас Фарм Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 у справі № 910/13860/22 в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом про стягнення коштів та відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про стягнення коштів, скасувати.

3. Справу № 910/13860/22 в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил