Постанова

від 14.05.2024 по справі 902/388/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 902/388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Зимненко Є.В. (адвокат), Биков В.І. (адвокат),

відповідача - Василик В.В. (адвокат),

третьої особи 1 на стороні відповідача - Бігунець І.М. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Іствін"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мельник О.В., судді - Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

від 21.11.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю-Бейс"

до Приватного підприємства "Феріде Плаза"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватне підприємство "Іствін";

2) Приватне підприємство "Торгово-універсальна фірма "Феріде";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Феріде Плаза" (далі - іпотекодавець), за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного підприємства "Іствін" (далі - іпотекодержатель), Приватного підприємства "Торгово-універсальна фірма "Феріде" (далі - боржник), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про стягнення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом за кредитними договорами № 06-2.1/1018 (далі - кредитний договір 1) та № 06-2.1/1019 (далі - кредитний договір 2) від 06.11.2007 у рахунок погашення заборгованості відповідача станом на 04.07.2018 шляхом звернення стягнення на належне майно відповідача, а саме: 1) на Готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 м2, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову (ринкову) вартість продажу майна в сумі 143 544 000 грн; 2) на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", встановивши початкову (ринкову вартість) майна в сумі 16 051 200 грн.

2. Позов обґрунтовано таким:

- боржник не виконав належним чином зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів за кредитними договорами 1, 2;

- виконання кредитних договорів забезпечено іпотекою нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці позивача в забезпечення виконання зобов`язань боржником за кредитними договорами, станом на дату звернення з позовом зареєстроване за іпотекодавцем, а тому в силу частин першої, другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" іпотека є дійсною для відповідача;

- неналежне виконання кредитних договорів є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку".

3. ПП "Феріде Плаза" заперечувало проти позову з таких підстав:

- позивач не довів наявність будь-яких речових прав на предмет іпотеки та існування на момент звернення до суду взаємних прав та обов`язків іпотекодавця та іпотекодержателя за договором, які виникають з моменту державної реєстрації іпотеки в силу частини другої статті 3 Закону України "Про іпотеку";

- суд у справі № 902/1414/13 призначив проведення повторної експертизи, а Банк долучив до матеріалів справи додаткову комісійну експертизу у справі № 902/1414/13, тобто експертизу яка судом не призначалась. Під час розгляду цієї справи правомірно та доцільно врахувати й інші висновки експертизи, зроблені у справі № 902/1414/13, які спростовують висновок, наданий позивачем;

- після завершення будівництва Банк відповідно до частини восьмої статті 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечними сертифікатами", мав зареєструвати обтяження на збудовану нерухомість, однак не вчинив таких дій, тому майно, яке належить ПП "Феріде Плаза", не є предметом іпотеки;

- Банк пропустив строк позовної давності, оскільки про обставини порушення свого права йому було відомо з моменту звернення з позовом у справі № 904/1414/13 про звернення стягнення на предмет іпотеки (позов датовано 15.10.2013) сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

4. ПП "Іствін" проти позову заперечувало з таких підстав:

- ПП "Іствін" є єдиним зареєстрованим іпотекодержателем спірного майна. Відомостей про будь-яких інших іпотекодержатей реєстр не містить;

- відсутність у Банку зареєстрованого обтяження щодо нерухомого майна виключає будь-які речові права на заявлене до стягнення нерухоме майно, а тому позовні вимоги є безпідставними.

5. Позивач просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними з огляду на те, що протягом 2013 - 2020 років розглядалась справа № 902/1414/13 за позовом Банку до ПП "Феріде Плаза" про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов у вказаній справі подано вчасно. Позивач не знав результатів вирішення спору у справі № 902/1414/13. Розгляд справи № 902/1414/13 був розпочатий за правилами ГПК України у попередній редакції, яким не було передбачено заборони щодо зміни предмету чи підстави позову при новому розгляді справи. Про вчинення ПП "Феріде Плаза" дії щодо введення нерухомості в експлуатацію та зміни адреси об`єкта позивач дізнався під час розгляду справи № 902/1414/13, а тому звернувся з цим позовом у липні 2018 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

6. 06.11.2007 Банк та ПП "ТУФ "Феріде" уклали кредитний договір 1, згідно з яким Банк надав боржнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії та кредитний договір 2, за умовами якого Банк відкрив боржнику відновлювальну кредитну лінію.

7. 06.11.2007 Банк і ПП "ТУФ "Феріде", в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами 1, 2, уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Рудик В.В.

8. Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки, площею 0,1940 га, з них: площею 0,1598 га - для комерційного використання, площею 0,0342 га - на період будівництва, розташованої за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, 23 "А", наданої Іпотекодавцю згідно з договором оренди земельної ділянки, укладеним 22.08.2005 іпотекодавцем з Вінницькою міською радою, зареєстрованого у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що вчинено запис у Державному реєстрі земель 28.10.2005 за № 040500100229, із розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом, права власності на який підтверджується дозволом № 001/А на виконання будівельних робіт, виданого 03.01.2006, Вінницькою інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до узгодженої готовності 75 %.

9. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації у випадку, якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитними договорами вони не були виконані повністю, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановленні відповідно до кредитних договорів строки сум кредиту, та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитними договорами строки сум відсотків за користування кредитом (в тому числі відсотків за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди, та/або при несплаті або частковій несплаті в строки сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені Кредитними договорами (пункт 5.1. іпотечного договору).

10. У пункті 7.9. іпотечного договору сторони узгодили, що цей договір укладається з накладенням заборони відчуження нерухомого майна, що складає предмет іпотеки.

11. На підставі акта державної приймальної комісії від 10.11.2008, затвердженого рішенням виконкому Вінницької міської ради № 2820 від 19.11.2008, прийнято в експлуатацію перший пусковий комплекс будівництва торгово-офісного комплексу по АДРЕСА_1 загальною площею 8021 кв. м і вказаним рішенням доручено КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" підготувати документи для оформлення права власності.

12. Виконком Вінницької міської ради рішенням № 2864 від 27.11.2008 оформив право приватної власності ПП "ТУФ "Феріде" на торгово-офісний комплекс літера "А" загальною площею 8 021 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 у м. Вінниці та видав свідоцтво №1016 про право власності на вказаний комплекс взамін свідоцтва № 297 від 07.12.2004.

13. 26.01.2009 ПП "ТУФ "Феріде" звернулося до Банку із заявою № 5 про перегляд заставної вартості майна, переданого в іпотеку, зазначивши, що Торгово-офісний комплекс "Феріде Плаза" введено в експлуатацію за актом державної комісії, що зареєстрований в бюро технічної інвентаризації та розпочав своє функціонування. При укладанні договору іпотеки від 06.11.2007 вартість предмету іпотеки (незавершене будівництво готовністю 75%) була визначена в розмірі 16 071 722 грн, що є меншим від балансової вартості завершеного будівництва, а із врахуванням обладнання та оснащення є суттєва різниця від загальної балансової вартості цілісного майнового комплексу торгово-офісного комплексу "Феріде Плаза".

14. 01.04.2009 Банк звернувся до ПП "ТУФ "Феріде" з листом № 04-12/269 щодо необхідності внесення змін до договору іпотеки після завершення будівництва торгово-офісного комплексу та отримання документів, що засвідчують право власності на цей об`єкт. Банк просив до 10.04.2009 підготувати необхідні документи для внесення змін до іпотечного договору.

15. ПП "ТУФ "Феріде" листом № 47 від 21.05.2009 повідомило Банк, що будівництво торгово-офісного комплексу "Феріде Плаза" не завершено в повному обсязі, на стадії завершення будівництва знаходиться чотирьох-поверхова частина торгово-офісного комплексу під офісні та торгові приміщення. Після введення в експлуатацію всього комплексу підприємство відразу надасть документи для внесення змін до іпотечного договору.

16. 26.08.2011 Ленінський районний суд м. Вінниці рішенням у справі №2/3515/11 визнав за ОСОБА_1 право власності на перший пусковий комплекс торгово-офісного комплексу загальною площею 8003,9 кв. м по АДРЕСА_1.

17. 26.12.2011 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності, про що КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" видано витяг № 32671730.

18. 18.10.2011 ОСОБА_1 прийняла рішення про створення ПП "Феріде Плаза".

19. 20.02.2012 рішенням засновника № 4 торгово-офісний комплекс з підвалом загальною площею 8 003,9 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Вінниці передано за актом приймання-передавання як внесок до статутного капіталу ПП "Феріде Плаза".

20. Виконком Вінницької міської ради на підставі свого рішення № 605 від 15.03.2012 видав ПП "Феріде Плаза" свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в цілому, розташовану по АДРЕСА_1 у м. Вінниці на праві приватної власності, яка складається з літери "А" - торгово-офісний комплекс загальною площею 8 021 кв. м.

21. 27.03.2012 державний реєстратор КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" рішенням № 3432 провело державну реєстрацію права власності в цілому на нежитлову будівлю торгово-офісного комплексу, розташованого по АДРЕСА_1 у м. Вінниці, за ПП "Феріде Плаза".

22. 01.11.2012 рішенням виконкому Вінницької міської ради № 2709 затверджено акт державної приймальної комісії від 25.10.2012 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта: реконструйованого ПП "Феріде Плаза" торгово-офісного комплексу в готельно-розважальний центр загальною площею 8 145,3 кв м по АДРЕСА_1 у м. Вінниці.

23. 06.12.2012 виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення №3059 від 06.12.2012 видав ПП "Феріде Плаза" свідоцтво про право приватної власності на нежитлову будівлю в цілому по АДРЕСА_1 у м. Вінниці, що складається з літери "А" - готельно-розважальний центр, про що 14.12.2012 зроблено запис в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та видано відповідний витяг.

24. 19.12.2012 ПП "Феріде Плаза" звернулося до КП "Вінницьке міське БТІ" із заявою № 325 про проведення розподілу однієї садиби на дві, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Вінниці.

25. 21.12.2012 КП "Вінницьке міське БТІ" складено висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна: готельно-розважального центру з підвалом літ. "А", яке належить ПП "Феріде Плаза" на праві приватної власності.

26. Виконком Вінницької міської ради на підставі рішення № 3328 від 27.12.2012 видав ПП "Феріде Плаза" свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в цілому по вул. Пирогова, 23-Б у м. Вінниці, яка складається з готельно-розважального центру літ. "А", про що зроблено запис в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та видано витяг за №37051122 від 28.12.2012.

27. Обставини щодо набуття права власності на нерухоме майно були встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №902/1414/13.

28. 10.07.2013 спірне нерухоме майно, що належить ПП "Феріде Плаза" передано в іпотеку, а 29.01.2016 ТОВ "Фінансова компанія "Некстджен фінанс" передало ПП "Іствін" право вимоги за договором про відступлення прав за іпотечними договорами.

29. Згідно з висновком експертизи № 10283/10284/16-42 від 30.05.2018, проведеної у справі № 902/1414/13, готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б", до введення його в експлуатацію і поділу та об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га та розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пригова, 23-А є саме тим об`єктом нерухомості, який переданий в іпотеку Банку згідно з іпотечним договором та визначений як: "розташоване на земельній ділянці площею 0,1940 га за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "а" незавершене будівництво торгово-офісного комплексу, готовність якого становить 75 %".

30. Банку було відмовлено в задоволенні позову у справі № 902/1414/13, оскільки предмет позову, який самостійно визначає позивач, не відповідає актуальним відомостям про зареєстроване право власності на нерухоме майно у м. Вінниці по вул. Пирогова, 23-Б за відповідачем (яке є відмінним за адресою та площею від зазначеного у позовній заяві). Суд виснував, що звернення стягнення на об`єкт нерухомості, відомості про який відсутні у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, не зможе забезпечити ефективний спосіб захисту прав позивача.

31. Станом на 04.07.2018 загальна заборгованість ПП ТУФ "Феріде" перед Банком становила:

- за кредитним договором 1: основна заборгованість за кредитом, виданим у доларах США - 1 284 819,35 дол. СІЛА, що по курсу НБУ складає 33 789 796,85 грн, за кредитом, виданим у гривні - 15 000 000 грн; по процентах за кредитом, виданим у доларах США - 2 041 870,75 дол. США, що складає 53 699 687,70 грн, за кредитом, виданим у гривні - 28 257 243,24 грн;

- за кредитним договором 2: основна заборгованість - 8 204 270,84 грн; по процентах 9 920 389,38 грн (по строковому кредиту) та 1 919 489,26 грн за простроченими процентами (а всього по процентах 10 123 760,10 грн).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

32. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

33. Суд першої інстанції дійшов таких висновків:

- задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на нерухоме майно, коли предметом іпотеки був об`єкт незавершеного будівництва, є можливим виключно у разі доведення позивачем та надання достовірних доказів, котрі підтверджують завершення будівництва, саме того об`єкту, який був предметом іпотеки та відомості про який внесено до державного реєстру іпотек;

- право власності на предмет іпотеки, яким на момент укладення договору було нерухоме майно: право оренди земельної ділянки, площею 0,1940 га, на період будівництва, розташованої за адресою: м. Вінниця, вулиця Пирогова, 23-А з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом готовністю 75 % перейшло до відповідача - ПП "Феріде Плаза", однак, матеріали справи не містять доказів внесення відповідних змін до п. 4.1.12 іпотечного договору;

- висновок експертизи № 10283/10284/16-42 від 30.05.2018, який виконано у господарський справі № 902/1414/13, не приймається до уваги, оскільки спростований рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.03.2020, яке набуло законної сили;

- позивач не довів, що нерухоме майно, належне відповідачеві на праві власності за ідентифікуючими ознаками, є саме тим майном, що було об`єктом незавершеного будівництва, і на який необхідно звернути стягнення;

- спірне майно обтяжено іпотекою ПП "Іствін", якому передано право вимоги за кредитними договорами від ПАТ "Південкомбанк", тому задоволення позову порушує його права.

34. 21.11.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнив. Звернув стягнення на нерухоме майно, належне відповідачу, у рахунок погашення заборгованості ПП "ТУФ "Феріде" перед Банком, за кредитним договором 1 (в сумі 1 284 819,35 доларів США та 15 000 000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 2 041 870,75 доларів США та 28 257 243,24 грн - заборгованості за процентами) та за кредитним договором 2 (в сумі 8 204 270,84 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 123 760,10 грн заборгованості за процентами), а саме:

- на готельно-розважальний центр "Феріде Плаза", загальною площею 8 145,3 кв. м, що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б", шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження";

- на об`єкт незавершеного будівництва торгово-офісного комплексу (другий пусковий комплекс), що знаходиться на земельній ділянці площею 0,1430 га, розташований за адресою: м. Вінниця, АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Суд стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 616 700,00 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 925 050,00 грн.

35. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована таким:

- недотримання визначеної законодавством умови щодо державної реєстрації обтяження предмету іпотеки (об`єкту незавершеного будівництва), передбаченої частиною першою статті 4 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору), не означає, що договір іпотеки є недійсним, що прямо визначено у вказаній нормі, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог через відсутність в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження нерухомого майна є безпідставним, оскільки суперечить частині першій статті 4 Закону України "Про іпотеку";

- за змістом статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" іпотека розповсюджується на всі поліпшення та добудови, здійснені відносно об`єкту іпотеки, а здійснення такої добудови відносно спірного у цій справі майна підтверджується встановленими обставинами справи і висновком експерта №10283/10284/16-42 від 30.05.2018. Нерухоме майно, належне відповідачу за ідентифікуючими ознаками, є тим майном, що передано Банку в іпотеку;

- Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі № 904/1414/13, розглядаючи спір між цими ж сторонами, дійшов висновку, що за умовами іпотечного договору іпотека розповсюджується на всі складові частини та приналежності предмета іпотеки: поліпшення, складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладання договору іпотеки та виникатимуть у майбутньому, тобто всі зроблені іпотекодавцем в період дії договору іпотеки поліпшення, реконструкція, зміни, доробки тощо автоматично стають предметом іпотеки, а тому незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудовою, добудовою предмета іпотеки чи ні - іпотека поширюється й на таку реконструкцію;

- суд першої інстанції не врахував встановлених обставин справи щодо перебудови нерухомого майна, висновків Верховного Суду у справі №904/1414/13 стосовно поширення іпотеки на реконструкцію та незалежно від того, чи були внесені зміни до договору та висновку експерта щодо відповідності спірного майна переданому в іпотеку (з урахуванням реконструкції) і дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та неправильно застосував норми статей 4, 13, 16, 23, 39 Закону України "Про іпотеку";

- права ПП "Іствін" не порушені, оскільки попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до нового власника (власника спеціального майнового права) разом із обтяженням такого майна попередньою іпотекою, що урегульовано положеннями частини третьої статті 13 Закону України "Про іпотеку";

- під час розгляду цього спору не вирішується питання пріоритетності заявлених вимог, оскільки ПП "Іствін" не зверталось з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки;

- перебіг позовної давності розпочався 29.07.2011 (після звернення Банку з вимогою про погашення заборгованості), 15.10.2013 відбулось переривання строку у відповідності до частини другої статті 264 ГПК України (звернення з позовом у справі № 902/1414/13) і 16.10.2013 - почався заново. З позовом у цій справі позивач звернувся в липні 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності;

- причини пропуску строку позовної давності є поважними, оскільки розгляд справи № 902/1414/13 (предметом розгляду в якій було також звернення стягнення на предмет іпотеки за договором за позовом Банку до ПП "Феріде Плаза") тривав протягом 2013 - 2020 років та впродовж вказаного тривалого розгляду справи Банк мав правомірні очікування на задоволення його позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки у вказаній справі. Підлягає врахуванню висновок Верховного Суду, викладений у справі № 922/1467/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу

36. 11.12.2023 ПП "Іствін" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

37. Підставами касаційного оскарження судових рішень визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.

38. В обґрунтування доводів скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми:

- частини п`ятої статті 3, абзацу 2 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", статей 1 та частини сьомої статті 64 КУзПБ, статті 609 ЦК України і не врахував преюдиційні обставини, встановлені в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 02.05.2023 у справі № 902/1156/15, якою ліквідовано ПП "ТУФ "Феріде". Скаржник вважає, що зобов`язання ПП "ТУФ "Феріде" припинились 23.08.2023 у зв`язку з його ліквідацією, тому припинилась іпотека, яка має похідний характер. Посилається на висновки, викладені в пунктах 41, 42 постанови Великої Палати Верховного Суд від 27.03.2019 у справі №711/4556/16-ц та постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №127/26402/20;

- статтей 3, 13, 17 Закону України "Про іпотеку". Суд апеляційної інстанції помилково не врахував пріоритетне право ПП "Іствін" на звернення стягнення на предмет іпотеки, обтяження якого, на відміну від позивача, зареєстровано в реєстрі, тому відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" має пріоритет над незареєстрованим правом. Скаржник посилається на висновок Верховного Суду, викладений у пункті 6.11 постанови від 16.10.2020 у справі №922/1995/17 щодо пріоритетності вимог іпотекодержателів;

- статті 39 Закону України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції не зазначив у резолютивній частині рішення про пріоритет ПП "Іствін", чим здійснив непропорційне втручання у право мирного володіння майном, яке належить власнику майна та чинному дійсному іпотекодержателю ПП "Іствін";

- статті 33 Закону України "Про іпотеку". Суд апеляційної інстанції не врахував, що вартість готельно-розважального комплексу "Феріде Плаза", площею 8 145,3 кв. м, за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова 23 "Б", згідно з висновком у справі № 902/1414/13 становить 153 883 582 грн, чого вистачить для задоволення вимог Банку, а тому безпідставно звернув стягнення на другий об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова 23 "А";

- частин першої та п`ятої статті 261, частини другої статті 264, частини п`ятої статті 267 ЦК України щодо поважності причин пропуску строків позовної давності. Висновки суду апеляційної інстанції суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц, від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, від 06.10.2021 у справі № 359/4206/19, від 13.07.2021 у справі № 902/1255/15 (902/398/20);

- статтей 5, 6, 13 Закону України "Про іпотеку", оскільки об`єкт незавершеного будівництва не був зареєстрований у відповідності до частини третьої статті 331 ЦК України, тому не міг бути предметом іпотеки.

39. 13.02.2024 Банк подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти доводів касаційної скарги.

40. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований таким:

- позивач звернувся з позовом до ліквідації позичальника, щодо якого було винесено ухвалу суду про виключення з реєстру 02.05.2023, тому іпотека на час звернення з позовом не припинилась та залишається чинною (підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, викладені у постановах №178/1252/13-ц від 23.09.2020; № 646/5674/16-ц від 03.06.2020; № 295/6715/17 від 28.05.2020; № 753/16750/17 від 15.04.2020; № 203/3364/17 від 26.02.2020; № 910/2815/19 від 20.02.2020; № 464/1272/17 від 19.02.2020);

- у справі № 902/1414/13 встановлено, що готельно-розважальний центр за адресою м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б є тим самим майном, що передається в іпотеку, проте у зазначеній справі було відмовлено у зв`язку з неправильним визначенням позивачем адреси перебудованого об`єкта іпотеки (у справі № 902/1414/13 було вказано м. Вінниця, АДРЕСА_1, замість збудованого та перереєстрованого за адресою м. Вінниця, вул. Пирогова, 23-Б);

- незалежно від того, чи були внесені зміни до договору іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмета іпотеки, чи ні, іпотека поширюється й на таку реконструкцію. Зазначене узгоджується з висновками у справі № 902/1414/13 та правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду України від 20.04.2011 у справі № 6-61027св10, постанові Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 686/28888/19, від 17.08.2022 у справі № 161/236/17 та інших;

- ПП "Іствін" не зверталось з окремим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, його право як іпотекодавця не порушено, оскільки воно залишається чинним та регулюється нормою статті 13 Закону України "Про іпотеку";

- доводи скаржника щодо позовної давності є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо поважності причин його пропуску з огляду на тривалий розгляд справи № 902/1414/13.

Рух касаційної скарги, заяви сторін

41. Верховний Суд ухвалою від 17.01.2024 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Іствін" та призначив її до розгляду.

42. 26.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю-Бейс" (далі - Товариство) звернулось до Верховного Суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме: замінити Банк у цій справі його правонаступником - Товариством, на підставі статей 512, 514 ЦК України.

43. Верховний Суд ухвалою від 05.03.2024 задовольнив заяву Товариства, здійснив заміну позивача у справі з Банку на Товариство на підставі статей 512, 514 ЦК України в порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.

44. 16.04.2024 ПП "Феріде Плаза" звернулось до Верховного Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яке мотивовано необхідністю відступу від правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 щодо визначення поважності причин пропуску позовної давності.

45. Клопотання мотивовано таким:

- обставини справи № 922/1467/19 та справи, яка переглядається, є відмінними;

- поважними причини пропуску строку позовної давності можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк. Обставини пропуску строку позовної давності у цій справі такими вважатися не можуть;

- посилання об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 на практику Європейського суду з прав людини з приводу позовної давності потребує узгодження з іншою практикою Європейського суду з прав людини (наводить рішення "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, "Осман проти сполученого королівства" від 28.10.1998) щодо дотримання судами принципу правової визначеності, а посилання суду касаційної інстанції на дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності потребує обґрунтованого уточнення та розмежування з дотриманням принципу правової визначеності.

46. Верховний Суд вважає, що подане ПП "Феріде Плаза" клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не підлягає задоволенню з огляду на таке.

47. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

48. Якщо учасник справи звертається до Суду з клопотанням про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частин першої - четвертої статті 302 ГПК України, він має обґрунтувати, від якого саме правового висновку палати, об`єднаної палати або ж Великої Палати Верховного Суду є необхідність відступити.

49. Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд об`єднаної палати, як і підставою для здійснення розгляду справи об`єднаною палатою, є наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати; такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.

50. Як вбачається з поданого відповідачем клопотання заявник вважає, що обставини справи № 922/1467/19 (від якої він пропонує відступити) та обставини справи, яка переглядається не є подібними і наголошує на відсутності у цій справі обставин, які б вказували на пропуск строку позовної давності з поважних причин.

51. Доводи відповідача щодо необхідності відступу від висновків, викладених в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 є суперечливими, оскільки заявник вказує, що обставини вказаної справи та справи, що переглядається, не є подібними, що виключає можливість відступу від висновків суду.

52. Наведені відповідачем підстави для відступу стосуються оцінки обставин справи, що переглядається, стосовно пропуску позовної давності і зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності. Клопотання не містить обґрунтування необхідності відступу від висновку, зробленого у справі № 922/1467/19.

53. При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні є окремою підставою касаційного оскарження судових рішень. Тобто відповідач фактично намагається розширити підстави касаційного оскарження у цій справі без звернення з окремою касаційною скаргою. А тому клопотання відповідача про передачу справи на розгляд об`єднаної палати не підлягає задоволенню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

54. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

55. Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.

Щодо реєстрації та припинення забезпечення

56. Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

57. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення договору) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

58. Законодавство, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, передбачало необхідність державної реєстрації обтяження іпотекою, проте визначало, що у разі недотримання державної реєстрації іпотечний договір все одно залишається дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб. Положенням частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визнає таке обтяження дійсним.

59. Такий висновок також узгоджується з положенням частини сьомої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у відповідній редакції), відповідно до якого зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.

60. У пункті 6.11. постанови від 16.10.2020 у справі № 922/1995/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на який посилається скаржник, зазначила, що висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 стосовно дійсності договору іпотеки у разі нездійснення державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою (або вилучення такого запису) відповідає положенням законодавства, водночас не свідчить про наявність в особи статусу іпотекодержателя у разі відсутності запису про державну реєстрацію обтяження нерухомого майна іпотекою, а вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав, тому відсутні підстави для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у зазначеній постанові.

61. Касаційна скарга у справі № 922/1995/17 була передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступу від правової позиції, викладеної у постанові від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 щодо застосування положень Закону України "Про іпотеку" (зокрема статей 3, 4, 23 цього Закону) щодо припинення іпотеки внаслідок відсутності відомостей про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) у відповідному реєстрі, а отже, і про пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

62. Водночас, як зазначено вище, підстав для відступу від наведеного висновку не встановлено.

63. Отже, за висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2020 у справі №922/1995/17, договір іпотеки є дійсним навіть у разі нездійснення державної реєстрації відповідного обтяження, однак у такому випадку вимога такої особи не має пріоритету відносно зареєстрованих прав.

64. У справі, що переглядається, на момент виникнення спірних правовідносин, договір іпотеки визнавався дійсним навіть за відсутності державної реєстрації обтяження (частина перша статті 4 Закону України "Про іпотеку") і таке обтяження визнавалось дійсним відповідно до частини третьої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому іпотекодержатель не обмежений в праві доводити наявність відповідного обтяження, що належить йому на законній правовій підставі. Однак, в такому випадку вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету.

65. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що договір іпотеки є дійсним не зважаючи на недотримання умови про державну реєстрацію іпотеки, але вимога іпотекодержателя у такому випадку не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно, зокрема ПП "Іствін".

66. Згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору від 06.11.2007) предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

67. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (частина четверта статті 16 Закону України "Про іпотеку").

68. Верховний Суд, розглядаючи спір між тими ж сторонами (справа №902/1414/13) та враховуючи положення статей 5, 16, 23 Закону України "Про іпотеку" та пункти 4.1.2, 4.2.3, 7.4 іпотечного договору, дійшов висновку, що збільшена відповідачем площа торгово-офісного комплексу в результаті самочинної реконструкції, здійсненої у 2012 році, не є новоствореним об`єктом нерухомого майна, який може бути виділений в натурі, а є лише частиною об`єкта нерухомого майна, на яку (частину) поширюється іпотека.

69. У справі, що переглядається, суди встановили, що Банк та ПП "ТУФ "Феріде" уклали договір іпотеки, яким узгодили передання в іпотеку нерухомого майна (право оренди земельної ділянки та з розташованим на ній незавершеним будівництвом торгово-офісним комплексом). Реєстрація обтяження була вчинена на право оренди на земельну ділянку.

70. Суд апеляційної інстанції, встановивши наявність правової підстави обтяження незавершеного будівництва (чинного іпотечного договору), факти його добудови, перебудови та поділу, його відповідність об`єкту нерухомості, що перебуває у власності ПП "Феріде Плаза" і перехід права власності на незавершене будівництво від ПП "ТУФ "Феріде" до ОСОБА_1 , а від неї до ПП "Феріде Плаза", дійшов правильного висновку щодо розповсюдження іпотеки на майно, що належить ПП "Феріде Плаза" у відповідності до статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку".

71. Отже, за змістом з`ясованих судом апеляційної інстанції обставин справи, правильним є висновок, що іпотека виникла щодо спірного майна, є дійсною, а належні та допустимі докази того, що ця іпотека була припинена за визначених законодавством підстав відсутні.

72. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника щодо встановлення фактичних обставин справи, які стосуються невідповідності висновків експертів у справі № 902/1414/13 з огляду на те, що суд апеляційної інстанції встановив відповідність об`єкту нерухомості, який перебуває у власності ПП "Феріде Плаза", майну, що було передано Банку за договором іпотеки на підставі досліджених доказів, зокрема, висновку експерта. Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

73. Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

74. Згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про іпотеку" разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

75. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц виснувала, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

76. Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

77. Згідно з частиною сьомою статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не погашені у зв`язку з недостатністю майна, вважаються погашеними.

78. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (абзац другий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").

79. Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17, аналізуючи положення статей 590, 593, 598, 599, 609 ЦК України та статей 3, 7, 11, 17, 33 Закону України "Про іпотеку", сформував висновок, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору застави (іпотеки), укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником, якщо до цього заставодержателем (іпотекодержателем) було реалізовано його право на звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно.

80. Суд касаційної інстанції у справі № 910/8698/17, зважаючи на те, що позивач не довів обставини відсутності реалізації відповідачем свого права на звернення стягнення на іпотечне майно за іпотечним договором на момент ліквідації позичальника, дійшов висновку щодо безпідставності визнання іпотечного договору припиненим з посиланням на положення статті 609 ЦК України та статті 17 Закону України "Про іпотеку".

81. Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" було доповнено статтю 593 ЦК України частиною четвертою, відповідно до якої припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації боржника - юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов`язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред`явлення вимоги.

82. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" цей Закон застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.

83. Указаний Закон набрав чинності 04.11.2018.

84. Отже, норми статей 590, 593, 598, 599, 609 ЦК України та статей 3, 7, 11, 17 Закону України "Про іпотеку", як до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", так і після не передбачали припинення іпотеки у разі ліквідації боржника, якщо до цього іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на передане в іпотеку майно.

85. Правовідносини у справі, що переглядається, виникли до набрання чинності вказаним законом, однак продовжували існувати після введення його в дію, а тому норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

86. У цій справі іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення (у липні 2018 року) шляхом звернення з позовом до ПП "Феріде Плаза") до ліквідації боржника (ПП "ТУФ "Феріде") (23.08.2023), а тому доводи скаржника щодо припинення іпотеки визнаються необґрунтованими.

87. Посилання скаржника на висновки, викладені у пунктах 41, 42 постанови Великої Палати Верховного Суд від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц та постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 127/26402/20 визнаються необґрунтованими, оскільки, по-перше, у пунктах 41, 42 вказаної постанови процитовано норми статтей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 593, 598, 599 ЦК України, які не є висновком про застосування норми права, по-друге, висновок щодо припинення іпотеки, викладений у пункті 43 постанови від 27.03.2019 у справі № 711/4556/16-ц та постанові від 26.01.2022 у справі №127/26402/20, стосуються належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання, тобто не є релевантним до встановлених у справі обставин.

Щодо пріоритету іпотеки

88. Відповідно до частин першої третьої, четвертої, шостої статті 13 Закону України "Про іпотеку" предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об`єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників (власників спеціального майнового права) усіх об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, переданих у спільну іпотеку.

89. У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов`язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов`язанням, а право власності (спеціальне майнове право) на предмет іпотеки переходить до нового власника (власника спеціального майнового права) разом із обтяженням такого майна попередньою іпотекою.

90. Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.

91. При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.

92. Пріоритет - переважне право однієї особи щодо права іншої особи на те саме нерухоме майно (частина перша статті 1 Закону України "Про іпотеку").

93. З аналізу частини першої статті 13 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що передання нерухомого майна в наступну іпотеку можливе тільки за згодою попереднього іпотекодержателя, якщо інше не передбачено договором.

94. Водночас норма статті 13 Закону України "Про іпотеку" не урегульовує співвідношення прав іпотекодержателів за договором іпотеки, обтяження за яким не було зареєстровано, і укладеним правочином з проведенням державної реєстрації обтяження.

95. Верховний Суд враховує положення частини сьомої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та зазначає, що у випадку, якщо не було здійснено державної реєстрації обтяження, то пріоритет має зареєстроване обтяження і звернення стягнення на нерухоме майно має здійснюватися у порядку, передбаченому частинами третьою, четвертою та шостою статті 13 Закону України "Про іпотеку" з урахуванням пріоритету зареєстрованого іпотекодержателя перед незареєстрованим, права якого відповідають правам наступного іпотекодержателя.

96. Норма статті 13 Закону України "Про іпотеку" не містить заборони на звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем, у якого відсутній пріоритет щодо нерухомого майна.

97. Водночас попередній іпотекодержатель, якому належить пріоритет щодо звернення стягнення на нерухоме майно, у такому випадку має право на вчинення однієї з таких дій: звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, чи строк виконання основного зобов`язання перед ним настав (частина третя статті 13); вчинити письмову заяву про припинення звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя (частина четверта статті 13).

98. При цьому у разі, якщо попередній іпотекодержатель не скористався своїм правом на звернення стягнення або припинення звернення стягнення, то його право на звернення стягнення на предмет іпотеки не припиняється, а іпотека є дійсною до повного задоволення його вимоги за основним зобов`язанням. Предмет іпотеки переходить до нового власника (власника спеціального майнового права) разом із обтяженням такого майна попередньою іпотекою (частина третя статті 13).

99. Принцип диспозитивності полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 14 ГПК України).

100. Відповідно до частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

101. У справі, що переглядається, скаржник, як особа, якій належить пріоритетне право на звернення стягнення на предмет іпотеки не вчинила дій в межах цього провадження щодо реалізації свого першочергового права на звернення стягнення на предметом іпотеки, зокрема, шляхом звернення з відповідним позовом, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (стаття 49 ГПК України). Обставин звернення з відповідним окремим позовом суди також не встановили, як і не встановили факту вчинення письмової заяви щодо припинення звернення стягнення на предмет іпотеки.

102. Доводи скаржника під час розгляду цієї справи стосувались заперечень щодо суті заявлених позовних вимог (відсутність державної реєстрації обтяження).

103. Отже, суд апеляційної інстанції, враховуючи принцип диспозитивності, дійшов правильного висновку, що ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на користь Банку не призведе до порушення прав ПП "Іствін", оскільки, по-перше, Підприємство не вчиняло жодних дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на власну користь і не заявило про припинення звернення стягнення, по-друге, право Підприємства захищено шляхом збереження за ним права іпотекодержателя, що дозволяє йому задовольнити свої вимоги. З наведених підстав відхиляються доводи скаржника щодо порушення статті 3, 13, 17 Закону України "Про іпотеку" та статті 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

104. Також Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, що суд апеляційної інстанції порушив норми статті 39 Закону України "Про іпотеку", оскільки не зазначив про пріоритет ПП "Іствін" з огляду на те, що у цій справі не вирішувався спір про пріоритет іпотекодержателів та звернення стягнення на користь кількох іпотекодержателів, а тому відсутність у рішенні відомостей про пріоритет не може бути підставою для скасування судового рішення за таких умов.

Щодо розміру заявлених вимог

105. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про порушення статті 33 Закону України "Про іпотеку", оскільки вартість готельно-розважального комплексу "Феріде Плаза", площею 8 145,3 кв. м (м. Вінниця, вул. Пирогова 23 "Б"), згідно з висновком у справі № 902/1414/13, становить 153 883 582 грн, чого вистачить для задоволення вимог Банку, а тому помилковим є рішення про звернення стягнення на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова 23 "А".

106. Також скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не досліджував дійсності та розміру заборгованості.

107. Відповідно до частини першої, третьої статті 168 ГПК України у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову. До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами третьою - сьомою, десятою статті 165 цього Кодексу.

108. Згідно з частиною четвертою статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

109. Пояснення скаржника та відзив на позов ПП "Феріде Плаза" у суді першої інстанції не містять заперечень щодо незгоди з розміром та дійсністю заявлених Банком вимог, а також щодо достатності вартості одного об`єкту нерухомості (за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 23 "Б") для погашення заборгованості, а тому скаржник, в силу частини четвертої статті 165, частини третьої статті 168 ГПК України, не може посилатись на відповідні обставини в суді касаційної інстанції.

Щодо позовної давності

110. Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

111. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

112. Велика Палата Верховного Суду у пункті 48 постанови від 14.06.2023 у справі № 755/13805/16-ц, на яку посилається скаржник, зазначила, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд. Велика Палата Верховного Суду підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

113. Суд апеляційної інстанції встановив, що 28.07.2011 Банк звернувся з вимогою про погашення заборгованості за кредитними договорами 1, 2, а тому, враховуючи положення статті 253 ЦК України, дійшов висновку, що з 29.07.2011 розпочався перебіг строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

114. Отже, Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, змінивши на власний розсуд умови основного зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів, а відтак строк виконання зобов`язань - як основного, так і акцесорних - є таким, що настав.

115. Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у пункті 6.27. постанови від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17.

116. Наявність у ПП "ТУФ "Феріде" заборгованості перед Банком станом на 01.12.2010, встановлена у справі № 4/152/2011/5003, не підтверджує факту звернення Банку з вимогою про дострокове повернення усієї суми заборгованості та, відповідно, початку перебігу строку позовної давності.

117. Суд апеляційної інстанції, встановивши, що Банк реалізував своє право на звернення з вимогою про дострокове повернення усієї суми заборгованості, дійшов правильного висновку про початок перебігу строку позовної давності 29.07.2011, що також відповідає пункту 5.1. іпотечного договору. Допущена судом апеляційної інстанції помилка (в одному абзаці зазначено, що перебіг строку розпочався 29.07.2011, а в іншому 28.07.2011) не є суттєвою для оцінки доводів сторін щодо позовної давності.

118. Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

119. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

120. Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову із пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

121. Суд апеляційної інстанції встановив, що Банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у справі № 902/1414/13 у 2013 році, в межах строку позовної давності (початок перебігу строку позовної давності розпочався 28.07.2011 з дати звернення Банку з вимогою про перерахування позичальником або поручителями строкової заборгованості за кредитними договорами 1, 2). Господарський суд Вінницької області рішенням від 06.03.2020, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2020 та постановою Верховного Суду від 10.12.2020, у позові відмовив з підстав, що звернення стягнення на об`єкт нерухомості, відомості про який відсутні у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, не зможе забезпечити ефективний спосіб захисту прав позивача.

122. Очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.

123. Суд касаційної інстанції не може переоцінити доводи про поважність причин пропуску позовної давності, оцінку яким надано судами попередніх інстанцій. Аналогічні висновки викладені в пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та пункті 41 постанови Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 922/2718/20.

124. Отже, суд апеляційної інстанції оцінив обставини вчасного звернення з позовом у справі № 902/1414/13, тривалий розгляд вказаної справи господарськими судами (з 2013 до 2020 року) та підстави відмови у позові у зазначеній справі, як поважні причини пропуску звернення з позовом у цій справі. Підстави для переоцінки вказаних висновків відсутні, а тому доводи скаржника у цій частині визнаються необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

125. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

126. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

127. Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судове рішення ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Розподіл судових витрат

128. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Іствін" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18 - без змін.

2. Поновити виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 у справі № 902/388/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко