Постанова

від 16.05.2024 по справі 520/8718/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

справа №520/8718/18

адміністративне провадження № К/9901/14537/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну Головного управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 у справі №520/8718/18 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді Донець Л.О., Гуцал М.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕКОРБУДСЕРВІС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕКОРБУДСЕРВІС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018 №00000611421.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 10.08.2018 № 3288/20-40-14-21-07/33291910, оскільки останні, на його думку, зроблені без надання належної оцінки первинним документам, на підставі яких формувались показники бухгалтерського і податкового обліку, й які, у свою чергу, підтверджують рух активів внаслідок господарських операцій, що відбулися у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобідський Хліб» (далі - ТОВ «Слобідський Хліб»).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 та позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018 № 00000611421.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, надавши правову оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов переконання, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Слобідський Хліб» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, у той час, як відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Харківській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки (про які буде вказано далі у цій постанові) та неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм з вказівкою на неповне з`ясування усіх обставин справи, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2024 замінено первинного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, Управління).

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Як встановлено судами, в період з 30.07.2018 по 30.08.2018 Управлінням проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Слобідський Хліб» за серпень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації/придбання та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг).

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2018 № 3288/20-40-14-21-07/33291910, яким встановлено порушення підпункту «а» пункту 198.1, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму 62 751, 94 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в сумі 61 751,94 грн. у серпні 2017 року.

Такі висновки ґрунтуються на непідтвердженні під час перевірки фактичного здійснення фінансово - господарських відносин між позивачем та ТОВ «Слобідський Хліб» з огляду на податкову інформацію про невстановлення джерела походження товару, отриманого позивачем від вказаного контрагента; відсутність в нього матеріально - технічних ресурсів, документів щодо перевезення товару та сертифікатів, які посвідчують відповідність товарів; наявність пояснень засновника ТОВ «Слобідський Хліб» про непричетність до здійснення господарської діяльності підприємства.

На підставі вказаних висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 25.09.2018 № 00000611421, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 78 441,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15 688,00 грн.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на час їх виникнення) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що визначальною ознакою господарської операції, яка зумовлює наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод, зокрема, податкового кредиту, є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути відображеною у належним чином оформлених первинних документах, які зазвичай супроводжують операцію певного виду. Для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись господарські операції. Однак критерієм можливості відображення операцій у податковому обліку є забезпечення засвідчення дійсного руху активів на підставі наявних доказів. З цією метою первинні документи мають містити достатній обсяг інформації щодо змісту та суті спірних операцій, розкривати їх господарську доцільність.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 28.07.2017 між Товариством (покупець) та ТОВ «Слобідський Хліб» (продавець) укладено договір поставки №172807 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується постачати (передавати у власність) замовнику товар в асортименті, в свою чергу замовник приймає товар та здійснює його оплату на умовах даного договору (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 договору загальна сума договору складається з вартості товару, що буде поставлений постачальником замовнику згідно накладних протягом дії даного Договору.

На підтвердження отримання за вказаним договором товару (ємаль "Наmmerite", пісок таровий, стрічка декоративна пластикова, щебінь тарований, субстрат живильний на основі торфу, радіатори сталеві панельні, типу "Коrado" тощо) позивачем надано суду видаткові накладні №СХ-26 від 01.08.2017, №СХ-31 від 02.08.2017, №СХ-27 від 03.08.2017; №СХ-28 від 04.08.2017 (до змісту та оформлення яких податковий орган зауважень не виклав), а транспортування - товарно - транспортні накладні №АІІ-0026/31 від 02.08.2017 та №АІІ-0027/28 від 04.08.2017.

Судом апеляційної інстанції констатовано, що станом на час виконання умов договірних відносин підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість та контрагентом виписано на адресу позивача податкові накладні.

При цьому судом апеляційної інстанції відзначено, що зауважень щодо оплати за товар, отриманий від ТОВ «Слобідський Хліб», акт перевірки не містить та відповідний обов`язок був виконаний позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь контрагента.

Крім того судом вказано, що поставлений ТОВ «Слобідський Хліб» товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме при виконанні будівельних робіт на об`єктах замовників, що засвідчується копіями договорів, графіків виконання робіт, оборотно-сальдових відомостей, актів приймання виконаних будівельних робіт, розрахунків загальновиробничих витрат.

За результатом аналізу вище зазначених документів апеляційний суд дійшов переконання, що первинні документи дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, а відтак вони можуть належним чином засвідчувати фактичне здійснення зафіксованих в них господарських операцій.

При цьому суд апеляційної інстанції, зокрема, на застереження податкового органу щодо непредставлення позивачем товарно - транспортних накладних по усіх здійснених контрагентом поставкам товару, зафіксованих у поданих видаткових накладних, зауважив, що у даному випадку, за встановлених обставин справи це не може вважатися визначальною обставиною, що може створювати негативні наслідки для формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того апеляційний суд визнав неприйнятними й посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно стану матеріально - технічних та трудових ресурсів контрагентів позивача, походження товару, оскільки ним не надано належних, допустимих та достовірних доказів цих обставин у визначеному законодавством порядку. До того ж, податкова інформація щодо контрагентів сама по собі не може бути самостійною та безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, у той час, як відповідачем не здійснювалась перевірка ТОВ «Слобідський Хліб» щодо наявності умов для досягнення результатів діяльності та джерел отримання товару поставлено позиву.

Водночас апеляційний суд також відхилив посилання відповідача на матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017220000000085 від 13.06.2017, та складені в його рамках протоколи допиту як свідка засновника ТОВ «Слобідський Хліб» ОСОБА_1 , оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено ні наявності обвинувального вироку, ні рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним; при цьому зазначив, що оскільки судовим розглядом не констатована достовірність та допустимість вказаного протоколу як належного доказу по справі, сам факт заперечення такої участі не може бути неспростовним свідченням безтоварності спірної операції.

Також, Верховний Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі N 160/3364/19 (провадження N 11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, а вирок може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі. Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Підсумовуючи наведене в сукупності, апеляційний суд дійшов цілком об`єктивних висновків про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Слобідський Хліб» документально доведені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем не надано доказів, які б визначали відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, невідповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності вказували на те, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Відтак, зважаючи на положення частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених в основу оскаржуваного рішення, дублюють аргументи акту перевірки, відзивів на адміністративний позов та апеляційну скаргу, належна правова оцінка яким була надана судом апеляційної інстанцій, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин справи, що, своєю чергою, не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер