Рішення

від 13.05.2024 по справі 913/468/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м.Харків Справа № 913/468/23

Провадження №8/913/468/23

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Богуславській Є.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Київ,

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

відповідача-2 - ОСОБА_1 , с. Проїждже Старобільського району Луганської області,

про стягнення 167 681 грн. 67 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Левицька А.В.;

від відповідача-1: адвокат Биченко А.О.;

від відповідача-2: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» та ОСОБА_1 , в якій просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022 у розмірі 167 681 грн. 67 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн. 00 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17 681 грн. 67 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2022 між сторонами було укладено Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2022, відповідно до умов якого відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 2 450 000 грн. 00 коп., на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД-2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів, в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору.

Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами відповідач-1 сплачує відсотки у розмірі 13,63 % річних, а термін повернення кредитних коштів 01.02.2023.

Також 10.02.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 від 10.02.2022 до Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2022, в якій виклали положення щодо права Позичальника на отримання фінансової державної підтримки, внесли зміни в Кредитний договір та виклали його умови, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в новій редакції.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу-1 кредит у розмірі 2 450 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив відсотки та винагороду, в зв`язку з чим станом на 22.12.2023 його заборгованість становить 167 681 грн. 67 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн. 00 коп. та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17 681 грн. 67 коп.

Також 10.02.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2022.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за Кредитним договором.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023 справу №913/468/23 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.01.2024 в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 27.12.2023 про забезпечення позову у справі №913/468/23 відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1 073 грн. 60 коп. покладено на заявника.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.01.2024 у справі №913/468/23 - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.01.2024 у справі №913/468/23 - залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву з доказами направлення іншій стороні; у разі отримання відповіді на відзив, у п`ятиденний строк з дня її вручення, подати суду обґрунтовані заперечення з доказами направлення іншій стороні; подати контррозрахунок заборгованості в разі незгоди з її розміром, визначеним позивачем, з доказами направлення іншим учасникам справи.

Запропоновано позивачу у разі отримання відзиву на позовну заяву, у п`ятиденний строк з дня його отримання подати суду обґрунтовану відповідь на відзив, з доказами направлення іншій стороні.

Запропоновано відповідачу-2 - ОСОБА_1 , зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Згідно з ч. 6. ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Положеннями ч. 7 ст. 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Оскільки відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра», зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, ухвали у справі №913/468/23 були надіслані до його електронного кабінету та отримані останнім, що підтверджується відповідними довідками. Також електронні варіанти ухвал у справі №913/468/23 було відправлено на електронну пошту відповідача-1.

Відтак, суд вважає відповідача-1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/468/23 та її розгляд в умовах воєнного стану.

03.01.2024 суд звернувся до із запитами до уповноважених органів про надання інформації щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування ОСОБА_1 .

05.01.2024 Управління Державної міграційної служби України у Луганській області надало відповідь, в якій повідомило, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 02.08.2021.

08.01.2024 до суду надійшла відповідь Старобільської міської військової адміністрації Старобільського району Луганської області, в якій вказала, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2024 суд зобов`язав Міністерство соціальної політики України надати наступні відомості із Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 : дані про фактичне місце проживання на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції; номер телефону.

29.01.2024 до суду від Мінсоцполітики надійшов лист з інформацією про те, що станом 22 січня 2024 року в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб інформація щодо запитуваної особи відсутня.

Відтак, відомим суду місцем реєстрації відповідача-2 є с. Проїждже Старобільського району Луганської області.

Разом з тим, судом враховано, що Старобільську міську територіальну громаду було включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.

Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу копію ухвали про відкриття провадження.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області було розміщувались повідомлення для відповідача-2 про відкриття провадження у справі №913/468/23, призначення та відкладення судових засідань.

До того ж, електронні варіанти ухвал про відкриття провадження у справі №913/468/23, призначення та відкладення судових засідань було надіслано відповідачу-2 на адресу його електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 та доставлено до його електронної скриньки, що підтверджується відповідними довідками.

Тому суд вважає відповідача-2 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі №913/468/23 та її розгляд в умовах воєнного стану.

Проте, відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача-2 в даній справі не надходило.

Натомість, 18.01.2024 та 19.01.2024 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну аналогічного змісту, в якому зазначає, що є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» з 22.09.2015 року, має в банку позивача діючі поточні рахунки, депозитний та кредитні договори.

Відповідач-1 вказує, що дійсно між ним та банком 10.02.2022 р. був укладений Кредитний договір № 34086384-КД-3. Проте, через два тижні після укладення сторонами Кредитного договору, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України

в Україні введено воєнний стан. На підприємстві відповідача-1 вимушено зупинилась виробнича діяльність, враховуючи об`єктивну реальність загрози життю та здоров`ю працівникам підприємства.

Також відповідач-1 наголошує, що місто Сєвєродонецьк Луганської області, де знаходилось його офісне приміщення з 25.06.2022 року і до цього часу перебуває в окупації, а селище Покровське Бахмутської міської територіальної громади, де знаходились виробничі потужності та засоби підприємства, перебуває в окупації з 31.07.2022 року і до цього часу.

Станом на 24.02.2022 р. все майно, яке є заставою за Кредитним договором №34086384-КД-3 знаходилось саме за адресою: АДРЕСА_2 . Про цей факт відповідач-1 повідомляв позивача листом №05/08-1 від 05.08.2022 р. Враховуючи ризик життю і здоров`ю працівникам підприємства та специфіку виробництва, відповідач-1 не мав об`єктивної можливості перемістити (вивезти) техніку і обладнання з зони бойових дій, про що було повідомлено банк вказаним листом. Отже, на цей час підприємство не є релокованим, не здійснює будь-яку діяльність так як знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Відповідач-1 зауважує, що належне виконання зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 виявилося неможливим лише внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення нами господарської діяльності (дії непереборної сили).

Так, 15.08.2023 року відповідач-1 отримав Сертифікат Донецької Промислово-Торгівельної Палати №1400-23-3592 про форс-мажорні обставини щодо зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023, а саме: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022 року.

Відповідач-1 стверджує, що про наявність викладених обставин та наявність Сертифікату №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини він повідомив банк засобами електронного зв`язку на адреси: ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6. Також 01.12.2023 року відповідачем-1 на адресу банку було надіслано нотаріальну копію вказаного Сертифікату ТПП з листом, в якому викладено всі обставини та пропозиція щодо прийняття рішення про відтермінування строку виконання зобов`язань за кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 р. на весь період дії форс-мажорних обставин.

На думку відповідача-1, викладені обставини чітко вказують на об`єктивну неможливість здійснення ним будь-якої фінансово-господарської діяльності з 24.02.2022 року, оскільки вся діяльність підприємства безпосередньо прив`язана до місця розташування виробничих потужностей і пов`язана з розробкою Покровського-1 родовища гіпсу, яке розташоване біля с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області.

Крім того, відповідач-1 вважає, що позивач не надав суду повної інформації та документів стосовно виконання укладеного Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023, а саме щодо Договору застави транспортних засобів №34086384-Д3-4/1 та Договору застави обладнання №34086384-Д3-4/2 від 18.02.2022, загальна вартість заставного майна за якими складає 15 542 300,00 грн.

Відповідач-1 наголошує, що, враховуючи умови пункту А.6 Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023, в якому сторони визначили логічну послідовність забезпечення зобов`язань Позичальника в разі їх не виконання, звернення стягнення на інше майно Кредитора може здійснюватися лише у випадку, коли вирученої від реалізації заставного майна суми не вистачило для погашення заборгованості.

В зв`язку з наведеним відповідач-1 просив позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

Вказаний відзив було прийнято судом та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.03.2024 призначено судове засідання для розгляду справи на 27.03.2024 о 12 год. 00 хв.

27.03.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2022 р., Додаткова угода до нього та Договір поруки були підписані сторонами в електронному вигляді, шляхом накладання ЕЦП. Оригінали цих примірників передані для пред`явлення до суду та додаються до даних письмових пояснень.

Натомість наразі відсутня можливість надання оригіналів паперових документів, так як у зв`язку з військовою агресією проти України представники АТ КБ "Приватбанк" не мають доступу до документів, сформованих в процесі функціонування Луганської філії, місцезнаходження якої є тимчасово окупована територія.

Суд прийняв вказані письмові пояснення з додатками та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.03.2024 запропоновано позивачу провести звіряння розрахунків за кредитним договором № 34086384-КД-3 від 10.02.2023 р. станом на 01.03.2024 року. Запропоновано відповідачам надати додаткові пояснення щодо письмових пояснень позивача і витребуваних документів. Відкладено судове засідання для розгляду справи на 24.04.2024 о 15 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.04.2024 запропоновано позивачу провести звіряння розрахунків за кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 р. станом на 01.03.2024 року з урахуванням засобів електронної комунікації. Позивачу надати докази часткової оплати заборгованості відповідачем-1 та вказати його актуальну суму боргу. Запропонувати відповідачам надати заперечення на відповідь на відзив з доказами направлення іншим сторонам. Відкладено судове засідання на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.05.2024 повідомлено учасників справи про призначення підготовчого судового засідання для розгляду справи на 13.05.2024 о 14 год. 45 хв. Учасникам запропоновано подати докази та документи, визначені ухвалою від 24.04.2024 до 13.05.2024.

13.05.2024 від представника позивача надійшла заява, в якій зазначив, що після відкриття провадження у справі відповідач частково почав сплачувати заборгованість і станом на 13.05.2024 залишок боргу за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022 складає: 135003,21 грн за кредитом (тілом кредиту) та 4678,46 грн - за процентами. Всього 139681,67 грн. Виписки, що підтверджують оплату за період розгляду справи у суді, додаються.

В зв`язку з наведеним представник позивача просив, долучити докази часткової оплати боргу до матеріалів справи та врахувати при винесенні рішення.

Враховуючи, що вказані докази не могли бути надані позивачем раніше через те, що оплати були здійснені відповідачем-1 вже після відкриття провадження у справі, суд продовжує строк на їх подання, приймає вказані докази та долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.05.2024 в приміщенні суду взяв участь представник позивача та підтримав позов.

Представник відповідача-1 взяв участь в судовому засіданні 13.05.2024 в режимі відоконференції поза межами суду та проти позову заперечив.

Представник відповідача-2 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Крім того, залишаються не вирішеними три клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження аналогічного змісту, в яких відповідач-1 просив розглянути дане клопотання щодо розгляду справи №913/468/23 за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Розглянувши вказане клопотання, судвиходить з наступного.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем в даній справі заявлено до стягнення 167 681 грн. 67 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто дана справа є малозначною.

Частиною 2 ст. 247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ч. 4 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Однак дана справа не відноситься до жодної з вищенаведених категорій справ.

При цьому, правила ч. 2 ст. 247 ГПК України стосовно того, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, застосовуються у випадку, коли ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також у разі розгляду немайнових позовів незначної складності.

Як зазначалося вище, ціна позову в даній справі становить 167 681 грн. 67 коп., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, вказана справа має розглядатися саме за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

З урахуванням ціни позову, складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, про що постановлено відповідну ухвалу від 03.01.2024.

В свою чергу, відповідач-1 в клопотаннях посилався на те, що результати вирішення цього спору будуть мати значний фінансовий вплив на його подальшу господарську діяльність, тому просив ухвалити рішення щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку відповідач-1 не довів, яким чином результати вирішення цієї справи про стягнення 167 681 грн. 67 коп. будуть мати значний фінансовий вплив на його подальшу господарську діяльність і чому вона має розглядатися саме в порядку загального позовного провадження, а не спрощеного позовного провадження, але з викликом сторін або без такого.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає вказані доводи необґрунтованими.

За приписами ч. 4 ст. 250 ГПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача-1, у зв`язку з чим залишає клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у справі №913/468/23 без задоволення.

У судовому засіданні 13.05.2024 суд, розглянувши справу по суті, заслухавши представників сторін, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, оголосив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (Позичальник, відповідач-1) було укладено Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2022 (надалі - Договір), відповідно до умов п.п. 1.1.-1.3. якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Відновлювальна кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п.п. А.11, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - «Істотні умови кредитування».

Пунктами А.1.-А.3. Договору встановлено, що вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього Договору: 2 450 000 грн. (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч гривень 0 копійок) на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД-2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів; Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги. Кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2023 року (включно).

Згідно з п. А.5. Договору Позичальник за кожним отриманим траншем кредиту в межах встановленого п. А.2. ліміту погашає заборгованість за кредитом у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу кредиту, на рахунок зазначений в п А.4 цього Договору.

Зобов`язання Позичальника забезпечуються: - договором застави транспортних засобів ; - договором застави обладнання; Договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 (п. А.6. Договору).

Положеннями п.п. А.7.-А.8. Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13.63 (тринадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16.63 (шiстнадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.7.1 цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.7.1 цього Договору та дати початку її нарахування. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.26 (двадцять сiм цілих двадцять шiсть сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Обов`язку Банка надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника у межах суми, обумовленої п. 1.1 цього Договору (п. 2.1.2. Договору), кореспондується обов`язок Позичальника повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.3.2 цього Договору (п. 2.2.4. Договору).

За приписами п. 4.1. Договору за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п.п. А.7.1, А.7.2 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Сторони узгодили, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в п. А.3 цього Договору, або до повного виконання зобов`язань сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань (п.п. 6.1.-6.2. Договору).

Відповідно до п. 7.1. цей Договір підписано із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Також 10.02.2022 Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (Позичальник, відповідач-1) уклали Додаткову угоду до Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2022 року (надалі - Додаткова угода).

Відповідно до умов п. 2 Додаткової угоди Сторони узгодили внести зміни в Договір, та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції: за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 13.63 (тринадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) + 6%. У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов язань по погашенню Кредиту і /або ?? процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п.п. 2.1.-2.2. Додаткової угоди).

За змістом п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Ця Додаткова угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію, в разі настання обставин, а саме: прострочення Позичальником своїх зобов?язань по погашенню кредиту і/або процентів за його користування понад 90 днів. З дати, що слідує за датою настання хоча б одної із перелічених вище обставин, а для абз. 1, 2, 3, 5 цього пункту Додаткової угоди - з дати виявлення обставини Банком та/або Фондом, Позичальник здійснює погашення Кредиту на умовах, визначених Договором (п. 4 Додаткової угоди).

Сторони в п.п. 5-6 узгодили, що ця Додаткова угода є чинною з моменту її підписання Сторонами та припиняє свою дію згідно обставин, визначених п. 4. Цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги», та є невід`ємною частиною Договору.

Крім того, 10.02.2022 між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Соколівські надра» (далі - Боржник) зобов`язань за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022, Відновлювальної кредитної лінії на суму 2 450 000 грн. (два мільйона чотириста п`ятдесят тисяч гривень 0 копійок), на рефінансування Кредитного договору №34086384-КД-2 від 18.02.2020 року з подальшою можливістю використання кредитних коштів на поповнення обігових коштів.

Пунктом 1.2. Договору поруки унормовано, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. (п.п. 1.3., 1.5. Договору поруки).

10.02.2022 ОСОБА_2 надано згоду на укладення Договору поруки з метою забезпечення виконання зобов`язань Боржника за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022, зі змістом якого вона ознайомлена.

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу-1 кредит у розмірі 2 450 000 грн. 00 коп.

В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив відсотки та винагороду, в зв`язку з чим станом на 22.12.2023 його заборгованість становить 167 681 грн. 67 коп.

Оскільки відповідачі заборгованість за Кредитним договором не сплатили, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в розмірі 167 681 грн. 67 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн. 00 коп. та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17 681 грн. 67 коп.

Відповідач-1 проти позову заперечив та вказав, що належне виконання зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023 виявилося неможливим лише внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (дії непереборної сили), що підтверджується на його думку, сертифікатом Донецької промислово-торгівельної палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 року про форс-мажорні обставини щодо зобов`язання за Кредитним договором № 34086384-КД-3 від 10.02.2023.

Крім того, відповідач-1 стверджував, що в п. А.6. Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023 сторони визначили логічну послідовність забезпечення зобов`язань Позичальника в разі їх не виконання, відповідно до яких звернення стягнення на інше майно Кредитора може здійснюватися лише у випадку, коли вирученої від реалізації заставного майна суми не вистачило для погашення заборгованості.

В зв`язку з наведеним відповідач-1 просив позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував на рахунок відповідача-1 кошти в розмірі 2 450 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними виписками по рахунку ТОВ «Соколівські надра» та не заперечується відповідачем-1.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 25.05.2020 у справі №554/4300/16-ц належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» .

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 «Положення про організацію операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у п. 62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц та від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц.

Таким чином, надані банком виписки підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідачів.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно п.п. А.3. та А.5. Договору кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2023 року (включно). Позичальник за кожним отриманим траншем кредиту в межах встановленого п. А.2. ліміту погашає заборгованість за кредитом у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу.

Відтак, відповідач-1 мав погашати Кредит у термін до 180 календарних днів з моменту надання Банком відповідного траншу, але в будь-якому разі до 01.02.2023 року (включно).

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що станом на 22.12.2023 у відповідача-1 виникла заборгованість за Кредитним договором в розмірі 167 681 грн. 67 коп., з яких заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн. 00 коп. та заборгованість по процентам за кредитом в розмірі 17 681 грн. 67 коп.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Проте відповідач-1 заборгованість за кредитом в сумі 150 000 грн. 00 коп. та заборгованість по процентам в розмірі 17 681 грн. 67 коп. на момент звернення позивача з даним позовом до суду не погасив.

Натомість в подальшому в лютому, березні та квітні 2024 року відповідач-1 частково погашав заборгованість за Кредитним договором, що вбачається з банківських виписок, наданих позивачем.

Наразі його заборгованість за кредитом становить 135 003 грн. 21 коп., а заборгованість по процентам - 4 678 грн. 46 коп.

Доказів оплати відповідачем-1 заборгованості за кредитом в сумі 135 003 грн. 21 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 4 678 грн. 46 коп. матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2022.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню частково в сумі 135 003 грн. 21 коп.

Стосовно вимоги про стягнення заборгованості за процентами, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частинами 1-2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями п.п. А.7.-А.8. Договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 13.63 (тринадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. У випадку порушення Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Банк за користування кредитом встановлює Позичальнику проценти у розмірі 16.63 (шiстнадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до цього Договору. За умови відновлення виконання Позичальником зобов`язань, передбачених п. 2.2.14 цього Договору, Позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі зазначеному в п. А.7.1 цього Договору. При цьому Банк направляє письмове повідомлення Позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в п. А.7.1 цього Договору та дати початку її нарахування. У випадку порушення Позичальником термінів/строків погашення заборгованості за кредитом, встановлених п.п. 2.2.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку проценти за користуванням кредитом у розмірі 27.26 (двадцять сiм цілих двадцять шiсть сотих) % річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.

За користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку Базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 13.63 (тринадцять цілих шiстдесят три сотих) % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 міс.) + 6%. У випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов язань по погашенню Кредиту і /або ? процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі: - в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення - в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних - в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати (п.п. 2.1.-2.2. Додаткової угоди).

За змістом п. 2.10. Додаткової угоди у випадку порушення Позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. Договору Позичальник зобов`язується сплатити Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї Додаткової угоди + 5% річних.

Отже, положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору передбачено право позивача на отримання процентів за користування кредитом.

У відповідності до розрахунку позивача заборгованість за процентами на момент звернення позивача з даним позовом становила 17 681 грн. 67 коп.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості за процентами, вважає його зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства.

Разом з тим, як зазначалося вище, відповідач-1 протягом лютого-квітня 2024 року частково погасив заборгованість за Кредитним договором, що вбачається з банківських виписок, наданих позивачем.

Відтак, вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами також підлягає частковому задоволенню в розмірі 4 678 грн. 46 коп.

При цьому, судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №34086384-ДП-3/1 від 10.02.2022.

Згідно з умовами п. 1.2. Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. (п. 1.5. Договору поруки).

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням невиконання ТОВ «Соколівські надра» умов Кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.

За таких обставин заборгованість за кредитом в сумі 135 003 грн. 21 коп. та заборгованість за процентами в розмірі 4 678 грн. 46 коп. має бути стягнута з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» та ОСОБА_1 солідарно.

Натомість твердження відповідача про те, що належне виконання зобов`язання за Кредитним договором виявилося неможливим внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (дії непереборної сили), що підтверджується сертифікатом Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини, суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Матеріали справи містять сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого Донецька торгово-промислова палата засвідчила такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року; активні бойові дії на територіях Луганської та Донецької обл.; тимчасова окупація м. Сєвєродонецьк Луганської обл., с. Покровське Бахмутського району Донецької обл. щодо обов`язку (зобов`язання) ТОВ «Соколівські надра» а саме: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022 за Кредитним договором №34086384-КД-3 від 10.02.2023, які унеможливили його виконання у зазначений термін.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Однак, відповідач-1 не довів, що введення воєнного стану в Україні, активні бойові дії на територіях Луганської та Донецької областей, а також тимчасова окупація м. Сєвєродонецьк Луганської обл. та с. Покровське Бахмутського району Донецької обл. були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання відповідачем.

При цьому, суд критично оцінює сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в якості доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин, в зв`язку з тим, що при його видачі Донецька торгово-промислова палата не мала вичерпного обсягу документів щодо правовідносин і подій, які склалися, а керувалася фактично нормативно-правовими актами щодо згадуваних подій, копією листа відповідача-1 та витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження за фактом пошкодження офісу. Також не зрозуміло чи надавався торгово-промисловій палаті Кредитний договір №34086384-КД-3 від 10.02.2023. Тому даний сертифікат фактично було видано на підставі обмежених даних, в зв`язку з чим він не може слугувати безперечним та належним доказом на підтвердження наявності у відповідача-1 форс-мажорних обставин.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 вказала, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Тому сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відтак, суд, оцінивши наданий відповідачем-1 сертифікат Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, вважає, що зазначені у ньому обставини не є підставою для звільнення ТОВ «Соколівські надра» як від виконання основного зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, так і від відповідальності за його невиконання.

Також суд не погоджується з доводами відповідча-1 про те, що в п. А.6. Кредитного договору №34086384-КД-3 від 10.02.2023 сторони визначили логічну послідовність забезпечення зобов`язань Позичальника в разі їх не виконання, відповідно до яких звернення стягнення на інше майно Кредитора може здійснюватися лише у випадку, коли вирученої від реалізації заставного майна суми не вистачило для погашення заборгованості.

Оскільки відповідач-1 не вірно тлумачить умови п. А.6. Кредитного договору, в якому сторони визначили, що зобов`язання Позичальника забезпечуються: - договором застави транспортних засобів ; - договором застави обладнання; Договором поруки, укладеного з ОСОБА_1 . Тобто сторони навели певний перелік засобів забезпечення виконання зобов`язання за Договором, а не послідовність, як стверджував відповідач-1.

Позаяк, задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет застави є правом банку, а не його обов`язком. Гарантією своєчасного та належного виконання відповідачем його обов`язку за кредитним договором. Тому вказані умови Договору не визначають черговості дій кредитора при задоволенні його вимог, а лише перераховують засоби забезпечення зобов`язання вжиті банком з метою належного його виконання.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вищевказані заперечення відповідача-1 є безпідставними та необґрунтованими.

Загалом позиція відповідача-1 в цій справі видається суперечливою, оскільки спочатку він стверджує про об`єктивну неможливість здійснення ним будь-якої фінансово-господарської діяльності з 24.02.2022 року та неможливість погашати кредит і сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022 року, а потім протягом лютого-квітня 2024 року частково погашає заборгованість за Кредитним договором.

Натомість, суд наголошує, що суперечлива поведінка сторін заборонена в цивільних правовідносинах, оскільки не сприяє сталому діловому обороту. Тому, на переконання суду, вказане свідчить лише про намагання відповідача-1 уникнути господарської відповідальності за порушення умов Договору.

При цьому, всі інші доводи та заперечення відповідача-1 не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, однак такими, що підлягають задоволенню частково.

В зв`язку з чим з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитом в сумі 135 003 грн. 21 коп. та заборгованість за процентами в розмірі 4 678 грн. 46 коп.

Натомість, суд враховує сплату відповідачем-1 частини заборгованості за кредитом в сумі 14 996 грн. 79 коп. та частини заборгованості за процентами в розмірі 13 003 грн. 21 коп. після відкриття провадження у справі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зауважує, що закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку припинення існування предмету спору можливе, якщо між сторонами щодо нього не залишилось неврегульованих питань.

Сплата відповідачем-1 частини заборгованості свідчить про припинення існування предмету спору в цій частині та є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 14 996 грн. 79 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 13 003 грн. 21 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

З позовної заяви вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума сплаченого судового збору у розмірі 2 147 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу, за умовами п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору за позовними вимогами про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості, провадження за якими було закрито, може бути повернута позивачу за його клопотанням відповідною ухвалою суду.

Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

Провадження в даній справі було відкрито ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2024 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, яким в подальшому продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, а в подальшому до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022.

Оскільки Харківську міську територіальну громаду було включено до територій можливих бойових дій, розгляд даної справи, у строки, визначені ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.

Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для розгляду даної справи в розумний строк, з урахуванням того, що при розгляді даної справи виникла необхідність призначити судове засідання для вирішення питання щодо надання банком витребуваних документів, а в подальшому відкладати засідання через ненадання сторонами доказів, необхідних для об`єктивного розгляду справи.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).

Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.

Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні, перебування суду на території можливих бойових дій, постійні обстріли і відключення електроенергії.

Суд звертає увагу відповідача-2, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

До моменту відкриття провадження у справі Старобільську міську територіальні громади включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №309 від 22.12.2022, тому суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для відповідача-2 про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (93401, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 37А, ідентифікаційний код 34086384) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 135 003 грн. 21 коп. та заборгованість за процентами в розмірі 4 678 грн. 46 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (93401, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 37А, ідентифікаційний код 34086384) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 894 грн. 33 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 894 грн. 33 коп.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 14 996 грн. 79 коп. та заборгованості за процентами в розмірі 13 003 грн. 21 коп. - закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 17.05.2024.

Суддя А.В. Іванов