Ухвала

від 17.09.2024 по справі 913/468/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/468/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра"

на рішення Господарського суду Луганської області

(суддя - Іванов А.В.)

від 13.05.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуюча - Радіонова О.О., судді - Істоміна О.А., Медуниця О.Є.)

від 12.08.2024

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра";

2) ОСОБА_1

про стягнення 167 681,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" (далі - відповідач-1, скаржник) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), в якій просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 34086384-КД-3 від 10.02.2022 у розмірі 167 681,67 грн, з яких заборгованість за кредитом у сумі 150 000,00 грн та заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 17 681,67 грн.

2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.05.2024, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 135 003,21 грн та заборгованість за процентами в розмірі 4 678,46 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом в сумі 14 996,79 грн та заборгованості за процентами в розмірі 13003,21 грн - закрито.

3. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, з огляду на те, що відповідач-1 порушив умови договору щодо повернення кредиту, отже наявні підстави для стягнення заборгованості, а оскільки відповідач-2 є поручителем перед банком за виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, то солідарно відповідає перед позивачем за неналежне виконання умов кредитного договору. Крім того, суд врахував сплату відповідачем-1 частини заборгованості за кредитом в сумі 14 996,79 грн та частини заборгованості за процентами в розмірі 13003,21 грн після відкриття провадження у справі, що підтверджувалось відповідними банківськими виписками та закрив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Стосовно наданого відповідачем-1 сертифіката Донецької торгово-промислової палати №1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) суди вважали, що зазначені у ньому обставини не є підставою для звільнення ТОВ "Соколівські надра" як від виконання основного зобов`язання щодо погашення кредиту та сплати процентів, так і від відповідальності за його невиконання; форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання кредитного зобов`язання, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхилив доводи скаржника за недоведеністю документально і як такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання кредитного зобов`язання.

4. 05.09.2024 відповідач-1 надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

6. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

7. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

8. Позов у зазначеній справі подано у 2023 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684, 00 грн.

9. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

10. Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2 684,00 грн = 268 400,00 грн).

11. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

12. Отже, у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом.

13. Зокрема, за загальним правилом судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню (пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), і лише у визначених законом випадках такі рішення підлягають касаційному оскарженню, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. За підпунктом "с" пункту 7 Рекомендації № R(95)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію й поліпшення функціонування систем і процедур оскарження в цивільних і торговельних справах, ухваленої на його 528-му засіданні 7 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають подавати щодо тих справ, третій судовий розгляд яких доцільний, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають загальне суспільне значення; від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування підстав, за яких розгляд її справи сприятиме досягненню таких цілей.

15. Скаржник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" для суб`єктів господарювання, які пов`язані з видобутком корисних копалин, розробкою надр тощо і об`єктивно не могли релокуватись та опинились всупереч своїй волі на тимчасово окупованій території - і залишились законодавчо незахищеними (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України); справа має для нього виняткове значення (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) з огляду на те, що виконання рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 призведе до повної втрати платоспроможності скаржника та його подальшого банкрутства.

16. Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, потрібно виходити з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави і суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

17. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

18. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників.

19. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

20. З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; суди допустили явну й грубу помилку в застосуванні норм процесуального права, у тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанції таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

21. Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у скарзі не наведено належних обґрунтувань та наявності неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

22. У касаційній скарзі відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

23. Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

24. Власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника без відповідного обґрунтування, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини статті 287 ГПК України.

25. За оцінкою Суду касаційна скарга не містить переконливих аргументів, а також підтверджуючих документів, які б свідчили про виняткове значення справи для скаржника, оскільки незгода з ухваленими рішеннями суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь заявника є звичайним передбачуваним процесом.

26. Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

27. Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, аргументованих обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

28. З огляду на зазначене Верховний Суд вважає, що подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України, і, які надають повноваження Суду переглянути, як "суду права", дану категорію справ.

29. Таким чином скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення 167 681,67 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

31. Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 913/468/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівські надра" на рішення Господарського суду Луганської області від 13.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко