Постанова

від 14.05.2024 по справі 203/264/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1275/24 Справа № 203/264/18 Суддя у 1-й інстанції - Підберезний Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Дніпро

Суддя Дніпровськогоапеляційного судуІванченко О.Ю.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпрі,апеляційну скаргузахисника АфонінаОлександра Вікторовича,подану вінтересах особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

на постанову судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року про перегляд судового рішення за виключними обставинами,-

за участю:

представника митниці- Заярської Л.П.

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2018, ухваленої у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 483 МК, - відмовлено.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Афонін О.В. порушує питання про скасування постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024, як неправомірної.

Вказує, що 19.10.2017 Дніпропетровською митницею ДФС у відношенні ОСОБА_1 складений протокол про порушення митних правил № 0229/11000/17 за ч. 1 ст. 483 МК.

13.03.18 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська прийнята постанова №203/264/18, якою ОСОБА_1 визнано винним із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 497 005,15 грн з конфіскацією товарів, які були власністю ТОВ ТД БРЕНТ ОІЛ, та стягненням судового збору. Постановою апеляційного суду зазначену постанову районного суду залишено без змін.

05.07.23 року Другий сенат Конституційного суду України ухвалив Рішення № 5-(IІ)/2023 у справі за конституційними скаргами громадян щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 МК, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 МК, яким встановлена санкція статті.

В абзаці шостому пункту 4 мотивувальної частини зазначеного Рішення вказано, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, абзац другий статті 483 МК (санкція статті) визнано неконституційним саме 05.07.2023 року, тому саме з цього часу дана норма не підлягає застосуванню.

Правова позиція щодо можливості перегляду та оскарження судових рішень у всіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму і конкретну заборону на такий перегляд та оскарження, викладена і в інших рішеннях Конституційного Суду України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, провадження у справах про адміністративне правопорушення, вважається кримінальним у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини від 30.10.2014 року у справі «Швидка проти України»).

Відповідно до ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК), судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами.

Право на перегляд судових рішень за виключними обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), МК, однак і не встановлено прямої заборони перегляду постанов за виключними обставинами, відповідно, приймаючи до уваги норми прямої дії Конституції України, положення національного законодавства, а також міжнародно-правові договори та рішення Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, захисник вважає, що реалізація права на захист, шляхом подання заяви про перегляд рішення за виключними обставинами у даній справі підлягає регулюванню за аналогією закону.

Адвокат вказує, що станом на 04.08.2023 постанова суду № 203/264/18 не була виконана, тому правовідносини ще існують та створюють негативні наслідки для ОСОБА_1 , до якого була застосована санкція, яка суперечить Конституції України.

Вважає, що для відновлення справедливості має бути ухвалене нове рішення в порядку кримінального процесуального закону, згідно якого до ОСОБА_1 не буде застосована неконституційна санкція (штраф та конфіскація), а буде тільки визнано його винним та стягнуто судовий збір.

Враховуючи викладене, апелянт просить постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2023 року у справі № 203/264/18 скасувати та ухвалити нову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Представник Дніпровської митниці Фещенко І.С.подала до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 , в яких наводяться аргументи на спростування доводів сторони захисту, вважає постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2024 законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав на адресу Дніпровського апеляційного суду заяву про розгляд справи за його відсутності, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник Дніпровської митниці Заярська Л.П. заперечувала проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вважала оскаржувану постанову законною та обґрунтованою.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно матеріалів провадження, 13 березня 2018 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК, з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 497 005,15 грн з конфіскацією предметів правопорушення та стягненням судового збору в сумі 352,40 грн.

Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 липня 2018 постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2018 було залишено без змін.

04.08.2023 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 - адвокат Афонін О.В. звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2018 за виключними обставинами, яка постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, у справах про адміністративні правопорушення Кодексом України про адміністративні правопорушення та в окремих випадках Митним кодексом України, які містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Положення ст. 487 МК передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з ч. 5 ст. 529 МК, постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КУпАП.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, включаючи справи про порушення митних правил (в тому числі за виключними обставинами) чинним законодавством не передбачено.

Статтею 462 КПК, на яку посилається захисник Афонін О.В. в апеляційній скарзі, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП та МК.

Верховний Суд у своїй ухвалі від 15.10.2019 (провадження № 51-4998ска19) зробив правовий висновок, що нормами КУпАП не передбачена ані можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справах про адміністративні правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими/виключними обставинами. Так само нормами КПК не передбачена можливість перегляду за нововиявленими/виключними обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.

Отже слід дійти висновку про те, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.

У свою чергу слід зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року (№3236/03) у справі «Пономарьов проти України», жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язково рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Отже у даній справі рішення Кіровського районного суду Дніпропетровської області від 13.03.2018 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК ухвалювалося до того, як 05.07.2023 року (тобто через 5 років) Другий сенат Конституційного суду України ухвалив Рішення № 5-(IІ)/2023 у справі за конституційними скаргами громадян щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 МК, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац другий частини першої статті 483 МК, яким встановлена санкція статті, на що посилається апелянт.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.03.2018 року у справі № 203/264/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.483 МК, не може бути предметом перегляду за виключними обставинами.

Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 19 березня 2024 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Афоніна Олександра Вікторовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -залишити без задоволення, а постанову судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами постанови Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 13.03.2018, ухваленої у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 483 МК залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко