Постанова

від 16.05.2024 по справі 727/2492/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року містоЧернівці справа №727/2492/24

провадження №22-ц/822/483/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоВисочанської Н.К.,

суддів:Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Тодоряк Г.Д.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Манукян Марта Андріївна на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 01 квітня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, головуючий в суді першої інстанції суддя Калмикова Ю.О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області.

Просив зобов`язати ОСОБА_2 неперешкоджати ОСОБА_1 брати участьу вихованніта вільномуспілкуванні зісвоїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити ОСОБА_1 для участіу вихованніта спілкуванніз малолітнімсином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,такі способиучасті,а саме: -встановити можливістьсистематичних побачень ОСОБА_1 зсином ОСОБА_3 ,з можливимвідвідуванням дитиноюмісця проживаннябатька; -надати можливістьспільного відпочинку ОСОБА_1 зсином ОСОБА_3 ,а саме: -надати можливістьна спільнедозвілля батьказ дитиною:на всідержавні святана територіїУкраїни,а такожна деньнародження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 тана деньнародження батька ІНФОРМАЦІЯ_3 тапід часканікул дитиниу школіта відпусткибатька; -надати можливість ОСОБА_3 ,відвідувати місцепроживання батька ОСОБА_1 тазалишатися ізночівлею безсупроводу матері; -надати можливість ОСОБА_1 забиратидитину здому абошколи вдні побаченьособисто; -необмежене спілкуванняз сином ОСОБА_3 ,особисто,засобами телефонного,поштового,електронного таіншого засобузв`язку,що непередбачають безпосередньогофізичного спілкуванняміж батькомта сином;зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про фактизахворювання талікування ОСОБА_3 ;зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про фактипропуску шкільнихзанять ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 про від`їзд (обставини та напрям) ОСОБА_3 , за межі міста Судова Вишня більше ніж на 2 (два) дні.

29 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про забезпечення позову.

Посилався у заяві на те, щовід шлюбу з ОСОБА_2 у них народився син ОСОБА_3 .

У рішенні суду про розірвання шлюбу місце проживання дитини не визначено, ОСОБА_2 без відома та згоди ОСОБА_1 утримує малолітнього ОСОБА_3 у будинку своїх батьків у АДРЕСА_1 , забороняючи будь-які контакти з батьком, бабусею, дідусем та прабабусею.

Незважаючи на усі намагання позивача продовжувати брати усесторонню участь у вихованні та розвитку сина після розірвання шлюбу, відповідачка систематично не допускає жодних контактів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідачка не надає можливості позивачу спілкуватися чи навіть бачити сина, влаштовує скандали та забирає дитину з шкільних занять під час навчального процесу лише для того, щоб унеможливити хоча б миттєве побачення дитини з батьком, позивач повністю ізольований, як батько дитини від спілкування та участі у вихованні сина.

Відтак, зважаючи на той факт, що позивачу протягом тривалого часу чиняться перешкоди у спілкування з сином, в результаті яких можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти з останнім, а розгляд даної справи може тривати досить довго, позивач вважає про наявність підстав для забезпечення позову.

Просив забезпечитипозов шляхомзобов`язання ОСОБА_2 ,до ухваленнясудового рішенняу данійсправі передатималолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_1 кожної першоїсуботи місяцяз 14години 00хвилин до16години 00хвилин та передати 05 квітня 2024 року з 16 годин 00 хвилин до 21 години 00 хвилин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівців від 01 квітня 2024 року задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Забезпечено позов шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , до ухвалення судового рішення у справі №727/2492/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, передати малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_1 кожної першої суботи місяця з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилається на те, що вказана ухвала постановлена з грубим порушенням вимог процесуального законодавства.

Вказує, що дитина боїться позивача та переживає, що батько може його забрати від матері, відсутній емоційно-психологічний зв`язок між ними та відсутність бажання дитини спілкуватись з батьком.

Зазначає, що постановляючи ухвалу про забезпечення позову суд не врахував, що немає жодного ризику невиконання рішення судe в разі задоволення позову і відповідно винесення рішення про вже призначення графіку побачень без судового розгляду є грубим порушенням права на справедливий та неупереджений суд, що гарантується Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод так як фактично обраний захід забезпечення позову є фактично задоволенням позовних вимог та вирішенням спору на користь позивача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказав, що його колишня дружина чинить йому перешкоди у спілкуванні та баченні з єдиним сином. Позивач неодноразово звертався до Служби у справах дітей Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області з метою вирішення даного спору, що не призвело до позитивного вирішення.

Судом першої інстанції при постановленні ухвали про забезпечення позову не було порушено норм процесуального та матеріального права, оскільки справа може по суті довго тривати, а тому щоб не втрачати емоційні контакти з дитиною необхідно забезпечити позов.

Заявлений позивачем вид забезпечення позову, який забезпечений судом, є співмірним заходом забезпечення заявленого позову.

Вважає, що поведінка відповідачки спрямована на позбавлення батька права спілкуватись та бачитись зі своїм сином.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Судове рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною спрямовано на визначення часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, проживає окремо від нього.

Заходи ж забезпечення позову, що полягають упередачі малолітнього сина батькові дляпобачення і спілкування за певним графіком, який на час розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною проживає окремо від нього, спрямовані на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька) для усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодоусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином.

Суд першоїінстанції вказав,що утаких чутливихправовідносинах,враховуючи можливийтривалий судовийрозгляд справи проусуненняперешкод успілкуванні здитиною тавизначення способівучасті увихованні,спілкуванні знеповнолітнім сином,сприяння забезпеченнювідновлення відносинта емоційногоконтакту малолітньоїдитини особистоз їїбатьком повиннопереважати надбажанням іншихосіб обмежитиабо взагалівідгородити дитинувід зустрічейіз батьком.

При цьому, спільне проведення часу батька та дитини є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останньої, з огляду на наявність спору проусунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, а також те, що відповідне забезпечення позову спрямоване на відновлення довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам дитини.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зчастиною першою,другою статті5ЦПК України,здійснюючи правосуддя,суд захищаєправа,свободи таінтереси фізичнихосіб,права таінтереси юридичнихосіб,державні тасуспільні інтересиу спосіб,визначений закономабо договором.У випадку,якщо законабо договірне визначаютьефективного способузахисту порушеного,невизнаного абооспореного права,свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Виходячи з аналізу змісту норм глави 10 ЦПК України «Забезпечення позову» та правової природи заходів забезпечення позову, вони мають такі основні ознаки: 1) заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер захисту прав; 2) судове рішення про забезпечення позову не є остаточним рішенням по суті справи; 3) заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до Принципів попередніх і забезпечувальних (охоронних) заходів у міжнародному цивільному процесі Міжнародної Асоціації процесуального права, «попередні і забезпечувальні заходи мають дві принципові цілі у цивільних спорах: а) збереження існуючого status quo до вирішення спору по суті; б) збереження активів, за рахунок яких остаточне судове рішення може бути виконано.

Відповідно доПравила 17.1«Попередні заходита охороннізаходи»,що закріпленоу Правилахміжнародного цивільного процесу ALI/UNIDROIT, суд може вжити попередній захід для того, щоб обмежити поведінку сторони чи іншої особи або змусити її до поведінки у випадках, коли необхідно зберегти можливість надання ефективного засобу судового захисту до ухвалення остаточного судового рішення або ж для того, щоб підтримати або іншим чином врегулювати існуючу ситуацію (status quo).

Консультативна рада європейських суддів у своєму Висновку від 24 листопада 2004 року № 6 «Про справедливий судовий розгляд у розумні строки і роль судді у судовому процесі з урахуванням альтернативних способів вирішення спорів» визначила, залежно від мети, два види попередніх заходів, які можуть бути застосовані судом: 1) заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення (наприклад, накладення арешту або «замороження активів»); 2) засоби тимчасового врегулювання ситуації (наприклад, у сімейних спорах).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Зі справи, що переглядається, встановлено, що між сторонами виник спір у сімейних правовідносинах щодо встановлення порядку участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним шляхом встановлення часу їх систематичних побачень.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спільне проведення часу батька та дитини є співмірним заходом забезпечення позову, а також відповідне забезпечення позову спрямоване на відновлення довірчих відносин та емоційного контакту між ними, і відповідатимуть інтересам дитини, отже забезпечення позову в обраний спосіб матиме наслідком встановлення судовим рішенням систематичних побачень батька із сином.

Відповідно до частини десятоїстатті 150 ЦПК Українине допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, тотожність позовних вимог заходам забезпечення позову має наслідком відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та відповідно скасування оскаржених судових рішень.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, предметом позову, заявленого ОСОБА_1 , є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 та встановлення порядку участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, а способом забезпечення позову суд першої інстанції визначив шляхом зобов`язання матері ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_3 батькові першої суботи місяця з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.

При цьому, забезпечення позову шляхом зобов`язання матері ОСОБА_2 передавати малолітнього ОСОБА_3 батькові першої суботи місяця з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин, по своїй суті включає у себе усунення перешкод у спілкуванні з сином та встановлює порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з сином.

Аналізуючи позовні вимоги та ухвалу суду про забезпечення позову, колегія суддів вважає, що забезпечивши позов таким способом, суд першої інстанції фактично вирішив частину позовних вимог шляхом їх задоволення без розгляду справи по суті.

Судом першої інстанції не враховано, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18.

Крім того, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи, за захистом яких він звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її виховання, та щодо встановлення графіку участі у вихованні дитини.

З огляду на викладене в задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом встановлення зустрічей з дитиною слід було відмовити на підставі частини десятоїстатті 150 ЦПК України, оскільки обраний заявником вид забезпечення позову є тотожним одним із вимогам, заявленим у позові.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі № 742/2502/21 (провадження № 61-17126св21), в постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/16432/20 (провадження № 61-11597св21), в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі №519/24/20.

За наведенихобставин,колегія суддівдійшла висновку,що питаннящодо задоволеннязаяви прозабезпечення позовусудом першоїінстанції вирішеноз неповнимз`ясуванням обставинсправи,а такожз неправильнимзастосуванням нормматеріального правата порушеннямнорм процесуальногоправа,що відповіднодо статті376ЦПК Україниє підставоюдля скасуваннясудового рішення.

Щодо відшкодування судового збору

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно достатті 382ЦПК України,апеляційний судпри винесенніпостанови вирішуєпитання щодонового розподілусудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої інстанції,-у випадкускасування абозміни судовогорішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 605,60 грн. (том 1 а.с.122).

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідачки.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПКпідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи викладене,апеляційна скаргапідлягає задоволенню,а ухвалаШевченківського районногосуду м.Чернівці від01квітня 2024року -скасуванню зухваленням новогосудового рішенняпро відмовув задоволеннізаяви прозабезпечення позову.

Керуючись ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Манукян Марта Андріївна задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівців від 01 квітня 2024 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітнім сином, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орган опіки та піклування Судововишнянської міськоїради Яворівськогорайону Львівськоїобласті відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь ОСОБА_2 судовий збір,сплачений узв`язку зпереглядом справиу судіапеляційної інстанції в розмірі 605 гривень 60 копійок.

З моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції скасована ухвала Шевченківського районного суду м.Чернівців від 01 квітня 2024 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 травня 2024 року.

Головуючий: Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк