Рішення
від 07.05.2024 по справі 208/18/20
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

справа № 208/18/20

№ провадження 2/208/136/24

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

Головуючого, судді Івченко Т.П.,

При секретарі судового засідання Паталаха І.О.,

За участі:

Представника позивача ОСОБА_1 ,

Представника відповідача № 1 ОСОБА_2 адвоката Стребіж А.О.,

Представника відповідача № 2 ОСОБА_3 адвоката Сафронова О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське Дніпропетровської області, цивільну справу за позовом Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстратора та знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості», -

встановив:

1.Позиція позивача.

02 січня 2020 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 , треті особибез самостійнихвимог,щодо предметуспору: ОСОБА_4 ,Департамент комунальноївласності,земельних відносинта реєстраціїречових правна нерухомемайно Кам`янськоїміської ради,Управління державногоархітектурно-будівельногоконтролю Кам`янсьоїміської ради,Приватний нотаріусКам`янського міськогонотаріального округуКрасношлик ВікторВікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості», за яким позивач. просить:

-визнати недійсним договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарі укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу та застосувати наслідки недійсності.

-Скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35978440 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

-скасувати рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень (індексний номер 35980444 від 04.07.2017, згідно якого зареєстроване право приватної власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

-зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані ними об`єкти нерухомого майна а саме:

станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № ., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

- визнати відсутнім права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 22.10.2001 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як Орендарями та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки строком до 14.09.2011 року.

24.06.2004 року згідно рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської (Кам`янської) міської ради № 428 було надано дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на будівництво гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень загальною площею 181,9 кв. м, які входять до складу належних ним 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Після отримання вказаного рішення відповідачі здійснили будівництво об`єктів нерухомого майна та провели інвентаризаційні роботи, про що було складено технічний паспорт на дані об`єкти, при цьому самочинно забудовані об`єкти не були прийняті в експлуатацію.

31.01.2006 року відповідачі звернулись до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою про визнання права власності на самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 19.10.2006 року за відповідачами визнано право власності на самовільно забудоване майно, яке складається з будівлі В-1 - гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень загальною площею 181,9 кв. м, які входять до складу належних ним 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

23.07.2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовною заявою до виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про виділ із спільного часткового нерухомого майна в самостійний об`єкт з окремою поштовою адресою.

11.08.2008 року рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, було визнано за Полуніним та Д.І та ОСОБА_3 право власності на самовільну забудову, яка складалась з будівлі В-1 - гаражу, магазину запасних частин а аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень загальною площею181,9 кв. м. Таким чином, рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 19.10.2006 року, крім вказаних об`єктів нерухомості будівлі В-1, було без будь-яких правових підстав додатково визнане за Полуніним та Д.І та ОСОБА_3 право власності на новостворені об`єкти нерухомого майна, а саме: частини будівлі гаражу Б-1, що складається з приміщень III, VI, загальною площею 210, 6 кв.м.

Таким чином, підстава вказаної реєстрації прав на нерухоме майно скасована.

В зв`язкуз чимпозивач зазначає,що черезскасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, у відповідності до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, об`єкти нерухомого майна, право відповідачів на яке визнане скасованим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.10.2006 року, мають ознаки самочинного будівництва.

Відповідно до наданих відповідей Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради від 08.05.2019 року, Управління містобудування та архітектури Кам`янської міської ради від 03.05.2015 року, відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 та Прохідний тупик, м. Кам`янське Дніпропетровської області та проектна документація на проведення будівельних робіт, також відсутня інформація щодо надання дозволу на будівництво гаража, магазину запасних частин та аксесуарів до автомобілів, побутових приміщень на земельній ділянці за адресою: Прохідний тупик.

04 липня 2017 року відповідачі уклали між собою договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, що є у спільній частковій власності. Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношликом В.В. У п. 7 вказаного договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів зазначається, що поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів зроблений відповідно до правовстановлюючих документів, що підтверджується рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 11 серпня 2008 року, яке на цей час скасоване.

Отже, обґрунтованість і законність здійснення вказаного правочину підтверджувалась підставою, яка на цей час скасована

Таким чином, позивач зазначив, що є всі підстави для визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості.

Крім того представником позивача 02.06.2020р. було направлено на адресу суду Відповідь на Відзив, в якому Позивач вказав, що ознайомившись з наданими Відповідачем-2 ( ОСОБА_3 ) відзивом, позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених Відповідачем-2 у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення у даній відповіді на відзив.

Щодо волевиявлення власника земельної ділянки стосовно здійснення самочинної забудови.

Зазначив, що дійсно Рішенням № 428 виконавчим комітетом був наданий дозвіл відповідачам на будівництво з обов`язковим дотриманням умов, передбачених діючим на час видачі дозволу законодавств саме: одержання в управлінні головного архітектора міста вихідних даних на проектно-вишукувальні роботи з будівництва; розроблення проектно-кошторисної документації будівництво згідно з вихідними даними, узгодження проектно-кошторисної документації в установленому порядку; оформлення документів на землекористування відповідно до даного рішення; одержання дозволу на будівельні роботи в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Сам по собі дозвіл виконкому на будівництво об`єкта містобудування є тільки однією з умов для отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт, що надає інспекція з архітектурно-будівельного контролю. Наявність тільки дозволу виконкому на будівництво об`єкту містобудування не дає право на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу інспекції архітектурно-будівельного контролю, без розробленої та оформленої належним чином проектно-кошторисної документації.

Однак, відповідачі, порушуючи законодавство, що регламентує порядок містобудівної діяльності та суттєво ігноруючи вказані умови, без відповідного дозволу на початок будівництва, без належно затвердженого проекту, самочинно здійснили будівництво об`єкту нерухомості, а саме гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень, оглядової ями загальною площею 224, 7 кв. м.

Звернув увагу на те. що положення ст. 18 Закону України «Про засади містобудування» не визначає порядок «узаконення самочинного будівництва». У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції на момент закінчення будівництва відповідачами спірного об`єкту нерухомості) закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.

Відповідачі не звертались до компетентного органу з питанням введення в експлуатації самочинно збудованих ними об`єктів нерухомості.

Щодо заявленої Відповідачем-2 вимоги застосувати позову давність, зазначив, що початок перебігу права на звернення до суду виникло з моменту скасування 03.12.2019 р. Дніпровським апеляційним судом заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11.08.2008., якими визнавалось право власності відповідачів на спірні об`єкти нерухомості. Саме скасування, визнаного судом першої інстанції права власності на самочинно збудоване майно, остаточно підтверджує порушення прав позивача, як власника земельної ділянки і є, на погляд позивача, суттєвим обґрунтуванням позовних вимог.

Також позивачем 09.07.2020 р. до суду було направлено заяву про зміну предмету позову, в якій до існуючих позовних вимог додав вимогу про припинення права приватної власності ОСОБА_3 на станцію технічного обслуговування Б-1, загальною площею 210,6 кв.м, частини огорожі № 1, 1/2 частина воріт№2,ворота 3,що знаходятьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,а такожприпинити правоприватної власності ОСОБА_2 на станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

12.10.2020 р. представником позивача було направлено на адресу суду Відповідь на Відзив, в якому Позивач вказав, що ознайомившись з наданими Відповідачем-1 ( ОСОБА_2 ) надає відповідь.

Стосовно договорупроподілстанції технічногообслуговування тамагазину продовольчихтоварів,укладений відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначив,що вінє такимсуперечить інтересамдержави тасуспільства. На обґрунтування посилався на те, що відповідачами при здійсненні будівництва не були дотримані вимоги чинного законодавства в частині отриманні дозволу на будівництво від архітектурно-будівельного контролю, що призвело до порушення права власника земельної ділянки, який дозволив використання земельної ділянки у порядку, визначеному законодавством. Проте, відповідачі, самочинно, без належно затвердженого проекту, побудували об`єкти нерухомості, які експлуатують для обслуговування населення, в той час як відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, на прийнятих у відповідності до законодавства в експлуатацію,забороняється.

Посилання відповідачів на те, що заочним рішенням суду від 19.10.2006 року за ними визнано право власності на самовільно забудованемайно,вважає таким,що невідповідає вимогамЦК України,оскільки,хоча ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України і передбачає,що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, проте вважає, що положення вказаної норми в частині надання земельної ділянки вже під самочинно забудоване майно передбачає наявність волевиявлення власника земельної ділянки, що підтверджує погодження власника земельної ділянки на визнання права власності на самочинно збудоване майно. До того ж, зазначене рішення постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року скасоване, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Щодо заочного рішення Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 11.08.2008 року, яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ із спільного часткового нерухомого майна в самостійний об`єкт з окремою поштовою адресою, звернув увагу на те, що Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року зазначене рішення також було скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, підстави набуття права власності на спірне нерухоме майно скасовані.

З вищезазначеного вбачається, що договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарі укладеного 04.07.2017 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В. є договором поділу самочинно збудованого нерухомого майна, яке не вводилось в експлуатацію в установленому законом порядку, було визнано судом власністю відповідачів (на момент укладення договору) з порушенням права власності на земельну ділянку, без врахування згоди власника земельної ділянки на визнання власності на самочинно збудоване майно, що суперечить інтересам держави і суспільства і може бути визнаний недійсним з огляду на положення ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання вказаного спірного правочину недійсним, як зацікавлена особа, власник земельної ділянки, право власності якого порушено здійсненням відповідачами самочинного будівництва на його земельній ділянці та вважає, що вказане порушення права власника земельної ділянки існуватиме доки не будуть скасовані рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень.

16.11.2020 року представник позивача направив до суду заяву про зміну предмету позову, в якій змінив другу та третю позовні вимоги, просив скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) на станцію технічного обслуговування, загальною площею 210,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 12915351121034) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_3 на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 21222741); Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на станцію технічного обслуговування та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1291591912104), з одночасним припиненням речових прав на вказані об`єкти нерухомого майна (номер запису про право 21223810). Також до першої позовної вимоги було додано серію договору.

Посилався на те, що таке формулювання вимог відповідає меті, задля досягнення якою позивач звернувся до суду.

29.12.2020 року представник позивача направив до суду нову редакцію позовної заяви, згідно до якої заявлені вимоги:,

1.Визнати недійсним договір від 04.07.2017 про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, що в цілому складається з приміщень: Б-1- гаражу, площею 210,6 кв.м, В-1 гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів та побутових приміщень площею 181,9 кв. м., 1-3 огорож, знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношликом Віктором Вікторовичем.

2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) на станцію технічного обслуговування, загальною площею 210,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 12915351121034) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_3 на вказаний об`єкт нерухомого майна (номер запису про право 21222741).

3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП- НОМЕР_3 ) на станцію технічного обслуговування та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 1291591912104), з одночасним припиненням речових прав на вказані об`єкти нерухомого майна (номер запису про право 21223810).

4. Зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудовані ними об`єкти нерухомого майна а саме:

станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1,1/2 частини воріт № 2., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Визнати відсутнім право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 1210400000:02:013:0014) загальною площею 0,1277 га.

Також 16.11.2023 року представник позивача надав суду письмові пояснення щодо позову, в яких навів обґрунтування необхідності задоволення позову, навівши наступні аргументи.

Щодо порушеного права позивача зазначив, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної владності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через його протиправної державної реєстрації права власності, самочинного будівництва об`єкту нерухомого майна, на земельній ділянці комунальної власності не відведеній для цієї мети, за відсутності отримання та затвердження у встановленому законодавством порядку проектної документації на будівництво, за відсутності дозволу на проведення будівельних робіт та без введення об`єкту будівництва в експлуатацію.

Стосовно позовних вимог щодо скасування державної реєстрації та скасування договоруподілу,то вонистосуються,лише тихреєстраційних дій,які булипроведені Відповідачами,на підставіскасованого РішенняЗаводського районногосуду містаДніпродзержинськ від11.08.2008року таухвали судувід 22.03.2013року посправі №2-2281/08,яким згіднорезолютивної частинирішення заВідповідачем 1та Відповідачем2визнано самеправо власностіпо 1/2частин будівліу відповіднихплощинах.Зазначає,що Відповідачізареєстрували правовласності по1/2 за кожним окремо, на підставі скасованого рішення суду від 11.08.2008 року по справі № 2-2281/08, яке є незаконнім, а тому і подальші дії, щодо відчуження майна є незаконними та не можуть породжувати будь які юридичні наслідки.

Також зазначив, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомого майна відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває прана власності на нього.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ч.8 ст.39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спірний об`єкт самочинного будівництва, збудовано на земельній ділянці, комунальної власності, що не була відведена для цієї мети, її не прийнято до експлуатації, а тому він є нествореним в розумінні ст. 331 ЦК України, що виключає можливість реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

Стосовно скасуванняправочинів,які буливчинені післяреєстрації прававласності наоб`єктнерухомості напідставі рішеннясуду,яке булов подальшомускасоване,пояснив,що у разі спростування презумпції правомірності договору (в даному випадку, у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, не можуть здійснюватися та породжувати будь-які правові наслідки.

Тож оскільки оскаржувані правочини були вчинені на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, тому такі правочини мають бути визнані судом не дійсними.

Просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

2. Позиція Відповідача -1.

Представник Відповідача-1, ОСОБА_2 ,адвокат СтребіжА.О. 18.09.2020р. подала Відзив на позов, який відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:

Стосовно визнання недійсним договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів адвокат пояснила, що 04.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, що є у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношликом В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1025. Оскільки Камянська міська рада не є стороною в оспорюваному договорі, Кам`янською міською радою у поданому нею позові не було вказаного жодної підстави для оспорення договору про поділ, не зазначено, які вимоги не були додержані сторонами у момент укладення договору та не зазначено чим саме порушуються оспорюваним договором про поділ права Кам`янської міської ради, тому слід відмовити у задоволенні даної позовної вимоги.

Щодо скасування рішення про реєстрацію права власності та їх обтяжень.

Щодо зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Позовна вимога щодо зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна не належить до юрисдикції цивільного суду, оскільки «Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3Кодексу адміністративногосудочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У цій справі Кам`янська міська рада звернулася до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт нерухомого майна, тобто позов пред`явлено з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України, у межах реалізації міською радою передбачених Законом України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням містобудівної діяльності.

Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

За таких обставин, позовна вимога Кам`янської міської ради про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт нерухомого майна належить до юрисдикції адміністративного суду.

Стосовно останньоївимоги провизнання відсутнімправа користуванняземельною ділянкою,зазначила,щопозов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. З позовної вимоги Кам`янської міської ради не зрозуміло, що саме вимагає остання від відповідачів, обравши такий спосіб захисту як визнання відсутнім право користування земельною ділянкою.

Також, 04.12.2020 року Представник Відповідача-1, ОСОБА_2 ,адвокат СтребіжА.О. подала Доповнення Відзиву на позов та подання додаткових доказів. Адвокат просила поновити строк на подачу доповнення до відзиву та приєднанні до матеріалів справи відповіді на запит ОКП «Дніпродзержинське БТІ» від 19.11.2020 року №1132 та додатки до нього. Також просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того,12.06.2023року ПредставникВідповідача-1, ОСОБА_2 ,адвокат СтребіжА.О. подала Відзив на уточнену позовну заяву, в якому перерахувала хронологію подій, які були нею раніше викладені і відповіді на відзив. Також акцентувала увагу на тому, що саме заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.10.2006 року по справі №2-2018-06 було визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року поновлено виконавчому комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження заочного рішення Заводського районного судум. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року, відкрито апеляційне провадження у справі. Постановою Дніпровського апеляційного суду від21 січня 2020 року у справі №2-2018-06 апеляційну скаргу виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено. Заочне рішенняЗаводського районного судум. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2006 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №2-2018-06 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасовано; справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року у справі №2-2018-06 було відмовлено Виконавчому комітету Камўянської міської ради Дніпропетровської області у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2006 року по справі за позовам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Таким чином, адвокат зазначила, що на момент розгляду цивільної справи № 208/18/20 заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська по справі № 2-2018-06 від 19.10.2006 року про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно діє та не скасоване, відсутні правові та фактичні підстав для задоволення матеріально-правових вимог позивача до відповідачів, щодо знесення самочинно збудованого нерухомого майна, як і взагалі визнання нерухомого майна, належного відповідачам самочинно збудованим.

Щодо відсутності підстав для знесення нерухомого майна, яке належить відповідачам

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно достатті 376 ЦК Україниє крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Текст позовної заяви не містить обґрунтованості порушення прав позивача, не вказано які заходи позивачем використані з метою усунення порушень, із матеріалів справи, видно, що розташовані на земельній ділянці позивача будівлі неє самочинними.

Щодо скасування рішень про реєстрації права власності відповідачів на нерухоме майно та припинення права приватної власності на вказане майно.

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності відповідачів на нерухоме майно та припинення права приватної власності на вказане майно є похідними від вимоги про знесення самовільно збудованого майна, заявлена при відсутності правової та фактичної підстав, а тому і вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності та припинення права приватної власності є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Навіть якщо б позивач і належним чином обґрунтував та довів в суді вимогу про знесення самовільно збудованого нерухомого майна, вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності відповідачів на нерухоме майно та припинення права приватної власності на вказане майно не підлягала задоволенню, оскільки до будівництва право власності на яке визнано заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.10.2006 року, за відповідачами було зареєстровано:

Згідно архівних даних ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на об`єкт нерухомого майна монтажна дільниця з гаражами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства Укрчерметавтоматика, на підставі Договору купівлі-продажу від 14.05.1993 р., реєстр № 4-3796, посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

29.01.2001 р. зареєстровано перехід права власності від ТОВ ДВТП Укрчерметавтоматика до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2000 р., № 81-НД/81-Н, зареєстрованого Придніпровською товарною біржею 23/100 частини.

20.06.2001 р. зареєстровано перехід права власності від ТОВ ДВТП Укрчерметавтоматика до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2001 р., № 23-НД/23-Н, зареєстрованого Придніпровською товарною біржею 7/100 частини.

Щодо визнання недійсним договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів

Зазначила, що оскільки Кам`янська міська рада не є стороною в оспорюваному договорі, Кам`янською міською радою у поданому нею позові не було вказано жодної підстави для оспорювання договору про поділ, не зазначено, які вимоги не були додержані сторонами у момент укладення договору та не зазначено чим саме порушуються оспорюваним договором про поділ - права Кам`янської міської ради, тому слід відмовити Кам`янській міській раді у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В.

Щодо зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна:

Позовна вимога щодо зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна не належить до юрисдикції цивільного суду, оскільки позовна вимога Кам`янської міської ради про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт нерухомого майна належить до юрисдикції адміністративного суду, як нею вже зазначалось у раніше поданому відзиві на позов.

Щодо визнання відсутнім права користування земельною ділянкою:

Також повторила свою позицію, викладеною нею у попередньому відзиві, де зазначено, що з позовної вимоги Кам`янської міської ради не зрозуміло, що саме вимагає остання від відповідачів, обравши такий спосіб захисту як визнання відсутнім право користування земельною ділянкою.

Просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

3. Позиція Відповідача -2.

Відповідач-2, ОСОБА_3 скористався своїм правом та 11.03.2020р. подав Відзив на позов, який відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, в підтвердження обставин, на яких ґрунтується Відзив, відповідач зазначив, що дійсно 22.10.2001р. Дніпродзержинською міською радою в особі ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , державна реєстрація якого відбулась від 26.10.2001 року № 0189. Даний договір було укладено строком до 14.09.2011 року. На час надання відзиву заборгованість за договором оренди відсутня, він вважається продовженим та діючим.

Відповідно доп.1.5зазначеного Договоруоренди земельнаділянка передаєтьсяв орендуз метоюнесільськогосподарського використаннядля розміщеннягаражу таземель транспорту. Місце знаходження земельної ділянки Прохідний тупик, 9 в м.Дніпродзержинську. Категорія земельної ділянки: землі транспорту (п. 1.3 Договору оренди земельної ділянки). Згідно класифікації видів цивільного призначення земель, землі транспорту - землі, надані для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

09.12.2003 p., Відповідачі звернулися до міського голови із письмовою заявою про надання дозволу на будівництво гаражу і магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень. На замовлення відповідачів НВП «Інтерресурси» було виконано проектну пропозицію будівництва гаража, магазину запчастин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень за вказаною адресою, узгоджену із головним архітектором міста 12.03.2004р.

24.06.2004 року, Відповідачами було отримане рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради № 428, згідно з яким вирішено дозволити будівництво гаражу, магазину запчастин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень загальною площею 181,9 кв.м. які входять до складу належних ним 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами за адресою: АДРЕСА_2 , згідно з комплексним висновком. Протягом двох років ними було побудований об`єкт нерухомості, а саме: гараж, магазин запчастин та аксесуарів для автомобілів і побутові приміщення, оглядова яма.

З метою перевірки відповідності вказаного об`єкту будівельним нормам та можливості його подальшої експлуатації Відповідачі звернулися до Державного проектного інституту «Дніпродзержинськцивілпроект». Згідно технічного заключення, виконаного у березні 2006року,встановлено,що зведенабудівля гаражата магазинуавтозапчастин виконанабез порушеньдіючих будівельнихнорм таправил,використані конструкціїзнаходяться в нормальному стані, придатні для подальшої експлуатації. Виходячи з наведеного ДПІ «Дніпродзержинськцивілпроект» вважає можливим подальшу безпечну експлуатацію будівлі.

Після отримання технічної документації на належну нам нерухомість, відповідачі звернулися в управління головного архітектора міста з метою узаконення самочинно зведеного об`єкту нерухомості, оскільки така вимога передбачена ст. 18 Закону України «Про засади містобудування». Але державна прийомна технічна комісія головного архітектора міста для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта нерухомості не була створена, а об`єкт нерухомості не був прийнятий в експлуатацію. Начальник управління головного архітектора міста роз`яснив, що узаконення самочинної забудови має відбуватися за рішенням суду.

В 2006та 2008роках Відповідачізмушені булизвертатися зпозовними заявамидо Заводськогорайонного судудля захистусвоїх правта законнихінтересів.Так, заочним рішеннямЗаводського районногосуду м.Дніпродзержинська від19.10.2006року посправі №2-2018-06було визнаноправо власностіна самочиннозбудоване нерухомемайно. 11.08.2008 року Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі №2-2281-08 позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про виділ із спільного часткового нерухомого майна в самостійний об`єкт з окремими поштовими адресами.

Рішенням виконкому Кам`янської міської ради від 23.11.2016р. № 348 за зверненням ОСОБА_2 були надані адреси нерухомого майна: станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів В-1 загальною площею 181,9 кв.м - АДРЕСА_1 та станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів Б-1 загальною площею 210,6 кв.м - АДРЕСА_1 .

До 2019 року він безперешкодно розпоряджався та користувався своїм нерухомим майном, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, нещодавно він дізнався, що Генеральним планом міста Дніпродзержинська, затвердженого рішенням міської ради від 12.02.2010 р. № 900-47 / У, змінено категорію земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ 03.09), та ділянка, яка була надана йому для розміщення гаражів та непродовольчого магазину рішенням міської ради від 14.09.2001р. № 393 вже не відповідає категорії земель за основним цільовим призначенням - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. За матеріалами даного Генерального плану міста Дніпродзержинськ - це територія багатоквартирної забудови, в межах історичного центру пам`ятки архітектури державного значення. Однак, дана ділянка знаходиться в межах санітарно-захисної зони промислових підприємств і виробництв І-ІII класу шкідливості, а тому не може бути визнана територією багатоквартирної забудови.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,посвідчений приватнимнотаріусом КрасношликомВ.В.,зазначив,що позивачемне наведено, як саме договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушив його права та інтереси. Не обґрунтував доцільність цієї вимоги і очікувані наслідки від її задоволення та яким чином це забезпечить поновлення порушеного права Кам`янської міської ради.

Також звернув увагу на те, що враховуючи рік будівництва спірних об`єктів нерухомості, визнання права власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на збудоване нерухоме майно, присвоєння поштової адреси та момент подачі позовної заяви, позивачем пропущено строк позовної давності,

Просив відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

4. Заяви (клопотання) учасників справи.

27.02.2020р. адвокат Сафронов О.С., який діє в інтересах Відповідача-2 ОСОБА_6 , подав до суду заяву про перенесення розгляду справи.

28.04.2020р. адвокат Сафронов О.С., який діє в інтересах Відповідача-2 ОСОБА_6 , подав до суду заяву про перенесення розгляду справи.

09.07.2020р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи

27.08.2020р. адвокат Стребіж А.О., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_2 , подала до суду заяву про перенесення розгляду справи.

22.01.2021р. адвокат Стребіж А.О., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_2 , подала до суду заяву про перенесення розгляду справи.

16.12.2021р. адвокат Стребіж А.О., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_2 , подала до суду заяву про відкладення підготовчого судового засідання.

16.12.2021р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.02.2022р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

26.04.2022р. від представника Відповідач-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи

11.05.2022р. представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

01.08.2022р. представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

02.09.2022р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

11.05.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

03.07.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.07.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.07.2023р. представник позивача ОСОБА_1 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

23.08.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду клопотання про надання копії технічного запису судових засідань за 03.07.2023р. та 17.07.2023р.

28.08.2023р. представник позивача ОСОБА_7 подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

31.01.2024р. адвокат Стребіж А.О., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_2 , подала до суду заяву про перенесення розгляду справи.

21.03.2024р. представник позивача ОСОБА_8 подала до суду заяву про розгляд справи 21.03.2024р. без участі представника.

24.04.2024р. адвокат Стребіж А.О., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_2 , подала до суду заяву про перенесення розгляду справи.

Треті особі, ОСОБА_4 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович, сповіщались про дату, час та місце судового розгляду в порядку ст..ст. 128-130 ЦПК України, але до суду не прибували, заяв і клопотань не подали, причину неявки не повідомляли.

5. Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

02 січня 2020 року до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області надійшов позов Кам`янської міської ради «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості» (а.с. 1-7).

02 січня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, справу передано в провадження судді Івченко Т.П. (т.1 а.с.32).

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 січня 2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с. 33).

02 січня 2020 року представник позивача надав заявупро забезпеченняпозову (т.1 а.с. 35-37).

02 січня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, заяву передано в провадження судді Івченко Т.П. (т.1 а.с.39).

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2020 року заяву задоволено частково (т.1 а.с.40-42).

02 січня 2020 року представник позивача надав заявупро забезпеченняпозову (т.1 а.с. 44-47).

03 січня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, заяву передано в провадження судді Івченко Т.П. (а.с.49).

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2020 року заяву задоволено частково (т.1 а.с.50-52).

17.03.2020 року Відповідач-2 ОСОБА_6 подав до суду Відзив на позовну заяву (т.1 а.с.89-97).

02.06.2020 року представник позивача надав Відповідьна відзиввід 17.03.2020року (а.с. 127-129).

09.07.2020р. представник позивача надав заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.1-4).

18.09.2020 р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову (т.2 а.с.50-53).

18.09.2020 р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшов Відзив на позов (т.2 а.с. 53-58)

12.10.2020р. представник позивача надав Відповідь на Відзив від 18.09.2020 року (т.2 а.с.80-85).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.10.2020 року заяву Кам`янської міської ради «про зміну предмету позову від 09 липня 2020 року» - повернуто (т.2 а.с.116-120).

16.11.2020р. представник позивача надав заяву про зміну предмету позову (т.2 а.с.126-128).

16.11.2020р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про зупинення провадження (т.2 а.с. 150-152).

25.11.2020р. від представника Відповідач-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про повернення заяви про зміну предмету позову (т.2 а.с.160-163).

04.12.2020р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшло Доповнення Відзиву на позовну заяву та подання додаткових доказів (т.2 а.с.166-168).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14.12.2020 року заяву Кам`янської міської ради «про зміну предмету позову від 16.11.2020р.» залишено без руху (т.2 а.с.213-217).

17.12.2020р. представник позивача надав заяву про відвід судді (т.2 а.с.233-237).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.12.2020 року заяву Кам`янської міської ради «про відвід судді» визнано необґрунтованою, заяву про відвідсудді ІвченкоТ.П.,передати іншомусудді,який невходить доскладу суду,що розглядаєсправу (т.2 а.с.239).

21.12.2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, заяву про відвід суддіпередано в провадження судді Похвалітої С.М. (т.2 а.с.240).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.12.2020 року в задоволенні заяви Кам`янської міської ради «про відвід судді» відмовлено (т.2 а.с.241-242).

29.12.2020р. представник позивача надав заяву про усунення недоліків та позовну заяву «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстраторів та знесення самочинно збудованих об`єкта нерухомості» з виправленими недоліками(т.3 а.с.1-12).

19.03.2021р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про зупинення провадження (т.3 а.с. 52-54).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.03.2021 року заяву представника відповідача № 1 ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. «про зупинення провадження у справі» задоволено (т.3 а.с. 84-86).

22.11.2021р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про поновлення провадження у справі(т.3 а.с. 87-88).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23.11.2021 року заяву представника відповідача № 1 ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. «про поновлення провадження у справі» задоволено (т.3 а.с. 91-93).

12.05.2022р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшла заява про повернення заяви про зміну предмету позову (т.3 а.с. 144-146).

Ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.09.2022 року заяву Кам`янської міської ради «про зміну предмету позову від 16.11.2020р.» повернуто позивачу (т.3 а.с.185).

27.09.2022р. представником позивача на ухвалу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.09.2022 року подано апеляційну скаргу (т.3 а.с. 218-225)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.02.2023р. апеляційну скаргу задоволено, Ухвалу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.09.2022 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.4 а.с.41-48)

13.06.2023р. від представника Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. надійшлов Відзив на позовну заяву(т.4 а.с. 194-200).

08.08.2023р. представник позивача надав Відповідь на Відзив на уточнену позовну заяву (т.4 а.с.150-158)

15.08.2023р.Ухвалою Заводськогорайонного судуміста ДніпродзержинськаДніпропетровської області клопотання позивача «про вирішення питання про надання позивачу додаткового часу на підготовку відповіді на відзив і надсилання його сторонам у справі залишено без задоволення. Відповідь Кам`янськоїміської радина відзиввід 08.08.2023р.залишити безрозгляду. (т.4 а.с. 214-215).

15.08.2023року,сторона позивачаКам`янськаміська рада представник ОСОБА_7 подав апеляційнускаргу,за наслідком розглядуякої ПостановоюДніпровського апеляційногосуду від02.11.2023року,апеляційна скаргазалишена беззадоволення,а ухваласуду беззмін.

09.01.2024р. представник Відповідача-1, ОСОБА_2 , адвоката Стребіж А.О. наддала суду заяву про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (т.6 а.с. 73)

09.01.2024р.Ухвалою Заводськогорайонного судуміста ДніпродзержинськаДніпропетровської області закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні. (т.6 а.с. 78-80).

У судовому засіданні 06.05.2024 року представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням поданих змін. Посилався на раніше подані представниками позивача

Адвокат СтребіжА.О.,яка дієв інтересахВідповідача 1, ОСОБА_2 ,в судовомузасіданні 06.05.2024року просилавідмовити взадоволенні позову.Також просиласкасувати заходизабезпечення позову,які булизастосовані ухвалоюсуду від03.01.2020року.При винесеннірішення просиласуд врахуватипозицію,зазначену нею уВідзиві напозов від12.06.2023року,а такожзастосувати висновок,викладений уПостанові Верховногосуду від21квітня 2021року посправі №653/104/19щодо неможливостівикористання статті376ЦК України,оскільки правовласності намайно вжебуло вирішенов іншійсправі,Заочним рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2006 року. Рішення на даний час чинне і набрало законної сили. Зазначила, що позивач не надав доказів того, що об`єкти побудовані з порушенням будівельних норм і правил чи мали відхилення від проекту. Та навіть якщо б розглядалось питання самочинного будівництва і ставилось питання про знесення, то першочергово необхідно було би звернутись до суду з питанням, чи можливо здійснити переобладнання. Позивач з таким позовом не звертався, що і не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні.

Відповідні органи будівельного контролю з моменту забудови у 2006 року до сьогоднішнього дня жодним чином не встановлювали порушення будівництва будівельним нормам. Отже, немає підстави вважати самочинно збудованим майном, або що будівництво здійснено з порушенням будівельним норм і правил.

Звернула увагу на те, що навіть якщо б і було порушення будівельних норм і правил, Позивач в своєму позові навіть не просить визнати самочинно збудованим майном, проте просить скасувати державну реєстрацію права власності. Зазначила, що навіть до реконструкції та будівництва, відповідачі вже були власниками частини збудованої нерухомості, тому не зрозуміло, чому треба позбавляти права власності в повному обсязі.

Щодо недійсності договору, ще раз акцентувала увагу на тому, що позивач не є стороною договору. Є стала практика Верховного суду, норми Цивільного кодексу України також кажуть, що оскільки позивач не є стороною договору, він не може ставити питання про його недійсність.

На підставі вищенаведеного, просила відмовити в задоволенні позову та скасувати заходи забезпечення позову.

Адвокат Сафронов О.С., який діє в інтересах Відповідача 2, ОСОБА_3 , в судовому засіданні 06.05.2024 року зазначив, що немає підстав для позбавлення права власності, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

5. Фактичні обставини, встановлені судом.

Як встановлено судом, згідно архівних даних ОКП „Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації право власності на об`єкт нерухомого майна монтажна дільниця з гаражами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства Укрчерметавтоматика, на підставі Договору купівлі-продажу від 14.05.1993 р., реєстр № 4-3796, посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою (т.2 а.с.172 на звороті- 175)

14 вересня 2001 року рішенням сесії Дніпродзержинської міської ради № 393 «Про затвердження матеріалів інвентаризації (закріплення), вилучення, відведення (надання) земельних ділянок юридичним та фізичним особам», було задоволене клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про надання земельної ділянки в користування на умовах оренди.

22.10.2001 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 «Орендарями» та Дніпродзержинською міською радою (Орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки строком до 14.09.2011 року, згідно якого «Орендодавець» надає, а «Орендар» приймає у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,1277 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з планом земельної ділянки. Земельна ділянка передана з метою несільськогосподарського використання для розміщення гаражу - 0,0237 га та земель транспорту - 0,1040 га. Договір оренди земельної ділянки укладений строком до 14.09.2011 року (т.2 а.с. 189 на звороті-191).

Державним проектним інститутом «Дніпродзержинськцивілпроект», представниками якого було зроблено технічний висновок по обстеженню та оцінці технічного стану будівельних конструкцій, відповідності будівлі вимогам нормативних документів (СниП, ДБН), будівельним, технологічним, санітарним та протипожежним нормам, визначення можливості подальшої експлуатації об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно висновків, виконаних у березні 2006 року, зведена будівля гаража і магазина автозапчастин виконана без порушень діючих будівельних норм та правил, використані конструкції знаходяться в нормальному стані, придатні для подальшої експлуатації. Виходячи з наведеного, ДПІ «Дніпродзержинськцивілпроект» вважає можливим подальшу безпечну експлуатацію будівлі (т.2 а.с.188 на звороті)

Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було здійснено реєстрацію права спільної сумісної власності на 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2006 рок за реєстровим номером 7257555, номер запису 240 у книзі 3 (т.2 а.с.198 на звороті).

Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було здійснено реєстрацію права спільної сумісної власності на 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2006 рок за реєстровим номером 7257555, номер запису 240 у книзі 3 (т.2 а.с.199).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено. Заочне рішенняЗаводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19 жовтня 2006 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №2-2018-06 частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_2 по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно; ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасовано; справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року у справі №2-2018-06 було відмовлено Виконавчому комітету Камўянської міської ради Дніпропетровської області у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2006 року по справі за позовам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

14.08.2007 року рішенням Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради №77 «Про зміну поштової адреси» в результаті розгляду клопотання громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було вирішено змінити поштову адресу: 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами з АДРЕСА_4 на адресу: АДРЕСА_1 .

Обласним комунальним підприємством «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 11.08.2008 рок за реєстровим номером 24507358, номер запису 1201 у книзі 10 (т.2 а.с.202 на звороті).

04.07.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, що є у спільній частковій власності, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношликом В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1025 (т.1 а.с. 13-14)

6. Правові норми законодавства, застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року, відповідно до закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплений принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 10 ЦПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, а також застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зч.4ст.263ЦПК України,при виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Щодо позовних вимог, заявлених Кам`янською міською радою про визнання недійсним договору Серії 1025 від 04.07.2017 року про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В.

Відповідно до глави 6 «Установлення волевиявлення та дійсних намірів особи при вчиненні нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус зобов`язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Укладаючи договір про поділ про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовились про всі істотні умови, про що свідчать їхні особисті підписи на договорі. Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В. як уповноважена особа, перед посвідченням спірного договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів з`ясовував дійсні наміри сторін та посвідчив факт укладення договору.

Стаття 204ЦК Українизакріплює презумпціюправомірності правочину.Ця презумпціяозначає,що вчиненийправочин вважаєтьсяправомірним,тобто таким,що породжує,змінює абоприпиняє цивільніправа йобов`язки,доки цяпрезумпція небуде спростована,зокрема,на підставірішення суду,яке набралозаконної сили.У разінеспростування презумпціїправомірності договорувсі права,набуті сторонамиправочину заним,повинні безперешкодноздійснюватися,а обов`язки,що виникливнаслідок укладеннядоговору,підлягають виконанню.

Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). (Постанова КЦС ВС від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19)

Для встановлення наявності підстав для визнання такого договору недійсним, першочерговим є встановлення чи дійсно таким договором порушено право чи інтерес Кам`янської міської ради, яка звернулась з позовом і чи буде такий спосіб захисту ефективним, оскільки тлумачення статей16,203,215 ЦК Українисвідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

При оцінціобраного позивачемспособу захиступотрібно враховуватийого ефективність,тобто спосібзахисту маєвідповідати зміступорушеного права,характеру правопорушення,та забезпечитиефективне поновленняпорушеного права.(ПостановаВерховного Судувід 29.05.2019року усправі №362/3810/16-ц).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Оскільки Кам`янська міська рада не є стороною в оспорюваному договорі, позивачем у поданому ним позові не було вказано жодної підстави для оспорювання договору про поділ, не зазначено, які вимоги не були додержані сторонами у момент укладення договору та не зазначено чим саме порушуються оспорюваним договором про поділ - права Кам`янської міської ради, тому слід відмовити Кам`янській міській раді у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору про поділ станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик В.В.

Позовна вимогаКам`янської міськоїради щодоскасування рішенняпро реєстраціюправа власностіта їхобтяжень (індекснийномер 35980444від 04.07.2017року,згідно якогозареєстроване правоприватної власності ОСОБА_2 настанцію технічногообслуговування В-1та магазиннепродовольчих товарів,загальною площею181,9кв.м.,частини огорожі АДРЕСА_3 та ОСОБА_3 (РНОКПП- НОМЕР_2 ) на станцію технічного обслуговування, загальною площею 210,6 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 12915351121034) з одночасним припиненням речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна є похідною від вимоги про визнання недійсним договору про поділ, а відповідно не підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимоги щодо зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до частини першоїстатті 376ЦК Україниоб`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому згідно з частиною четвертою цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до частини сьомоїстатті 376ЦК Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту вищенаведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей16,386,391ЦК Українивимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Згідно зістаттею 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з предмета та підстав позову на позивача у цій справі згідно з вимогами процесуального права покладено обов`язок доведення факту порушення його законного права неправомірними діями відповідачів при здійсненні самовільного будівництва на земельній ділянці.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19.

Із матеріалів справи, у тому числі з архівних даних ОКП „Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації видно, що право власності на об`єкт нерухомого майна монтажна дільниця з гаражами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпропетровського виробничо-технічного підприємства Укрчерметавтоматика, на підставі Договору купівлі-продажу від 14.05.1993 р., реєстр № 4-3796, посвідченого Сьомою дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

29.01.2001 р. зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна частину гаража, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , від ТОВ ДВТП Укрчерметавтоматика до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.2000 р., № 81-НД/81-Н, зареєстрованого Придніпровською товарною біржею 23/100 частини.

20.06.2001 р. зареєстровано перехід права власності на об`єкт нерухомого майна частину гаража, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , від ТОВ ДВТП Укрчерметавтоматика до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2001 р., № 23-НД/23-Н, зареєстрованого Придніпровською товарною біржею 7/100 частини.

22.10.2001 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Дніпродзержинською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки строком до 14.09.2011 року, згідно якого надано у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 0,1277 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , згідно з планом земельної ділянки. Земельна ділянка передана з метою несільськогосподарського використання для розміщення гаражу - 0,0237 га та земель транспорту - 0,1040 га. Договір оренди земельної ділянки укладений строком до 14.09.2011 року.

Рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 19.10.2006 року за відповідачами визнано право власності на самовільно збудоване майно, яке складається з будівлі В-1 - гаражу, магазину запасних частин та аксесуарів для автомобілів і побутових приміщень загальною площею 181,9 кв. м, які входять до складу належних ним 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.08.2021 року у справі №2-2018-06 було відмовлено Виконавчому комітету Камўянської міської ради Дніпропетровської області у відкриті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 19.10.2006 року по справі за позовам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

На підставі вищезазначеного рішення ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» було здійснено реєстрацію права спільної сумісної власності на 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2006 рок за реєстровим номером 7257555, номер запису 240 у книзі 3, та реєстрацію права спільної сумісної власності на 30/100 частин монтажної дільниці з гаражами, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 на підставі рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 19.10.2006 рок за реєстровим номером 7257555, номер запису 240 у книзі 3.

Рішенням Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 11.08.2008 року, на яке посилається позивач, як на таке, що скасовано, а отже тягне за собою скасування державної реєстрації та припинення речових прав на об`єкт нерухомого майна, було виділено із спільного часткового нерухомого майна в самостійний об`єкт з окремими поштовими адресами та визнано право власності в цілому у рівних частках у виділеному об`єкті. Ані предметом позову, ані підставами позову, а відповідно і предметом розгляду справи не було визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 11 серпня 2008 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради відмовлено в повному обсязі, що не тягне за собою скасування первинної реєстрації права власності, яка відбулась на підставі заочного рішення Заводського районного суду м Дніпродзержинська від 19.10.2006 року.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що заочне рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська по справі № 2-2018-06 від 19.10.2006 року про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на момент розгляду справи, на підставі якого була проведена первинна реєстрація права власності за відповідачами, діє та не скасоване, відсутні правові та фактичні підстави для задоволення матеріально-правових вимог позивача до відповідачів, щодо знесення самочинно збудованого нерухомого майна, як і взагалі визнання нерухомого майна, належного відповідачам самочинно збудованим.

До того ж, суд звертає увагу на те, що справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3Кодексу адміністративногосудочинства України у редакції, чинній на момент звернення Камўянської міської ради Дніпропетровської області з цим позовом (далі - КАС України) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З огляду на пункт 5 частини четвертоїстатті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема в інших випадках, встановлених законом.

Аналогічні положення містяться у статті 19, у частині п`ятійстатті 46 КАС України.

Отже, публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбаченузакономдіяльність тощо.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 464/5497/13-ц (провадження № 14-544цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що спір, який виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування, є публічно-правовим спором.

У цій справі Кам`янська міська рада звернулася до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_2 знести за власний рахунок самочинно збудований об`єкт нерухомого майна - станцію технічного обслуговування В-1 та магазин непродовольчих товарів, загальною площею 181,9 кв.м., частини огорожі АДРЕСА_3 , тобто позов пред`явлено з підстав, передбачених статтею 376 ЦК України, у межах реалізації міською радою передбачених Законом України«Про місцевесамоврядування вУкраїні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням містобудівної діяльності.

Таким чином,спірні правовідносинив ційсправі обумовленіреалізацією позивачемпередбачених ЗакономУкраїни Промісцеве самоврядуванняв Україніделегованих повноваженьщодо здійсненнядержавного контролюза дотриманнямзаконодавства усфері містобудівноїдіяльності.Здійснення такогодержавного контролюозначає обов`язковістьприйнятих зайого результатамирішень дляпідконтрольного суб`єкта,що свідчитьпро владно-управлінськийхарактер,а отже,і публічно-правовуприроду такихправовідносин.

Стосовно вимоги про визнання відсутнім право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

З позовної вимоги Кам`янської міської ради не зрозуміло, що саме вимагає остання від відповідачів, обравши такий спосіб захисту як визнання відсутнім право користування земельною ділянкою.

Приймаючи до уваги вказане, дана позовна вимога не пред`явлена саме до відповідачів, а тому необхідно відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Статтею 141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України,судові витрати покладаються на позивача.

8.Заходи забезпечення позову.

Так, згідно до ч. 9 ст.158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Також, згідно до ч. 10 ст. 158 ЦПК України передбачено, що у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що на час звернення із позовом, позивачем було заявлено про забезпечення позову, та ухвалами Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, справа № 208/18/20,провадження 2-з/208/30/20 та справа 208/18/20, провадження 2-з/208/31/20, - заяви представника позивача «про забезпечення позову» по цивільній справі № 208/18/20 були задоволені частково.

Так, встановлена заборона ОСОБА_3 вчиняти будь-якідії,пов`язаніз відчуженнямнерухомого майна-станції технічногообслуговування Б-1,загальною площею210,6кв.м,частини огорожі№ 1,1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також встановлена заборона ОСОБА_2 , вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням нерухомого майна - станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів В-1, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1, 1/2 частини воріт № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

А тому на підставі ч. 9, 10 ст. 158 ЦПК України, вжиті заходи забезпечення позову, підлягають скасуванню, але зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Керуючись ст.ст.10,76, 141, 259, 260,263-268, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Кам`янської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_4 . Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович «про визнання недійсним договору поділу станції технічного обслуговування, скасування рішення державного реєстратора та знесення самочинно збудованих об`єктів нерухомості відмовити в повному обсязі.

Скасувати захід забезпечення позову по справі, встановлений ухвалою Заводського районногосуду містаДніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від 03 січня 2020 року (справа 208/18/20, провадження 2-з/208/30/20), у виді заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-якідії,пов`язаніз відчуженнямнерухомого майна-станції технічногообслуговування Б-1,загальною площею210,6кв.м,частини огорожі№ 1,1/2 частина воріт №2, ворота 3, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Скасувати захід забезпечення позову по справі, встановлений ухвалою Заводського районногосуду містаДніпродзержинська Дніпропетровськоїобласті від 03 січня 2020 року (справа 208/18/20, провадження 2-з/208/31/20), у виді заборони ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням нерухомого майна - станції технічного обслуговування та магазину непродовольчих товарів В-1, загальною площею 181,9 кв. м., частини огорожі № 1, 1/2 частини воріт № НОМЕР_1 , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати понесені стороною позивача, залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Сторони:

позивач Кам`янська міська рада, юридична адреса реєстрації: область Дніпропетровська, місто Кам`янське, майдан Петра Калнишевського, будинок №2;

відповідач 1 ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач 2 - ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

треті особи без самостійних вимог, щодо предмету спору:

-ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 ;

-Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, юридична адреса реєстрації: місто Кам`янське, Дніпропетровської області, проспект Василя Стуса, будинок № 10/12;

-Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, юридична адреса реєстрації: місто Кам`янське, Дніпропетровської області, вулиця Москворецька, будинок № 14;

- Приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Красношлик Віктор Вікторович, юридична адреса: місто Кам`янське, Дніпропетровської області, проспект Свободи, будинок № 53;

Повний текст рішення складено 16 травня 2024 року.

Суддя Івченко Т. П.


Суд	Заводський районний суд м.Дніпродзержинська
Дата ухвалення рішення	07.05.2024
Оприлюднено	21.05.2024
Номер документу	119115609
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них

Барильська А. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.05.2024 по справі 208/18/20ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Судовий реєстр по справі —208/18/20

Рішення від 07.05.2024

Рішення
від 07.05.2024 по справі 208/18/20
ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА