Рішення

від 15.05.2024 по справі 472/722/21

ВЕСЕЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 472/722/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року с-ще Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого-судді Тустановського А.О.,

за участю секретаря Щербини О.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігор Миколайович, про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігор Миколайович, про визнання заповіту недійсним.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з: частини житлового будинку (1/2 частка), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частина якого належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Євстратовою О.М.; земельної ділянки площею 9,19 га, яка належала її матері на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 740575, яка складалась з трьох ділянок: земельна ділянка площею 6,81 га, кадастровий номер 4821756000:03:000:0206; земельна ділянка площею 1,7 га, кадастровий номер 4821756000:03:000:0201; земельна ділянка площею 0,68 га кадастровий номер 4821756000:01:000:0630.

Спадкова справа за померлою ОСОБА_4 заведена у нотаріуса Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Онищенко Л.В. Позивач, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця першої черги, дізналася, що її мати ОСОБА_4 за життя склала заповіт на належні їй земельні ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігорем Миколайовичем 31 серпня 2020 року за реєстровим № 586. Спадкоємицею за заповітом є ОСОБА_3 , яка є її рідною сестрою.

Останні роки її матір проходила лікування у КНП «Миколаївський обласний центр онкології» Миколаївської обласної ради та в день складення заповіту вона проходила курс хіміотерапії, а через кілька годин після цього звернулась до нотаріуса та склала заповіт на користь її сестри ОСОБА_3 . Вважає, що тяжка хвороба матері та призначення їй в процесі лікування сильнодіючих препаратів, які могли впливати на її психоемоційний стан, істотно вплинути на усвідомлення значення дій останньої, а отже її матір ОСОБА_4 при складанні заповіту не могла усвідомлювати правильність та наслідки своїх дій.

Також вважає, що фактична наявність самого заповіту суперечить здоровому глузду щодо нерівномірного поділу майна між двома дочками, оскільки за життя мати завжди промовляла, що усе майно має бути порівну розділено між нею та сестрою.

За таких обставин просить задовольнити позов повністю, визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 31 серпня 2020 року на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігорем Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за № 586. Крім того, просить суд стягнути з відповідача на її користь понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. та судовий збір в розмірі 908,00 гривень.

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до підготовчого судового засідання та витребувано від Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області копію спадкової справи № 92/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також витребувано від приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. копію заповіту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 31 серпня 2020 року за реєстровим номером 586.

11 жовтня 2021 року до суду від приватного нотаріуса Савченко І.М. Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що зазначені вимоги не можуть бути задоволені, а факти викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України. 31 серпня 2020 року приблизно о 10 годині 45 хвилин до нього як до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області особисто звернулась ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням посвідчити від її імені заповіт на належні їй земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . При посвідченні заповіту від імені ОСОБА_4 ним було встановлено її особу за паспортом громадянина України, визначено обсягу її цивільної дієздатності, встановлено її волевиявлення та намір вчинити нотаріальну дію. Ним було роз`яснено положення Цивільного кодексу України щодо порядку спадкування за законом і за заповітом, та те, що в разі не складення нею заповіту її спадкоємцями будуть її дві дочки в рівних частках кожна. Вона мала намір посвідчити заповіт не на все належне їй майно, а лише на земельні ділянки та зазначила, що хоче, щоб не охвачене заповітом майно успадкувалося її дочками в рівних частках.

ОСОБА_4 в особистій розмові з ним, при якій були присутні вони двоє, сказала, що хоче зробити заповіт на належні їй земельні ділянки тільки на ОСОБА_3 . Сумнівів в її дієздатності в нього не виникало, вона була впевнена в своїх намірах, усвідомлювала їх правові наслідки. На його питання відповідала чітко та адекватно. ОСОБА_4 записалась на прийом по телефону, при записі вона зазначила, що їй необхідно прийти на прийом лише у першій половині дня, тому що після обіду вона має бути на процедурах у лікарні. На його запитання чи приймає вона зараз якісь сильнодіючі препарати, які б могли впливати на її психоемоційний стан чи на усвідомлення значення її дій, вона відповіла, що не приймає. Просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

01 листопада 2021 року судом було винесено ухвалу про заміну у справі неналежного відповідача приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Савченко І.М. належним відповідачем ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Савченко І.М..

08 листопада 2021 року до суду від третьої особи приватного нотаріуса Савченко І.М. Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що з наданого представником позивача доказу у справі не вбачається жодного допустимого доказу на підтвердження факту перебування відповідача у неадекватному стані здоров`я під час складання заповіту та не усвідомлення нею значення своїх дій та неможливість керувати ними. Хіміотерапевтичне лікування не має таких наслідків. Сильнодіючі препарати, які б могли впливати на її психоемоційний стан чи на усвідомлення значення її дій ОСОБА_4 не приймала. Під час звернення до нотаріуса відповідачка не зобов`язана повідомляти про фізичний стан свого здоров`я, лікування у медичному закладі та діагноз тощо. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

12 травня 2022 року судом було винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

21 березня 2023 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним не підлягають задоволенню. В день складення 31.08.2020 року заповіту ОСОБА_5 спочатку відвідала нотаріуса, а потім проходила медичні процедури. Лікування ОСОБА_4 проходило амбулаторно, а саме медична процедура відбувалася в медичному закладі, після чого вона продовжує лікування за місцем проживання. Тобто спадкодавець не могла бути відпущеною із закладу охорони здоров`я після прийняття лікування, якби таке лікування приводило її у стан, в якому вона не усвідомлювала б значення своїх дій та не могла б керувати ними. Про призначення спадкодавцю сильнодіючих препаратів, про які йдеться у позовній заяві, зазначено лише в позовній заяві самою позивачкою. Інші повідомлення про призначення спадкодавцю сильнодіючих препаратів в матеріалах справи об`єктивно відсутні, як і відсутня і інформація про те, на які саме системи людського організму такі сильнодіючі, але не названі в позовній заяві, препарати здійснюють ту «сильнодіючу» дію. Думка позивачка про те, що сильнодіючі препарати «могли впливати на її (спадкодавця) психоемоційний стан» не можуть розглядатися як аргумент, оскільки, як це випливає з наведеного вище, докази того, що спадкодавцю призначалися сильнодіючі препарати, в матеріалах справи відсутні. Це означає, що будь-якого впливу на спадкодавця з боку цих препаратів не могло відбутися, а тому є нікчемною правова позиція позивача. Таким чином, в позовній заяві не наведено обставин, які б могли бути обґрунтуванням позовної вимоги про визнання заповіту недійсним та не міститься доказів: що заповіт був складений спадкодавцем під впливом фізичного або психічного насильства; що заповіт був складений спадкодавцем, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. В позовній заяві і доданих до неї матеріалах відсутні будь-які об`єктивні дані, які б могли викликати сумнів у адекватності спадкодавця під час вчинення заповіту, з чого випливає безпідставність вимог позивачки щодо проведення посмертної судово-психіатричної та почеркознавчої експертизи. Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснила, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Її покійна матір ОСОБА_4 не могла скласти заповіт на користь однієї доньки ОСОБА_3 , оскільки постійно говорила, що ми дві дочки і все повинно ділитися порівно. ОСОБА_4 хворіла та приймала сильнодіючі препарати, які вплинули на її психоемоційний стан та остання не могла розуміти значення своїх дій, тому при складанні заповіту не могла усвідомлювати значення своїх дій. Просить суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 31 серпня 2020 року на ім`я ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігорем Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за № 586.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги позивача підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначила, що позов не визнає повністю, оскільки вважає, що позов є не обґрунтований та не доведений позивачем жодним доказом. Матір ОСОБА_4 постійно проживала біля неї, знаходилася на її утриманні, вона сплачувала кошти за лікування. ОСОБА_4 проходила курс лікування у КНП «Миколаївський обласний центр онкології», була дієздатною, розуміла значення своїх дій. Нотаріус при посвідчення заповіту від 31.08.2020 року впевнився в дієздатності ОСОБА_4 та в той же дань також було складено довіреність на ім`я ОСОБА_6 . Позивач ОСОБА_1 керується лише емоціями, образами, але до справи не було надано жодних доказів на обґрунтування позову, лише затягувався розгляд справи. Тому вважає позовні вимоги позивача не доведеними, та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Савченко І.М. в судове засідання не з`явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутності у зв`язку із зайнятістю на роботі.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач та відповідач є її племінницями, померла ОСОБА_4 була двоюрідною сестрою її чоловіка. Дійсно померла ОСОБА_4 хворіла та проходила курс хіміотерапії в КНП «Миколаївський обласний центр онкології», дуже важко переносила хворобу, постійно мовчала. 31 серпня 2020 року вона разом була з ОСОБА_4 в лікарні о 08 годи 30 хвилин приблизно та до обіду, щоб оформити її на стаціонар, а тому вона не могла скласти заповіт. Крім того, ОСОБА_4 хотіла зробити на неї довіреність для оформлення спадщини після смерті чоловіка, але потім сказала, що зробить на зятя (чоловіка її дочки) ОСОБА_6 .. У ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_8 були конфлікти, оскільки ОСОБА_9 постійно приїжджала до неї, так як вдома для неї не було місця. Померла постійно скаржилась на доньок, про свій діагноз дізналася в останні числа липня 2020 року.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що ОСОБА_4 була його тещею (матір дружини), захворювання у неї виявили на початку літа, тому він разом з дружиною ОСОБА_3 забрали матір з с. Піщаного Броду Вознесенського району до м. Миколаєва, де вона проходила лікування. Розумових відхилень у ОСОБА_4 не було, у неї змінився лише моральний стан. Крім того, коли вона проживала у них, то усміхалася і допомагала донці по господарству. 31 серпня 2020 року він разом з ОСОБА_4 в обідній час з`явилися до приватного нотаріуса Савченко І.М., можливо також зранку, точно не пам`ятає о котрій годині, там було зроблено на нього довіреність з метою оформлення ним спадщини після смерті ОСОБА_10 , оскільки останній (тещі) було тяжко переміщатися на великі відстані, а тому він допомагав останній в оформленні спадщини. Про оформлення довіреності він знав раніше, а про заповіт він дізнався коли в нотаріуса оформляли дану довіреність.

Суд,вислухавши поясненняпозивача,представника позивача,відповідача,дослідивши матеріалисправи,в межахзаявлених вимогта наданихдоказів, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3ст. 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України, ч. 1ст. 16 ЦК України).

Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно правового висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 06 вересня 2017 року по справі 6-2424цс16, спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписистатті 1257 ЦК України.

Загальні норми цивільного законодавства застосовуються в тому випадку, коли спірні правовідносини не врегульовано спеціальною нормою.

Так відносини щодо недійсності або нікчемності заповіту регулюються положеннямист. 1257 ЦК України, як спеціальною нормою законодавства, а також субсидіарно нормами Главою16РозділуІV ЦК України.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаїв Миколаївська область померла матір позивача та відповідача ОСОБА_4 . ЇЇ смерть було зареєстровано Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21 вересня 2020 року за актовим записом № 2961, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 21 вересня 2020 року (а.с. 14).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить зокрема частини житлового будинку (1/2 частка), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , частина якого належала померлій на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Веселинівської державної нотаріальної контори Євстратовою О.М. (а.с. 15); земельної ділянки площею 9,19 га, яка належала її матері на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 740575, яка складалась з трьох ділянок: земельна ділянка площею 6,81 га, кадастровий номер 4821756000:03:000:0206; земельна ділянка площею 1,7 га, кадастровий номер 4821756000:03:000:0201; земельна ділянка площею 0,68 га кадастровий номер 4821756000:01:000:0630 (а.с. 16-17)

За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, відповідно до якого: належну їй на праві приватної власності (одну другу) частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821785600:03:000:0204; належну їй на праві приватної власності (одну другу) частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер:4821785600:01:000:0629; належну їй на праві приватної власності (одну другу) частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821785600:03:000:0199; належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821756000:03:000:0206; належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821756000:03:000:0201; належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Широколанівської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер: 4821756000:01:000:0630 заповідає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 37).

З копії спадкової справи № 92/2020 від 23.09.2020 року, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що 23.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

26.02.2021 року ОСОБА_3 звернулася до Веселинівської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

Частиною 3статті 203 ЦК Українивстановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із положеннямист. 1233 ЦК Українизаповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Положеннямист. 1257 ЦК Українипередбачено вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним, зокрема, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Згідно із приписамист. 225 ЦК Україниправочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ч. 1ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Звертаючись до суду з вимогами про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 зазначала, що заповіт від 31 серпня 2020 року посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М., складений ОСОБА_5 , яка через власний психічний та емоційний стан не усвідомлювала значення своїх дій.

Згідно до пункту 4 частини 2статті 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 76 ЦПК Українивстановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно дост. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зіст. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу,ст. 80 ЦПК Українипередбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом положень статей102,103 ЦПК Українидля з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Призначення експертизи судом є обов`язковим, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи (стаття 105 ЦПК України).

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров`я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складення заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїй дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Таким чином, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі на момент складення заповіту, може бути лише висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина перша, другастатті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

01 червня 2023 року ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області було призначено по справі почеркознавчу експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України.

07 вересня 2023 року до суду від судового експерта ОСОБА_11 клопотання за № СЕ-19/115-23/12162-ПЧ про надання додаткових документів для проведення експертизи та повернено усі матеріали справи (а.с. 47).

13 листопада 2023 року до суду від заступника директора центру завідувача відділу криміналістичних видів дослідження ОСОБА_12 надійшло повідомлення за вих № 19115/05/4-17108-2023 від 26.10.2023 року про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/11523/12162-ПЧ від 26.10.2023 року та повідомлення про повернення матеріалів справи (а.с. 85-89).

06 грудня 2023 року ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області було призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України.

28 грудня 2023 року до суду надійшло повідомлення за вих № 19/115/16-21170-2023 від 20.12.2023 року від директора Миколаївського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України Сергія Лозового про відсутність судових експертів відповідної кваліфікації (експертної спеціальності), які володіють спеціальними знаннями в даній галузі та можуть виконати відповідне експертне дослідження, крім того повернено до суду матеріали цивільної справи (а.с. 125-126).

11 січня 2024 року ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області було призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС України.

29 лютого 2024 року до суду від заступника директора Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Наталії Трофименко надійшло повідомлення № 19/111/23-2-6828-2024 від 01.02.2024 року про повернення матеріалів без виконання, оскільки у цій установі не проводять судові експертизи за вказаною спеціальністю. Судово-психіатричні експертизи проводять виключно державні спеціалізовані судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України (а.с. 162).

03 квітня 2024 року ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області було призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проведення експертизи доручено експертам Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України».

30.04.2024 року до суду від заступника генерального директора з судової експертизи Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» Олександра Ревенюк надійшли клопотання про надання додаткових матеріалів та клопотання про здійснення передплати коштів за проведення експертизи та повернення матеріалів справи.

09 травня 2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про продовження розгляду справи без проведення посмертної судово- психіатричної експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_4 .

Інших будь-яких клопотань та заяв від позивача та представника позивача до суду не надходило.

Оцінюючи зібраніпо справідокази вїх сукупностіта співставленні,належності,допустимості,достовірності кожногодоказу окремо,а такожїх достатностіі взаємозв`язку,суд приходитьдо висновкупро необґрунтованістьпозовних вимог,не доведеністюїх належнимиі допустимимидоказами,оскільки судуне наданодоказів того,що підписв оспорюваномупозивачем заповітівчинений незаповідачем ОСОБА_4 ,не наданодоказів того,що заповідачне моглачерез психічнийта емоційнийстан усвідомлюватизначення своїхдій такерувати ними,у зв`язкуз чимвважає занеобхідне відмовитипозивачці взадоволенні їїпозову вповному обсязі.

Згідно ч. 8 ст.141 ЦПКУкраїни розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 6000,00 гривень витрати на професійну правничу допомогу та 908,00 гривень судового збору.

Відповідно доч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.

Під час розгляду справи ні позивачем, ні відповідачем не заявлялися вимоги про відшкодування судових витрат, а тому судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Савченко Ігор Миколайович, про визнання заповіту недійсним - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2024 року.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області А.О. Тустановський