Постанова

від 20.05.2024 по справі 486/1981/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.05.24

22-ц/812/721/24

Єдиний унікальний номер судової справи: 486/1981/21 Головуючий суду першої інстанції Волкова О.І.

Провадження №22-ц/812/721/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

20 травня 2024 року м. Миколаїв справа№ 486/1981/21

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Локтіонової О. В.,

із секретарем судового засідання Ковальським Є.В.,

за участі: представника відповідача управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка Малютенка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Волкової О.І., у приміщенні суду у м.Южноукраїнську Миколаївської області, повний текст якого складено 10 березня 2024 року, за позовом ОСОБА_2 до Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності, яке змінило назву на Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку,

установив:

07 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, вимоги якого в подальшому уточнила, до Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка» загального типу розвитку комунальної власності, яке змінило назву на Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Управління Южноукраїнської міської ради імені ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку.

Позов з урахуванням уточненої заяви щодо мотивів та підстав звернення обґрунтовувала наступним.

Позивач зазначала, що наказом № 40 від 06 травня 2019 року вона була прийнята на посаду помічника вихователя з 06 травня 2019 року до Костянтинівського дошкільного навчального закладу «Ромашка», а згідно наказу № 71 від 20 серпня 2019 року - переведена на посаду вихователя.

08 листопада 2021 року наказом завідувача №152 від 05 листопада 2021 року позивача відсторонено від виконання обов`язків на період карантину без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення (прийом вакцинації проти COVID-19).

25 лютого 2022 року її було поновлено на посаді у зв`язку з тим, що наказом МОЗ №380 від 25 лютого 2022 року було зупинено дію наказу МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року до завершення воєнного стану в Україні.

Посилаючись на те, що вищезазначені дії керівництва не відповідають нормам трудового законодавства та міжнародного права, ОСОБА_2 просила визнати незаконним та скасувати наказ Костянтинівського дошкільного навчального закладу загального типу розвитку комунальної власності «Ромашка» та стягнути з Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради на її користь середній заробіток за весь період відсторонення від роботи у сумі 36388 грн 04 коп.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідно до норм законодавства, яке діяло на час здійснення відсторонення.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Костянтинівського дошкільного навчального закладу загального типу розвитку комунальної власності «Ромашка» загального типу комунальної власності № 152 від 05 листопада 2021 року.

Стягнуто з Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) в сумі 36388 грон 04 коп.

Стягнуто з Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради в дохід держави 3178 грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від роботи проведено з порушенням норм чинного законодавства та трудових прав працівника. Суд не встановив жодного факту, який підтвердив нагальність потреби відсторонення позивачки від роботи.

Не погодившись з рішенням суду, Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_3 ) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині позовних вимог до ОСОБА_3 щодо стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) і ухвалити у відповідній частині нове рішення, в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зі змісту позову вбачається, що позов не був пред`явлений до ОСОБА_3 . Разом з тим, ухвалою суду першої інстанції від 13 грудня 2021 року за власною ініціативою суду з порушенням норм процесуального права було залучено до участі у справі як співвідповідача вказане управління. Роботодавцем позивача є Костянтинівський заклад дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, а тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за вимогою позивача про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення). Судом першої інстанції не враховані висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постановах від 04 березня 2020 року у справі №401/3088/17, від 17 березня 2021 року у справі №731/115/20, від 27 липня 2023 року у справі №163/2880/21. Крім того, зазначав, що позивачем разом із уточненою позовною заявою від 21 листопада 2023 року не було подано до суду заяву про поновлення процесуального строку та із зазначенням в ній поважних причин пропуску строку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість її доводів просила відмовити в задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу інший відповідач не подав.

У судове засідання апеляційного суду позивач не з`явилась, про причини неявки не повідомила.

17 травня 2024 року від Костянтинівського закладу дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник УО ЮМР Малютенко А.А. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у скарзі.

З огляду на доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду в частині визнання незаконним та скасування наказу № 152 від 05 листопада 2021 року не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, який брав участь у судовому засіданні, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 07 грудня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Костянтинівського дошкільного навчального закладу загального типу розвитку комунальної власності «Ромашка» Управління освіти імені Бориса Грінченка Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, в якому просила зобов`язати відповідача поновити її на посаді, а наказ відповідача №152 від 05 листопада 2021 року скасувати, як незаконний, а також стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2021 року відкрито провадження у даній справі.

10 січня 2022 року ОСОБА_3 до суду подана заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

21 лютого 2022 року ОСОБА_3 , як відповідачем 2, подане клопотання про залишення позовної заяви без руху, зокрема з метою уточнення складу відповідачів та змісту позовних вимог щодо кожного з них.

З протоколу судового засідання від 22 лютого 2022 року вбачається, що позивач визначила склад відповідачів у справі за її позовом, вказав, що відповідачем є ОСОБА_3 .

09 березня 2022 року УО ЮМР, як відповідачем 2, було подано відзив на позовну заяву, а в подальшому ним подавались інші процесуальні документи та вчинялися дії у справі, як відповідачем.

Положеннями частини одинадцятої статті 187 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на те, що позивач за участю обох відповідачів в судовому засіданні визначила склад та зміст позовних вимог, підстав вважати, що позов не був пред`явлений до УО ЮМР, а вказане управління було залучене співвідповідачем за власною ініціативою суду, немає.

21 листопада 2023 року позивачем, без заяви про поновлення процесуального строку, подана позовна заява, якою змінено мотиви та підстави стягнення з УО ЮМР заробітної плати за весь час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення).

Згідно приписів частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Згідно протоколу судового засідання від 05 березня 2024 року за участі усіх учасників справи подана позовна заява, підписана позивачкою 21 листопада 2023 року, прийнята судом до розгляду та вирішена по суті.

За таких обставин, на думку колегії суддів, відсутні передбачені статтями 376, 377 ЦПК України підстави для скасування рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №761/12073/18 (провадження № 61-13444св19)).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, суд вирішив по суті вимоги в частині зобов`язання виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, встановивши необхідні обставин для вирішення цього питання.

Відповідно до п. 11.6 Статуту Костянтинівського закладу дошкільної освіти «Ромашка» Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 15 вересня 2022 року № 1097 кошториси і штатні розписи закладу дошкільної освіти затверджуються органом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області. Як слідує з пункту 1.9 загальних положень та розділу 3 Положення про УО ЮМР (в новій редакції), затвердженого рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14 березня 2023 №_1261, УО ЮМР є головним розпорядником коштів в галузі освіти Южноукраїнської міської територіальної громади.

До того ж, з пояснень представника УО ЮМР судом першої інстанції установлено, що на даний час ДНЗ «Ромашка» є юридичною особою без окремого фінансового обслуговування, а в управлінні освіти діє централізована бухгалтерія.

Вказані обставини відповідачем не спростовані. Тому висновок суду першої інстанції про стягнення грошових коштів з УО ЮМР є правильним.

Отже, зазначене свідчить, що вказані вимоги стосуються прав та обов`язків УО ЮМР, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №401/3088/17, від 17 березня 2021 року у справі №731/115/20, від 27 липня 2023 року у справі №163/2880/21, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки у цих справах, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у зазначених справах суд виходив з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується апеляційний суд, з огляду на доводи апеляційної скарги, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до УО ЮМР про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (незаконного відсторонення) в сумі 36 388 грон 04 коп.

За таких обставин, відповідно до статті 375 ЦПК України відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги по суті відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Управління освіти Южноукраїнської міської ради імені Бориса Грінченка залишити без задоволення.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадку та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

О.В. Локтіонова

Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.