Постанова

від 16.05.2024 по справі 279/5560/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/5560/23 Головуючий у 1-й інст. Шульги О.М.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу № 279/5560/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс", Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" про відшкодування шкоди, заподіяною смертю

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Шульги О.М. у м.Коростені

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із названим позовом та просили :

1.Стягнути з ТОВ «Барістранс» на користь ОСОБА_1 500 000 грн моральної шкоди;

2.Стягнути з ТОВ «Барістранс» на користь ОСОБА_2 500 000 грн моральної шкоди;

3.Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_2 28 338 грн страхового відшкодування моральної шкоди;

4.Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 - 28 338 грн страхового відшкодування моральної шкоди;

5.Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 56 676 грн страхового відшкодування на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

В обґрунтування позову вказано, що 08.08.2020 за адресою: Житомирська область, Коростенський район, село Грозине сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «MAN TGA 18.430», державний номерний знак НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Krone» НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 та троє його пасажирів загинули.

Позивач ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 була його дружиною. Позивач ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 була його дочкою. Вказаною ДТП позивачам спричинено моральну та матеріальну шкоду, яка не відшкодована в добровільному порядку, що змусило їх звернутись із вищезазначеним позовом.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування (моральну шкоду) у сумі 28 338 гривень.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування (моральну шкоду) у сумі 28 338 гривень.

В задоволенні решти вимог до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на користь ОСОБА_1 500 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_3 .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на користь ОСОБА_2 500 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті батька ОСОБА_3 .

Звільнено позивача від сплати судового збору на підставі ст.5 ч.1 п.2 Закону України "Про судовий збір".

Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Перша" судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок, за ставками судового збору, який діяв на день подачі позовної заяви.

Стягнуто з ТОВ "Барістранс" судовий збір в розмірі 536 гривень 80 копійок, за ставками судового збору, який діяв на день подачі позовної заяви.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог до ТОВ "Барістранс", представник цього відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до ТОВ "Барістранс" та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ТОВ "Барістранс" відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що 08.08.2020 близько 17 год. 00 хв. на 145км.+186 км автодороги «Київ-Ковель-Ягодин» сталася ДТП, внаслідок якої водій маршрутного автобусу марки «Volkswagen» моделі «Crafter» ОСОБА_3 та ще три пасажири загинули.

Судом першоїінстанції припостановленні рішення невраховано,що ОСОБА_4 ,який намомент ДТПбув працівникомТОВ "Барістранс", своєївини невизнає іна даний часжодним судовимчи іншимрішенням винаводія автомобілямарки MANTGA18.430,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,у складіз напівпричепоммарки KRONESDP27,державний номернийзнак НОМЕР_3 ,які належатьТОВ «БАРІСТРАНС» ОСОБА_4 ,не встановлена. Втой жечас,в матеріалахкримінального провадження№1202060000000342 ОСОБА_4 надані показання, з яких слідує, що внаслідок раптової втрати свідомості від можливого гострого стану гіпоглікемічного кризу, він довільно виїхав на зустрічну смугу, намагався загальмувати та зупинити автомобіль, що підтверджується гальмівним шляхом, однак не встиг цього зробити.

Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи від 26.10.2020 у дорожній ситуації, що склалася ОСОБА_4 не мав можливості запобігти ДТП, оскільки перебував без свідомості. В матеріалах справи наявна медична довідка ОСОБА_4 щодо придатності керування ТЗ.

У той же час загиблий водій ОСОБА_3 на момент вчинення вказаного ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки в його крові був виявлений етиловий спирт в концентрації 1, 78 проміле, що відповідає середньому ступеню тяжкості. Його загибель сталась в результаті його неправомірних дій.

ТОВ "Барістранс" вчинило всі залежні дії спрямовані на випуск в рейс технічно справного автомобіля з водієм, що не перебував в стані алкогольного сп`яніння та мав медичний допуск до керування відповідним ТЗ.

В апеляційній скарзі також зазначається, що розмір суми заподіяної моральної шкоди має бути розумним та справедливим; за аналогічних обставин розмір моральної шкоди було визначено судом у сумі 200000 грн для кожного з позивачів.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000000 грн з ТОВ "Барістранс", апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в цій частині. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

В апеляційному суді представник ТОВ "Барістранс" адвокат Кокін А.Ж., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.

Представник позивачів адвокат Горлов Є.С. проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, надав пояснення аналогічні викладеному у рішенні суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи 08.08.2020 року о 16:40 на 144 км+800 м. автодороги Київ-Ковель-Ягодин поблизу с.Грозино Коростенського району Житомирської області відбулось зіткнення між а/п «MAN TGA 18.430» державний номерний знак НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Krone» НОМЕР_3 , яким у напрямку м.Київ керував та виїхав на смугу зустрічного руху водій ОСОБА_4 , та маршрутним автобусом «Volkswagen» моделі «Crafter», р/н НОМЕР_1 "Київ-Лугини", яким в зустрічному напрямку керував водій ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП водій маршрутного автобусу ОСОБА_3 та його пасажири ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 загинули на місці події (а.с.11).

За вказаним фактом 08.08.2020 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202006000000342 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (а.с.11).

У матеріалах цивільної справи будь-які процесуальні документи за наслідками досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження відсутні.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «MAN TGA 18.430» державний номерний знак НОМЕР_2 застрахована в ПрАТ "Страхова компанія "Перша", що підтверджується полісом № НОМЕР_4 (а.с.13).

Власником транспортного засобу марки «MAN TGA 18.430» державний номерний знак НОМЕР_2 є ТОВ "Барістранс", що стверджується свідоцтвом про реєстрації. Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_4 на час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "Барістранс" (а.с.15-16).

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5 виданим 11.06.1995 року (а.с.30).

Позивач ОСОБА_2 є дочкою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 виданим 26.04.1996 року. Зміна прізвища вказаного позивача відбулась при реєстрації шлюбу, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 видане 19.10.2019 року (а.с.31-32).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Суд вказав, що оцінений позивачами розмір моральної шкоди є розумним, справедливим та співмірним для відшкодування заподіяного виду шкоди, що є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів не повністю погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У момент вчинення ДТП водій ОСОБА_4 виконував службові обов`язки як працівник ТОВ "Барістранс".

Вина ОСОБА_4 у справі № 279/5651/20 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12020060000000342 на теперішній час не встановлена, вирок суду першої інстанції перебуває на стадії апеляційного перегляду. Вину у скоєнні ДТП ОСОБА_4 не визнає, оскільки вважає, що така сталася в результаті настання обставин непереборної сили, а саме: при різкій втраті свідомості під час керування транспортним засобом.

За підсумками комісійної судово-медичної експертизи № 124 від 26.10.2020, яка проведена в рамках вказаного вище кримінального провадження, встановлено, що згідно записів представлених на експертизу медичних документів у громадянина ОСОБА_4 до подій 08.08.2020 були хронічні захворювання та стани: серцево-судинної системи у вигляді гіпертонічної хвороби ІІ ст., атеросклеротичної хвороби серця та коронарних судин з різким їх звуженням, з приводу чого було проведене оперативне лікування; цукровий діабет другого типу (неінсулінозалежний) середнього ступеню важкості в стадії субкомпенсації; посттрепанаційний дефект черепа.

Кожне з цих захворювань при певних обставинах може призвести своїми етичними проявами до раптової втрати чи потьмарення свідомості, в тому числі проміжок часу, що передував дорожньо-транспортній пригоді 08.08.2020 року.

Згідно Наказу МОЗ України № 299 від 24.12.1999 в ред. відповідно до Наказу МОЗ № 310 від 25.04.2012 особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «С, Е» у випадку наявності: дефектів кісток черепа, стану операції на серці, гіпертонічної хвороби ІІ-ІІІ ст., діабету.

Незалежно від своєчасного чи несвоєчасного вживання гр. ОСОБА_4 лікарських засобів при наявних у нього захворюваннях втрата чи потьмарення свідомості могло наступити в будь-який проміжок часу, в зав`язку з чим названі захворювання і внесені до переліку захворювань, які є протипоказами для керування транспортним засобом. Несвоєчасне вживання лікарських засобів могло негативно вплинути на перебіг захворювання та підвищити ризик настання втрати чи потьмарення свідомості (а.с.75-81).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизитранспортного засобу №11/2-806 від 01.09.2020 р., автомобіль маркиMAN TGA 18.430 р.н. НОМЕР_2 , у складі знапівпричепом марки KRONE SDP 27, р.н. НОМЕР_3 , на момент ДТП знаходився в технічно працездатному стані (а.с.84-91).

В рамках кримінального провадження№ 12020060000000342проведено також судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_3 , який керував рейсовим автобусомVOLKSWAGEN CRAFTER р.н. НОМЕР_1 , в якому зазначено, зокрема, що смерть настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломами ребер, грудини, тазу, кінцівок, кісток черепа, розривами печінки, селезінки, підшлункової залози, серця, легень. В крові трупа виявлено етиловий спирт в концентрації 1,78 проміле, що при житті відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння (а.с.64-71).

Будь-яких інших висновків (комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи)матеріали справи не містять.

З копії обвинувального акта у кримінальному провадженні №12020060000000342 стосовно ОСОБА_4 вбачається, що при керуванні ним транспортним засобом порушено вимог пунктів 1.5, 2.3 (д), 1.10, 12.1 ПДР, що знаходиться у прямому причинному зв`язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної ДТП та її наслідками.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди

У справі, яка переглядається 08 серпня 2020 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки MAN TGA 18.430 р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом марки KRONE SDP 27, р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 та рейсового автобуса марки VOLKSWAGEN CRAFTER р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідач, оскаржуючи рішення суду про відшкодування моральної шкоди, як на доводи апеляційної скарги, зокрема, посилається на настання непереборної сили під час скоєння ДТП втрату свідомості водієм ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом. При цьому надає копію медичної довідки щодо придатності водія ОСОБА_4 до керування транспортним засобом (а.с. 82) та копію комісійної судово-медичної експертизи № 124 від 26.10.2020, проведеної в рамках кримінального провадження, за висновками якої вбачається, що водій ОСОБА_4 має перелік захворювань, за наявності яких згідно зНаказом МОЗ України № 299 від 24.12.1999, особа не може бути допущена до керування транспортними засобами категорії «С, Е».

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова про закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі в порядку, передбаченому ЦПК України.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, на які послався заявниця в касаційній скарзі.

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).

У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення частини другої статті 1188 ЦК України.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).

Положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинуваті володільці джерела підвищеної небезпеки.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14 (провадження № 61-6468зпв18).

У пункті 55.1 постанови від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за змістом частини першої статті 614 ЦК України вина як підстава відповідальності за порушення зобов`язання - це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема для запобігання заподіянню шкоди.

З огляду на це припис частини другої статті 1188 ЦК України застосовується не тоді, коли встановлена вина кожного з власників (володільців), наприклад, транспортних засобів, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки яких завдана шкода третій особі (тобто не тоді, коли встановлено невжиття залежних від цих власників (володільців) заходів для запобігання заподіянню такої шкоди), а тоді, коли поведінка кожного із власників (володільців) була неправомірною (зокрема, якщо кожен із них порушував правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, у зв`язку з чим відбулася вказана взаємодія та була завдана шкода третій особі).

Встановлення неправомірності діяння кожного з власників (володільців), які спільно завдали шкоди третій особі внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, достатньо для покладення на цих власників (володільців) солідарного обов`язку з відшкодування шкоди.

Так ОСОБА_3 як водійрейсового автобусаVOLKSWAGEN CRAFTER р.н. НОМЕР_1 хоча і став учасником ДТП, проте його вину не встановлено. Матеріали справи також не містять відомостей щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Поведінка водія ОСОБА_3 не була визнана протиправною. Тобто, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між цією поведінкою та завданою шкодою. Посилання скаржника на висновок експерта № 178 від 28.10.2020, за яким у крові трупа ОСОБА_3 виявленоетиловий спирт в концентрації 1,78 проміле,не встановлює неправомірності його діяння і зв`язку між такою поведінкою та завданою шкодою.

Для цивільної відповідальності відповідача у вигляді відшкодування ним шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки під керуванням його водія, за правилами статті 1187 ЦК України, наявність його вини у вчиненні ДТП, не має значення, водночас, однією із обов`язкових умов для такого виду відповідальності є об`єктивна сторона цього виду відповідальності, тобто зміст порушення, який полягає у неправомірності дій відповідача (протиправність поведінки заподіювача шкоди) при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки (при керуванні транспортним засобом), внаслідок якої сталась ДТП, у якій загинув ОСОБА_3 .

При цьому судом беруться до уваги обставини, за яких вчинено ДТП, наявність у діях водія відповідача ознак неправомірної поведінки під час керування транспортним засобом. Також суд враховує, що відповідачТОВ «БАРІСТРАНС», як роботодавець водія ОСОБА_4 та власник транспортного засобу, є відповідальною особою за випуск технічно справного транспортного засобу та допуск до керування ним водія придатного за станом здоров`я.Вказані обставини є умовою покладення на відповідача обов`язку відшкодування шкоди без вини.

Отже вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що моральна шкода, завдана позивачам смертю батька та чоловіка, підлягає відшкодуванню незалежно від вини володільця джерела підвищеної небезпеки.

Розмір моральної шкоди, визначений у позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , становив 500000 грн для кожного. Остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Суд першої інстанції вважав, що розумним і справедливим грошовим відшкодуванням позивачам моральної шкоди буде 500 000 грн кожному.

Колегія суддів зазначає, що потерпілі зазнали фізичних та душевних страждань у зв`язку із втратою близької людини (чоловіка та батька), що є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, крім того ЦК України не встановлює мінімального та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди та її розміру у кожному конкретному випадку вирішується судом на підставі наданих доказів.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди позивачам, спричинені моральні переживання та страждання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення моральної шкоди.

Однак, апеляційний суд не може погодитися із позицією суду першої інстанції в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, яку слід стягнути з відповідача на користь позивачів, враховуючи таке.

Відповідно достатті 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір грошовоговідшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 грудня 2022 року (справа № 279/1694/22), яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 15 травня 2023 року стягнуто з ТОВ «БАРІСТРАНС» на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по 200 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної їм смертю їх дочки ОСОБА_5 , як однієї із трьох пасажирів, які загинули у ДТП, яка мала місце 08.08.2020 за адресою: Житомирська область, Коростенський район, село Грозине за участю автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «MAN TGA 18.430», державний номерний знак НОМЕР_2 у складі з напівпричепом «Krone» НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 .

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Особливо примітним і, безперечно, слушним, зважаючи на важливість закріплення однакового розуміння принципів дії механізму захисту особистих немайнових прав потерпілих осіб, є прагнення ЄСПЛ додержуватися послідовної лінії у визначенні розмірів компенсацій, що присуджуються у зв`язку з вчиненням однотипних порушень.

Таким чином, зважаючи на те, що у справі № 279/1694/22 та у справі, яка переглядається, спірні правовідносини є подібними, виникли з одного правопорушення, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів грошового відшкодування моральної шкоди у сумі по 200000гривень на користь кожного.

Наведена правова позиція щодо критеріїв стягнення моральної шкоди висловлена Верховним Судом у постанові від 22 лютого 2023 року (справа № 279/799/21), хоча спірні правовідносини не є подібними.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення стягненняз Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди з 500000гривень на користь кожного до 200000гривень на користь кожного.

В решті рішення суду залишається без змін.

З огляду на наведене апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги апеляційної скарги ТОВ "Барістранс" задоволено частково на 60,00 % то судовий збір підлягає стягненню з позивачів за подання апеляційної скарги в сумі 9000 грн (15000 грн х 60,00 %).Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, його слід компенсувати за рахунок держави.

Крім того, оскільки ТОВ «Барістранс» оскаржував рішення суду першої інстанції в сумі 1 000000 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги складав 15000 грн, а скаржник сплатив 1610,40 грн, тому на користь Держави слід достягнути суму недоплаченого ТОВ «Барістранс» судового збору у сумі 13389,60 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барістранс» задовольнити частково.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 листопада 2023 року змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_3 .

Зменшити розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті чоловіка ОСОБА_3 з 500000 гривень до 200000 гривень.

Зменшити розмір стягнутого з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барістранс" на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті батька ОСОБА_3 з 500000 гривень до 200000 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Достягнути з ТОВ "Барістранс" на користь Держави Україна судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 13389,60 грн.

Компенсувати за рахунок держави Товариству з обмеженою відповідальністю «Барістранс» 9000 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.05.2024.

Головуючий Судді