Рішення

від 07.05.2024 по справі 947/30137/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №947/30137/22

Пр. №2/521/350/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Сегеди О.М.,

при секретарі Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Український страховий стандарт», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

встановив:

В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим у подальшому до Приватного акціонерного товариства СК «Український страховий стандарт» (далі-ПрАТ СК «Український страховий стандарт»), ТОВ «Інсталл трейд», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 23 грудня 2021 року о 07 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 в м. Одесі на перехресті вул. Краснова та проспекту Адміральський, керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Avensis» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Краснова на зелений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Зазначив, що транспортний засіб марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року у справі №521/1063/22, яка набрала законної сили 04 лютого 2022 року, ОСОБА_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Зазначив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну складав 130000,00 грн. за мінусом франшизи 2600,00 грн.

Внаслідок ДТП, транспортному засобу марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , було завдано технічні пошкодження, що підтверджується схемою ДТП, фотографіями з місця події та висновком експерта №7278 від 09 січня 2022 року, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, становить 283998,00 грн.

За послуги експерта ним було сплачено 2500,00 грн.

Вказував, що вартість відновлювального ремонту транспортному засобу марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року становить 172260,00 грн., що на 39660,00 грн. більше можливої максимальної суми компенсації за шкоду майну при ДТП. Тобто фактична сума завданої шкоди перевищує суму можливих максимальних страхових виплат.

Позивач зазначив, що 24 грудня 2021 року він звернувся до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» з заявою про відшкодування шкоди за страховим випадком внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, а 13 січня 2022 року направив на адресу ПрАТ СК «Український страховий стандарт» висновок експерта №7278 від 09 січня 2022 року та заяву про відшкодування збитку.

08 лютого 2022 року він повторно направив ПрАТ СК «Український страховий стандарт» заяву про страхове відшкодування, але ні відповіді, ні виплату страхового відшкодування не отримав.

Вказував, що крім майнової шкоди, яку він отримав внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, йому було завдано моральну шкоду, яка полягала у відсутності можливості користуватись автомобілем, який необхідний йому для виконання службових завдань, а також переживань з приводу ДТП. Моральну шкоду він оцінює в сумі 10000,00 грн.

Посилаючись напорушення своїхправ,позивач просивстягнути зПрАТ СК«Український страховийстандарт» найого користьсуму страховоговідшкодування врозмірі 127400,00грн.,моральну шкодув розмірі10000,00грн.;витрати напроведення експертногодослідження урозмірі 2500,00грн.,а такожстягнути з ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування у розмірі 39660,00 грн. та суму франшизи в розмірі 2600,00 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13 січня 2023 року вищевказану цивільну справу було передано до Малиновського районного суду м. Одеси за підсудністю (а.с. 80).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 91-92).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 12 липня 2023 року, у зв`язку із звільненням з відрахуванням зі штату судді ОСОБА_4 справу було передано на розгляд судді Леонову О.С.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 143-144).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 06 лютого 2024 року, у зв`язку із наданням відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку судді ОСОБА_5 справу було передано на розгляд судді Сегеді О. М.

Справа отримана суддею 07 лютого 2024 року.

Ухвалою суду від 07 лютого 2024 року по справі відкрите провадження та призначено підготовче судове засідання. (а.с. 152-153).

Ухвалою від 11 березня 2024 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду (а.с. 182).

Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року за заявою позивача позовні вимоги до ТОВ «Інсталл трейд» та ОСОБА_3 були залишені без розгляду (а.с. 212).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, надав до суду заяву про підтримання позовних вимог, просили суд їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за його відсутність (а.с. 235).

Представник ПрАТ СК «Український страховий стандарт» в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суд не сповістив (а.с. 233).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлявся судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суд не сповістив (а.с. 136, 175, 176, 199, 231, 232, 234).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються розділом третім главою 82 книги п`ятої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими вказані правовідносини регулюються.

Судом встановлено,що ПрАТСК «Українськийстраховий стандарт»є юридичноюособою,якадіє на підставі Статуту, що підтверджується відповіддю з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №531455 (а.с. 155-161, 202-205).

Встановлено, що 23 грудня 2021 року о 07 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 в м. Одесі на перехресті вул. Краснова та проспекту Адміральський, керуючи транспортним засобом марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по вул. Краснова на зелений сигнал світлофора, чим порушив вимоги п.8.7 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспорті засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.16-17).

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 січня 2022 року у справі №521/1063/22, яка набрала законної сили 04 лютого 2022 року, ОСОБА_2 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 15).

Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст.82ЦПК України обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом. Вирок суду в кримінальному провадженні, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, суд при винесенні рішення не з`ясовує обставин справи, які підтверджують вину відповідача ОСОБА_2 у спричиненні механічних пошкоджень автомобілю марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Зі змісту постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц вбачається, що з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Встановлено, що внаслідок вказаного ДТП автомобіль марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, що доведено в судовому засіданні.

Відповідно до висновку експерта експертного, автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості КТЗ до та і після ДТП, відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, автомобіля марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року №7278 від 09 січня 2022 року, ринкова вартість автомобіля «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , на момент ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, становить 283998,00 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент ДТП та становить 283998,00 грн.; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Avensis» державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням фізичного зносу складових, (різниця між ринковою вартістю КТЗ до та після ДТП), внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, становить 172260,63 грн.; ринкова вартість автомобіля марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням аварійних пошкоджень, отриманих в ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року, становить 111738,00 грн. (а.с. 18-60).

Встановлено, що транспортний засіб марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 (а.с. 117).

З матеріалів справи вбачається. що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», що підтверджується полісом №207204308 від 17 грудня 2021 року, який діє з 17 грудня 2021 року по 16 грудня 2022 року (а.с. 118-119).

Відповідно до полісу №207204308 від 17 грудня 2021 року ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну складав 130000,00 грн., франшизи 2600,00 грн.

Встановлено, що 24 грудня 2021 року позивач звернувся до ПрАТ СК «Український страховий стандарт» з заявою про відшкодування шкоди за страховим випадком внаслідок ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року.

13 січня 2022 року ОСОБА_1 направив на адресу ПрАТ СК «Український страховий стандарт» висновок експерта №7278 від 09 січня 2022 року та заяву про відшкодування збитку.

08 лютого 2022 року позивач повторно направив ПрАТ СК «Український страховий стандарт» заяву про відшкодування шкоди, причиненої в результаті ДТП.

Судом встановлено, що ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» відмовляється від виконання своїх обов`язків щодо виплати позивачу страхового відшкодування, оскільки виплату страхового відшкодування не здійснив.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ТОВ «Інсталл трейд» існували трудові відносини, але докази того, що ТОВ «Інсталл трейд» користувалось автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 на умовах оренди, матеріали справи не містять.

Отже твердження позивача стосовно того, що транспортний засіб марки «Opel Vivaro» державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ «Інсталл трейд» спростовується матеріалами справи, відповідно до яких власником вказаного автомобіля є ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що в момент ДТП, яка сталася 23 грудня 2021 року транспортним засобом марки «Opel Vivaro», державний номерний знак НОМЕР_1 , керував ОСОБА_2 і саме він визнаний винним у вчиненні вказаного ДТП.

Відповідно довисновку експертавартість відновлювальногоремонту транспортномузасобу марки«ToyotaAvensis»,державний номернийзнак НОМЕР_2 ,внаслідок ДТП,яка сталася23грудня 2021року становить172260,00грн.,що на39660,00грн.більше можливоїмаксимальної сумикомпенсації зашкоду майнупри ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

У ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.9 Закону №1961-IV страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону України №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 22 Закону України №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно доп.22.1ст.22 Закону України №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частиною 1 ст.35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Віджповідно доч.1ст.36 Закону№1961-IVстраховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Частиною 4 ст.36 Закону №1961-IVвизначено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно ч.1ст.12 Закону№1961-IVрозмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (п.37.1.4 ст.37 Закону №1961-IV).

Норми Закону України №1961-IV обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов`язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.

Згідно з п. 3 ст. 34 Закону України №1961-IVстраховик відшкодовує витрати на проведення експертизи лише в разі якщо він у визначений законом строк не направив свого представника для огляду транспортного засобу.

Отже, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України №1961-IVпокладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідні роз`яснення містяться і в п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року N 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Згідно постанови Верхового Суду від 04 липня 2018 року відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року по справі N 147/66/17 (Провадження N 14-95цс20) визначено, що принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Таким чином, ПрАТ «СК «Український страховий стандарт», як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України Закону України №1961-IVздійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки ПрАТ СК «Український страховийстандарт» нездійснило виплатупозивачу страховоговідшкодування,топозовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, і з ПрАТ СК «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 слід стягнути страхове відшкодування в розмірі 127400,00 грн., а з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування у розмірі 39660,00 грн. та суму франшизи в розмірі 2600,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.

Щодо відшкодування витрат на проведення експертного дослідження, проведеного позивачем до звернення до суду.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення ст. 139 ЦПК України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

ЦПК України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Відповідна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а.

Оскільки страховик не виконав свої зобов`язання та не замовив висновку експерта, а замовлення висновку експерта №7278 від 09 січня 2022 року відбулось за ініціативою сторони позивача до звернення до суду з позовом, то суд вважає, що витрати на проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн., повинні бути стягнути з ПрАТ СК «Український страховий стандарт».

Щодо стягнення з ПрАТ СК «Український страховий стандарт» моральної шкоди варто вказати, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

При визначені розміру моральної шкоди, суд враховує, що майно позивача ушкоджено внаслідок ДТП та те, що внаслідок ушкодження майна, позивач перенес сильні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю певний час використовувати свою власність за її прямим призначенням, а тому, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до змісту частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду не було сплачено судовий збір на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (а.с. 12).

Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт», ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт» (вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 22229921) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суму страхового відшкодування в розмірі 127400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) гривень 00 копійок

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт» (вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 22229921) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт» (вул. Багговутівська, буд. 17-21, м. Київ, 04107, код ЄДРПОУ 22229921) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , різницю між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування у розмірі 39660 (тридцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11 грудня 2007 року, РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , суму франшизи в розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 травня 2024 року.

Суддя: О.М. Сегеда