Постанова

від 14.05.2024 по справі 712/11684/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/751/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №712/11684/21 Категорія: 311020000 Борєйко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Черкаський апеляційнийсуд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.,

за участю секретаря Новицької Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Юдіна Володимира Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначав,що згідно з контрактом № 768 від 04 лютого 2020 року, укладеного між позивачем та відповідачем, на підставі рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» від 05 лютого 2020 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» на строк до припинення його повноважень.

На підставі наказу № 01 К від 05 лютого 2020 року позивач приступив до виконання повноважень виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Черкаський приладобудівний завод» з 06 лютого 2020 року.

На підставі рішення Наглядової ради АТ «Черкаський приладобудівний завод» від 20 липня 2021 року, наказом № 02 К від 22 липня 2021 року позивач був звільнений з займаної посади з 22 липня 2021 року за угодою сторін, згідно з п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 5.1 контракту № 768 від 04 лютого 2020 року, за виконання обов`язків щодо управління відповідачем, позивачу нараховується і виплачується заробітна плата у вигляді посадового окладу в розмірі вісім мінімальних посадових окладів (ставки) працівника основної професії відповідача.

Згідно з п. 5.4 контракту позивачу надається щорічна відпустка тривалістю 24 (двадцять чотири) календарних дні із збереженням заробітної плати.

Відповідно до п. 5.3 вказаного контракту, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 15 квітня 2021 року до цього контракту, враховуючи успішне завершення приватизації підприємства, в червні 2021 року позивачу нараховано премію.

В порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, підприємством розрахунок з позивачем в день звільнення останнього проведений не був.

22 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Голови наглядової ради Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» ОСОБА_2 з заявою про видачу йому трудової книжки та виплату заробітної плати.

22 липня 2021 року відповідачем було видано позивачу трудову книжку, але, розрахунок з позивачем до цього часу не проведений.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем з виплати заробітної плати, останньому завдано моральну шкоду, яку ним оцінено в розмірі 20000,00 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 46969,39 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100949,76 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 13378, 49 грн., моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн., а всього - 181297,64 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Черкаський приладобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 18114,69 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 5000,80 грн., 1000 грн. відшкодування моральної шкоди та витрати зі сплати судового збору в розмірі 241,12 грн., а всього 21355,81 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в зв`язку з виявленими розбіжностями в наданих позивачем до позовної заяви копіями первинних бухгалтерських документах та наданих відповідачем копіях цих же документів, зокрема в довідці про заборгованість по заробітній платі, Соснівським районним судом м. Черкаси було витребувано у Головного управління ДПС у Черкаській області та Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області інформацію про доходи ОСОБА_1 .

Враховуючи отримані дані судом установлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за червень 2021 року становить 18114,69 грн. (38152,60 грн. - 14 663 грн. 5374,91 грн.), яку останнім до цього часу не погашено.

Розрахунок з позивачем по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за травень 2021 року та липень 2021 року проведений відповідачем в повному обсязі 01 жовтня 2021 року, що підтверджуються особисто підписаними позивачем платіжним відомостями.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата роботодавцем - АТ «Черкаський приладобудівний завод» звільненому працівнику ОСОБА_1 нарахованої заробітної плати в розмірі 38152 гривні 60 копійок повинна бути здійснена в день звільнення останнього, тобто 22 липня 2022 року.

Оскільки роботодавцем вчасно не здійснено розрахунку при звільненні, тому позивач має право у відповідності до вимог статті 117 КЗпП України на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Врахувавши співмірність заявлених вимог суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог у даній частині та стягненню середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 5000,00 грн.

Крім того, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 1000,00 грн., оскільки відповідачем не спростовано доводи позивача про наявність також і вини відповідача в непогашенні останнім заборгованості по заробітній платі перед позивачем протягом двох років.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 адвокат Юдін В.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просив суд змінити рішення суду, постановивши рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 27840,00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100949,76 грн. та 20000,00 грн. моральної шкоди.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції беззастережно взяв до уваги надані відповідачем копії табелів робочого часу, зокрема за червень та липень 2021 року з відомостями про відпрацювання відповідачем чотирьох та семи днів відповідно.

Судом не враховано, що копії табелів робочого часу суперечать як відомостям з Пенсійного фонду, які було надано позивачем (заробітна плата за червень 41508,78 грн.), так і відомостями з ГУ ДПС в Черкаській області, які було витребувано в ході розгляду справи (заробітна плата за червень 59474, 54 грн., за липень 10749,81 грн.).

Вказує, що судом першої інстанції було невірно встановлено загальний розмір заборгованості із заробітної плати, який утворився після часткового розрахунку з позивачем, що відбувся 01 жовтня 2021 року.

Так, відповідно до відомостей ГУ ДПС в Черкаській області усього до виплати позивачеві підлягало 77865,15 грн., зокрема: за травень 21334,56 грн., за червень 47877 грн., за липень - 8653,59 грн.

01 жовтня 2021 з ОСОБА_1 було проведено частковий розрахунок, виплачено за травень 21334 грн., за червень 14663 грн., за липень 8653 грн., а всього на суму 44650 грн. Отже, розрахунок за травень та липень проведено повністю. Загальна сума заборгованості із заробітної плати за червень становить 33214 грн. (77865,15 грн. 21334,56 грн. 14663 грн. 8653,59 грн. = 33214 грн.). З урахуванням виплати в розмірі 5374 грн., проведеної у вересні, сума заборгованості становить 27840 грн. (33214 грн. 5374 грн. = 27840 грн.)

Розраховуючи суму заборгованості судом першої інстанції було невірно визначено розмір заборгованості за червень 2021 року в розмірі 38152,60 грн., замість 47877,00 грн., що призвело до неправильного визначення як загальної суми початкової заборгованості, так і розміру кінцевої.

Крім того, позивач не погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно невиплати позивачеві премії в розмірі 12080,00 грн., оскільки рішення про виплату премії передбачене п. 5.3. контракту №768 від 04 лютого 2020 року з урахуванням змін внесених додатковою угодою №1 від 15 квітня 2021 року.

В частині відшкодування моральної шкоди, позивач вважає, що при визначенні її розміру повинно бути враховано тривалість порушень прав працівника, оскільки відповідачем не проведено повного розрахунку з липня 2021 року і на день винесення судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доводи представника апелянта адвоката Юдіна В.С., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з умовами контракту з тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» № 768 від 04 лютого 202 року, укладеного між позивачем та відповідачем (надалі по тексту «Контракт № 768 від 04 лютого 2020 року»), на підставі рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» від 05 лютого 2020 року, ОСОБА_1 був призначений на посаду виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» на строк до припинення його повноважень.

Згідно наказу № 01 К від 05 лютого 2020 року, позивач приступив до виконання повноважень виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Черкаський приладобудівний завод» з 06 лютого 2020 року.

Відповідно до п. 7.4 контракту № 768 від 04 лютого 2020 року, повноваження керівника можуть бути припинені, а контракт розірваний в будь-який час до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради.

На підставі рішення Наглядової ради АТ «Черкаський приладобудівний завод» від 20 липня 2021 року, наказом № 02 К від 22 липня 2021 року позивач був звільнений з займаної посади з 22 липня 2021 року за угодою сторін, згідно п.1) ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до п. 5.1 контракту № 768 від 04 лютого 2020 року,за виконання обов`язків щодо управління роботодавцем, керівнику нараховується і виплачується заробітна плата у вигляді посадового окладу в розмірі вісім мінімальних посадових окладів (ставки) працівника основної професії відповідача.

Згідно п. 5.4 контракту керівнику надається щорічна відпустка тривалістю 24 (двадцять чотири) календарних дні із збереженням заробітної плати.

Відповідно до п. 5.3 контракту № 768 від 04 лютого 2020 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 15 квітня 2021 року до контракту з тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» від 15 липня 2021 року від 04 лютого 2020 року № 768, керівнику може надаватись винагорода за сприяння процесу приватизації об`єкта, що полягає у виконанні завдань органу приватизації, зокрема, за забезпечення збереження вартості активів об`єкта приватизації, недопущення зростання його боргових зобов`язань, забезпечення проведення, у разі необхідності, у визначені строки інвентаризації та переоцінки активів об`єкта приватизації, реєстрації установчих документів, реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, забезпечення на вимогу Фонду державного майна доступу до інформації про об`єкт приватизації за визначеним переліком, у відсотковому розмірі від ціни його продажу за результатами завершення приватизації.

Розмір такої винагороди встановлюється Наглядовою радою та не повинен перевищувати обмеження, встановлені постановою Кабінету міністрів України № 859 від 19 травня 1999 року «Про умови і розмірі оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 року № 210 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 02 серпня 1995 року № 597 і від 19 травня 1999 року № 859».

Згідно з копією табелю обліку використання робочого часу за травень 2021 року, позивачем в червні 2021 року було фактично відпрацьовано 18 робочих днів.

Згідно з копією табелю обліку використання робочого часу за червень 2021 року, позивачем в червні 2021 року було фактично 4 робочих дні.

Відповідно до довідки Форми ОК-5, в травні ОСОБА_1 нараховано заробітку 26502,70 грн., в червні - 41508,78 грн.

Згідно з копією довідки щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 , позивачу нараховано заробітну плату (за відрахуванням податків і зборів) тому числі: за травень 2021 року - 21 334 гривні; за червень 2021 року - 14 663 гривні; за липень 2021 року - 8653гривні.

Розрахунок з позивачем був проведений відповідачем 01 жовтня 2021 року, що підтверджується особисто підписаними позивачем платіжними відомостями за травень - липень 2021 року, в тому числі: за травень 2021 року - 21 334 гривні; за червень 2021 року - 14 663 гривні; за липень 2021 року 8653 гривні.

Відповідно до довідки про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період з 06 лютого 2020 року по 22 липня 2021 року, складену та підписану директором АТ «Черкаський приладобудівний завод» та головним бухгалтером підприємства, яка скріплена печаткою АТ «Черкаський приладобудівний завод», позивачу нараховано до видачі: в травні 2021 року - 21 334 гривні; в червні 2021 року 4 738 гривень; в липні 2021 року 18 378 гривень 73 копійки.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податкові декларації про майновий стан і доходи, згідно з якими Акціонерним товариством «Черкаський приладобудівний завод»:

- у травні 2021 року нараховано суму доходу ОСОБА_1 26 502 гривні 70 копійок, в тому числі: нараховано в травні 2021 року податок на доходи фізичних осіб - 4 770 гривень 49 копійок; нараховано в травні 2021 року військовий збір - 397 гривень 54 копійки;

- у червні 2021 року нараховано суму доходу ОСОБА_1 - 59 474 гривні 54 копійки, в тому числі: нараховано в червні 2021 року податок на доходи фізичних осіб - 10 705 гривень 42 копійки; нараховано в червні 2021 року військовий збір - 892 гривні 12 копійок;

- у липні 2021 року нараховано суму доходу ОСОБА_1 - 10 749 гривень 81 копійку, в тому числі: нараховано в липні 2021 року податок на доходи фізичних осіб - 1 934 гривні 97 копійок; нараховано в липні 2021 року військовий збір - 161 гривня 25 копійок;

- у вересні 2021 року виплачено ОСОБА_1 суму доходу 5 374 гривні 91 копійку; перераховано в вересні 2021 року суму податку на доходи фізичних осіб 967 гривень 49 копійок.

Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Черкаській області було надано довідку про доходи ОСОБА_1 щодо сплачених страхових внесків за період з 2011 року по 2023 рік та довідку про отриману останнім пенсію за період з січня по вересень 2023 року, згідно яких сума фактичного доходу (заробітку) ОСОБА_1 становить:

за травень 2021 року - 26 502 гривні 70 копійок;

за червень 2021 року - 5885 гривень 76 копійок;

за липень 2021 року - 22 289 гривень 81 копійка.

Відповідно до наданої позивачем до позовної заяви копії довідки по заробітній платі від 01 липня 2021 року за вих. № 142, підписаної ним особисто, як в.о. генерального директора АТ «Черкаський приладобудівний завод», та головним бухгалтером підприємства Л.А.Зима, в травні нараховано позивачу 26 502 гривні 70 копійок в т.ч. індексація - 167 гривень 98 копійок; в червні нараховано позивачу 41 508 гривень 78 копійок в т.ч. індексація 167 гривень 98 копійок, премія 12 080 гривень (т. 1 а.с. 21).

Щодо розміру невиплаченої заробітної плати

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає і на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або не робочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як видно із матеріалів справи та не заперечується позивачем роботодавцем проведено розрахунок заборгованості по заробітній платі за травень та липень 2021 року -01 жовтня 2021 року у повному обсязі.

Спірним у даній справі є розмір виплати заборгованості за червень 2021 року, яку роботодавцем фактично сплачено 01 жовтня 2021 року у розмірі 14 463 грн..

Щодо наданих доказів на підтвердження розміру невиплаченої заробітної плати, то колегія суддів враховує, що долучена позивачем до позовної заяви довідка форми ОК-5 не є належним доказом розміру заробітної плати.

Як зазначено у постанові Верховного Суду у справі №242/3051/18 від 31 травня 2021 року: «Копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 242/5780/16-ц (провадження № 61-34037св18). Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної платиза формою ОК-5 відносно особи підтверджують лише його страховий стаж за період з 2005 року до 2016 року та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за період зсерпня 2013 року до червня 2018 року».

Отже,долучена уданій справіпозивачем довідкаОК-5 не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

У той же час, колегія суддів бере до уваги відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податкові декларації про майновий стан і доходи, згідно яких Акціонерним товариством «Черкаський приладобудівний завод» у червні 2021 року ОСОБА_1 нараховано суму доходу - 59 474 гривні 54 копійки, в тому числі: нараховано в червні 2021 року податок на доходи фізичних осіб - 10 705 гривень 42 копійки; нараховано в червні 2021 року військовий збір - 892 гривні 12 копійок (т. 1 а.с. 218).

Оскільки вказані відомості з ГУ ДПС у Черкаській області є підставою для здійснення відрахувань податків та зборів, тому колегія суддів вважає їх офіційними даними щодо нарахування заробітної плати ОСОБА_1 .

З розрахунку здійсненого судом апеляційної інстанції вбачається, що сума, яка підлягає доплаті позивачу як заробітна плата за червень 2021 року становить 28 039,09 грн., виходячи з розрахунку: 59 474,54 грн. (сума нарахованого доходу) 10705,42 грн. (сума податку) 892,12 грн. (сума військового збору) - 14463 грн. (виплата проведена роботодавцем за червень 2021 року у жовтні 2021 року) 5374,91 грн. (сума виплаченого доходу від підприємства у вересні 2021 року).

Що стосується розрахунку здійсненого судом першої інстанції, в якому суд від суми нарахованого доходу (59 474,54 грн.) відняв розмір премії у сумі 12080,00 грн. та встановив, що до виплати підлягає сума 38152,60 грн., то колегія суддів з таким розрахунком не погоджується, оскільки як видно із нарахувань за липень 2021 року роботодавцем віднято від розміру заробітної плати премію за проведення приватизації у розмірі 12080 грн., у зв`язку з чим до сплати у липні була сума 8653,59 грн. (10241,28 грн. (посадовий оклад) + 12532,52 грн. (компенсація за невикористану відпустку) 12080 грн. (премія) 2096,22 грн. (податки та збори) (т. 1 а.с. 59).

Таким чином, розмір нарахованої премії був утриманий роботодавцем у липні 2021 року, а тому неправомірно здійснювати його відрахунок від розміру заробітної плати також і у червні 2021 року.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що розмір невиплаченої заробітної плати позивача становить 28 039,09 грн. Однак оскільки в апеляційній скарзі позивач просив стягнути 27840,00 грн. та вважав, що саме цей розмір є вірним, тому колегія суддів вважає, що стягненню підлягає сума заявлена позивачем.

Що стосується нарахування премії за проведену приватизацію майна.

Згідно з п. 5.3 контракту з тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора АТ «Черкаський приладобудівний завод» № 768 від 04 лютого 2020 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 15 квітня 2021 року до контракту з тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора АТ «Черкаський приладобудівний завод» від 15 липня 2021 року від 04 лютого 2020 року № 768, керівнику може надаватись винагорода за сприяння процесу приватизації об`єкта, що полягає у виконанні завдань органу приватизації, зокрема, за забезпечення збереження вартості активів об`єкта приватизації, недопущення зростання його боргових зобов`язань, забезпечення проведення, у разі необхідності, у визначені строки інвентаризації та переоцінки активів об`єкта приватизації, реєстрації установчих документів, реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, забезпечення на вимогу Фонду державного майна доступу до інформації про об`єкт приватизації за визначеним переліком, у відсотковому розмірі від ціни його продажу за результатами завершення приватизації. Розмір такої винагороди встановлюється Наглядовою радою та не повинен перевищувати обмеження, встановлені постановою Кабінету міністрів України № 859 від 19 травня 1999 року «Про умови і розмірі оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств» із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2021 року № 210 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 02 серпня 1995 року № 597 і від 19 травня 1999 року № 859».

Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що доказів прийняття Наглядовою радою Акціонерного товариства Черкаський приладобудівний завод» рішення про надання позивачу ОСОБА_1 винагороди за сприяння процесу приватизації об`єкта позивачем суду не надано.

Крім того, зі змісту пункту 5.3. до контракту в новій редакції вбачається можливість здійснення преміювання, а не її обов`язковість.

Щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу зазначених законодавчих норм випливає, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначила, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, визначені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими ЦК України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 (провадження № 11-1210апп19).

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 569/6583/16 (провадження № 61-25562св18), постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року у справі № 6-39цс11, постанові Верховного Суду у справі №454/1068/20 (провадження 3 61-19212св21) від 01 лютого 2023 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно відомостей про нараховані суми доходу за місяці, які передували звільненню позивача, а саме травень та червень 2021 року, заробітна плата за вказаний період нарахована позивачу становить 69211,67 грн. (21334,67 грн. (травень 2021 року) + 47877 грн. (червень 2021 року) : 38 робочих днів = 1821,36 грн.

Середньоденна заробітна плата складає 1821,36 грн.

Кількість робочих днів затримки розрахунку при звільненні 69 днів (23 липня 2021 року 29 жовтня 2021 року).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Таким чином сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 1 821,36 грн. х 69 днів = 125 673,82 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив судове рішення змінити, стягнувши середній заробіток у розмірі 100949,76 грн.

Колегія суддів, врахувавши обставини у справі, тривалість невиконання обов`язку роботодавця в частині виплати всіх належних при звільненні сум, а також враховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі №454/1068/20 від 01 лютого 2023 року вважає, що співмірним та розумним розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є сума 27840,00 грн., тобто в розмірі самої заборгованості.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди

Відповідно достатті 237-1КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вказана норма закону містить перелік юридичних фактів, що становлять підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. Так, підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті4,5,13 ЦПК України).

КЗпП Українине містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, астаття 237-1 цього Кодексупередбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не забезпечується самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (див. постанову Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 640/14909/16-ц (провадження № 61-20666св18).

У даній справі установлено, що позивачу при звільненні не було виплачено всіх належних сум, 01 жовтня 2021 року була сплачена лише частина заробітної плати.

Отже, колегією суддів достовірно встановлена несплата всіх належних позивачу грошових сум, у зв`язку з чим він був змушений захищати свої майнові права у судовому порядку, що призвело до душевних хвилювань, які тривають протягом двох років, а тому є підстави для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Колегія суддів, зважаючи на обставини у конкретній справі та тривалість невиплати належної позивачу заробітної плати доходить висновку, що розумним, справедливим та об`єктивним є компенсація моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Щодо судового збору

Згідно з частинами 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в частині стягнення заробітної плати, що передбачено пунктом 1 частини 1 статі 5 Закону України «Про судовий збір».

На вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (стаття 117 КЗпП України) не поширюється пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. Такі висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, провадження № 12-301 гс 18.

Також позивач не звільнений за вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Оскільки фактично позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування шкоди задоволені на 27,15% (просив стягнути 120949,76 грн., а фактично задоволено на 32840 грн.), тому на його користь з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 781,32 грн.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у частині заробітної плати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1047,15 грн.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Юдіна Володимира Сергійовича задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 січня 2024 року змінити, стягнувши з Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод», юридична адреса: 18029, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 5/1, код ЄДРПОУ 14309572, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 27 840,00 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 27840,00 грн., 5000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та витрати зі сплати судового збору в розмірі 781,32 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Черкаський приладобудівний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 1047,15 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.

Судді: