Постанова

від 08.05.2024 по справі 914/2362/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2024 р. Справа №914/2362/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" б/н від 14.02.2024 (вх. №01-05/509/24 від 19.02.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 (суддя Горецька З.В.)

у справі №914/2362/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", м.Львів,

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м. Львів,

про визнання недійсними договорів

за участю представників сторін:

від позивача: Матушек В.В.

від відповідача: Сорока Д.М.

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 у справі №914/2362/23 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, визнати недійсним з моменту укладання договори, укладені між ТОВ "Біля Універмагу" та ЛМКП "Львівводоканал", а саме: Договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №305530 від 23.06.2023; Договір про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №305530 від 06.09.2023.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 апеляційну скаргу ТОВ "Біля Універмагу" на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 у справі №914/2362/23 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 8052,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу.

11.03.2024 на адресу суду від скаржника надійшла заява (вх. №01-04/1727/24) про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору, а саме квитанцію №3616-1510-7875-2769 від 11.03.2024 та докази надсилання апеляційної скарги відповідачу.

18.03.2024 ухвалою Західного апеляційного господарського суду скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2014 у даній справі та зупинено його дію; відкрито апеляційне провадження; призначено розгляд справи; встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

28.03.2024 та повторно 01.04.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу (вх. №001-04/2191/24 та № 01-04/2263/24), в яких він просить суд вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2024 у даній справі без змін.

Представником скаржника 09.04.2024 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість забезпечити явку уповноваженого представника через його зайнятість у іншому судовому процесі. При цьому, представник просив суд не здійснювати розгляд справи по суті без присутності уповноваженого представника.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 розгляд справи відкладено з підстав зазначених у ній.

В судове засідання 08.05.2024 сторони участь уповноважених представників забезпечили, які навели свої доводи та міркування щодо вимог апеляційної скарги та просили врахувати їх при винесенні постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи наведені представниками сторін доводи, колегія суддів дійшла висновку про те, що в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, з огляду на наступне.

1. Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

ТОВ "Біля Універмагу" звернулося з позовом до ЛМКП "Львівводоканал" про визнання недійсними договорів про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення №305530 від 23.06.2021 та №305530 від 06.09.2021 з підстав їх підписання від імені товариства фізичною особою ОСОБА_1 , який не був директором товариства та не наділений повноваженнями на їх підписання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд дійшов наступних висновків:

-основний договір на підставі якого надаються послуги водопостачання та водовідведення позивачу № 305530 від 01.08.2008 підписано від імені ТОВ "Біля Універмагу" Цворком Л.І . Матеріали справи не містять доказів надання інформації ЛМКП "Львівводоканал" щодо зміни керівника. Вказаний факт є порушенням п. 2.3 Договору № 305530 від 01.08.2008, яким передбачено, що сторони зобов`язуються письмово повідомити другу сторону про зміни своєї адреси та інших реквізитів не пізніше 20-ти днів від їх виникнення.

-на підтвердження повноважень генерального директора ОСОБА_1. у здійсненні керівництва фінансово - господарського діяльністю товариства представлено трудовий договір від 18.09.2018, який укладено на невизначений строк та наказ про його призначення №21/18 від 17.09.2018.

-матеріали справи немістять доказів недобросовісних та не розумних дій відповідача в частині укладення договорів про реструктуризацію, а сторони мали реальний намір укладати спірні договори і виконувати їх, що є фактом достатнім для відмови в позові.

-позивачем не доведено умисел відповідача при укладенні договорів про реструктуризацію. Сама суть договорів про реструктуризацію не може мати негативних наслідків, оскільки спрямована на можливість погашення заборгованості без надмірного фінансового тиску, шляхом часткової оплати. Тобто відповідач апріорі не міг мати умислу при укладенні договорів про реструктуризацію. Одночасно тягар доказування недобросовісної та нерозумної поведінки контрагента покладається на позивача.

-вказаний спір не спрямований на дійсне відновлення порушеного права позивача, якщо звісно таке порушення відбулось, а носить технічний характер та спрямоване на досягнення іншої мети. Суд звертає увагу, що позивач оскаржив вказані договори про реструктуризацію заборгованості не з метою досягнення легітимного результату, а з тим, аби зупинити провадження по справі 914/1126/23. Однак ухвалою від 21.08.2023 у справі №914/1126/23 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення справи №914/2362/23.

-відповідач на підставі належних доказів, що містяться в матеріалах справи був переконаний у праві підпису ОСОБА_1 договорів, які по своїй суті лежать в площині фінансово-господарської діяльності товариства.

2. Узагальнені доводи апелянта, заперечення відповідача.

Вимоги апеляційної скарги ТОВ "Біля Універмагу" обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, на підтвердження чого апелянт наводить наступні доводи:

-згідно трудового договору від 18.09.2018 до функціональних обов`язків ОСОБА_1 , як комерційного директора товариства не входить забезпечення контролю використання питної води на ринку та скид стічних вод, а також забезпечення санітарного стану прилеглих території ринку та прилеглих до нього учасників. Натомість, основними посадовими обов`язками є здійснення керівництва фінансово-господарською діяльністю товариства; організація інструктажу і перевірки знань персоналу з питань охорони праці; участь в розробці наказів, інструкцій, комерційних договорів, а відтак він не був уповноваженим на підписання оскаржених договорів.

-відповідно до положень статуту товариства, затвердженого рішенням учасника від 14.06.2019 №14/06/19, директор є одноособовим виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво і управління поточною господарсько-фінансовою та іншою діяльністю товариства. І саме директор вправі одноособово, без довіреності укладати правочини і здійснювати дії від імені товариства, а також видавати довіреності третім особам на здійснення дій від імені товариства.

-наявними в матеріалах справи витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань вбачається, що на момент проведення перевірок та підписання оскаржених договорів генеральним директором товариства була Гриншпун Юлія Константинівна .

-акт проведеної ЛМКП "Львівводоканал" перевірки №85079 від 13.04.2021, яким позивача (абонента) повідомлено про необхідність ліквідації безоблікового приєднання шляхом заглушення безоблікового приєднання чи встановлення приладу обліку не наданий ТОВ "Біля Універмагу". При проведенні самої перевірки був відсутній уповноважений представник абонента, що свідчить про не належність його повідомлення щодо необхідності ліквідації безоблікового приєднання, чим позбавлено права добровільно усунути вказане порушення.

-зі змісту оскарженого договору №305530 від 23.06.2021 не вбачається на підставі чого діяв ОСОБА_1 під час його укладення, окрім того у цьому договорі відсутня печатка товариства, що додатково свідчить про відсутність згоди товариства на укладення вказаного договору.

-про факт укладення оскаржених договорів товариство дізналося після отримання позовної заяви ЛМКП "Львівоводоканал" у справі № 914/1126/23.

-під час укладення оскаржуваних договорів відповідач мав змогу та не перевірив повноваження ОСОБА_1 , зокрема та не виключно, шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

Відповідач заперечуючи вимоги апеляційної скарги наводить доводи на їх спростування, а саме:

-протягом квітня-жовтня 2021 працівниками відповідача проводилися перевірки стану водопровідних мереж позивача - ТОВ "Біля Універмагу", за результатами яких встановлено факт безоблікового водокористування на території ринку, а також ряд інших порушень. В результаті чого позивачу здійснено нарахування згідно правил п.3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженому Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008.

-23.06.2021 позивач звернувся до відповідача листами з проханням розтермінувати сплату заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, що зареєстровані за вх. № ВД-4662 в сумі 239 356,29 грн. та за вх.№ ВД-7079 від 31.08.2021 на суму 54 729,57 грн.- за послуги водопостачання та 39 730,70 грн. - водовідведення.

Згодом, позивач скерував на адресу відповідача гарантійний лист №17/21 від 07.10.2021, відповідно до якого зобов`язався до 01.11.2021 сплатити заборгованість за послуги водопостачання в сумі 219 659,56 грн. та 11 634,41 грн. за послуги водовідведення. Усі скеровані на адресу відповідача листи підписані комерційним директором ОСОБА_1 та скріплені печаткою підприємства, що є свідченням легітимності підпису уповноваженої особи.

-повідомлень про викрадення, незаконне заволодіння, втрату печатки підприємства, її підроблення чи інше незаконне заволодіння третіми особами всупереч волі ТОВ "Біля Універмагу" протягом зазначеного часу позивачем не надавалося, під час розгляду справи в господарському суді зазначені факти також не спростовані.

-всупереч твердженням скаржника договір №305530 від 06.09.2021 містить відтиск печатки товариства, що свідчить про введення суду в оману, твердженням про протилежне.

-представником позивача в порушення умов договору водопостачання та водовідведення №305530 від 01.08.2008, який був підписаний від імені ТОВ "Біля Універмагу" директором Цворик Л.І , не надходило повідомлень про зміну керівника в порядку положень п.2.3. договору.

-повноваження генерального директора ОСОБА_1 у здійсненні керівництвом фінансово-господарською діяльністю підтверджується трудовим договором від 18.09.2018 та наказом №21/18 від 17.09.2018 про його призначення. З огляду на сукупність обставин відповідач не знав про відсутність відповідних повноважень у ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_1 , прибув на підписання договору з печаткою товариства.

-зміст договорів про розтермінування заборгованості, яка утворилася у підприємства, повністю охоплюється поняттям керівництва фінансово-господарською діяльністю, з огляду на що відповідач не знав та не міг знати про відсутність в представника юридичної особи необхідного обсягу повноважень. Відтак, під час укладення договору діяв добросовісно та розумно по відношенню до позивача.

-оскаржені договори про розтермінування заборгованості укладено саме в інтересах позивача, оскільки є ризиком понесення відповідачем збитків враховуючи інфляційні процеси та строк розтермінування заборгованості.

3. Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції за результатами оцінки доказів.

01.08.2008 між ТОВ "Біля Універмагу" та ЛМКП "Львівводоканал" укладено договір № 305530 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі.

Протягом квітня - жовтня 2021 працівниками ЛМКП "Львівводоканал" були проведені перевірки стану водопровідних мереж ТОВ "Біля Універмагу", що знаходяться на території ринку за адресою м. Львів, вул. В.Великого, 59в. В ході проведених обстежень було встановлено факт безоблікового водокористування на території ринку та ряд інших порушень. В результаті чого позивачу було здійснено нарахування згідно п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затвердженого Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27.06.2008.

23.06.2021 позивач звернувся до ЛМКП "Львівводоканал" з листом, що зареєстрований за № ВД-4662 (копію додаємо) в якому просив розтермінувати сплату заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

23.06.2021 між ЛМКП "Львівводоканал" та позивачем укладено договір № 305530 про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 239 356,29 грн.

Надалі позивач повторно звернувся до ЛМКП "Львівводоканал" з листом, що зареєстрований за №ВД-7079 від 31.08.2021 в якому просив розтермінувати сплату заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 94 460,27 грн.

06.09.2021 між ЛМКП "Львівводоканал" та позивачем укладено договір № 305530 про реструктуризацію заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 54 729,57 грн. - за водопостачання та 39 730,70 грн. за водовідведення. В спростування доводів позивача, судом встановлено, що вказані договори підписані комерційним директором ТОВ "Біля Універмагу" ОСОБА_1. та скріплені печаткою товариства.

07.10.2021 позивач скерував на адресу ЛМКП "Львівводоканал" гарантійний лист №17/21, що зареєстрований за № Вд-8524 від 12.10.2021, яким зобов`язався до 01.11.2021 оплатити заборгованість за послуги водопостачання в сумі 219 659,56 грн. та 11 634,41 грн. за послуги водовідведення.

Матеріалами справи встановлено, що повноваження ОСОБА_1 підтверджуються трудовим договором від 18.09.2018 та Наказом № 21/18 від 17.09.2018, який на час укладення даних договорів працював у ТОВ "Біля Універмагу" на посаді комерційного директора та відповідно до покладених на нього обов`язків здійснював керівництво фінансово-господарською діяльністю товариства. Згідно п. 2.1 даний договір є безстроковим.

ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ "Біля Універмагу" у взаємовідносинах між ЛМКП "Львівводоканал" та ТОВ "Біля Універмагу" впродовж 2018 - 2021, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії листів з якими від імені ТОВ "Біля Універмагу" звертався комерційний директор ОСОБА_1 у 2018-2019. Зокрема, лист № Вх-Вд 23305-18 від 18.10.2018, лист № Вх-Вд 23307-18 від 18.10.2018 та лист № Вх-Вд 31568-19 від 27.12.2019. ОСОБА_1 був присутній в ході проведення обстежень водопровідного господарства, що проводились протягом квітня - жовтня 2021, копії актів з його підписом містяться в матеріалах справи.

4. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас у силу положень статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, а тому заявляючи позов про визнання недійсним договору (його частини), позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Таким чином під час вирішення даного спору суд виходить з того, що договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. У спорі про визнання договорів недійсними суд обов`язково повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Так, у даному спорі підставою позовних вимог позивачем визначено обставини вчинення оспорюваних договорів неналежним представником, без відома та згоди юридичної особи.

Колегія суддів зазначає про те, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Такий висновок застосування положень статей 92, 237-239, 241 ЦК України є сталим та послідовним у практиці Верховного Суду та наведено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц.

Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні та підписанні оспорюваних правочинів на підтвердження повноважень генерального директора ОСОБА_1. у здійсненні керівництва фінансово - господарського діяльністю товариства представлено трудовий договір від 18.09.2018 та наказ про його призначення №21/18 від 17.09.2018, який представляв інтереси позивача перед відповідачем починаючи із 2018 року на підтвердження чого до матеріалів справи долучені належним чином завірені копії листувань.

Натомість, у матеріалах справи немає доказів недобросовісних та нерозумних дій в частині укладення договорів про реструктуризацію, а сторони мали реальний намір укладати спірні договори і виконувати їх, що є фактом достатнім для відмови в позові.

В контексті зазначених доводів колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Господарського суду Львівської області від 1.11.2023, що залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі №914/1126/23 за позовом ЛМКП "Львівводоканал" до ТОВ "Біля Універмагу" за участі третіх осіб ТОВ "Львів Естейт" та ТОВ "Фінансова компанія "Поліс" про стягнення заборгованості встановлено, що "... представниками позивача проведено обстеження водного господарства відповідача, за результатами якого складено Акт №85079 від 13.04.2021. Як зазначено у цьому Акті відповідачем здійснено два приєднання до міського водопроводу, одне з яких обладнане приладом обліку, а друге приєднання є необліковим та здійснене через приєднання труби діаметром О/32 мм., а тому облік спожитої ним води неповний. Відтак комісія позивача вказала на необхідність ліквідувати необлікове приєднання шляхом заглушення або встановлення водолічильника.

Судом встановлено, що після 13.04.2021 представники позивача продовжували здійснювати перевірки водного господарства відповідача, за результатами яких фіксували порушення зі сторони ТОВ "Біля Універмагу" та покладали на нього зобов`язання із усунення виявлених порушень.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи актами, хронологічна послідовність складання і зміст яких є наступними:

1) Акт №71525 від 30.04.2021, згідно із яким повторно виявлено безоблікове водоспоживання через приєднання труби діаметром О/32 мм. Кульовий кран закрито та опломбовано в закритому стані ЛВК-55044454. Встановлено, що облік здійснюється через лічильник обліку №02006702 із показником 022732 м3, пломба не пошкоджена. Крім цього, виявлено водоспоживання павільйонів, які користуються послугами безобліково після закриття кульового крану на ринку.

2) Акт №0265 від 21.05.2021, відповідно до якого у зв`язку із безобліковим водоспоживанням на території ринку, відповідача зобов`язано у строк до 21.06.2021 встановити прилад обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача

3) Акт №0406 від 22.07.2021, яким встановлено факт невиконання вимог Акта №0265 від 21.05.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з безобліковим споживанням відповідачем води, що встановлено Актом №85079 від 13.04.2021 та Актом №71525 від 30.04.2021, а також невиконання відповідачем вимог позивача про встановлення приладу обліку води на межі балансової належності мереж виробника та споживача, що встановлено Актом №0406 від 22.07.2021, ЛМКП "Львівводоканал" у відповідності п. 3.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затв. наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (у редакції від 26.11.2012) розрахувало витрати води за квітень-травень, а також за липень 2021 року та встановило, що їх розмір у квітні 2021 року становить 94 460,27 грн., у травні 2021 року 97 608,85 грн., а у липні 2021 року 94 460,27 грн. відповідно".

Встановленні під час розгляду факти під час розгляду справи № 914/1126/23 в порядку положень ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню та є додатковим твердженням реального наміру укладати спірні договори щодо реструктуризації заборгованості позивача перед відповідачем і виконувати їх.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що факти, які встановленні в Актах складених за результатами проведених перевірок ЛМКП "Львівводоканал" позивачем не спростовані, а відтак із врахуванням встановлених обставин в межах справи №914/1129/23, які не підлягають доведенню визнаються судом допустимими та належними доказами наявності заборгованості позивача перед відповідачем, що була реструктуризована згідно оскаржених договорів.

Окрім того, основний договір на підставі якого надаються послуги водопостачання та водовідведення позивачу № 305530 від 01.08.2008 підписано від імені ТОВ "Біля Універмагу" Цворком Л.І. Матеріали справи не містять доказів надання інформації ЛМКП "Львівводоканал" щодо зміни керівника. Вказаний факт є порушенням п. 2.3 Договору № 305530 від 01.08.2008, яким передбачено, що сторони зобов`язуються письмово повідомити другу сторону про зміни своєї адреси та інших реквізитів не пізніше 20-ти днів від їх виникнення.

Сама суть договорів про реструктуризацію не може мати негативних наслідків, оскільки спрямована на можливість погашення заборгованості без надмірного фінансового тиску, шляхом часткової оплати. Тобто відповідач не міг мати умислу при укладенні договорів про реструктуризацію.

Колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами як обставин недобросовісності поведінки відповідача при укладенні Договору, так і обставин відсутності реального наміру сторін на укладення і виконання договорів. Так само, як і не доведено настання для товариства внаслідок укладення оспорюваних правочинів будь-яких несприятливих наслідків.

Обґрунтованими визнаються також доводи відповідача щодо того, що позивач не спростовує автентичність відтиску штампу, здійсненого на спірних договорах, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату зазначеного штампу, його підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі ТОВ "Біля Універмагу", з огляду на що є свідченням участі підприємства, як юридичної особи у вчиненні правочину та взятті на себе певних зобов`язань. Слід також зазначити, що твердження позивача, викладені у позовній заяві про відсутність відтиску печатки на договорах №305530 від 06.09.2021 спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Всебічно, повно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апелянта такими, що не підтверджуються наявними у справі доказами та встановленими обставинами.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 15.01.2024 у справі № 914/2362/23 скасуванню.

В порядку положень статті 129 ГПК України судовий збір слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1 В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу" б/н від 14.02.2024 (вх. №01-05/509/24 від 19.02.2024) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2024 у справі №914/2362/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати залишити за скаржником.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.