Постанова

від 25.04.2024 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. Справа №914/2450/22(640/14829/21)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді (доповідача) МАТУЩАКА О.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

За участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

розглянувши апеляційну скаргуЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків б/н від 07.02.2024 (вх.ЗАГС №01-05/397/24 від 08.02.2024)

на рішенняГосподарського суду Львівської області від 10.01.2024

у справі№914/2450/22 (640/14829/21)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів

до відповідачаЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м. Київ

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

у межах справи№914/2450/22

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю Бел-Петрол Трейдінг, м. Львів

про банкрутствоТовариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів

В С Т А Н О В И В:

Суть спору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Бел-Петрол Трейдінг» до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.

Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ «БНК-Україна» та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Коваля В.В.; боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено цього ж арбітражного керуючого Коваля В.В.

Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ «БНК-Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БНК-Україна" подало до Окружного адміністративного суду міста Києва позов, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 №00060040206 форми «В4» яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558, 00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.07.2022 позов задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано. Провадження у справі №640/14829/21 за адміністративним позовом закрито. Роз`яснено ТОВ "БНК-Україна", що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, в межах провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2023 заяву ТОВ "БНК-Україна" про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено, справу №640/14829/21 передано на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 03.04.2023 справу №914/2450/22(640/14829/21) за позовом ТОВ «БНК-Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийняв до розгляду в межах провадження справи №914/2450/22 про банкрутство ТОВ "БНК-Україна".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки від 19.01.2021 за № 9/28-10-04-02-02/36949031 та висновку про результати розгляду заперечень від 16.02.2021 № 52/31-00-04-02-06. Однак у зазначеному акті перевірки не наведено, які саме дії ТОВ "БНК-Україна" сприяли порушенню положень пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (надалі ПК України). Відтак вважає, що оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, то такі підлягають скасуванню.

Господарський суд Львівської області рішенням від 10.01.2024 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 за №00060040206 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558,00 грн.

Вказане рішення мотивоване тим, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акту перевірки, зокрема доказів, які б підтверджували використання позивачем 107,486 т палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С на суму 2 077 787,62

грн (у тому числі ПДВ 415 557,52 грн) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу на зазначене рішення місцевого господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на такі обставини:

-суд першої інстанції не дослідив умови договору зберігання палива і додаткових угод до нього, хоча відповідно до п. 14.1.32 ПК України відповідальне зберігання це відсутність права використання у господарському обороті. Відтак паливо використовувалось ТОВ «БНК-Україна» не у господарській діяльності;

-за період, під час якого позивач не міг використати пальне у своїй господарській діяльності, під час передачі пального на зберігання, згідно з вимогами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання, оскільки суми податку на додану вартість по придбанню палива було у повному обсязі включено до складу податкового кредиту в попередніх періодах. У разі, якщо такі товари в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-позивачем не надано будь-яких документів, які би обумовлювали необхідність зберігання пального для кращого часу реалізації (підвищення ціни). Згідно з матеріалами перевірки, позивач не встиг реалізувати пальне у кількості 107,486 т. від загальної кількості 7788, 341 т. з причин, які вказані у додатковій угоді №1 від 26.09.2019, а саме: технологічні причини, а не для зберігання і подальшої реалізації за вищою ціною, як вказано в позовній заяві.

Відзиву на апеляційну скаргу, а також інших клопотань чи заяв, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, сторонами подано не було.

25.04.2024 в судове засідання представники сторін не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Беручи до уваги викладене та те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Фактичні обставини справи.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, 13.08.2019 між ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (зберігачем) та ТОВ «БНК-Україна» (клієнтом) укладено договір зберігання нафтопродуктів № 60/12-2019, відповідно до умов якого, зберігач зобов`язався зберігати дизельне паливо, яке надходить в резервуари зберігача з нафтопроводу та власником якого є клієнт, повернути його клієнту, а клієнт зобов`язався оплачувати надані зберігачем послуги.

Крім того, п. 4.5 договору зберігання нафтопродуктів передбачено, що клієнт не має права вимагати від зберігана надання доступу до резервуарів зберігача, у яких зберігається продукт; самостійно здійснювати відвантаження продукту з резервуарів зберігача своїм контрагентам.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору зберігання нафтопродуктів №60/12-2019 станом на 27.09.2019 на зберіганні у зберігача на ЛВДС «Новоград-Волинський» знаходилося 107,486 тон продукту клієнта, який зберігач не може повернути з технологічних причин. Сторони погодили, що плата за послуги зберігання продукту в кількості 107,486 тон, за період з 27.09.2019 по дату повідомлення зберігачем клієнта про можливість повернення продукту зі зберігання, не нараховується. Вартість послуг зберігання, після повідомлення про можливість повернення продукту зі зберігання, рахуватиметься за тарифом, що діяв до 24.09.2019, тобто 0, 78 грн, в т.ч. ПДВ, за тонну за кожен день зберігання.

Актом від 19.01.2021 за №9/28-10-04-02-06/36949031 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БНК-Україна» щодо питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено в розділі 3.1, що 107,486 т палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С на суму 2 077 787,62 грн (415 557,52 грн - ПДВ), яке знаходиться на зберіганні у ТОВ «Прикарпатзахідтранс» на ЛВДС «Новоград-Волинський», не може бути використано у господарській діяльності ТОВ «БНК-Україна», у зв`язку з чим в розділі 4 викладено висновок про порушення вимоги пп. «г» п. 198.5 ст. 198 та п. 201.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що у вересні 2019 року за контрактом від 27.08.2019 №6M/UkrP/2019 MP, ТОВ «БНК-Україна» отримало пальне у кількості 7 788, 34 т.

У серпні 2019 року за договором зберігання нафтопродуктів від 13.08.2019 №60/12- 2019 ДТ, ТОВ «БНК-Україна» передало паливо на зберігання ТОВ «Прикарпатзахідтранс». Відповідно до додаткової угоди №1 від 26.09.2019 до договору зберігання нафтопродуктів від 13.08.2019 № 60/12-2019 ДТ, станом на 27.09.2019, на зберіганні у ТОВ «Прикарпатзахідтранс» знаходилося 107,48 т продукту на суму 2 077 787,62 грн (у тому числі податок на додану вартість 415 557,52 грн), які зберігач не може повернути з технологічних причин.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року у декларації від`ємного значення з податку на додану вартість встановлено порушення підпункту «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 415 558,00 грн.

Починаючи з 26.09.2019, відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, ТОВ «БНК - Україна» зобов`язано було нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду i зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; 6) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Таким чином, на момент перевірки позивачем не здійснювалась реалізація палива відповідно до договору поставки товару №-436 - ДТ-21 від 12.02.2021.

Надалі між позивачем та ТОВ «Альянс Оіл Трейдинг» укладено договір поставки товару № 436-ДТ-21 від 12.02.2021 та додаткову угоду №1 від 12.02.2021 до вказаного договору. Згідно умов вказаних договору та додаткової угоди, паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, об`єм 107,486 т. реалізовано (поставлено) останньому за 2 681 776,13 грн, включаючи ПДВ, що підтверджується видатковими накладними від 18.02.2021 №1112, № 1113 та від 19.02.2021 №1114, №1115.

Також між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Ясунь Транс 27», укладено договір надання послуг з наливу нафтопродуктів в автоцистерни від 12.02.2021 за №0397-02-21-2-2, здійснено відпуск нафтопродуктів (нафти), що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 206 від 19.02.2021.

На податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 446 962,69 грн, які виникли на дату отримання авансу за подальшу реалізацію 107,486 т палива дизельного, на виконання вимог ПК України, позивачем складено та зареєстровано податкову накладну від 15.02.2021 за № 4, що в подальшому задекларовано в звітній декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 за № 9057296259 від 19.03.2021.

02.02.2021 позивачем подано заперечення до акту перевірки з наданням відповідних документів.

Центральне міжрегіональне управління ДПС листом від 16.02.2021 за №52/31-00-04-02-06 повідомило, що за наслідками розгляду заперечень на акт перевірки висновки вказаного акту перевірки залишено без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, підп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2021 за №00060040206, з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 415 558,00 грн за жовтень 2020 року згідно декларації від 20.11.2020 №9306738527.

Рішенням ДПС України від 07.05.2021 №10374/6/99-00-06-01-02-06 за результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 23.02.2021 №00060040206, скаргу залишено без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення - без змін.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.02.2021 № 00060040206 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 558 грн.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (ПК України). Зокрема, цей Кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки і збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Визначення податкового боргу надане у пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України. Так, податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком і збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 189.1 ст.189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з підп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Враховуючи наведене, підставою для нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, та складення податкової накладної в межах спірних відносин є використання платником податків товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що відповідальне зберігання це господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.

Як було зазначено вище, між ТОВ «Прикарпатзахідтранс» (зберігачем) та ТОВ «БНК-Україна» (клієнтом) укладено договір зберігання нафтопродуктів № 60/12-2019, відповідно до умов якого, зберігач зобов`язався зберігати дизельне паливо, яке надходить в резервуари зберігача з нафтопроводу та власником якого є клієнт, повернути його клієнту, а клієнт зобов`язався оплачувати надані зберігачем послуги. Згідно умов вказаного договору, клієнт не має права вимагати від зберігача надання доступу до резервуарів зберігача, у яких зберігається продукт; самостійно здійснювати відвантаження продукту з резервуарів зберігача своїм контрагентам.

Відносини сторін за договором зберігання регулюються Цивільним кодексом України (надалі ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

При цьому, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ст. 944 ЦКУ).

Відповідно до п. 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Висновки суду щодо того, що відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження висновків акту перевірки, які б підтверджували використання позивачем 107,486 т палива дизельного ДТ-Л-К5, сорт С на суму 2 077 787,62 грн (у тому числі податок на додану вартість 415 557,52 грн) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, спростовуються умовами договору відповідального зберігання та суті правовідносин, які склалися між ТОВ «Прикарпатзахідтранс» та ТОВ «БНК-Україна» на підставі вказаного договору зберігання нафтопродуктів № 60/12-2019.

Із умов договору зберігання пального та додатків до нього вбачається, що операція по передачі пального на зберігання є господарською операцією, але така не відноситься до господарської діяльності платника податку, у будь якому випадку, зберігання пального, а також і не повернення його власнику з будь-яких причин, не є метою підприємства, яке створювалось для отримання доходу.

Враховуючи те, що паливо використовувалось підприємством не у господарській діяльності - згідно з вимогами пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України, позивач повинен був нарахувати податкові зобов`язання, оскільки суми податку на додану вартість по придбанню палива було у повному обсязі включено до складу податкового кредиту в попередніх періодах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував долучені позивачем докази щодо подальшого використання нафтопродуктів, які знаходились на зберіганні у ТОВ «Прикарпатзахідтранс», шляхом їх реалізації позивачем, а саме: копії договору поставки товару від 12.02.2021 №436-ДТ-21, укладеного з ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг» на поставку палива дизельного ДТ-Л-К5; додаткової угоди №1 від 12.02.2021 до вказаного договору, якою передбачена передача у власність палива дизельного ДТ-Л-К5 сорт С у кількості 107,486 т; копію видаткової накладної від 18.02.2021 №1112, №1113, №1115 на поставку вказаного дизельного палива; копію податкової накладної від 15.02.2021 №4, складеної позивачем на поставку дизельного палива у кількості 107,486 т для ТОВ «Альянс Ойл Трейдінг», та копію податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2021 року про відображення вказаної господарської операції у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевим господарським судом безпідставно враховано вказані докази на підтвердження використання товару в господарських операціях, з огляду на те, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БНК-Україна» проводилась з 22.12.2020 по 15.01.2021, тобто на момент перевірки не здійснювалась реалізація палива відповідно до договору поставки товару М436-ДТ-21 від 12.02.2021. Відтак вказані вище докази виникли після складання акту перевірки №9/28-10-04-02-06/36949031 від 19.01.2021, на підставі якого податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00060040206 від 23.02.2021. Однак вказане залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час передачі пального на зберігання позивачем недотримано вимог податкового законодавства щодо своєчасного нарахування податкових зобов`язань. Вказане призвело до прийняття правомірного податкового повідомлення-рішення №00060040206 від 23.02.2021. У зв`язку із зазначеним позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання позовної заяви за позивачем і покладення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 у справі №914/2450/22(640/14829/21) скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

4. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) на користь Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3; код ЄДРПОУ 44082145) 9 351, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнення судового збору здійснити з дотриманням вимог п. 1 ч. 1 ст. 64 КУзПБ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

У зв`язку із перебуванням колегії суддів у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 17.05.2024.

Головуючий суддяО.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК