Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/18618/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 910/18618/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сибіги О.М.

суддів: Вовка І.В.

Палія В.В.

секретар судового засідання: Король Д.А.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.04.2024

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024

у справі № 910/18618/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

про стягнення 349 427,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Аграрний дім «Агродар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» про стягнення 349 427,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним погашенням відповідачем заборгованості за договором поставки № 2618 від 14.01.2022, у зв`язку з чим позивачем було заявлено позов щодо нарахування штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 по справі №910/18618/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» на користь Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар» - 73 052,60 пені, 103 803,01 інфляційних втрат, 24 071,45 3% річних та 3 028,00 витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» 26.02.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №1-181 від 23.02.2024, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/18618/23, в частині задоволення позовних вимог позивача, а саме: 73 054,60 пені, 103 803,01 інфляційних втрат, 24 071,45 3% річних та 3 028,00 витрат зі сплати судового збору. В частині відмови в задоволенні інших позовних вимог, залишити рішення Господарського суду міста Києва без змін.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи застосовано висновки, які не відповідають обставинам справи. Крім того, в апеляційній скарзі зазначається, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» неправомірно застосовано штрафні санкції по сплаті 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивача було зареєстровано на тимчасово окупованій території України, в зв`язку з чим відповідач не мав можливості оплатити борг.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» у справі № 910/18618/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Палій В.В., Вовк І.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/18618/23.

07.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/18618/23.

12.03.2024 ухвалою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

01.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив в якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представником позивача до Північного апеляційного господарського суду були подані заяви про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» у судовому засіданні, колегією суддів встановлено наступне.

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.01.2022 між Фермерським господарством «Аграрний дім «Агродар» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 2618 відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язувався поставити товар, а покупець прийняти і оплатити його, на умовах визначених договором.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що кількість товару обумовлюється сторонами в специфікаціях, які є його невід`ємними частинами. Допускається постачання товару рівновеликими партіями.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 4.2 договору визначена ціна, загальна вартість, порядок оплати, термін поставки товару, яка обумовлюється сторонами в специфікаціях.

21.02.2022 між постачальником та покупцем було підписано специфікацію № 8 до договору поставки, відповідно до якої загальна кількість товару складає 45 т., терміном поставки до 03.03.2022, загальна вартість товару становила 900 000, 00.

Як передбачено п. 2.1 специфікації, оплата у розмірі 80% вартості поставленого товару здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати поставки постачальником товару, у кількості, визначеній у специфікації.

Позивачем було частково здійснено поставку товару на суму 874 236,85, а відповідачем обов`язку щодо оплати не виконано, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність звернутися із позовною заявою про стягнення заборгованості до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023, у справі №910/5569/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» на користь Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар» заборгованість у розмірі 874 236,85, пеню у розмірі 65 720,33, 3% річних у розмірі 7 099,12, інфляційні втрати у розмірі 93 092,82, витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач стверджував, що в межах справи № 910/5569/22 судом стягнуто штрафні санкції за період з 03.03.2022 по 04.07.2022. Оскільки відповідачем погашено борг лише 05.06.2023 (відповідно до платіжних інструкцій), тому у Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар» виникла необхідність звернутися до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 05.07.2022 по 04.06.2023.

Частинами 1 та 2 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.4 договору № 2618 від 14.01.2022 сторонами було погоджено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару відповідач сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно сплаченого) товару за кожен день прострочення, крім того, відшкодовує всі заподіяні збитки.

Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва у рішенні від 05.02.2024, з чим також погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, місцевий суд дійшов правильного висновку, що стягненню підлягає пеня в розмірі 73 052,60 за період з 05.07.2022 по 03.09.2022 на підставі та умовах встановлених договором між позивачем та відповідачем.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період 05.07.2022 по 04.06.2023, слід зазначите наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного суду по справі №366/203/21 від 03.10.2023.

Таким чином, враховуючи визначені статтею 625 Цивільного кодексу України загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, судом першої інстанції було вірно зазначено, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 24 071,45 та інфляційні втрати в сумі 103 803,01 за період з 05.07.2022 по 04.06.2023.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо несвоєчасної оплати поставленого позивачем товару, а відтак нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату основного боргу по договору поставки грунтується на вимогах закону та підтверджується матеріалами справи.

Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 - залишити без змін.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі №910/18618/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі №910/18618/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №910/18618/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.05.2024.

Головуючий суддя О.М. Сибіга

Судді І.В. Вовк

В.В. Палій