Постанова

від 14.02.2024 по справі 910/13798/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 910/13798/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023

у справі № 910/13798/23 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД»

про стягнення 45 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

29.08.2023 Фізична особа - підприємець Стечишин Володимир Іванович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД» (далі - Товариство) 45 000,00 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем обов`язку з оплати виконане перевезення вантажу автомобільним транспортом за договором від 27.03.2019 №27/03-19.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13798/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не виконав пункт 5.7 Договору і не надіслав відповідачу повного пакету документів, необхідних для виконання зобов`язань з оплати відповідачем, відтак позов подано передчасно.

Не погодившись з висновками та мотивами місцевого господарського суду, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що місцевим господарським судом не встановлені обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, не вірно застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, не врахована судова практика, сформована у подібних спорах.

Скаржник вказував, що належне здійснення ним перевезення у міжнародному сполученні підтверджене копією міжнародної транспортної накладної CMR з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу, а направлення документів на оплату підтверджується копією експрес-накладної «Нової Пошти» з доказами вручення документів адресату.

Позивач звертав увагу апеляційного господарського суду на ту обставину, що не подавав до місцевого господарського суду копії виставленого рахунку, адже наявність рахунку у позивача не може ні підтверджувати, ні спростовувати належне виконання ним перевезення, оскільки такі обставини мають підтверджуватися іншими доказами.

Щодо необгрунтованості виготовлення податкової накладної, то скаржник вказував, що така ним не виготовлялася, оскільки ФОП Стечишин В.І. не є платником ПДВ, а тому й податкова накладна ним не складалась.

Також, за доводами апелянта, за увесь час прострочення грошового зобов`язання, відповідач не зробив перевізнику будь-яких зауважень щодо недостатності у нього документів для здійснення обумовленої договором оплати перевізникові, а місцевий суд припустився помилки, встановивши, що строк виконання грошового зобов`язання у замовника не настав.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича у судовій справі № 910/13798/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4777/23 від 27.11.2023 у зв`язку з перебуванням судді Руденко М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, призначено проведення повторного розподілу справи 910/13798/23.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича у судовій справі № 910/13798/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали господарської справи № 910/13798/23.

14.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/13798/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/13798/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023. Постановлено здійснювати апеляційний розгляд справи № 910/13798/23 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД» правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористалось, відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не подавало.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні позову, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі господарських договорів (ст. 179 Господарського кодексу України), сторони яких є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Як встановлено місцевим господарським судом, 27.03.2019 між Фізичною особою-підприємцем Стечишином Володимиром Івановичем (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД» (замовник) укладено Договір № 27/03-19 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір), за умовами якого:

- перевізник зобов`язується доставити довірений йому замовником (або зазначеним замовником відправником) вантаж до пункту призначення, а замовник зобов`язується оплатити транспортні послуги за умовами, визначеними у Договорі та заявці (п. 1.1 Договору);

- об`єкт перевезення та інші особливі умови Договору визначаються в узгодженій сторонами заявці, що є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору);

- замовник надає перевізнику заявку на перевезення за встановленою формою не пізніше, ніж за 12 годин до початку перевезення; після узгодження та підписання перевізником заявки починають діяти зобов`язання сторін, пов`язані з перевезенням (п. 3.2 Договору);

- конкретні умови перевезення обумовлюються в заявці на кожне перевезення, яка є невід`ємною частиною Договору; заявка, передана засобами факсимільного зв`язку, має юридичну силу оригіналу (п. 4.2 Договору);

- ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень), узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) і обумовлюються в разовій заявці, передбаченій пунктом 4.2 Договору (п. 5.2 Договору);

- термін оплати наданих перевізником послуг становить 3 календарні дні з моменту отримання замовником оригіналів товарно-транспортної накладної, податкової накладної, рахунка; термін оплати може бути змінений, якщо це обумовлено в разовій заяві, надісланій перед конкретним перевезенням (групою перевезень), і погоджено з перевізником (п. 5.7 Договору);

- договір укладається на три роки та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 10.6 Договору);

- договір вважається продовженим на наступний період, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору ні одна із сторін не заявить в письмовій формі про свої наміри припинити Договір (п. 10.7 Договору).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Сторонами було складено та підписано договір-заявку від 25.05.2023 для здійснення перевезення, в якій, зокрема, узгоджено вартість провізної плати (винагороди перевізника) у розмірі 45 000,00 грн та форми здійснення оплати - безготівковий розрахунок.

Згідно вказаної заявки узгоджено маршрут міжнародного вантажного перевезення автомобільним транспортом.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року, яка набрала чинності для України 17.05.2007 (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір міжнародного перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення.

Згідно зі ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Позивачем на підтвердження здійснення міжнародних вантажних перевезень автомобільним транспортом долучено до матеріалів справи копію міжнародної автомобільної накладної (СМR), яка відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, що відповідає погодженим сторонами у заявці умовам, щодо маршруту, вантажу, вантажоодержувача.

На виконання п. 5.7 Договору позивач надіслав на адресу відповідача за допомогою поштового перевізника ТОВ «Нова пошта» за експрес-накладною від 07.06.2023 №20450723184390 оригінали документів для проведення розрахунків за надані послуги.

Пакет документів за виконаною заявкою від 25.05.2023 відповідач отримав 08.06.2023, а відтак, починаючи з 09.06.2023, протягом 3 календарних днів у відповідача виник обов`язок щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажів. Проте відповідач надані послуги не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зауважує, що надані перевізником документи (CMR) є підставою для задоволення позову, з урахуванням того, що вартість перевезення узгоджена сторонами у заявці на перевезення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин справи висновок про те, що строк виконання зобов`язань відповідачем не настав, суперечить фактичним обставинам справи.

Висновок суду

Відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню.

Розподіл судових витрат

За умовами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 6 300,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено копії: договору про правову допомогу від 23.08.2023, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Лоза В.М.; акту приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023 на загальну суму 6 300,00 грн; квитанції до прибуткового касового ордера № 09-08 від 25.08.2023 на суму 6 300,00 грн; ордеру серії ВО № 1051629 від 05.08.2023; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 400,00 грн позивачем до матеріалів справи долучено копії: договору № 2 про правову допомогу від 09.11.2023, укладений між позивачем (клієнт) та адвокатом Лоза В.М.; акту № 2 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023 на загальну суму 5 400,00 грн; квитанції до прибуткового касового ордера 05-11 від 10.11.2023 на суму 5 400,00 грн; ордеру серії ВО № 1063492 від 10.11.2023.

Заперечень проти заявлених позивачем витрати на професійну правничу допомогу від відповідача до ні до місцевого господарського суду, ні до суду апеляційної інстанції не надходило.

Суд враховує правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19, в якій міститься висновок про те, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, а тому відхиляє аргументи відповідача щодо не підтвердження позивачем фактично понесених витрат, у зв`язку з не наданням детального опису виконаних доручень.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат позивача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023 та акті № 2 приймання-передачі наданих послуг від 25.08.2023 витрати є неспівмірними із ціною позову (45 000,00 грн) та складністю справи, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг; не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу.

Суд вважає суму судових витрат на правову допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 2 684,00 грн та суму судових витрат на правову допомогу надану в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 028,00 грн розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме такі суми належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції покладає на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу вказані витрати на правову допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції.

Щодо заявленого позивачем гонорару успіху при задоволенні позову в розмірі 2 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору.

В силу статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що судовий збір, який підлягав сплаті при зверненні до суду з даним позовом становив 2 684,00 грн.

Позивачем при зверненні до місцевого господарського суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 2 648,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 693 від 25.08.2023.

Відтак недоплачена сума судового збору за подання позовної заяви в розмірі 36,00 грн підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13798/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/13798/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення.

4. Позов Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД» (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 8, корп. 50, оф. 12, ідентифікаційний код 39607051)

на користь Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

45 000,00 грн (сорок п`ять тисяч гривень нуль копійок) основного боргу,

2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви,

2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертекс ЛТД» (04073, м. Київ, просп. Московський, буд. 8, корп. 50, оф. 12, ідентифікаційний код 39607051)

на користь Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подачу апеляційної скарги,

3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стечишина Володимира Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

в дохід Державного бюджету України 36,00 грн (тридцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.

8. Доручити місцевому господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

9. Матеріали справи № 910/13798/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.05.2024, після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук