Постанова

від 07.05.2024 по справі 911/60/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2024 р. Справа№ 911/60/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Лещенко І.А. (довіреність від 01.06.2023 №134/2023)

від відповідача: Потапович С.К. (директор, виписка з наказу № 1 від 15.03.2002), Щиглов Є.О. (ордер серія А.І. №1523244 від 08.01.2024)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор"

на рішення господарського суду Київської області від 26.05.2023

у справі №911/60/23 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор"

про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Святогор» про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії.

В обґрунтування позову позивач вказав, що за результатом проведеної перевірки, у відповідності до п. 8.2.5 ПРРЕЕ позивачем, за участі відповідача - директора Потаповича Святослава Казимировича, був складений акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019. Відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, було прийнято рішення, що Акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019 року підлягає розрахунку відповідно до п. 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою № 4 за 365 днів період з 14.03.2018 р. по 13.03.2019. Рішення комісії, оформлене Протоколом № 102 від 28.08.2019. Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу за період порушення з 14.03.2018 по 13.03.2019 нараховано обсяг електричної енергії та підлягає оплаті 323 846,42 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 323 846,42 грн вартості необліокованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ, 122839, 59 грн інфляційних втрат, 28294,42 грн трьох відсотків річних, 13087,20 грн витрат на проведення експертизи та 7321,01 грн судового збору.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем належним чином доведено наявність за відповідачем обов`язку оплатити борг за порушення ПРРЕЕ на суму, що включає в себе 13087,20 грн витрат на проведення експертизи та 323846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії. Водночас, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Святогор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.05.2023 по справі №911/60/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" 323846, 42 грн вартості необліокованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ, 122839, 59 грн інфляційних втрат, 28294, 42 грн трьох відсотків річних, 13087, 20 грн витрат на проведення експертизи та 7321, 01 грн судового збору.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт посилається на пропуск позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами. Апелянт також вказує, що перевірка засобу обліку була здійсненна без присутності керівника Товариства, що є порушенням норм п. 8.2.5. ПРРЕЕ. Також скаржник зазначає, що розрахунок по складеному акту про порушення від 13.03.2019 був виконаний на підставі новий редакції ПРРЕЕ, яка діяла після 18.07.2019, а не на підставі Методики, яка діяла до 18.07.2019. Також апелянт вказував, що рішення по акту в частині розрахунків обсягу недорахованої електричної енергії прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки позивачем неправомірно обраний період в днях для проведення нарахувань; неправомірно обрано потужність.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" на рішення господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі № 911/60/23 та призначено до розгляду на 28.11.2023.

02.11.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

22.11.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

28.11.2023 судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 розгляд справи призначено на 09.01.2024.

08.01.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме : договір оренди приміщення від 01.08.2017 укладеного між ТОВ «Святогор» та ФОП Лесик О.В.; свідоцтво платника ФОП Лесик О.В.; інструкція з користування ультразвуковим відлякувачем гризунів «Щит-2»; лист АТ «Укрпошта» від 11.09.2023 разом із поштовим конвертом.

08.01.2024 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.02.2024.

09.02.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, щодо заявлених клопотань відповідача, в яких останній заперечив проти їх задоволення просив відмовити в їх задоволенні, оскільки останні подані з пропуском строків.

13.02.2024 судове засідання не відбулось, в зв`язку з перебуванням головуючого судді Руденко М.А. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 судове засідання відкладено до 26.03.2024.

26.03.2024 судове засідання не відбулось в зв`язку з перебуванням суддів Барсук М.А. та Пономаренка Є.Ю. у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, в зв`язку з перебуванням судді Барсук М.А. у відрядженні, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі колегії суддів та судове засідання призначено на 07.05.2024.

У судовому засіданні колегія суддів заслухавши думку представників сторін стосовно поданих клопотань представника відповідача про долучення доказів та про застосування строків позовної давності, зазначає наступне

Апелянтом вказані докази подано на стадії апеляційного перегляду справи, на дату прийняття оскаржуваного рішення таких доказів до суду першої інстанції відповідачем надано не було.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Апелянтом не було наведено належних та допустимих доказів, неможливості подання додаткових доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення, тому додані додаткові докази, а саме: договір оренди приміщення від 01.08.2017 укладеного між ТОВ «Святогор» та ФОП Лесик О.В.; свідоцтво платника ФОП Лесик О.В.; інструкція з користування ультразвуковим відлякувачем гризунів «Щит-2»; лист АТ «Укрпошта» від 11.09.2023 разом із поштовим конвертом та заява про застосування строків позовної давності колегією суддів не приймається.

У судовому засіданні, 07.05.2024 представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.12.2015 між ПАТ "Київобленерго", як постачальником (який змінив своє найменування на приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), та ТОВ «Святогор», як споживачем було укладено договір № 0552 постачання електричної енергії (а.с. 8). За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Як зазначає позивач, 13.03.2019 у відповідності до умов договору та п. 8.2.5 ПРРЕЕ уповноваженими представниками позивача у присутності керівника ТОВ «Святогор» Потаповича Святослава Казимировича за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, 5 (Кірова - стара назва вулиці) було виконано технічну перевірку засобу обліку електроенергії НІК 2301 АП2 № 0659059, що встановлено в шафі обліку на об`єкті споживача.

Під час проведення перевірки дотримання споживачами ПРРЕЕ уповноваженими представниками ПрАТ «ДТЕК Київські Регіональні Електромережі», на місці було виявлено порушення пп. 5 п. 5.5.5. п. 8.2.4. ПРРЕЕ втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів (зменшення) шляхом встановлення високочастотного генератора на корпусі лічильника, електроенергія що споживається приладом обліку не обліковується.

Прилад обліку був вилучений в ході перевірки та упакований у сейф-пакет № UA00088422, що відображено у п. 9 Акту про порушення № К040715 від 13.03.2019. За результатом проведеної перевірки, у відповідності до п. 8.2.5 ПРРЕЕ позивачем, за участі відповідача - директора Потаповича Святослава Казимировича , був складений акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019. (а.с. 30)

Актом про порушення № К040715 від 13.03.2019 відповідача повідомлено що засідання комісії по розгляду Актів про порушення ПРРЕЕ відбудеться 27.03.2019.

27.03.2019 відбулось засідання комісії по розгляду Акту порушення ПРРЕЕ № К 040715 від 13.03.2019 за участю представників позивача та відповідача. Членами комісії було запропоновано - направити вилучений пристрій та лічильник на експертне дослідження. (а.с. 32)

Вилучений прилад обліку та пристрій було направлено позивачем до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» для проведення експертного дослідження. За результатами електротехнічного дослідження, проведеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», складено висновок експерта № 9325 від 26.06.2019. (а.с. 34-38)

Висновком встановлено, що при підключенні наданого на дослідження пристрою, який розміщений в полімерному корпусі чорного кольору, до джерела змінного струму напругою 220 В та частотою 50Гц, при положенні потенціометру регулювання потужності у положенні максимуму (крайнє праве положення) і при розміщенні його робочої частини (коаксіального кабелю з відгалуженнями) біля лицьової частини прозорої кришки лічильника електричної енергії НІК 2301 АП2 зав. № 0659059 2011 року, здійснюється високочастотний вплив на лічильник електричної енергії, а саме повне блокування обліку електроенергії на протязі всього періоду впливу.

Відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, було прийнято рішення, оформлене Протоколом № 102 від 28.08.2019, що Акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019 року підлягає розрахунку відповідно до п. 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою № 4 за 365 днів період з 14.03.2018 р. по 13.03.2019. (а.с. 44)

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу за період порушення з 14.03.2018 по 13.03.2019 нараховано обсяг електричної енергії та підлягає оплаті 323 846,42 грн. (а.с. 46)

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунок № 8947458801 від 31.08.2019 на оплату криміналістичної експертизи у сумі 10 906,00 грн. (а.с. 33)

Протокол 102 від 28.08.2019, Розрахунок по Акту про порушення № К040715 від 13.03.2019, рахунок по Акту про порушення № К040715 від 13.03.2019 та рахунок за виконану криміналістичну експертизу були направлені споживачеві рекомендованим листом за вих. № 7188 від 10.93.2019р на адресу споживача, що підтверджується також рекомендованим повідомленням № 0413605851862 про вручення поштового відправлення. (а.с. 48)

Позивач заявляв, що виставлений рахунок по акту про порушення № К 040715 від 13.03.2019 не сплачений на момент підготовки позовної заяви відповідач є таким, що прострочив виконання існуючого зобов`язання по сплаті нарахувань за необліковану електроенергію починаючи з 29.09.2019, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 323846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ (Правил роздрібного ринку електричної енергії), 125966,40 грн інфляційних втрат, 28800,15 грн трьох відсотків річних, 13087,20 грн витрат на проведення експертизи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що позивачем належним чином доведено наявність за відповідачем обов`язку оплатити борг за порушення ПРРЕЕ на суму, що включає в себе 13087,20 грн витрат на проведення експертизи та 323846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії. Водночас, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Статтею 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку електричної енергії є зокрема: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду (контролю); пошкодження цілісності пломб, повірочного тавра тощо; відмова у доступі уповноважених працівників постачальників послуг комерційного обліку до приміщень, де розташовані лічильники електричної енергії, якщо обов`язок надання такого доступу встановлений законодавством.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПРРЕЕ) врегульовано взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Електропостачання об`єктів відповідача здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії № 0552 від 17.12.2015.

Відповідно до п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

У відповідності до п. 4 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Відповідно до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об`єкті (у його приміщенні) розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача тощо.

За приписами п. 2.3.4. ПРРЕЕ відповідальність за збереження і цілісність засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування покладається на власника (користувача) електроустановки або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.

Згідно положень п. 8.2.5. ПРРЕЕ (станом на момент складення Акту про порушення) У разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу необлікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача.

У разі відмови споживача або представника споживача підписати акт про порушення в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо він підписаний уповноваженим представником оператора системи та двома незаінтересованими особами (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення їх осіб.

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.

13.03.2019 уповноваженими представниками позивача в присутності представника споживача - директора Поповича С.К., на об`єкті за адресою: м. Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, 5 зафіксовано порушення підпункту пп. 5 п. 5.5.5. п. 8.2.4. ПРРЕЕ, а саме втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів (зменшення) шляхом встановлення високочастотного генератора на корпусі лічильника, електроенергія що споживається приладом обліку не обліковується.

Дане порушення було зафіксовано у акті про порушення № К 040715 від 13.03.2019.

Твердження апелянта, що перевірка була проведена без присутності керівника Товариства колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження спростовуються особистим підписом останнього на акті про порушення № К 040715 від 13.03.2019.

За результатами проведеної ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» експертного дослідження було складено висновок експерта № 9325 від 26.06.2019, в якому встановлено, що при підключенні наданого на дослідження пристрою, який розміщений в полімерному корпусі чорного кольору, до джерела змінного струму напругою 220 В та частотою 50Гц, при положенні потенціометру регулювання потужності у положенні максимуму (крайнє праве положення) і при розміщенні його робочої частини (коаксіального кабелю з відгалуженнями) біля лицьової частини прозорої кришки лічильника електричної енергії НІК 2301 АП2 зав. № 0659059 2011 року, здійснюється високочастотний вплив на лічильник електричної енергії, а саме повне блокування обліку електроенергії на протязі всього періоду впливу.

За пунктом 8.2.6 ПРРЕЕ на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.

Відповідно до п. 8.2.4. ПРРЕЕ у разі виявлення представниками оператора системи пошкоджень чи зриву пломб та/або індикаторів, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів вимірювальної техніки, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів вимірювальної техніки з метою зміни їх показів, самовільних підключень до електричних мереж розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу.

На засіданні комісії прийнято рішення, яке оформлене протоколом засідання комісії № 102 від 28.08.2019, провести нарахування за актом порушення згідно з п. 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою № 4 за 365 днів період з 14.03.2018 р. по 13.03.2019.

Оскільки на момент прийняття рішення, оформленого протоколом № 102 від 28.08.2019 була дійсна редакція ПРРЕЕ, яка передбачала, що розрахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до порядку, визначеного главою 8.4 цього розділу, а тому позивачем правомірно застосовано п. 8.4.10 ПРРЕЕ при нарахуванні вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Правил.

Колегія суддів зазначає, що Методика визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, втратила чинність 27.07.2019 на підставі постанови НКРЕКП від 18.07.2019 № 1525.

А тому позивач під час прийняття рішення, оформленого протоколом № 102 від 28.08.2019, правомірно керувався нормами, які діяли на момент розгляду відповідного правопорушення у сфері електроенергетики.

У зв`язку з чим доводи апелянта в частині не використання Методики визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до п. 8.4.10 ПРРЕЕ у разі виявлення у непобутового споживача порушень, зазначених у підпунктах 1 - 5 пункту 8.4.2 цієї глави, величина розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії протягом робочого часу (W доб, кВт·год) розраховується за формулою

W доб = P · t доб · K в,

(4)

де P - потужність (кВт), визначена як:

1) сумарна максимальна потужність наявних у споживача на час складення акта про порушення струмоприймачів відповідно до їх паспортних даних (за умови, якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

2) потужність, обчислена виходячи зі струму навантаження електроустановки споживача при підключенні всіх наявних на час складення акта про порушення струмоприймачів на максимальну потужність, визначеного на підставі показів відповідних засобів вимірювальної техніки, повірених у терміни, передбачені законодавством у сфері метрології (за умови відсутності паспортних даних усіх струмоприймачів, наявних у споживача на час складення акта про порушення, та якщо визначена таким чином потужність не перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначену в договорі з оператором системи);

3) дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи (за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, недопуску представників оператора системи на свою територію для перевірки інформації щодо сумарної максимальної потужності струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність).

З акту про порушення вбачається, що споживач не надав паспортні дані струмоприймачів та не забезпечив включення всіх струмоприймачів для визначення величини потужності необхідної для розрахунку, що зафіксовано у пункті 5 акту про порушення. При цьому, представник споживача в акті розписався власноручно, та зауважень з цього приводу до нього не зазначив. (а.с.31)

У додатку № 3 до договору визначено, що дозволена потужність - 45,0 кВт., режим роботи електроустановки споживача - безперервний цикл роботи, 720 годин на місяць.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним застосування вказаних показників, оскільки відповідачем не спростовано та не надано доказів, що його електроустановки працюють в іншому режимі, ніж визначено в договорі.

Оскільки комісією під час визначення такої потужності (кВт), було враховано зміст пункт 3, згідно якого за умови, якщо потужність, визначена відповідно до положень підпунктів 1 або 2 цього пункту, перевищує дозволену потужність для цієї точки комерційного обліку, ненадання споживачем інформації щодо паспортних даних струмоприймачів, відмови споживача від вимірювання струму навантаження електроустановки при підключенні всіх наявних струмоприймачів на повну потужність, застосовується дозволена потужність для цієї точки комерційного обліку, зазначена в договорі з оператором системи, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем здійснено нарахування із застосуванням договірної потужності у відповідності до положень ПРРЕЕ.

Твердження апелянта про нарахування вартості необлікованої електричної енергії у більший строк, ніж передбачено Методикою, колегія суддів відхиляє, оскільки, як було зазначено вище, Методика втратила чинність 27.07.2019 на підставі постанови НКРЕКП від 18.07.2019 № 1525.

Відповідно до п.п. 3 п. 8.4.8 ПРРЕЕ кількість днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил, визначається виходячи з кількості робочих днів електроустановки споживача (крім випадків фіксації засобами комерційного обліку кількості днів, протягом яких споживання електричної енергії здійснювалося з порушенням вимог цих Правил):

якщо споживач здійснив самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку, вчинив інші дії, що призвели до споживання необлікованої електричної енергії, виявити які представники оператора системи під час проведення контрольного огляду засобу комерційного обліку не мали можливості, або установив пристрій, що занижує покази лічильника електричної енергії (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо), - з дня останньої технічної перевірки або допуску електроустановки споживача в експлуатацію, або набуття права власності чи користування на об`єкт (якщо технічну перевірку у період з дати допуску електроустановки споживача в експлуатацію або набуття ним права власності (користування) на об`єкт до дати виявлення порушення не було проведено) до дня виявлення порушення, але не більше загальної кількості робочих днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення.

Як вбачається із рішення, яке оформлене протоколом засідання комісії № 102 від 28.08.2019, комісією було здійснено нарахування протягом 12 календарних місяців, які передували дню виявлення порушення, що відповідає пп. 3. п. п. 8.4.8 ПРРЕЕ.

Відповідно до п. 8.2.7. ПРРЕЕ кошти за необліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.

Споживач має оплатити розрахункові документи за необліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка (у випадку неотримання споживачем рахунка у поштовому відділенні упродовж 5 робочих днів з дня надходження рахунка до поштового відділення споживача рахунок вважається отриманим споживачем на 5 робочий день).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рекомендованим повідомленням № 0413605851862 підтверджується вручення відповідачу рахунку 17.09.2019, а тому в силу пункту 8.2.7 ПРРЕЕ відповідач мав би оплатити рахунок до 17.10.2019.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 323 846,42 грн боргу за необліковану спожиту електроенергію.

Крім того, оскільки позивачем понесено 13 087,20 грн витрат на проведення експертизи (а.с.33), судом першої інстанції правомірно стягнено дані витрати з відповідача на підставі ст.ст.127, 129 ГПК України

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за період з 18.10.2019 по 15.09.2022, погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 122 839,59 грн. інфляційних втрат та 28 294,42 грн. трьох відсотків річних.

Стосовно заявленого в апеляційній скарзі клопотання про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, про застосування строку позовної давності відповідачем заявлено лише в апеляційній скарзі. Скаржник стверджує про те, що ним не отримувалась судова кореспонденція та не отримувалась позовна заява.

Суд зазначає, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 09.04.2019 у справі № 912/1104/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18).

Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 у справі 911/4923/14 зазначив, що умовою для вирішення апеляційним судом заяви відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції, є неналежне (без дотримання вимог процесуального законодавства) повідомлення його сторони про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.

Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, так як ухвали суду були направлені на юридичну адресу останнього (Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, буд. 5), однак повернулась не врученими з причини відсутності адресата за вказаною адресою. Позовна заява та додані до неї документи також були направлені на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Окрім того, позивач був присутній на засіданні комісії відповідача щодо вирішення питання про накладення штрафних санкцій за необліковане споживання електричної енергії у зв`язку з зафіксованим порушенням, та розумів наслідки винесення рішення щодо застосування штрафних санкцій, а отже міг би у розумний строк контролювати надходження кореспонденції та принаймні у відповідача цікавитись подальшими наслідками винесення такого рішення.

Відповідно до вимог ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

При цьому, колегією суддів враховано позицію Верховного Суду (постанови від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19), відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Суд також зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу особи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення цієї особи належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

День же невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження особи (сторони, учасника справи), яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення цій особі ухвал суду.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21, від 19.09.2022 у справі № 916/939/15-г.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

У зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи.

Долучений до апеляційної скарги новий доказ, якого не було при розгляді справи у суді апеляційної інстанції (наказ № 1 від 20.03.2002) не приймається до розгляду з наступних підстав.

Судом першої інстанції дана справа слухалась в порядку загального позовного провадження із викликом сторін. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із неявкою відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно зі статтею 13 вказаного Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Тобто, з огляду на основні засади господарського судочинства, саме на відповідача покладався обов`язок доводити обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, шляхом подання відповідних доказів до суду першої інстанції.

З цих підстав колегією суддів не приймаються додані до апеляційної скарги нові докази (наказ № 1 від 20.03.2002), оскільки ним не доведено об`єктивних причин, за яких він не міг змоги подати такі докази до суду першої інстанції.

Водночас, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

А тому, для дотримання збалансованості сторін щодо створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до правосуддя та реалізації їх права на захист, колегія суддів вважає за можливе дослідити відповідну заяву про застосування строків позовної давності.

Як вже було зазначено вище, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України був встановлений карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлено установити карантин на усій території України з 12.03.2020, який тривав на час ухвалення рішення суду першої інстанції.

Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 було відмінено з 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності 02.04.2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COV1D-I9), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час карантину.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень 256, 258, 549 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Враховуючи, що карантин діяв до 30.06.2023, а позивач звернувся до суду з позовом 30.12.2022 з позовними вимогами, строк зобов`язання за якими настав 18.10.2019, колегія суддів дійшла до висновку, що строк позовної давності в частині заявлених вимог пропущено не було.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі № 911/60/23, отже підстав для їх скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" на рішення господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі № 911/60/23 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі № 911/60/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/60/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 20.05.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко