Постанова

від 19.09.2024 по справі 911/60/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/60/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Губенко Н.М., Кібенко О.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор"

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Черногуз А.Ф.)

від 26.05.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)

від 07.05.2024

у справі № 911/60/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор"

про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" (далі - ТОВ "Святогор") про стягнення вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення правил роздрібного ринку електричної енергії та нарахованих на неї сум річних та інфляційних.

1.2. В обґрунтування позову товариство вказало, що за результатом проведеної перевірки у відповідності до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ позивачем за участі відповідача - директора Потаповича Святослава Казимировича, був складений акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019. Відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, було прийнято рішення, що акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019 підлягає розрахунку відповідно до пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою № 4 за 365 днів період з 14.03.2018 по 13.03.2019. Рішення комісії, оформлене протоколом № 102 від 28.08.2019. Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу за період порушення з 14.03.2018 по 13.03.2019 нараховано обсяг електричної енергії та підлягає оплаті 323 846,42 грн.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі №911/60/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 323 846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ, 122 839,59 грн інфляційних втрат, 28 294,42 грн 3% річних, 13 087,20 грн витрат на проведення експертизи.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведено наявність за відповідачем обов`язку оплатити борг за порушення ПРРЕЕ на суму, що включає в себе 13 087,20 грн витрат на проведення експертизи та 323 846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії. Водночас, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2023 у справі №911/60/23 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду в повній мірі про доведеність та обґрунтованість позовних вимог. Також суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування спливу позовної давності, виходив з того, що строк позовної давності щодо заявлених вимог пропущено не було, оскільки в силу положень пункту 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України були продовжені на час карантину.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі №911/60/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Святогор" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Підставою касаційного оскарження ТОВ "Святогор" визначило пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

3.4. Товариство підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 5 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України оскільки вважає, що справу було розглянуто за відсутності відповідача, у зв`язку з неповідомленням його про дату, час і місце судового засідання належним чином; судом апеляційної інстанції не обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про долучення доказів, якими підтверджується протиправність дій АТ "Укрпошта".

Крім того скаржник заперечує по суті прийнятого судами рішення, зокрема, щодо відмови у застосуванні спливу позовної давності, неправомірності експертизи лічильника, неправомірності нарахування необлікованої електричної енергії, неправомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти вимог та доводів останньої заперечує, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити в силі, мотивуючи його тим, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; скаржник свідомо вводить в оману суд щодо необізнаності існування справи, оскільки позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції направляв відповідачу додаткові пояснення, які ним були отримані; суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для відмови у позові у зв`язку зі спливом позовної давності, так як строк відповідно до положень Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину, а відтак дотримано позивачем; судами досліджено та проаналізовано факт дотримання ПРРЕЕ при нарахуванні необлікованої електричної енергії; фактично касаційна скарга зводиться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів та обставин, що були досліджені та встановлені судами.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між ПАТ "Київобленерго", як постачальником (який змінив своє найменування на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі"), та ТОВ "Святогор", як споживачем 17.12.2015 було укладено договір № 0552 постачання електричної енергії. За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

У відповідності до умов договору та пункту 8.2.5 ПРРЕЕ 13.03.2019 уповноваженими представниками позивача у присутності керівника ТОВ "Святогор" Потаповича Святослава Казимировича за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, 5 (Кірова - стара назва вулиці) було виконано технічну перевірку засобу обліку електроенергії НІК 2301 АП2 № 0659059, що встановлено в шафі обліку на об`єкті споживача.

Під час проведення перевірки дотримання споживачами ПРРЕЕ уповноваженими представниками ПрАТ "ДТЕК Київські Регіональні Електромережі", на місці було виявлено порушення підпункту 5 пункту 5.5.5 та пункту 8.2.4 ПРРЕЕ втручання в параметри розрахункового засобу обліку з метою зміни його показів (зменшення) шляхом встановлення високочастотного генератора на корпусі лічильника, електроенергія що споживається приладом обліку не обліковується.

Прилад обліку був вилучений в ході перевірки та упакований у сейф-пакет № UA00088422, що відображено у пункті 9 акта про порушення № К 040715 від 13.03.2019. За результатом проведеної перевірки, у відповідності до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ позивачем за участі відповідача - директора Потаповича Святослава Казимировича , був складений акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019.

Актом про порушення № К 040715 від 13.03.2019 відповідача повідомлено, що засідання комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ відбудеться 27.03.2019.

27.03.2019 відбулось засідання комісії по розгляду акта про порушення ПРРЕЕ № К 040715 від 13.03.2019 за участю представників позивача та відповідача. Членами комісії було запропоновано направити вилучений пристрій та лічильник на експертне дослідження.

Вилучений прилад обліку та пристрій було направлено позивачем до ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" для проведення експертного дослідження. За результатами електротехнічного дослідження, проведеного ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз", складено висновок експерта № 9325 від 26.06.2019.

Висновком встановлено, що при підключенні наданого на дослідження пристрою, який розміщений в полімерному корпусі чорного кольору, до джерела змінного струму напругою 220 В та частотою 50Гц, при положенні потенціометру регулювання потужності у положенні максимуму (крайнє праве положення) і при розміщенні його робочої частини (коаксіального кабелю з відгалуженням) біля лицьової частини прозорої кришки лічильника електричної енергії НІК 2301 АП2 зав. № 0659059 2011 року, здійснюється високочастотний вплив на лічильник електричної енергії, а саме повне блокування обліку електроенергії на протязі всього періоду впливу.

Відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення ПРРЕЕ, було прийнято рішення, оформлене протоколом № 102 від 28.08.2019, що акт про порушення № К 040715 від 13.03.2019 підлягає розрахунку відповідно до пункту 8.4.10 ПРРЕЕ, за формулою № 4 за 365 днів період з 14.03.2018 по 13.03.2019.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідачу за період порушення з 14.03.2018 по 13.03.2019 нараховано обсяг електричної енергії та підлягає оплаті 323 846,42 грн.

Позивачем також було виставлено відповідачу рахунок № 8947458801 від 31.08.2019 на оплату криміналістичної експертизи у сумі 10 906,00 грн.

Протокол № 102 від 28.08.2019, розрахунок по акту про порушення № К 040715 від 13.03.2019, рахунок по акту про порушення № К 040715 від 13.03.2019 та рахунок за виконану криміналістичну експертизу були направлені споживачеві рекомендованим листом за вих. № 7188 від 10.93.2019 на адресу споживача, що підтверджується також рекомендованим повідомленням № 0413605851862 про вручення поштового відправлення.

Позивач заявляв, що виставлений рахунок по акту про порушення № К 040715 від 13.03.2019 не сплачений на момент підготовки позовної заяви, відповідач є таким, що прострочив виконання існуючого зобов`язання по сплаті нарахувань за необліковану електроенергію починаючи з 29.09.2019, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 323 846,42 грн вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ (Правил роздрібного ринку електричної енергії), 125 966,40 грн інфляційних втрат, 28 800,15 грн трьох відсотків річних, 13 087,20 грн витрат на проведення експертизи.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

5.3. Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що безумовною підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є її розгляд за відсутності будь-кого з учасників за умови не повідомлення його належним чином про дату, час і місце судового засідання.

5.4. За доводами касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання. Тобто скаржник стверджує, що вказане процесуальне порушення допущено виключно судом першої інстанції. При цьому скаржник зазначає, що він був позбавлений права на захист у суді першої інстанції, оскільки всі судові повістки йому не вручалися та вся кореспонденція поверталася до суду із-за недбалого ставлення до своїх службових обов`язків працівниками АТ "Укрпошта".

5.5. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

5.6. Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

5.7. Аналіз наведених норм свідчить про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

5.8. Згідно із частиною четвертою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя, як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" від 04.12.1995 (заява № 23805/94) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

5.9. Важливим елементом справедливого судового розгляду є рівність та змагальність сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами".

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.10. Пунктом 2 частини першої та пунктом 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Згідно з вимогами статті 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу.

5.11. Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно із частиною шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

5.12. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, за час розгляду справи місцевий господарський суд надсилав відповідачу судову кореспонденцію, яка була повернута до суду неотриманою. Зокрема поштове відправлення № 0103282966704 з ухвалою суду про відкриття провадження повернуто до суду 23.01.2023 з довідкою поштового оператора АТ "Укрпошта" про причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою". Ухвала суду від 13.02.2023, що направлялась відповідачу з відправленням № 0103283105737 також повернулась до суду не врученою. В довідці про причини повернення ф. 20 від 25.02.2023 не зазначено причин такого повернення. Також до суду повернулися без вручення направлені відповідачу відправлення № 0103283420730 (відкладення розгляду справи на 10.04.2023), 0600026716222 (відкладення розгляду справи на 26.05.2023).

Тобто судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, так як ухвали суду були направлені на юридичну адресу останнього (Київська обл., м. Фастів, вул. Київська, буд. 5), однак повернулась не врученими з причини відсутності адресата за вказаною адресою. Позовна заява та додані до неї документи також були направлені на юридичну адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Окрім того суд апеляційної інстанції врахував, що відповідач був присутній на засіданні комісії позивача щодо вирішення питання про накладення штрафних санкцій за необліковане споживання електричної енергії у зв`язку з зафіксованим порушенням, та розумів наслідки винесення рішення щодо застосування штрафних санкцій, а отже міг би у розумний строк контролювати надходження кореспонденції та принаймні цікавитись подальшими наслідками винесення такого рішення.

5.13. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 01.03.2023 у справі № 910/18543/21, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21 тощо).

Колегія суддів також звертає увагу на те, що в пункті 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 та в пункті 97 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

5.14. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судових засідань, у яких прийнято оскаржувані рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що розгляд справи здійснюється як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Так, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції була прийнята в судовому засіданні 07.05.2024 за участю представників відповідача Потаповича С.К. (директора товариства) та Щиглова Є.О. (адвокат відповідача), належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Доводи скаржника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, до уваги не приймаються, оскільки суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судових засідань, а скаржником не було наведено належних та допустимих доказів неможливості подання додаткових доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції до винесення рішення, в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України не прийняв додаткові докази.

Отже, у даному випадку відсутні підстави для скасування судового рішення на підставі пункту 5 частини першої та пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а отже наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо відмови у застосуванні спливу позовної давності, неправомірності експертизи лічильника, неправомірності нарахування необлікованої електричної енергії, неправомірності нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПРРЕЕ направлені на переоцінку встановлених судами обставин всупереч імперативним приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж ці доводи не можуть ні підтвердити, ні спростувати наведені скаржником підстави касаційного оскарження, а саме пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються відповідно на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святогор" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 26.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі №911/60/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Н. Губенко

О. Кібенко