Постанова

від 14.05.2024 по справі 918/955/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року Справа № 918/955/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом: Деркача В.В., представника згідно витягу

відповідача за первісним позовом: Лисенка Є.А., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги від 22.09.2023 серія АР №1141291

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 06.02.24р. суддею Горплюком А.М. о 16:13 у м.Рівному, повний текст складено 16.02.24р. у справі №918/955/23

за первісним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод"

про стягнення заборгованості в розмірі 80 104, 02 грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод"

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення заборгованості в розмірі 43 771, 49 грн

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" про стягнення заборгованості в сумі 80 104,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом, вказує, що відповідачем було прострочено поставку товару відповідно до умов пункту 9.1 Договору 2, а тому нарахував пеню у розмірі 57 864, 60 грн та штраф у розмірі 22 134, 00 грн.

25.10.2023 на поштову адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 43 771, 49 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом вказує, що за договором поставки № 53-122-04-21-11423 від 11.11.2021 та № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 відповідачем за зустрічним позовом порушені умови в частині строків оплати.

Також з порушення строків оплати були виконані інші договори поставки : № 53-122-01-20-09587 від 28.04.2020, № 53-122-01-20-09590 від 28.04.2020, № 53-122-01-21-10887 від 16.06.2021, № 53-122-01-21-10926 від 24.06.2021, №53-122-01-22-12434 від 20.10.2022.

Згідно п. 6.1 вищезазначених договорів сторони узгодили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на продукцію СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Відповідно до пункту 6.2. договорів, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Поставку продукції за договором № 53-122-01-20-09587 від 28.04.2020 на суму 141 324, 00 грн з ПДВ здійснено 19.06.2020, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 16.06.2020, ярлик оформлено 22.06.2020. Граничний строк оплати за договором 07.08.2020. Однак, фактична оплата за поставлений товар настала 15.12.2020.

Таким чином, позивачем за первісним позовом нараховано 3 701,16 грн інфляційних втрат та 1 517, 50 грн 3% річних.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/955/23 первісний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 80 104 грн 02 коп. - заборгованості та 2 684 грн 00 коп. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" - 25 875 грн 37 коп. - заборгованості та 1 586 грн 63 коп. - судового збору.

Проведено зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - 54 228 грн 65 коп. - заборгованості та 1 097 грн 37 коп. - судового збору.

В обґрунтування рішення суд з посиланням на ст.ст. 11, 256, 257, 509, 526, 530, 546, 548, 549, 550, 551, 610, 612, 614, 617, 625, 626, 627, 628, 655, 962, 712 ЦК України, ст. ст. 179, 193, 230, 231, 265 ГК України, постанови Верховного Суду від 20.09.2020 у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 у справі №910/13575/20, умови договору, докази наявні в матеріалах справи, перевірив здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок пені та штрафу, зазначив, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам договору і є арифметично вірним. А тому прийшов до висновку, що задоволенню підлягає вимога позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення 57 970, 02 грн - пені та 22 134, 00 грн - штрафу.

Крім того, щодо зустрічного позову вказав, що оскільки зустрічна позовна заява подана до суду 20.10.2023, а тому у відповідності до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, слід відмовити у стягненні компенсаційних нарахувань по 20.10.2020, оскільки подано з пропуском строку позовної давності. Враховуючи вищевикладене, суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, прийшов до висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 4 845, 50 - 3 % річних та 21 029, 87 грн інфляційних втрат. В решті слід відмовити.

Не погодившись із винесеним рішенням відповідач за первісним позовом звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/955/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - залишити без задоволення, а позовні вимоги за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" - задовольнити в повному обсязі.

Вказує на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлювали своєчасне виконання договорів поставки. Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" було отримано від Запорізької торгово-промислової палати Висновок про істотну зміну обставин від 08.11.2022 №03.4/388 (копія додається), яким засвідчено настання істотної зміни обставини при виконанні Договору поставки №53-122-01-22-11821 від 22.02.2022, які можуть бути підставою для внесення змін до умов Договору, а саме - щодо строків постачання продукції.

На підтвердження своєї позиції вказує на постанову Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №905/857/19.

Крім того, зауважує, що вказані обставини додатково доводять, що порушення строків виконання зобов`язання за Договором поставки №53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 сталось не з вини відповідача, а внаслідок дії обставин непереборної сили, які не залежали від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод", та на які воно не могло вплинути.

Таким чином, на думку скаржника, в даному випадку наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" зобов`язань за договором поставки, підтверджується сукупністю наявних доказів та обставин, таких як лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, Висновком Запорізької торгово-промислової палати від 08.11.2022 №03.4/388, наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод", а також вищезазначеними постановами Правління НБУ та КМУ, якими було заборонено здійснення транскордонних переказів валютних цінностей з України.

Крім того, у листі від 02.03.2023 №4042/041 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС», вказувало, що з розумінням ставилось до наявної ситуації та зазначало про відсутності зауважень до виконання умов договору поставки №53-122-01-22-11821 від 22.02.2022.

Однак, судом першої інстанції не було з`ясовано всі вищезазначені обставини щодо наявності форс-мажорних обставин.

Щодо порушення норм процесуального права з посиланням на ст. ст. 27, 29, 31 ГПК України, постанову Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №903/432/18 вказує, що однак, судом першої інстанції, всупереч до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України, не було передано справу на розгляд до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Також, вказує на хибність розрахунків штрафних санкцій здійснених судом.

Так, зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що зустрічна позовна заява подана суду 20.10.2023, суд у відповідності до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, відмовляє у стягненні компенсаційних нарахувань по 20.10.2020, оскільки подано з пропуском строку позовної давності.

Це твердження є безпідставним, оскільки у зустрічному позові Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" було здійснено розрахунок неправомірно нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи фактичну дату остаточної оплати за поставлений товар. Подія порушення умов договору з боку відповідача за зустрічним позовом, а саме, прострочення оплати за договорами поставки, відбулась на дату остаточного розрахунку за вказані поставки, оскільки положеннями Договорів поставки №53-122-01-22-10286 від 06.01.2021, №53-122-01-22¬11821 від 22.02.2022, №53-122-01-20-09587 від 28.04.2020, №53-122-01-20-09590 від 28.04.2020, №53-122-01-21-10887 від 16.06.2021, №53-122-01-21-10926 від 24.06.2021, №53-122-01-22-12434 від 20.10.2022 не передбачена можливість часткового або поетапного розрахунку за поставлений товар.

Тому, вірним є розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначений Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" у зустрічному позові.

У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить відмовити ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» у задоволенні поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить її задоволити.

Представник позивача за первісним позовом заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

11 листопада 2021 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" (Постачальник, Товариство) укладено договір поставки № 53-122-04-21-11423 ( Договір 1), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору 1).

Згідно з умовами пункту 2.2. Договору 1, загальна сума договору (вартість продукції) становить 198 870, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору 1, Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником в строк по 10.12.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. Договору 1 визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору 1).

Згідно з умовами пункту 8.1. Договору 1, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. Договору 1, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до п. 8.4. Договору 1 сторони погодили, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору 1 передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. Договору 1, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору 1, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.06.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток.

Поставка продукції за Договором 1 на суму 146 160,00 грн відбулася 06.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000047 від 01.12.2021.

Поставка на суму 52 710, 00 грн відбулась 13.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000048 від 08.12.2021.

Зважаючи на умови пункту 9.1 Договору 1, Підприємство нарахувало пеню за прострочення поставки у розмірі 105, 42 грн.

Також, 22 лютого 2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Замовник, Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" (Постачальник, Товариство) укладено договір поставки № 53-122-01-22-11821 (Договір 2), відповідно до предмету якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник, в свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору 2).

Згідно з умовами пункту 2.2. Договору 2, загальна сума договору (вартість продукції) становить 316 200, 00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 Договору 2, Сторонами погоджено, що продукція поставляється Постачальником у 2022 році в строк по 25.03.2022. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

Пунктом 4.2. Договору 2 визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного Договору 2).

Згідно з умовами пункту 8.1. Договору 2, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.

Згідно з положеннями пункту 8.3. Договору 2, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до п. 8.4. Договору 2 сторони погодили, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем.

Пунктом 9.1. Договору 2 передбачено обов`язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до пункту 6.2. Договору 2, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію Замовник письмово повідомляє Постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Відповідно до п. 12.1. Договору 2, договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплений печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31.12.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печаток.

Поставка на суму 316 200, 00 грн відбулась 03.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000017 від 02.11.2022.

Зважаючи на умови пункту 9.1 Договору 2, Підприємство нарахувало за прострочення поставки пеню у розмірі 57 864, 60 грн та штраф у розмірі 22 134, 00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар(товари) і заплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У силу вимог ч. 1, 6, 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються зі ст. 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог первісного позову слід зазначити наступне.

За приписами ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Також, Верховний Суд у постановах від 20.09.2020 у справі №916/1777/19 та від 20.08.2021 у справі №910/13575/20 вказав, що за змістом положень ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 9.1 договору 1 та договору 2 поставки передбачено обов`язок постачальника сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення. А за прострочку поставки на строк понад тридцять днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми непоставленого товару.

Згідно п.3.1 договору 1, продукція поставляється постачальником у строк по 10.12.2021.

Згідно п. 3.2 договору 2, продукція поставляється постачальником замовнику у строк по 25.03.2022.

Як убачається із матеріалів справи, відповідачем за первісним позовом поставлено товар позивачу, однак із простроченням.

Період нарахування пені за прострочення обов`язку вчасної поставки за договором №53-122-04-21-11423 від 11.11.2021 є з 11.12.2021 по 12.12.2021, тобто 2 дні, так як поставка продукції на суму 52 710,00 грн відбулась 13.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000048 від 08.12.2021 (підписана 13.12.2021). Розмір пені становить 105,42 грн.

Період нарахування пені за прострочення обов`язку вчасної поставки за договором №53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 є з 26.03.2022 по 26.09.2022, тобто 183 дні, так як поставка продукції на суму 316 200,00 грн відбулась 03.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000017 від 02.11.2022 (підписана 03.11.2022). Таким чином пеня становила 57 864, 60 грн.

Штраф за договором № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 у розмірі 7% на загальну суму 316 200, 00 грн становить 22 134, 00 грн.

Зважаючи на умови пункту 9.1 договору, підприємство нарахувало пеню за прострочення поставки, яка складає 57 970, 02 грн, та штраф в розмірі 22 134, 00 грн. Загальна сума пені та штрафу складає 80 104, 02 грн.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, вважає його правильним та арифметично вірним, а тому погоджується із судом першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про стягнення 57 970, 02 грн - пені та 22 134, 00 грн - штрафу.

Щодо вимог зустрічного позову судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач за зустрічним позовом вказує, що за договором поставки № 53-122-04-21-11423 від 11.11.2021 та № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 відповідачем за зустрічним позовом порушені умови в частині строків оплати.

Також з порушення строків оплати були виконані інші договори поставки : № 53-122-01-20-09587 від 28.04.2020, № 53-122-01-20-09590 від 28.04.2020, № 53-122-01-21-10887 від 16.06.2021, № 53-122-01-21-10926 від 24.06.2021, №53-122-01-22-12434 від 20.10.2022.

Згідно п. 6.1 вищезазначених договорів сторони узгодили, що оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється Замовником за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на продукцію СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії".

Відповідно до пункту 6.2. договорів, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Поставку продукції за договором № 53-122-01-20-09587 від 28.04.2020 на суму 141 324, 00 грн з ПДВ здійснено 19.06.2020, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 16.06.2020, ярлик оформлено 22.06.2020. Граничний строк оплати за договором 07.08.2020. Однак, фактична оплата за поставлений товар настала 15.12.2020.

Таким чином, позивачем за первісним позовом нараховано 3 701, 16 грн інфляційних втрат та 1 517, 50 грн 3% річних.

Поставку частини продукції за договором № 53-122-01-20-09590 від 28.04.2020 на суму 24 492, 00 грн з ПДВ здійснено 19.06.2020, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000019 від 16.06.2020, ярлик оформлено 22.06.2020. Граничний строк оплати за договором 07.08.2020. Однак, фактична оплата за поставлений товар настала 24.12.2020.

Поставку іншої частини продукції за договором № 53-122-01-20-09590 від 28.04.2020 на суму 53 028, 00 грн з ПДВ здійснено 20.07.2020, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000025 від 15.07.2020, ярлик оформлено 21.07.2020. Граничний строк оплати за договором 05.09.2020. Однак, фактична оплата за поставлений товар відбулась 28.12.2020.

Таким чином, нараховано 2 856, 17 грн інфляційних втрат та 774, 56 грн 3% річних.

Поставку продукції за договором № 53-122-01-21-10887 від 16.06.2021 на суму 71 994, 00 грн з ПДВ здійснено 05.07.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000016 від 02.07.2021, ярлик оформлено 07.07.2021. Граничний строк оплати за договором 24.08.2021. Однак, фактична оплата за поставлений товар відбулась 15.09.2021.

Таким чином, нараховано 130, 18 грн 3% річних.

Поставку продукції за договором № 53-122-01-21-10926 від 24.06.2021 на суму 286 704, 00 грн з ПДВ здійснено 19.07.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 15.07.2021, ярлик оформлено 20.07.2021. Граничний строк оплати за договором 04.09.2021. Однак, фактична оплата за поставлений товар відбулась 07.12.2021.

Таким чином, нараховано 8 393, 79 інфляційних втрат та 2 215, 08 грн 3% річних.

Поставку частини продукції за договором № 53-122-04-21-11423 від 11.11.2021 на суму 146 160, 00 грн з ПДВ здійснено 06.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000047 від 01.12.2021, ярлик оформлено 07.12.2021. Граничний строк оплати за договором 22.01.2022. Однак, фактична оплата за поставлений товар настала 17.03.2022.

Таким чином, нараховано 9 021, 00 інфляційних втрат та 648, 71 грн 3% річних

Поставку іншої частини продукції за договором № 53-122-04-21-11423 від 11.11.2021 на суму 52 710, 00 грн з ПДВ здійснено 13.12.2021, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000048 від 08.12.2021, ярлик оформлено 14.12.2021. Граничний строк оплати за договором 29.01.2022. Однак , фактична оплата за поставлений товар відбулась 14.04.2022.

Таким чином, нараховано 3 253, 26 грн інфляційних втрат та 324, 92 грн 3% річних.

Поставку продукції за договором № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2022 на суму 316 200, 00 грн з ПДВ здійснено 03.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 02.11.2022, ярлик оформлено 03.11.2022. Граничний строк оплати за договором 19.12.2022. Однак, фактична оплата за поставлений товар відбулась 28.02.2023.

Таким чином, нараховано 4 760, 71 грн інфляційних втрат та 1 845, 22 грн 3% річних.

Поставку частини продукції за договором № 53-122-01-22-12434 від 20.10.2022 на суму 48 504, 00 грн з ПДВ здійснено 03.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 02.11.2022, ярлик оформлено 17.11.2022. Граничний строк оплати за договором 02.01.2023. Однак, фактична оплата за поставлений товар настала 07.03.2023.

Таким чином, нараховано 730, 28 грн інфляційних втрат та 255, 14 грн 3% річних.

Поставку іншої частини продукції за договором № 53-122-01-22-12434 від 20.10.2022 на суму 117 600, 00 грн з ПДВ здійснено 03.11.2022, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000018 від 02.11.2022, ярлик оформлено 01.12.2022. Граничний строк оплати за договором 16.01.2023. Однак, фактична оплата за поставлений товар відбулась 03.04.2023.

Таким чином, нараховано 2 599, 55 грн інфляційних втрат та 744,26 грн 3% річних.

Вимоги зустрічного позову сукупно становлять 43 771, 49 грн.

У відповідь на зустрічну позовну заяву від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 20.11.2023 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву та надано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат. Окрім того, представник просить, у відповідності до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відмовити у стягненні компенсаційних нарахувань, оскільки вважає що позивач за зустрічним позовом пропустив строк позовної давності. Таким чином, просить відмовити у задоволенні неправомірно нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів не бере до уваги доводи позивача за первісним позовом про пропуск позивачем за зустрічним позовом строків позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Водночас за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

Як убачається із матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою 20.10.2023.

За змістом частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, але за умови, що про її застосування заявлено стороною у спорі до ухвалення судом рішення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції відмовив у стягненні компенсаційних нарахувань по 20.10.2020, оскільки прийшов до висновку, що останні подані з пропуском строку позовної давності.

Втім, суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про пропуск позивачем за зустрічним позовом позовної давності з таких підстав.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі Закон), відповідно до якого розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Так, Закон набрав чинності 02.04.2020, тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02.04.2020 цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2024 у справі №167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

До зазначеного Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 вносились зміни Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, якими, з урахуванням затвердженого Законом України від 27.07.2023 №3275-IX Указу Президента України від 26.07.2023 №451/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05:30 год. строком на 90 діб.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діяв на усій території України і станом на 20.10.2023 (дата подання позовної заяви), позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогами до суду першої інстанції в межах позовної давності.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не пропущена визначена чинним законодавством позовна давність, у зв`язку з чим висновки місцевого господарського суду щодо її пропуску в часині вимог є помилковими.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних за договором № 53-122-01-20-09587 від 28.04.2020 встановив, що період порушення позивач за зустрічним позовом зазначає 07.08.2020 по 15.12.2020, хоча останній платіж відбувся саме 15.12.2020. При цьому, позивач за первісним позовом частково здійснював проплату і до 15.12.2020. Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

За наведеного стягненню підлягає 3% річних у сумі 1157,10 грн та інфляційні втрати у сумі 2162,25 грн.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних за договором № 53-122-01-20-09590 від 28.04.2020 встановив, що період порушення позивач за зустрічним позовом зазначає 08.08.2020 по 24.12.2020, хоча останній платіж відбувся саме 24.12.2020, та з 06.09.2020 по 28.12.2020, хоча останній платіж відбувся саме 28.12.2020.

Враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 стягненню підлягає 3% річних у сумі 768,20 грн та інфляційні втрати у сумі 2 856,17 грн відповідно.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних за договором № 53-122-01-21-10887 від 16.06.2021 встановив, що оплата за поставлену продукцію здійснена 07.09.2021 та 15.09.2021, а тому враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 обґрунтований розмір 3% річних становить 104, 54 грн.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором № 53-122-01-21-10926 від 24.06.2021, враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 1 495, 08 грн та 6 304, 42 грн інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором № 53-122-04-21-11423 від 11.11.2021, враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 676, 20 грн та 7 159, 20 грн інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2022, враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 923, 01 грн та 1 979, 00 грн інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за договором № 53-122-01-22-12434 враховуючи, п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 встановив, що обґрунтований розмір 3% річних становить 936, 95 грн та 3 346, 47 грн інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 6061,08 грн - 3 % річних та 23807,33 грн інфляційних втрат. В решті слід відмовити.

Щодо територіальної юрисдикції колегія суддів зауважує таке.

Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина перша статті 27, частина п`ята статті 29 ГПК України).

Справа стосується спору, що виник з договору поставки, місцем виконання якого є м. Вараш Рівненської області (пункт 1.4 договору), тому така справа підсудна Господарському суду Рівненської області, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Твердження скаржника, що спір повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача, з посиланням на постанову Верховного Суду від 03.06.2019 у справі №903/432/18, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки стосуються територіальної підсудності справи у спорі про стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів за користування нерухомим майном згідно з договором оренди, що, на відміну від справи, що переглядається, не містив прямої вказівки на місце виконання.

Такі висновки відповідають висновку Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/354/20 та від 26 вересня 2023 року у справі № 916/470/22 щодо альтернативної підсудності справи у спорах про стягнення попередньої оплати та штрафу, що виникають за договором поставки, в якому встановлений обов`язок продавця доставити товар у певному місці.

А тому, ухвала суду від 10.10.2023 про відмову у передачі справи за територіальною підсудністю є законною та обґрунтованою, а доводи скаржника в цій частині помилковими.

Щодо форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.

Отже для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач за первісним позовом долучає висновок про істотну зміну обставин від 08.11.2022 за № 03.4/388, у якому зазначено наступне:

На виконання своїх договірних зобов`язань Заявник 23 лютого 2022 року уклав Контракт № 7 з AT «Moldovahidromash», відповідно до умов якого електронасоси трансформаторні мали бути відвантажені протягом 7 календарних днів з моменту надходження оплати на розрахунковий рахунок.

Постановою Правління Національного банку України № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» була передбачена заборона здійснення транскордонних валютних цінностей з України, оскільки, за інформацією Заявника, код УКТ ЗЕД електронасосів не входив до Переліку товарів критичного імпорту. Це унеможливило виконання ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» зобов`язань щодо сплати товару за контрактом з AT «Moldovahidromash».

Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 13.03.2022 код УКТ ЗЕД електронасосів - 8413, був введений до Переліку товарів критичного імпорту. Однак, за інформацією наданого Листа AT «Moldovahidromash» № АІ-26-640 «виготовлення електронасосу трансформаторного 1ТЭ-100/20 згідно укладеного контракту № 7 від 23.02.2022 було неможливим у зв`язку із світовою кризою та спадом виробництва, а також знаходженням заводу з 14.03.2022 по 19.09.2022 в технічному простої.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що листом від 10.10.2022 за №АІ-26/22-619 (що є додатком до листа ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» від 10.10.2022 за № 63), AT «Moldovahidromash» повідомляв ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» про перебування у технічному простої з 01.06.2022 по 19.09.2022.

Тобто, ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» не довів що вказані у висновку обставини об`єктивно унеможливили виконання ним зобов`язань, передбачених умовами договору поставки, № 53-122-01-22-11821 від 22.02.2023, який був укладений з ВП «Рівненська АЕС».

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та під час воєнного стану здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції зауважує, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов частковому задоволенню.

Разом з тим, суд вважає можливим провести в порядку ст. 129, ч. 11 ст. 238 ГПК України зустрічне зарахування стягнутих грошових сум та сум судового збору, відповідно стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо незаконності застосування місцевим господарським судом позовної давності.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Запорізький Енергомашзавод» підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.2024 у справі №918/955/23 - скасуванню в частині часткового задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 54228,65 грн заборгованості та судового збору з урахуванням проведеного зустрічного зарахування та прийняттям у відповідній частині нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову та стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" 29 869 грн 28 коп. - заборгованості та 1831 грн 54 коп. судового збору, проведення зустрічного зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, відповідно стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 50 234 грн 74 коп. - заборгованості та 852 грн 46 коп. судового збору та стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом 1 553 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят три) грн 22 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.02.24 у справі №918/955/23 задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 06.02.24 у справі №918/955/23 скасувати в частині часткового задоволення зустрічного позову та стягнення з відповідача на користь позивача 54 228,65 грн заборгованості та судового збору з урахуванням проведеного зустрічного зарахування. Прийняти в цій частині нове рішення.

« 3. Зустрічний позов задоволити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 34947598) 29 869 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 28 коп. - заборгованості та 1831(одну тисячу вісімсот тридцять одну) грн 54 коп. судового збору.

5. Провести зустрічне зарахування грошових сум та судових витрат, що підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 34947598) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) - 50 234 (п`ятдесят тисяч двісті тридцять чотири) грн 74 коп. заборгованості, 852 (вісімсот п`ятдесят дві) грн 46 коп. судового збору. Видати наказ.

В частині задоволення первісного позову рішення залишити без змін.»

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська 3, код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ ВП 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький Енергомашзавод" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Портова, буд. 2, код ЄДРПОУ 34947598) 1 553 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят три) грн 22 коп. витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

6. Справу №918/955/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "16" травня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.