Постанова

від 08.05.2024 по справі 922/4138/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м. Харків Справа №922/4138/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,

учасники провадження у справі не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№442Х від 16.02.2024) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23 (м. Харків, суддя Байбак О.І., повний текст ухвали складено 02.02.2024),

за заявою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної Податкової Служби України (вх.№31080 від 14.11.2023) з грошовими вимогами до боржника, подану у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро», м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Агро», м. Барвінкове, Харківська область,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Агро».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Агро»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»; введено мораторій на задоволенні вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна у справі про банкрутство арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича якого зобов`язано вчинити певні дії; призначено проведення попереднього засідання на 25.12.2023.

Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковане 24.10.2023 за №71699.

Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою (вх.№31080 від 14.11.2023), в якій просить суд розглянути заяву про кредиторські вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модус Агро» та визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Харківській області у загальній сумі 8102,78 грн та 5368,00 грн.

Зазначена заява обґрунтована з посиланням на те, що ТОВ «Модус Агро» має перед бюджетом невиконані податкові зобов`язання.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 заяву Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної Податкової Служби України (вх.№31080 від 14.11.2023) з грошовими вимогами до боржника задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної Податкової Служби України до боржника в сумі загальній сумі 7422,78 грн, а також суми судового збору за подання до господарського суду даної заяви в розмірі 5368,00 грн. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Зобов`язано розпорядника майна внести зазначені грошові вимоги до реєстру кредиторів згідно з черговістю.

Головне управління ДПС у Харківській області з вказаною ухвалою суду першої інстанції частково не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Харківської області від 29.01.2024; скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23 в частині відхилення вимог ГУ ДПС у розмірі 680,00 грн; прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДПС у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДПС у Харківській області вказує про наступне:

- судом не враховані зазначені контролюючим органом обставини про те, що оригінал податкового повідомлення-рішення №29573/1809 від 14.12.2021 та акту перевірки з доказами надіслання та інші матеріали зберігалися в облікових справах відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Харківській області, який розташований за адресою: м. Ізюм; внаслідок тимчасової окупації м. Ізюм та пошкодження адміністративної будівлі втрачена частина документації, що підтверджується наданим до суду першої інстанції актом від 18.08.2023 №545/20-40-01-08- ї10 про нестачу справ (документів) Ізюмського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Харківській області;

- жодним процесуальним законом не передбачено «пільги» щодо обов`язку надання доказів сторонами, у разі втрати оригіналів документів (на яких ґрунтуються вимоги сторін) внаслідок агресії рф. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено списання боргів платників податків у разі знищення оригіналів документів при форс-мажорних обставинах;

- інших інструментів доказування судом не застосовувалось, наприклад отримання пояснень від боржника щодо фактів складання акту перевірки та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№442Х від 16.02.2024) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23 залишено без руху.

Від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про долучення доказів сплати судового збору (вх.№2725 від 22.02.2024).

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№3108 від 01.03.2024) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2024. Зокрема, апелянтом надано докази направлення апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство, докази наявності трудових відносин підписанта Шевченко Д.В. з Головним управлінням ДПС у Харківській області та повторно надано докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№442Х від 16.02.2024) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4138/23.

11.03.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4138/23 (вх.№3566).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 призначено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області (вх.№442Х від 16.02.2024) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23 до розгляду на « 08» травня 2024 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.

Від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання (вх.№6409 від 08.05.2024), в якому просить розглянути справу без участі уповноваженого представника, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

До судового засідання Східного апеляційного господарського суду 08.05.2024 учасники провадження у справі не з`явились. Ухвала про призначення справи до розгляду доставлена учасникам справи в електронні кабінети в системі «Електронний суд» та направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд враховує, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ураховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про розгляд справи без участі представника, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.

Розглянувши клопотання апелянта про долучення доказів, які додані до апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд констатує, що додані до пояснень позивача докази до суду першої інстанції подані не були.

Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).

Винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи, у даному разі Головне управління ДПС у Харківській області.

Висновок щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

Така обставина (відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції) виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 43 ГПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно користуватися процесуальними правами, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.

В обґрунтування не подання доказів до суду першої інстанції Головне управління ДПС у Харківській області зазначає, що воно мало намір долучити вказані документи в залі судового засідання 29.01.2024, однак, у зв`язку с тим, що по місту Харків було оголошено повітряну тривогу, яка тривала з 11:00 до 13:52 год, представник ГУ ДПС не був допущений до будівлі Господарського суду Харківської області.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як вже зазначено вище, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних принципів господарського судочинства визначає змагальність сторін. Згідно вимог частин першої, другої, четвертої статті 13 цього ж кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі №910/161/181/18).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 повідомлено учасників справи, що попереднє засідання відбудеться 29.01.2024 о 13:00 год. Відповідно до загальнодоступної інформації, розміщеної на веб-сайті Мапа тривог України, 29.01.2024 у місті Харків було оголошено сигнал «повітряна тривога», зокрема з 11:00 до 13:28 (тривалістю 2 год. 27 хв.) та з 13:37 до 13:52 (тривалістю 14 хв.). Згідно з протоколом судового засідання Господарського суду Харківської області №2407328 від 29.01.2024 судове засідання відкрито о 13:35 год. Отже апелянтом не доведено неможливості потрапляння до судового засідання в проміжок часу між 13:28-13:37. Крім того, вказане судове засідання відбулося за участю представників кредиторів ТОВ «ТД «Новаагро», ТОВ Компанія «Альбіон», ТОВ «Сідко Україна» у режимі відеоконференції та арбітражного керуючого особисто присутнього з залі суду.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 21.02.2023 у справі №916/3496/20, від 04.04.2023 у справі №523/11536/19 відповідно до якої при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров`я людини, а обов`язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з`явився в судове засідання з об`єктивних і поважних причин. При цьому обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією.

Водночас, матеріали справи свідчать, що заява ГУ ДПС у Харківській області була предметом розгляду у судових засіданнях Господарського суду Харківської області 25.12.2023 та 15.01.2024, в яких представник заявника брав участь та надав свої пояснення. Із технічного запису судових засідань вбачається, що представник ГУ ДПС у Харківській області пояснював неможливість надати копії спірного податкового повідомлення-рішення, акту перевірки з доказами надіслання, фактом їх знаходження у пошкодженій внаслідок окупації рф адміністративній будівлі ГУ ДПС у Харківській області у м.Ізюм, про що складено акт від 18.08.2023 №545/20-40-01-08- 10 про нестачу справ (документів).

В апеляційній скарзі представник просить долучити роздруківки податкового повідомлення рішення №29573/1809 від 14.12.2021 та акту перевірки, на підставі якого винесене таке рішення, з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок». При цьому, колегія суддів зазначає, що заявником в суді першої інстанції, ні під час слухання справи, ні окремою заявою, не повідомлено суд про можливість та намір підтвердити свої вимоги інформацією з системи «Податковий блок». Натомість, як вже вказано раніше, ГУ ДПС у Харківській області наполягало на відсутності вказаних документів у заявника з огляду на їх втрату (знищення). Скаржником не надано доказів неможливості долучення відомостей з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» разом з заявою про грошові вимоги до боржника та під час судових засідань у справі 25.12.2023 та 15.01.2024.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не зазначено об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання доказів до суду першої інстанції. З огляду на дотримання Господарським судом Харківської області принципів рівності та змагальності сторін, розумного строку розгляду справи, зважаючи на необхідність добросовісного користування сторонами своїми правами, саме по собі оголошення сигналу «повітряна тривога» на момент початку останнього судового засідання з розгляду заяви про грошові вимоги кредитора до боржника, не свідчить про винятковість випадку для прийняття доказів на етапі апеляційного перегляду.

В разі відсутності доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції, апеляційний суд залишає такі докази поза увагою та не приймає їх до розгляду.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення у сталій практиці Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 23.01.2020 у справі №910/16322/18, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 14.01.2020 у справі №910/5280/19, від 24.12.2019 у справі №902/377/19.

Відтак, зважаючи на вищенаведене, документи додані апелянтом не приймаються судом апеляційної інстанції до розгляду, оскільки вони не надавались до суду першої інстанції та ним не досліджувались.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Модус Агро» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Головне управління ДПС у Харківській області стверджує, що на даний час ТОВ «Модус Агро» має наступну заборгованість перед бюджетом:

1. Податок на додану вартість (КБК 14010100) в сумі 1700,00 грн (штрафні санкції 1 700,00 грн), нарахований згідно з податковим повідомленням-рішенням №29573/1809 від 14.12.2021 у сумі 680,00 грн (штрафна санкція) та Податковим повідомленням-рішенням №327150408 від 25.10.2023 у сумі 1020,00 грн (штрафна санкція);

2. Єдиний соціальний внесок (КБК 71010000) у сумі 6402,78 грн (основний платіж 6 402,78 грн), що нарахований згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9429142358 від 07.02.2022 (нараховано 8185,00 грн сплачено - 1 782,22 грн залишок несплаченої суми 6402,78 грн).

На підтвердження зазначених обставин Головне управління ДПС у Харківській області надало суду копію актів перевірки, податкового повідомлення-рішення №327150408 від 25.10.2023, податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9429142358 від 07.02.2022, лист про неможливість надати матеріали перевірки.

Судове рішення мотивовано тим, що існування у ТОВ «Модус Агро» заборгованості перед бюджетом в сумі 1020,00 грн (штрафна санкція) підтверджується Податковим повідомленням - рішенням №327150408 від 25.10.2023, складеним на підставі акту перевірки №28491/20-40-04-08-03/42193089 від 29.09.2023, а заборгованість перед бюджетом в сумі 6402,78 грн зі сплати Єдиного соціального внеску (КБК 71010000) підтверджується податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску №9429142358 від 07.02.2022 (з додатками). За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява Головного управління ДПС у Харківській області в частині визнання грошових вимог за Податковим повідомленням - рішенням №327150408 від 25.10.2023 в сумі 1020 грн та зі сплати Єдиного соціального внеску в сумі 6402,78 грн підлягає задоволенню, зазначені грошові вимоги підлягають визнанню та включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів згідно з черговістю. При цьому, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про визнання грошових вимог згідно з податковим повідомленням-рішенням №29573/1809 від 14.12.2021 у сумі 680,00 грн (штрафна санкція), оскільки Головне управління ДПС у Харківській області не надало суду ні податкового повідомлення-рішення №29573/1809 від 14.12.2021 на суму 680,00 грн, ні акту перевірки на підставі якого воно виносилося, тобто в передбаченому Законом порядку не підтвердило існування зазначених обставин та не довело їх існування належними та допустимими доказами.

Ухвала, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині відмови у визнанні грошових вимог Головного управління ДПС у Харківській області за податковим повідомленням-рішенням №29573/1809 від 14.12.2021 у сумі 680,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) кредитор - це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, що додаються до заяви. До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами ПК України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог суд в силу наведених вище норм має з`ясовувати правову природу таких вимог (як конкурсних чи поточних), надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання та включення до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, а обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (подібний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).

Водночас, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з такими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Такий підхід порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19).

Для уникнення можливості визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

З огляду на положення статей 45-47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5743/20).

На стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15).

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області на підтвердження грошових вимог до боржника згідно з податковим повідомленням - рішенням №29573/1809 від 14.12.2021 у сумі 680,00 грн (штрафна санкція) не надано ні акту перевірки, ні податкового повідомлення-рішення №29573/1809 від 14.12.2021 на суму 680,00 грн. Натомість заявник вказує, що зазначені документи втрачені оскільки з 05.03.2022 по 10.09.2022 м. Ізюм Харківської області знаходилось під тимчасовою окупацією рф; під час бойових дій здійснено пошкодження адміністративної будівлі ГУ ДПС у Харківській області за адресою: м. Ізюм, вул. Покровська, 32 та відповідно втрачено документи, про що складено акт від 18.08.2023 №545/20-40-01-08-10 про нестачу справ (документів) Ізюмського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Харківській області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт від 18.08.2023 №545/20-40-01-08-10 про нестачу справ (документів) не доводить обставин, про які йдеться в податковому повідомленні-рішенні №29573/1809 від 14.12.2021 та не свідчить про наявність підстав для визнання вказаних грошових вимог, з огляду на наступне.

Верховний Суд неодноразово вказував, що сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №910/14923/20).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

Таким чином, зазначенні в акті №545/20-40-01-08-10 від 18.08.2023 відомості про зняття з обліку справ за 2021, зокрема, щодо актів та довідок перевірок суб`єктів господарювання; податкових справ платників податків, не доводять обґрунтованості та правомірності заявлених ГУ ДПС у Харківській області, підстав виникнення заявлених грошових вимог та їх розмір.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції не застосовано інших інструментів доказування, наприклад отримання пояснень від боржника щодо фактів складання акту перевірки та винесення відповідного податкового повідомлення-рішення. З цього приводу колегія суддів вказує про наступне.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 42 ГПК України унормовано, що учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст.14 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування варто розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи (п.8.2 постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

З урахуванням вищевикладеної правової позиції щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, колегія суддів зазначає, що відповідно до процесуальних норм саме на заявника покладено обов`язок з доказування наявності грошових вимог до боржника, підтвердження їх належними та допустимими доказами. Доводи апелянта про не застосування судом першої інстанції інших інструментів доказування для доведення наявності грошових вимог ГУ ДПС у Харківській області до боржника на підставі податкового повідомлення-рішення №29573/1809 від 14.12.2021 є безпідставними та такими, що суперечать стандартам доказування.

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22).

Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

Посилання скаржника на втрату оригіналів документів, на яких ґрунтуються грошові вимоги, внаслідок військової агресії рф не позбавляє заявника доводити вказані обставини іншими належними та допустимими доказами. Проте, такий обов`язок покладено саме на заявника, а не на суд, про що помилково стверджує апелянт.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що введення воєнного стану у даному випадку не звільняє учасників справи від доказування обставин, на які вони посилаються при зверненні до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки податкового повідомлення-рішення №29573/1809 від 14.12.2021, акту перевірки на підставі якого воно виносилося, доказів надіслання вказаних документів боржнику до заяви кредитором надано не було, то вказані кредиторські вимоги підлягають відхиленню.

Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.01.2024 у справі №922/4138/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.05.2024.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян