Рішення

від 09.05.2024 по справі 902/1592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" травня 2024 р. Cправа №902/1592/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:

позивача: Міненка В.М. (довіреність від 29.12.2023),

відповідача: Гудими Є.П. (ордер серії ВІ №1213810 від 07.05.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Ліцею №2 м.Немирова Немирівської міської ради, м.Немирів Вінницького району Вінницької області

про стягнення 4594,63 грн заборгованості за договором постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Ліцею №2 м.Немирова Немирівської міської ради 4594,63 грн заборгованості, що нарахована у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" без номеру та дати в частині оплати за поставлений газ в листопаді 2021 року, а саме: 9376,92 грн - основної заборгованості; 1135,50 грн - пені; 420,80 грн - 3% річних та 3038,33 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 02.01.2024 відкрито провадження у справі №902/1592/23, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.02.2024.

16.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 12.02.2024 (а.с.50-52), де Ліцей №2 м.Немирова Немирівської міської ради проти позову заперечив, в обґрунтування чого суду пояснив, що 26.12.2023 відповідачем було повністю сплачено суму основного боргу в сумі 9376,92 грн. Стосовно вимог позивача про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань зауважив, що відповідачем не було порушено строків оплати вартості поставленого газу в листопаді 2021, оскільки за умовами п.4.4 договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" без номеру та дати обов`язок оплати за поставлений газ настає після отримання відповідного рахунку на оплату, проте позивачем не надано жодних доказів направлення відповідачу рахунку на оплату за листопад 2021 року.

За наслідком слухання справи, 20.02.2024, за клопотанням позивача судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 04.04.2024.

Протокольною ухвалою суду, постановленою за результатами слухання справи, 04.04.2024, за клопотанням позивача в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 10.04.2024.

05.04.2024 до суду надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог б/н від 05.04.2024 (а.с.70-71), в якій заявник просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача 1135,50 грн - пені; 420,80 грн - 3% річних та 3038,33 грн - інфляційних втрат.

За наслідками розгляду справи, 10.04.2024, судом прийнята ухвала про прийняття до розгляду заяви позивача про зменшення позовних вимог б/н від 05.04.2024; подальший розгляд справи вирішено здійснювати з урахуванням її вимог; закрито підготовче провадження та справу №902/1592/23 призначено до судового розгляду по суті на 09.05.2024.

На визначену судом дату, 09.05.2024, з`явились представники обох сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, натомість відповідач проти його задоволення заперечив.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по суті позовних вимог та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін в судове засідання не з`явились.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" без номеру та дати (а.с.13), означене товариство підтверджує закріплення споживача із EIC-кодом: 56XS0000N1JR0007 в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" у періоди з 29.10.2021 по 19.11.2021. В цьому ж листі повідомлено, що споживачем із EIC-кодом: 56XS0000N1JR0007 було спожито: з 01.11.2021 по 19.11.2021 - 558.15 куб.м природного газу.

Згідно з інформацією з Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" (а.с.20) Ліцею №2 м.Немирова Немирівської міської ради (ідентифікаційний код: 23055972) присвоєний EIC-код: 56XS0000N1JR0007.

В матеріалах справи наявний договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕКП №2501 від 30.09.2015 (а.с.15-16, надалі - Договір), відповідно до п.1.3. якого: цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п.2.1, 2.2 Договору Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором. Обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п.3.1 Договору).

За умовами п.3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Згідно з п.4.1 - 4.5 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1 Договору, згаданий набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником.

За поставлений в періоді з 01 по 19 листопада 2021 газ в об`ємі 0,55815 тис.куб.м позивачем було виставлено рахунок №34311 на суму 9376,92 грн (а.с.22). В якості доказів відправлення його на адресу відповідача долучено витяг з бази даних "1С:Підприємство" про направлення 11.12.2021 рахунку №34311 на адресу електронної пошти "nvk2nemyriv@ukr.net" (а.с.19, 26).

Також позивачем складено акт приймання-передачі природного газу №21572 (а.с.21), за яким позивачем було поставлено відповідачу в листопаді 2021 природного газу на суму 9376,92 грн.

21.12.2023 між сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків з період з листопада 2021 по листопад 2023 (а.с.60), за яким у відповідача рахується заборгованість в сумі 34672,19 грн, зокрема за листопад 2021 в сумі 9376,92 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №1001 від 26.12.2023 (а.с.61) відповідачем перераховано на користь позивача 34672,19 грн з призначенням платежу "...за природний газ згідно акту звірки №1 від 21.12.2023..."

Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як зазначено вище: предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" щодо оплати за спожитий газ за листопад 2021.

Постановою НКРЕКП №880 від 04.07.2017 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України.

Пунктом 26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Абзацом 4 ч.1 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Як вказано в абз.1, 2 ч.1 ст.15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (надалі за текстом - Кодекс ГТС).

Відповідно до положень п.5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Положеннями п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236" покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

Положеннями абз.2-4 п.1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (надалі за текстом - Правила) визначено, що договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується закріплення відповідача в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" з 29.10.2021 по 19.11.2021 (а.с.13).

Таким чином, суд доходить висновку, що між позивачем та відповідачем 29.10.2021 було укладено договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відомостями інформаційної платформи підтверджується, що в період з 01.11.2021 по 19.11.2021 позивач як постачальник "останньої надії" поставив відповідачу 558,15 куб.м природного газу, що також визнав відповідач.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вирішуючи питання щодо моменту, з якого відповідач набув статус боржника, який прострочив виконання зобов`язання щодо оплати, суд враховує, що умовами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" визначено:

- постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п.4.3. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії");

- споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п.4.4. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії").

В матеріалах справи міститься витяг з бази даних "1С:Підприємство" про направлення 11.12.2021 рахунку №34311 на адресу електронної пошти "nvk2nemyriv@ukr.net" (а.с.19, 26).

Зі змісту відзиву на позовну заяву б/н від 12.02.2024 (а.с.50) слідує, що відповідачем визнано приналежність йому адреси електронної пошти "nvk2nemyriv@ukr.net".

Суд зауважує, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст.7 ЦК України (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (такий висновок щодо застосування норм ст.79 ГПК України викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведену сукупність доказів, суд доходить висновку, що обставини надіслання рахунку відповідачу на оплати поставленого природного газу 11.12.2021 є доведеними.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за отриманий природний газ за листопад 2021 року з 01.01.2022.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1135,50 грн - пені, нарахованої за період з 01.01.2022 по 30.06.2022, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п.4.5. Договору, порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Здійснивши перевірку правильності здійсненого позивачем розрахунку неустойки, суд дійшов висновку про правомірність вимог щодо стягнення 1135,50 грн - пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 420,80 грн - 3 % річних та 3038,33 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, нарахованих за період з 01.01.2022 по 30.06.2023, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності компенсаційних нарахувань, суд доходить висновку про правомірність вимог щодо стягнення 420,80 грн - 3 % річних та 3038,33 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав до зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, суд відзначає, що згідно з ч.1 ст.129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України N7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги такі обставини:

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого природного газу згідно Договору та їх розміру;

- відповідачем до моменту звернення позивача із позовом до суду сплачено суму основної заборгованості;

- відповідач є бюджетною установою, яка надає послуги в сфері освіти і покладення надмірного фінансового тягаря на нього може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені на 50 % і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 567,75 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідача покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі 2147,20 грн.

Керуючись ст. 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 87, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/1592/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Ліцею №2 м.Немирова Немирівської міської ради (вул.Гімназійна, буд.27, м.Немирів, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22800, ідентифікаційний код: 23055972) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код: 40121452) 567,75 грн - пені; 420,80 грн - 3 % річних; 3038,33 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та 2147,20 грн - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 567,75 грн пені - відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Враховуючи, що у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України).

6. Повне рішення складено 20 травня 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - представнику ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" адвокату Міненку В.М. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

4, 5 - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (info@gas.ua);

6 - Ліцею №2 м.Немирова Немирівської міської ради (nvk2nemyriv@ukr.net)