Постанова

від 05.09.2024 по справі 902/1592/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року Справа № 902/1592/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ліцею № 2 м. Немирова Немирівської міської ради на рішення Господарського суду Вінницької області, ухвалене 09.05.2024 суддею Нешик О.С. у м. Вінниця (повний текст рішення складено 20.05.2024) у справі № 902/1592/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"

до Ліцею № 2 м. Немирова Немирівської міської ради

про стягнення 4594, 63 грн. заборгованості за договором постачання природного газу

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Ліцею № 2 м. Немирова Немирівської міської ради 4594, 63 грн. заборгованості, що нарахована у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з умовами укладеного між сторонами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" без номеру та дати в частині оплати за поставлений газ в листопаді 2021 року, а саме: 9376, 92 грн. - основної заборгованості; 1135, 50 грн. - пені; 420, 80 грн. - 3% річних та 3038, 33 грн. - інфляційних втрат.

05.04.2024 позивачем до суду першої інстанції було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 1135, 50 грн. - пені; 420, 80 грн. - 3% річних та 3038,33 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.04.2024 вказану заяву прийнято до розгляду та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням її вимог.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.05.2024 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 567, 75 грн. пені; 420, 80 грн. 3 % річних; 3038, 33 грн. інфляційних втрат та 2147, 20 грн. витрат по сплаті судового збору. В позові в частині стягнення 567, 75 грн. пені відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи скарги відповідач вказав про те, що судом першої інстанції не досліджено усі обставини справи та безпідставно визнано належним доказом надісланий рахунок на оплату природного газу, спираючись на витяг з бази даних "1С:Підприємство" позивача та визнання адреси електронної пошти ліцею. Також скаржник вважає, що копії поштових відправлень, надані позивачем, не підтверджують надсилання рахунку за поставлений газ. Також відповідач зазначає, що зважаючи на те, що позивач не довів факт належного надсилання рахунку, що є обов`язковою умовою договору, то відсутні правові підстави вважати, що відповідачем прострочено оплату за поставлений позивачем газ у листопаді 2021 року.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ліцею № 2 м. Немирова Немирівської міської ради Вінницької області на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2024 у справі № 902/1592/23; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно ч. 10 ст. 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла наступних висновків.

В матеріалах справи наявний договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який відповідає типовому договору, затвердженому постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015, згідно п.1 .3. якого останній вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи (КГС). Згідно п. 2.1, 2.2 договору, постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів). Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до КГС (п. 3.1 договору). Згідно п. 3.3 договору, період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору. Відповідно до п. 4.1 - 4.5 договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Згідно п. 11.1 договору, згаданий набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до КГС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.

З матеріалів справи вбачається, що за поставлений в періоді з 01 по 19 листопада 2021 газ в об`ємі 0,55815 тис.куб.м позивачем було виставлено рахунок № 34311 на суму 9376, 92 грн. В якості доказів відправлення його на адресу відповідача долучено витяг з бази даних "1С:Підприємство" про направлення 11.12.2021 рахунку № 34311 на адресу електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Окрім того, позивачем було складено акт приймання-передачі природного газу № 21572, за яким було поставлено відповідачу в листопаді 2021 природного газу на суму 9376, 92 грн.

21.12.2023 сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків з період з листопада 2021 по листопад 2023, за яким у відповідача рахувалась заборгованість в сумі 34672, 19 грн., зокрема за листопад 2021 в сумі 9376, 92 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 1001 від 26.12.2023, відповідачем перераховано на користь позивача 34672, 19 грн. з призначенням платежу "за природний газ згідно акту звірки № 1 від 21.12.2023".

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" щодо оплати за спожитий газ за листопад 2021, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось з відповідним позовом до господарського суду та просило стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1135, 50 грн. - пені; 420, 80 грн. - 3% річних та 3038, 33 грн. - інфляційних втрат.

Згідно п. 26 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу", постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 917-р від 22.07.2020 ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.

Згідно ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Згідно п. 5 глави 1 розділу І Кодексу Газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП № 2493 від 30.09.2015 (далі - Кодекс ГТС), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Пунктом 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником "останньої надії" здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.10.2021 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 і від 09.12.2020 № 1236", покладені зобов`язання на АТ "Магістральні газопроводи України", ТзОВ "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 01.10.2021 бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

В силу п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з 01.11.2021 по 19.11.2021 позивач як постачальник "останньої надії" поставив відповідачу 558, 15 куб.м природного газу, що не заперечувалось відповідачем.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, умовами договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" визначено: - постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії"); - споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору постачання природного газу постачальником "останньої надії").

Судом констатується, що в матеріалах справи наявний витяг з бази даних "1С:Підприємство" про направлення 11.12.2021 рахунку № 34311 на адресу електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1", яка є діючою, що підтверджується як інформацією в мережі Інтернет, так і зазначенням відповідної електронної адреси відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Місцевим судом вірно відмічено, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (постанова Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20).

Окремо судовою колегією зазначається, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 27.03.2023 у справі № 920/1343/21, від 04.04.2023 у справі № 44/258-б (910/15426/20).

Тому хоча у договорі й зазначено, що "споживач зобов`язаний оплатити рахунок", однак за змістом ст. 692 ЦК України та пункту 4.4 Типового договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу", а не до закінчення місяця, наступного за місяцем, в якому отримано рахунок.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо не доведення позивачем факту належного надсилання рахунку відповідачу, оскільки, в силу вищевикладеного, навіть у випадку не отримання відповідного рахунку відповідачем, така обставина не впливає на його обов`язок оплатити вартість поставленого позивачем газу.

В силу 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини надіслання позивачем рахунку відповідачу на оплату поставленого природного газу 11.12.2021 є доведеними, відтак, відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за отриманий природний газ за листопад 2021 року з 01.01.2022.

Як зазначено вище, при звернені з відповідним позовом до суду, товариством було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1135, 50 грн. - пені, нарахованої за період з 01.01.2022 по 30.06.2022.

Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 4.5. договору сторони обумовили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції розрахунку неустойки, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 1135, 50 грн.

Окрім того, позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача 420, 80 грн. 3 % річних та 3038, 33 грн. інфляційних, нарахованих за період з 01.01.2022 по 30.06.2023.

В силу згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції розрахунків 3 % та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку про його законність та обґрунтованість у заявлених позивачем сумах.

Стосовно зменшення судом першої інстанції розміру заявленої до стягнення пені, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В силу ст. 625 ЦК України, суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відтак, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції стосовно врахування таких обставини, як відсутність доказів, які підтверджують факт понесення позивачем збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого природного газу згідно договору та їх розміру, сплату відповідачем до моменту звернення позивача із позовом до суду суми основної заборгованості, а також той факт, що відповідач є бюджетною установою, яка надає послуги в сфері освіти і покладення надмірного фінансового тягаря на нього може призвести до погіршення його матеріального становища, що може мати наслідком неплатоспроможність.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно встановив наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру пені на 50 %.

Відповідно до ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції констатує, що відповідач не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення, а викладені у апеляційній скарзі доводи та аргументи відповідача спростовуються усім вищенаведеним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати, понесені у зв`язку із поданням апеляційної скарги, на підставі ст. ст. 129, 282 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліцею № 2 м. Немирова Немирівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2024 у справі № 902/1592/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Матеріали справи № 902/1592/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

повний текст постанови складено 05 вересня 2024

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.