Рішення

від 13.05.2024 по справі 904/5379/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2024м. ДніпроСправа № 904/5379/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В. В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (49047, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ударників, буд. 40-Б, ідентифікаційний код 35111751)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код 41356097)

про стягнення 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 09.10.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" заборгованості на загальну суму 208 500,32 грн., з яких:

- 142 975,09 грн. заборгованість з орендної плати за 2022 рік;

- 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію за 2022 рік;

- 31 159,56 грн. пеня за загальний період з 06.02.2022 по 05.03.2023;

- 5 987,66 грн. 3% річних за загальний період з 06.02.2022 по 04.10.2023;

- 25 037,90 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютий 2022 року по серпень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 127,50 грн. витрат по сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 41 700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №03022020 оренди об`єкта нерухомості від 03.02.2020 в частині своєчасної та повної оплати за послуги оренди виробничих територій та відшкодування вартості послуг за використану електроенергію за наступними актами надання послуг:

1) відшкодування вартості послуг за використану електроенергію на загальну суму 12 307,33 грн., з яких:

- №5 від 31.01.2022 на суму 2 734,38 грн.;

- №10 від 28.02.2022 на суму 1 876,57 грн.;

- №19 від 30.04.2022 на суму 4 093,74 грн.;

- №36 від 31.05.2022 на суму 464,26 грн.;

- №33 від 30.06.2022 на суму 1 353,42 грн.;

- №39 від 31.07.2022 на суму 1 182,60 грн.;

- №52 від 31.08.2022 на суму 602,36 грн.

2) оренди виробничих територій на загальну суму 142 975,09 грн., з яких:

- №6 від 31.01.2022 на суму 21 540,77 грн.;

- №11 від 28.02.2022 на суму 17 694,20 грн.;

- №90 від 31.03.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №91 від 30.04.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №92 від 31.05.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №93 від 30.06.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №94 від 31.07.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №95 від 31.08.2022 на суму 9 430,92 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5379/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 23.01.2024 відповідачем подано відзив яким просить суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог по справі №904/5379/23 оскільки в пункті 5.1 договору сторони не визначили за який саме період оренди вони погодили наведений розмір орендної плати - за день, за місяць, за рік чи за весь строк дії договору. Також в пункті 5.2 договору сторонами не узгоджено строк оплати орендної плати, а саме сторонами не погоджено місяць до 5 числа якого має сплачуватись орендна плата. Оскільки позивач не направляв відповідачу вимогу про оплату орендної плати, а крім того, не надав відповідний рахунок (як це передбачено п.5.2 договору), відповідач вважає, що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендної плати по договору не є таким, що настав.

Також відповідач зазначає, що позивач, підписавши акт звірки взаємних розрахунків, визнав як зменшений розмір орендної плати, так і той факт, що розмір заборгованості відповідача за договором складає не більше 54 944,32 грн.

Щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію відповідач зазначає, що позивач не надав доказів обсягів та вартості спожитої електроенергії, не надано доказів погодження сторонами строку оплати вартості спожитої відповідачем електроенергії.

Крім того, відповідач зазначає, що розмір заявленої до відшкодування вартості професійної правничої допомоги є явно завищеним. Приймаючи до уваги фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, відповідач, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді під час розгляду справи, які підлягають розподілу, до 3 000,00 грн.

Також на підставі ч.1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України відповідачем поставлені позивачу запитання:

1. За який період оренди встановлений розмір орендної плати, вказаної в пункті 5.1 договору від 03.02.2020 №03022020 оренди об`єкта нерухомості? Якими доказами це підтверджується?

2. Не пізніше 5 числа якого місяця сплачується орендна плата відповідно до пункту 5.2 договору від 03.02.2020 №03022020 оренди об`єкта нерухомості? Якими доказами це підтверджується?

3. Якою є підстава для нарахування орендної плати в розмірі 21 540,77 грн. за актом №6 від 31.01.2022?

4. Чому в акті звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем по договору від 03.02.2020 №03022020 оренди об`єкта нерухомості Ваше підприємство зазначило, що загальний розгляд заборгованості складає 54 944,31грн.?

5. Якими доказами, поданими разом з позовною заявою, підтверджується обсяг комунальних послуг, спожитих відповідачем?

6. Якими доказами, поданими разом з позовною заявою, підтверджується вартість, комунальних послуг, спожитих відповідачем?

7. Яким є строк оплати комунальних послуг, спожитих відповідачем?

До суду 23.01.2024 відповідачем подана заява із запереченнями відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження оскільки, на думку відповідача, дана справа є досить складною та потребує обговорення доводів сторін в судовому засіданні з можливістю задати один одному уточнюючі запитання, висловити репліку, заперечення. Справа потребує ретельного дослідження доказів, які не є однозначними, потребує опитування представників та посадових осіб сторін. Отже, відповідач просить суд справу №90/5379/23 призначити до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Суд дійшов висновку про складність цього спору та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 вирішив розглядати справу №904/5379/23 за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та призначив підготовче засідання на 26 лютого 2024 року о 15:00год.

За допомогою системи "Електронний суд" позивачем 29.01.2024 до суду подана відповідь на відзив в якій зазначає, що конклюдентні дії відповідача, з початку дії договору оренди, а саме щомісячна оплата орендних платежів у сумі 18 861,84 грн., а також письмові докази по справі, а саме акти надання послуг, за кожний місяць дії договору, свідчать про те, що сторони договору, зокрема відповідач по справі, чітко розуміли, що період за який сплачується орендна плата, становить один місяць.

Також позивач зазначає, що відповідач по справі підписав Акт наданих послуг за січень 2022 року, з новою, фактично погодженою сторонами сумою щомісячної орендної плати, а додаткову угоду № 1 до договору, просто не повернув позивачу. У зв`язку з відсутністю у позивача підписаної додаткової угоди № 1, та початком 24.01.2022 військової агресії з боку Російської Федерації, позивач в односторонньому порядку, повернувся до нарахувань орендної плати згідно суми, зазначеної в договорі.

Крім того, позивач зазначає, що знов таки, конклюдентні дії відповідача свідчать, що ніколи, за два роки, позивач не надавав відповідачу письмові докази обсягів та вартості фактично спожитої електроенергії. Завжди, сторони використовували показання лічильника е/е встановленого на підприємстві. В будь-якому випадку, відповідач ніколи, за майже три роки дії договору, не заявляв позивачу свої заперечення щодо обсягів та вартості спожитої е/е за час оренди.

Щодо правничої допомоги позивач зазначає, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Підготовче засідання 26.02.2024 відкладено на 25.03.2024 о 12:00 год.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні на 22.04.2024 о 12:30 год.

У судовому засіданні 22.04.2024 розгляд справи відкладено на 30.04.2024 о 12:45 год.

У судовому засіданні 30.04.2024 розгляд справи відкладено на 13.05.2024 о 14:00 год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 13.05.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди об`єкта нерухомості №03022020 (далі - договір) відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння наступну споруду (далі - об`єкт, що орендується): об`єкти, що орендується, являють собою: виробничі майстерні або бокси; адреса: 49019 м. Дніпро, вул. Ударників 40-Б; загальна площа виробничих майстерень або бокси - 268,0 м2; стан об`єкта, що орендується, на момент передачі в оренду: задовільний; недоліки майна, що орендується: потребує поточного ремонту.

Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі (п.3.3 договору).

Термін дії договору з 03.02.2020 по 31.12.2020 (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору розмір орендної плати за виробничі бокси складає 70,38 грн. за 1 квадратний метр, у тому числі ПДВ - 11,73 грн., розмір орендної плати за виробничу територію складає - 18 861,84 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 3 143,64 грн. В орендну плату не входить вартість комунальних послуг - опалення приміщення, водо- та електропостачання. Вартість комунальних послуг розраховується окремо і додається до суми орендної плати.

Орендна плата сплачується згідно рахунку, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 5 числа місяця (п.5.2 договору).

Розмір орендної, плати може переглядатися сторонами, за згодою сторін (п.5.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі та нести всі витрати з експлуатації об`єкта, що орендується.

Згідно з п.7.1 договору повернення орендодавцю об`єкта, що орендується відбувається протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення терміну оренди. При передачі об`єкта, що орендується складається акт прийому-передачі, який підписується представниками сторін (п.7.2 договору).

Об`єкт, що орендується, вважається фактично переданим з моменту підписання акта прийому-передачі (п.7.3 договору).

Відповідно до п.8.1 договору орендар несе наступну відповідальність за договором:

- у випадку просрочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день просрочення;

- у випадку нецільового використання об`єкту, що орендується, штраф у розмірі 10,0% від суми боргу;

-за передачу об`єкта, що орендується, або його частини в суборенду без письмової і попередньої згоди орендодавця штраф у розмірі 100% від суми договору.

За Актом прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 03.02.2020 орендодавець передав, в орендар прийняв в користування не термін дії договору, тимчасове, платне та обов`язково повернене пізніше, виробничі майстерні або бокси: адреса 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, 40-б, загальна площа виробничих майстерень або боксів - 268,0 м2.

Позивачем було підготовлено та передано на підписання відповідачу додаткова угода № 1 від 31.12.20221 до договору згідно якої передбачалось продовження терміну дії договору оренди з 01.01.2022 по 31.12.2022 та підвищувався розмір орендної плати щомісячно до 21 540,77 грн.

Відповідач додаткову угоду не підписав, але продовжив знаходитись в орендованих приміщеннях, підписавши акт надання послуг №6 від 31.01.2022 щодо оренди виробничих територій за новою ціною 21 540,77 грн. та акт надання послуг № 5 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, акт надання послуг № 10 від 28.02.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію та акт надання послуг №11 від 28.02.2022 щодо оренди виробничих територій, акт надання послуг №39 від 31.07.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію.

Крім того, відповідно до виписки з поточного банківського рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, відповідач в 2022 році сплатив позивачу:

- 21.01.2022 - 5 000,00 грн., борг за оренду згідно акту звіряння від 01.10.2021;

- 27.06.2022 - 2 343,60 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку № 33 від 13.06.2022;

- 18.07.2022 - 6 623,62 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку №№ 42, 43 від 30.06.2022.

У зв`язку з систематичною несплатою орендних платежів в 2022 році позивач повідомив відповідача листом вих. №29/07 від 29.07.2022 про одностороннє розірвання договору оренди та за усною домовленістю з відповідачем дозволив йому звільнити 50% орендованої території до 03.08.2022, а залишок території до 15.08.2022.

Через порушення відповідачем строку звільнення орендованих приміщень, позивач направив на адресу відповідача лист вих. №23/08 від 23.08.2022 з проханням звільнити 50% залишку орендованої території до 01.09.2022.

Позивач зазначає, що за домовленістю сторін, відповідач фактично звільнив орендовані приміщення 31.08.2022 включно, при цьому, акт приймання-передачі орендованого майна відповідач не підписав.

Позивач разом із заявою №26/1 від 26.06.2023 надіслав на адресу відповідача акти надання послуг за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 в двох екземплярах, що підтверджується описом вкладення до нього, проте 25.07.2023 конверт повернувся без вручення, підстава: за закінченням терміну зберігання.

Отже, позивач стверджує, що несплачені відповідачем залишились платежі:

1) з оренди виробничих територій на суму 142 975,09 грн., за наступними актами надання послуг з оренди:

- №6 від 31.01.2022 на суму 21 540,77 грн.;

- №11 від 28.02.2022 на суму 17 694,20 грн.;

- №90 від 31.03.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №91 від 30.04.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №92 від 31.05.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №93 від 30.06.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №94 від 31.07.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №95 від 31.08.2022 на суму 9 430,92 грн.

та

2) з відшкодування вартості послуг за використану електроенергію на суму 3 340,11 грн. (з урахуванням оплат 2 343,60 грн. та 6 623,62 грн.), за наступними актами відшкодування вартості послуг за використану електроенергію:

- №5 від 31.01.2022 на суму 2 734,38 грн.;

- №10 від 28.02.2022 на суму 1 876,57 грн.;

- №19 від 30.04.2022 на суму 4 093,74 грн.;

- №36 від 31.05.2022 на суму 464,26 грн.;

- №33 від 30.06.2022 на суму 1 353,42 грн.;

- №39 від 31.07.2022 на суму 1 182,60 грн.;

- №52 від 31.08.2022 на суму 602,36 грн.,

що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини укладення договору, строк дії договору, строки оренди, вартість оренди за договором, умови оплати, наявність прострочення оплати орендних платежів та комунальних послуг.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства та умови договору (п.5.2 договору), заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня по серпень 2022 року становить в частині своєчасного внесення орендних платежів у сумі - 142 975,09 грн.та відшкодування вартості використаної електроенергії - 3 340,11 грн.

Вказана заборгованість на час прийняття рішення не сплачена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати та 3 340,11 грн. заборгованості з відшкодування вартості послуг за використану електроенергію визнається судом та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (у тому числі пенею).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність розрахунку пені, судом встановлено, що розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача складає 31 159,56 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору в сумі 3 127,50 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 41 700, 00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пунктах 130 -131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 міститься висновок, що з аналізу зазначеної норми (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") вбачається, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

У пункті 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 41 700,00 грн. позивач надав:

- договір №02/10-2023 про надання правової допомоги від 02.10.2023 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (клієнт) та Адвокатським бюро "Донець С.О." (адвокатське бюро) за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.1.1); сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта адвокатське бюро надає наступні послуги в рамках договору: виконання функції захисника (представника) в у взаємовідносинах з ТОВ "МТК Україна Інжиніринг", в рамках договору оренди об`єкта нерухомості № 03022020. Для чого, адвокатське бюро здійснює: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання скарг, заяв, клопотань, позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень тощо; складання інших процесуальних документів; особисте представництво клієнта в усіх органах влади всіх відомств та інстанцій (підпорядкування тощо), органах судової гілки влади всіх відомств та інстанцій (п.1.2); за надання послуг щодо виконання предмету договору, та у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату по справі клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 20% від суми, щодо якої для клієнта прийнято позитивне рішення судом, на протязі п`яти банківських днів з моменту набрання законної сили рішення суду по справі, яким остаточно закінчено (закрито) розгляд справи (п.4.1);

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1177 від 07.10.2003 на ім`я Донець С.О.;

- ордер серії АЕ № 1231452 від 09.10.2023, виданий адвокату Донець С.О. для представлення інтересів позивача у Господарському суді Дніпропетровської області.

Суд, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом Донець С.О. послуг позивачу, врахувавши результат розгляду справи, керуючись статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000, 00 грн. є співрозмірні з наданими позивачу послугами у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності адвокатських витрат - встановлення їхньої дійсності та необхідності та критерію розумності їхнього розміру.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" про стягнення 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2, ідентифікаційний код 41356097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат, 3 127,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 20.05.2024.

Суддя Е.М. Бондарєв