Постанова

від 11.12.2024 по справі 904/5379/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/5379/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Дармін М.О. (доповідач),

судді Чус О.В., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/5379/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг"

про стягнення 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 09.10.2023 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" заборгованості на загальну суму 208 500,32 грн., з яких:

- 142 975,09 грн. заборгованість з орендної плати за 2022 рік;

- 3340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію за 2022 рік;

- 31159,56 грн. пеня за загальний період з 06.02.2022 по 05.03.2023;

- 5987,66 грн. 3% річних за загальний період з 06.02.2022 по 04.10.2023;

- 25037,90 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютий 2022 року по серпень 2023 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 127,50 грн. витрат по сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 41 700,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/5379/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" про стягнення 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн. відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн. пені, 5 987,66 грн. 3% річних, 25 037,90 грн. інфляційних втрат, 3 127,50 грн. витрат по сплаті судового збору та 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що на виконання умов договору оренди об`єкта нерухомості №03022020 від 03.02.2020 за Актом прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 03.02.2020 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування на термін дії договору, тимчасове, платне та обов`язково повернене пізніше, виробничі майстерні або бокси: адреса 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, 40-б, загальна площа виробничих майстерень або боксів - 268,0 м2.

Господарським судом встановлено, що позивачем було підготовлено та передано на підписання відповідачу додаткову угоду № 1 від 31.12.20221 до договору згідно якої передбачалось продовження терміну дії договору оренди з 01.01.2022 по 31.12.2022 та підвищувався розмір орендної плати щомісячно до 21 540,77 грн.

Відповідач додаткову угоду не підписав, але продовжив знаходитись в орендованих приміщеннях, підписавши акт надання послуг №6 від 31.01.2022 щодо оренди виробничих територій за новою ціною 21 540,77 грн. та акт надання послуг № 5 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, акт надання послуг № 10 від 28.02.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію та акт надання послуг №11 від 28.02.2022 щодо оренди виробничих територій, акт надання послуг №39 від 31.07.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію.

З огляду на фактичні обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з січня по серпень 2022 року в частині своєчасного внесення орендних платежів становить 142 975,09 грн. та відшкодування вартості використаної електроенергії - 3 340,11 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості на час прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 142 975,09 грн. заборгованості з орендної плати та 3 340,11 грн. заборгованості з відшкодування вартості послуг за використану електроенергію.

Перевіривши правильність розрахунку пені, судом першої інстанції встановлено, що розмір пені, нарахованої на заборгованість відповідача складає 31 159,56 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того суд першої інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат дійшов висновку, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.

Окрім того, господарський суд, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом Донець С.О. послуг позивачу, врахувавши результат розгляду справи, керуючись статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/5379/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволені позовних вимог.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Г`імайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, відповідач зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те. чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Приймаючи до уваги фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, та враховуючи конкретні обставини справи Відповідач вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу, які підлягали розподілу, мали б бути зменшена до 3 000.00 грн. Суд на вказане уваги не звернув і ухвалив Рішення з порушенням норми процесуального права - пункту 3 частини 4 статті 126 ГПК України. Що у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування Рішення повністю та ухвалення нового рішення по справі про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- сплатити судовий збір у встановленому порядку, розмірі (у сумі 4 691,26 грн) та на належні реквізити, надати до суду докази його сплати.

- надати суду докази направлення апеляційної скарги визначеному в цій ухвалі учаснику справи.

15.07.2024 апелянтом подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами їх усунення.

У зв`язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Коваль Л.А., 06.08.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого, для вирішення питання відкриття провадження у справі, визначено новий склад суду у складі: головуючого судді Дарміна М.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/5379/23. Розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, зі змінами, внесеними згідно з Рішеннями Ради суддів України, відповідно до пункту 2.7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.18р. зі змінами, призначити повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/5379/23. Обґрунтування призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: рішення зборів суддів, оформлене протоколом зборів суддів №5 від 04.10.2024року, розпорядження керівника апарату суду №6 від 07.10.2024року

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В, Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі № 904/5379/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

03 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди об`єкта нерухомості №03022020 (далі - договір) відповідно до розділу 1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння наступну споруду (далі - об`єкт, що орендується): об`єкти, що орендується, являють собою: виробничі майстерні або бокси; адреса: 49019 м. Дніпро, вул. Ударників 40-Б; загальна площа виробничих майстерень або бокси - 268,0 м2; стан об`єкта, що орендується, на момент передачі в оренду: задовільний; недоліки майна, що орендується: потребує поточного ремонту.

Об`єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі (п.3.3 договору).

Термін дії договору з 03.02.2020 по 31.12.2020 (п.4.1 договору).

Відповідно до п.5.1 договору розмір орендної плати за виробничі бокси складає 70,38 грн. за 1 квадратний метр, у тому числі ПДВ - 11,73 грн., розмір орендної плати за виробничу територію складає - 18 861,84 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 3 143,64 грн. В орендну плату не входить вартість комунальних послуг - опалення приміщення, водо- та електропостачання. Вартість комунальних послуг розраховується окремо і додається до суми орендної плати.

Орендна плата сплачується згідно рахунку, в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця, не пізніше 5 числа місяця (п.5.2 договору).

Розмір орендної, плати може переглядатися сторонами, за згодою сторін (п.5.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі та нести всі витрати з експлуатації об`єкта, що орендується.

Згідно з п.7.1 договору повернення орендодавцю об`єкта, що орендується відбувається протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення терміну оренди. При передачі об`єкта, що орендується складається акт прийому-передачі, який підписується представниками сторін (п.7.2 договору).

Об`єкт, що орендується, вважається фактично переданим з моменту підписання акта прийому-передачі (п.7.3 договору).

Відповідно до п.8.1 договору орендар несе наступну відповідальність за договором:

- у випадку прострочення по сплаті орендних платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення;

- у випадку нецільового використання об`єкту, що орендується, штраф у розмірі 10,0% від суми боргу;

- за передачу об`єкта, що орендується, або його частини в суборенду без письмової і попередньої згоди орендодавця штраф у розмірі 100% від суми договору.

За Актом прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 03.02.2020 орендодавець передав, в орендар прийняв в користування не термін дії договору, тимчасове, платне та обов`язково повернене пізніше, виробничі майстерні або бокси: адреса 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, 40-б, загальна площа виробничих майстерень або боксів - 268,0 м2.

Позивачем було підготовлено та передано на підписання відповідачу додаткова угода № 1 від 31.12.20221 до договору згідно якої передбачалось продовження терміну дії договору оренди з 01.01.2022 по 31.12.2022 та підвищувався розмір орендної плати щомісячно до 21 540,77 грн.

Відповідач додаткову угоду не підписав, але продовжив знаходитись в орендованих приміщеннях, підписавши акт надання послуг №6 від 31.01.2022 щодо оренди виробничих територій за новою ціною 21 540,77 грн. та акт надання послуг № 5 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, акт надання послуг № 10 від 28.02.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію та акт надання послуг №11 від 28.02.2022 щодо оренди виробничих територій, акт надання послуг №39 від 31.07.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію.

Крім того, відповідно до виписки з поточного банківського рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, відповідач в 2022 році сплатив позивачу:

- 21.01.2022 - 5 000,00 грн., борг за оренду згідно акту звіряння від 01.10.2021;

- 27.06.2022 - 2 343,60 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку № 33 від 13.06.2022;

- 18.07.2022 - 6 623,62 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку №№ 42, 43 від 30.06.2022.

У зв`язку з систематичною несплатою орендних платежів в 2022 році позивач повідомив відповідача листом вих. №29/07 від 29.07.2022 про одностороннє розірвання договору оренди та за усною домовленістю з відповідачем дозволив йому звільнити 50% орендованої території до 03.08.2022, а залишок території до 15.08.2022.

Через порушення відповідачем строку звільнення орендованих приміщень, позивач направив на адресу відповідача лист вих. №23/08 від 23.08.2022 з проханням звільнити 50% залишку орендованої території до 01.09.2022.

Позивач зазначає, що за домовленістю сторін, відповідач фактично звільнив орендовані приміщення 31.08.2022 включно, при цьому, акт приймання-передачі орендованого майна відповідач не підписав.

Позивач разом із заявою №26/1 від 26.06.2023 надіслав на адресу відповідача акти надання послуг за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 в двох екземплярах, що підтверджується описом вкладення до нього, проте 25.07.2023 конверт повернувся без вручення, підстава: за закінченням терміну зберігання.

Отже, позивач стверджує, що несплачені відповідачем залишились платежі:

1) з оренди виробничих територій на суму 142 975,09 грн., за наступними актами надання послуг з оренди:

- №6 від 31.01.2022 на суму 21 540,77 грн.;

- №11 від 28.02.2022 на суму 17 694,20 грн.;

- №90 від 31.03.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №91 від 30.04.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №92 від 31.05.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №93 від 30.06.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №94 від 31.07.2022 на суму 18 861,84 грн.;

- №95 від 31.08.2022 на суму 9 430,92 грн.

та

2) з відшкодування вартості послуг за використану електроенергію на суму 3 340,11 грн. (з урахуванням оплат 2 343,60 грн. та 6 623,62 грн.), за наступними актами відшкодування вартості послуг за використану електроенергію:

- №5 від 31.01.2022 на суму 2 734,38 грн.;

- №10 від 28.02.2022 на суму 1 876,57 грн.;

- №19 від 30.04.2022 на суму 4 093,74 грн.;

- №36 від 31.05.2022 на суму 464,26 грн.;

- №33 від 30.06.2022 на суму 1 353,42 грн.;

- №39 від 31.07.2022 на суму 1 182,60 грн.;

- №52 від 31.08.2022 на суму 602,36 грн.,

що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини укладення договору, строк дії договору, строки оренди, вартість оренди за договором, умови оплати, наявність прострочення оплати орендних платежів та комунальних послуг.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно встановлених фактичних обставин справи щодо того, що 03 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МТК Україна Інжиніринг" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди об`єкта нерухомості №03022020. За Актом прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 03.02.2020 орендодавець передав, в орендар прийняв в користування не термін дії договору, тимчасове, платне та обов`язково повернене пізніше, виробничі майстерні або бокси: адреса 49019, м. Дніпро, вул. Ударників, 40-б, загальна площа виробничих майстерень або боксів - 268,0 м2. Позивачем було підготовлено та передано на підписання відповідачу додаткова угода № 1 від 31.12.20221 до договору згідно якої передбачалось продовження терміну дії договору оренди з 01.01.2022 по 31.12.2022 та підвищувався розмір орендної плати щомісячно до 21 540,77 грн. Відповідач додаткову угоду не підписав, але продовжив знаходитись в орендованих приміщеннях, підписавши акт надання послуг №6 від 31.01.2022 щодо оренди виробничих територій за новою ціною 21 540,77 грн. та акт надання послуг № 5 від 31.01.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, акт надання послуг № 10 від 28.02.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію та акт надання послуг №11 від 28.02.2022 щодо оренди виробничих територій, акт надання послуг №39 від 31.07.2022 щодо відшкодування вартості послуг за використану електроенергію. Відповідно до виписки з поточного банківського рахунку позивача за період з 01.01.2022 по 21.10.2022, відповідач в 2022 році сплатив позивачу:

- 21.01.2022 - 5 000,00 грн., борг за оренду згідно акту звіряння від 01.10.2021;

- 27.06.2022 - 2 343,60 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку № 33 від 13.06.2022;

- 18.07.2022 - 6 623,62 грн., відшкодування вартості послуг за використану електроенергію згідно рахунку №№ 42, 43 від 30.06.2022; спрямування позивачем листа вих. №29/07 від 29.07.2022 про одностороннє розірвання договору оренди та за усною домовленістю з відповідачем дозволив йому звільнити 50% орендованої території до 03.08.2022, а залишок території до 15.08.2022р.; листа вих. №23/08 від 23.08.2022 з проханням звільнити 50% залишку орендованої території до 01.09.2022;

Наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, не надаючи правову оцінку рішенню суду в частині щодо задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «МКТ Україна Інжинірінг» на користь ТОВ «Сталкобуд» 142 975,09 грн заборгованості з орендної плати, 3 340,11 грн відшкодування вартості послуг за використану електроенергію, 31 159,56 грн пені, 5 987,66 грн річних та 25 037,90 грн інфляційних втрат.

Відповідно, з урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до тексту позовної заяви «…На підставі ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, Позивач заявляє про наступні фактично понесені та очікувані судові витрати, що пов`язані з розглядом справи:

- Судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3127,50грн.;

- Витрати на професійну правничу допомогу:

аналіз фактичних обставин справи, формування доказів;

надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики;

складання, оформлення і надсилання позовної заяви;

складання інших процесуальних документів, в т.ч. але не зокрема: відповіді на відзив, пояснень, клопотань, відзиву (у разі подання зустрічного позову) тощо;

представництво Позивача в господарському суді всіх інстанцій, в т.ч. і за допомогою відеоконференції.

Гонорар адвоката, у разі задоволення позовних вимог становить 20% від загальної стягнутої судом суми боргу з Відповідача на користь Позивача. Станом на день подання позову орієнтовна сума гонорару адвоката АБ «Донець С.О.» ОСОБА_1 , складає 20% від ціни позову, що становить 41700грн.

У випадку понесення додаткових судових витрат про їх розмір та докази їх понесених, буде заявлено у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України…».

Колегія суддів констатує, що апелянтом дотримано вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення попереднього розрахунку судових витрат на правничу допомогу у розмірі 41 700,00 грн в позовній заяві.

До позовної заяви якості додатків, зокрема, подано:

« 1. Договір про надання правової допомоги

2. Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1177

3. Ордер».

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 02.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сталкобуд" (клієнт) та Адвокатським бюро "Донець С.О." (адвокатське бюро)

Укладено договір №02/10-2023 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Згідно пункту 1.2. договору сторони дійшли беззаперечної згоди, що для виконання доручення клієнта адвокатське бюро надає наступні послуги в рамках договору: виконання функції захисника (представника) в у взаємовідносинах з ТОВ "МТК Україна Інжиніринг", в рамках договору оренди об`єкта нерухомості № 03022020. Для чого, адвокатське бюро здійснює: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання скарг, заяв, клопотань, позовної заяви, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень тощо; складання інших процесуальних документів; особисте представництво клієнта в усіх органах влади всіх відомств та інстанцій (підпорядкування тощо), органах судової гілки влади всіх відомств та інстанції.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання послуг щодо виконання предмету договору, та у разі досягнення адвокатським бюро позитивного результату по справі клієнт зобов`язується сплатити адвокатському бюро гонорар успіху у розмірі 20% від суми, щодо якої для клієнта прийнято позитивне рішення судом, на протязі п`яти банківських днів з моменту набрання законної сили рішення суду по справі, яким остаточно закінчено (закрито) розгляд справи.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду по справі (п. 7.1. договору).

Враховуючи розмір позовних вимог (208 500,32 грн) розподілу підлягає 41 700,00 грн гонорару адвоката, що становить 20% від задоволених судом першої інстанції позовних вимог.

Згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати у двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Враховуючи зміст договору №02/10-2023 про надання правової допомоги від 02.10.2023, колегія суддів констатує, що сторони погодили фіксовану форму розміру адвокатського гонорару.

У постанові Великої Палати у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно, розподілу підлягає 41 700,00 витрат на професійну допомогу, понесених позивачем.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Отже, при зверненні за відшкодуванням варто пам`ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т. п.).

В питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено в ряді постанов Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

У вже згаданій справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву (том 1, а.с.59-66) заявлено клопотання про зменшення господарським судом розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді під час розгляду даної справи, що підлягають розподілу, до 3 000,00 грн.

В свою чергу суд першої інстанції, врахувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді, дослідивши фактичний обсяг наданих адвокатом Донець С.О. послуг позивачу, врахувавши результат розгляду справи, керуючись статтями 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки 30 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Оскільки зміст та обсяг виконаних адвокатом позивача робіт, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду даної справи в суді першої інстанції має незначну складність для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію; справа не викликала суспільного інтересу під час її розгляду; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою. Спірні правовідносини регулюються нормами ЦК України та ГК України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а отже, підготовка та подача позовної заяви та заяв по суті спору не потребували значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на наявність в матеріалах справи клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності понесених позивачем витрат на надання послуг професійного адвоката, розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розумним і таким, що відповідає критерію складності справи в даному випадку буде розмір витрат 30 000,00 грн, який складається з витрат на аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; надання усних/письмових юридичних консультацій, аналіз судової практики; складання, оформлення і надсилання позовної заяви; складання заяви (заперечення відносно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження), відповіді на відзив; представництво Позивача в господарському суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги «… Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень України, розмір витрат сторони на професійну правничу допомогу найчастіше не перевищує 5 000.00 грн. навіть якщо справа розглядається в порядку загального позовного провадження (див. наприклад рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2613/20 від 07.12.2020 року, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9695/21 від 20.06.2022 року, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/666/22 від 07.12.2023 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/249/23 від 22.03.2023 року, рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2568/22 від 29.03.2023 року, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2020 у справі №904/51 19/21 тощо).

Відповідач звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Г`імайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, Відповідач вважає за необхідне зазначити, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те. чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, та враховуючи конкретні обставини справи. Відповідач вважає, що сума витрат Позивача на професійну правничу допомогу, які підлягали розподілу, мали б бути зменшена до 3 000.00 грн.Суд на вказане уваги не звернув і ухвалив Рішення з порушенням норми процесуального права - пункту 3 частини 4 статті 126 ГПК України. Що у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 277 ГПК України є підставою для скасування Рішення повністю та ухвалення нового рішення по справі про повну відмову в задоволенні позовних вимог…» як такі, що носять суб`єктивний характер та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/5379/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Україна Інжиніринг» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 691,26 грн покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК Україна Інжиніринг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/5379/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2024 у справі №904/5379/23 залишити без змін.

Витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 4 691,26 грн покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв