Рішення

від 18.04.2024 по справі 907/466/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

18 квітня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/466/21

За позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, с. Бобовище Мукачівського району Закарпатської області

до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден, м. Хмельницький

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, с. Іванівці Мукачівського району Закарпатської області

про визнання недійсним договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га (з урахуванням заяви про зміну предмета позову),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Прокуратури

Позивача 1 не з`явився

Позивача 2 не з`явився

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

Третьої особи не з`явилася

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Закарпатська обласна прокуратура, м. Ужгород Закарпатської області звернулася з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, с. Бобовище Мукачівського району Закарпатської області до відповідача 1 Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден, м. Хмельницький про визнання недійсним договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.09.2021 відкрито провадження у справі №907/466/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.10.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачам відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 26.10.2021, 25.11.2021, 03.02.2022, 10.03.2022, 02.06.2022, 10.08.2022, 15.09.2022, 19.10.2022, 24.11.2022 та 20.12.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.02.2023 прийнято до розгляду та задоволено заяву прокурора про зміну предмета позову №15-1878-21/5 від 18.11.2022 (вх. №02.3.1-02/6428/22 від 24.11.2022), якою останній просить прийняти до розгляду у справі додаткові позовні вимоги наступного змісту: - визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах; - визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди; - скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га; закрито підготовче провадження у справі №907/466/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 15.03.2023.

Ухвалами суду від 15.03.2023, 13.04.2023, 17.05.2023, 15.08.2023, 21.09.2023, 31.10.2023 та 21.11.2023 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

У підготовчому засіданні 12.12.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про зупинення провадження у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.12.2023 постановлено повернутись до розгляду справи №907/466/21 на стадію підготовчого провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Івановецьку сільську раду Мукачівського району Закарпатської області та призначено підготовче засідання на 23.01.2024.

Ухвалами суду від 23.01.2024 та 06.03.2024 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №907/466/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 18.04.2024. Явка уповноважених представників учасників процесу у судове засідання на власний розсуд.

Позивачі, відповідачі та третя особа, будучи своєчасно і належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи по суті, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача 2, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвали суду від 26.10.2021, 25.11.2021, 03.02.2022, 10.03.2022, 20.12.2022, 09.02.2023, 21.09.2023, 31.10.2023, 21.11.2023, 12.12.2023, 23.01.2024, 06.03.2024 та 21.03.2024) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі відповідачеві 2.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 26.11.2019 у справі №910/568/19, від 16.07.2020 у справі №904/4673/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Водночас суд у даному контексті також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Ухвалою суду від 21.03.2024 явка учасників справи в судове засідання 18.04.2024 судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів, відповідачів та третьої особи за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить суд задоволити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмета позову, покликаючись на протиправність прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області наказів №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах (в частині, що стосується включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах) та №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону (в частині, що стосується виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди).

Прокурор вказує, що за результатами аукціону, проведеного на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018, між відповідачами 1 та 2 було укладено Договір оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, який підлягає визнанню недійсним у зв`язку із перебуванням спірної земельної ділянки площею 69,2155 га (кадастровий номер 2122780400:04:000:0038) у користуванні позивача 2 Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, що є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу Бобовищенський.

За твердженням прокурора, орган управління державним майном означеного підприємства Фонд державного майна України (позивач 1) згоди на вилучення спірної земельної ділянки із постійного користування не надавав, а відтак, у відповідача 1 відсутніми були правові підстави для розпорядження останньою.

В обґрунтування підстав звернення до суду та порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адреси Фонду державного майна України та Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище листи-запити за вих. №15-201ВИХ-21 від 25.02.2021 та №15-198ВИХ-21 від 25.02.2021 щодо встановлення факту реагування на допущені відповідачами порушення земельного законодавства при укладенні спірного договору оренди землі. Водночас останніми не вжито заходів щодо повернення у постійне користування позивача 2 спірної земельної ділянки в судовому порядку. Наведені обставини у своїй сукупності, на переконання прокурора, зумовлюють підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Позивач 1 Фонд державного майна України на адресу суду надіслав письмові пояснення №10-25-27729 від 23.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8672/21 від 29.11.2021), в яких, серед іншого, зазначає про те, що спірна земельна ділянка була відчужена без згоди землекористувача ДП Агропромислово-торгове підприємство Бобовище та уповноваженого органу управління останнього Фонду державного майна України, що виступає порушенням вимог ч. 9 ст. 11 Закону України Про управління об`єктами державної власності та ст. 149 Земельного кодексу України. У зв`язку з наведеним, позивач 1 наголошує на наявності підстав для задоволення поданого прокурором позову в даній справі.

У поданих через канцелярію суду поясненнях по справі №51 від 23.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8585/21 від 25.11.2021) позивач 2 Державне підприємство Агропромислово-торгове підприємство Бобовище вказує на те, що ним не надавалась згода на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 із постійного користування. Водночас вважає хибним твердження відповідача 1 про те, що АПТП Бобовище не є правонаступником радгосп заводу Бобовищенський, покликаючись на те, що позивачу 2 належать усі права та обов`язки останнього. За наведених підстав, позивач 2 просить заявлені прокурором вимоги в даній справі задоволити в повному обсязі.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач 1 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області на адресу суду надіслало відзив на позовну заяву №9-7-0.72-6914/2-21 від 07.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7223/21 від 11.10.2021), в якому стверджує про те, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Вказує, що відведення здійснювалось за рахунок земельних ділянок, які сформовані в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності та належать відповідачу 1.

Таким чином, відповідач 1 вважає, що прокурор невірно встановив правонаступництво прав та обов`язків та подав позов в особі органу, який не має законних підстав для звернення до суду з таким позовом.

За твердженням відповідача 1, радгосп-завод Бобовищенський був підпорядкований Державному комітету з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості, який перетворено в Український державний концерн садівництва, виноградарства та виноробної промисловості, водночас у Статуті Агропромислово торгового підприємства Бобовище не визначено, що останнє є правонаступником радгосп-заводу Бобовищенський.

Відповідач 1 наголошує, що рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок у постійне користування АПТП Бобовище не приймались.

На переконання відповідача 1, щодо відсутності права переходу земельної ділянки в постійне користування свідчить і той факт, що АПТП Бобовище створено на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради №152 від 17.11.1994 Про перереєстрацію статуту агропромислово-торгового підприємства Троянда, а державний акт на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001365 на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району видано радгосп-заводу Бобовищенський 11.04.1995, тобто після створення АПТП Бобовище.

Покликаючись на лист Головного управління статистики у Закарпатській області від 17.01.2018, відповідач 1 стверджує, що в останньому міститься інформація стосовно обліку в державних реєстрах Агропромислово торгового підприємства Бобовище, яка не відповідає прийнятим рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань створення, реєстрації установчих документів та перейменування вказаного підприємства і не містить відомостей про передачу прав та обов`язків радгосп-заводу Бобовищенський до АПТП Бобовище.

Наведене, на переконання відповідача 1, свідчить про те, що в АПТП Бобовище на сьогодні немає правових підстав для користування земельними ділянками відповідно до виданого радгосп-заводу Бобовищенський Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365.

Як вказує відповідач 1, долучений до позову Статут Агропромислово торгового підприємства Бобовище, затверджений наказом Фонду державного майна №398 від 04.03.2020, також не містить відомостей про правонаступництво АПТП Бобовище з радгосп-заводу Бобовищенський; разом з тим, згідно з актом прийому-передачі цілісного майнового комплексу від 20.12.2019 АПТП Бобовище передано цілісний майновий комплекс та земельні ділянки, коли з балансу підприємства списано 4 об`єкти нерухомого майна (навіс для сільгосптехніки, склад паливно-мастильних матеріалів, пункт технічного обслуговування, ремонтна майстерня) та вилучено частину земель, які перебували у постійному користуванні радгосп-заводу Бобовищенський згідно з Державним актом серії ІІ-ЗК №001365.

Хибним, на думку відповідача 1, є посилання прокурора на те, що до передачі спірних земельних ділянок у власність відповідача 1 Головному управлінню необхідно було вилучити ці земельні ділянки у позивача 2, оскільки останній не набув права на земельні ділянки, і тому останні не підлягали вилученню від нього; так само відсутні будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача 2 на передачу земельних ділянок.

За твердженням відповідача 1, помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

На переконання відповідача 1, позов Закарпатської обласної прокуратури є необґрунтованим, оскільки земельна ділянка сформована на підставі технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризацій 2013 року, право власності на земельну ділянку зареєстровано за Головним управлінням, і остання передана за результатами відкритих торгів в оренду ТОВ Хазелнат гарден без порушення процедур, які передбачені чинним законодавством.

Відповідач 2 не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позов у порядку ст. 165 ГПК України, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча розгляд справи судом неодноразово відкладався. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач 2 повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Івановецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області письмово висловленої позиції щодо заявленого прокурором позову в даній справі суду не подала, водночас у надісланому на адресу суду клопотанні №141/03-09 від 12.02.2024 (вх. №02.3.1-02/1223/24 від 19.02.2024) вказала, що вважає скасування спірного договору оренди неправомірним.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Прокурор на адресу суду надіслав відповідь на відзив відповідача 1 №15-1930-21 від 18.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7544/21 від 21.10.2021), в якому зазначає про те, що Держгеокадастром визнавалось право АПТП Бобовище на користування земельними ділянками (в тому числі і спірною) на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району, що надані радгосп-заводу Бобовищенський на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, свідченням чого є, зокрема, довідка Управління Держземагентства у Мукачівському районі Головного управління Держземагентства у Закарпатській області №31-705-0.4-89/2-15 від 14.01.2015, з якої вбачається, що Державне підприємство Агропромислово-торгове підприємство Бобовище здійснює користування на території Бобовищенської сільської ради 578,7541 га сільськогосподарських земель.

Прокурор зауважує, що в постановах Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі №807/30/15 та від 07.09.2016 у справі №807/169/16 встановлено факт правонаступництва АПТП Бобовище обов`язків радгосп-заводу Бобовищенський, зокрема, щодо відносин у сфері пенсійного забезпечення.

За твердженням прокурора, із довідки Головного управління статистики у Закарпатській області №03.5-09/82/1049 від 04.04.2018 вбачається, що суб`єкт господарювання радгосп-завод Бобовищенський включений 13.04.1994 до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць, при цьому, датою створення підприємства є 11.11.1946 (код ЄДРПОУ 00413895).

Прокурор зауважує, що зі змісту вказаної довідки також випливає, що 28.03.1995 на підставі розпорядження Мукачівської районної ради №152 від 17.11.1994 були внесені зміни в облікові дані стосовно АПТП Бобовище, а саме, змінено назву підприємства з радгосп-заводу Бобовищенський на Аграрно-виробничо-торгівельне підприємство Бобовище. В подальшому, 23.03.1998, у зв`язку із поданням установчих документів підприємства, внесено зміни щодо організаційно-правової форми АПТП Бобовище, а саме, з комунального підприємства на державне; водночас 18.07.2001 Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знову змінено назву підприємства з Державного агропромислового підприємства Бобовище на Агропромислово-торгове підприємство Бобовище.

Прокурор наголошує, що коригування (зміни) в Державному реєстрі звітних (статистичних) одиниць та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АПТП Бобовище, проведені 28.03.1995, 28.03.1998 та 18.07.2001, охоплюються поняттям перереєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, а не реорганізації підприємства.

Прокурор стверджує, що реорганізація чи ліквідація радгосп-заводу Бобовищенський не проводилась, змінювались назви та організаційна форма АПТП Бобовище, що обумовлює відсутність у Cтатуті останнього вказівки про правонаступництво підприємством прав та обов`язків радгосп-заводу Бобовищенський; водночас важливим є також те, що ідентифікаційний код господарюючого суб`єкта залишався незмінним 00413895.

На переконання прокурора, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 перебуває у користуванні АПТП Бобовище на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, розпорядження такою земельною ділянкою Держгеокадастром можливе лише після припинення позивачу 2 права користування останньою.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

За матеріалами справи судом встановлено, що на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, виданого Бобовищенською сільською Радою народних депутатів Мукачівського району Закарпатської області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1, радгосп заводу Бобовищенський с. Бобовище Мукачівського району передано в користування на території Бобовищенської сільської ради земельні ділянки загальною площею 763,6 га для ведення сільськогосподарського виробництва.

Як вбачається зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №10-7-0.7-5248/2-18 від 14.09.2018, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038, площею 69,2155 га, є ділянкою, що знаходилась у постійному користуванні радгосп-заводу Бобовищенський на підставі Державного акта серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995, що підтверджується також інформацією щодо узагальнення даних, отриманих в результаті інвентаризації земель радгосп-заводу Бобовищенський, долученою до листа відповідача 1 №28-7-0.3-1277/2-19 від 07.02.2019, довідкою державної статистичної звітності Відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №0-7-0.4-229/108-18 від 02.03.2018 та довідкою Управління Держземагентства у Мукачівському районі Закарпатської області №31-705-04-89/2-15 від 14.01.2015.

Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Закарпатській області №03.5-09/82/1049 від 04.04.2018 судом встановлено, що 13.04.1994 до Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць (ДРЗО), який введений в дію із 1994 року, було включено суб`єкт господарювання під назвою радгосп-завод Бобовищенський з ідентифікаційним кодом 00413895, державна реєстрація якого проведена 11.11.1946.

В подальшому, 28.03.1995, на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів №152 від 17.11.1994 була змінена назва зазначеного підприємства з радгосп-заводу Бобовищенський на Аграрно-виробничо-торгівельне підприємство Бобовище (організаційно-правова форма комунальне підприємство). При цьому, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання залишився незмінним 00413895.

Після створення у січні 1996 року Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а саме, 23.03.1998, змінено назву Аграрно-виробничо-торгівельного підприємства Бобовище на Державне агропромислове підприємство Бобовище, а також організаційно-правову форму останнього з комунального підприємства на державне; ідентифікаційний код суб`єкта господарювання 00413895.

18.07.2001 Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву вказаного підприємства змінено з Державного агропромислового підприємства Бобовище на Агропромислове-торгове підприємство Бобовище, яка є актуальною і станом на момент розгляду даного спору в суді; ідентифікаційний код суб`єкта господарювання 00413895; організаційно-правова форма державне підприємство.

Станом на 04.04.2018 в ЄДРЮОФОПтаГФ значиться Агропромислове-торгове підприємство Бобовище, ідентифікаційний код суб`єкта господарювання 00413895, організаційно-правова форма державне підприємство.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.12.2019 підписано акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу Агропромислово-торгового підприємства Бобовище (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00413895), яким зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України, в тому числі, передано державні акти на право постійного користування землею від 11.04.1995.

В подальшому, наказом Фонду державного майна України №398 від 04.03.2020 затверджено Статут Агропромислово-торгового підприємства Бобовище.

Позов у даній справі обґрунтовано тим, що Закарпатська обласна прокуратура в ході здійснення представницьких повноважень вивчила стан дотримання вимог земельного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Мукачівського району Закарпатської області та виявила факт порушення вимог земельного законодавства Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області (відповідачем 1 у справі) шляхом безпідставного розпорядження cпірною земельною ділянкою АПТП Бобовище та передачі її в оренду ТОВ Хазелнат гарден.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах включено 14 земельних ділянок загальною площею 559,6741 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Бобовищенської сільської ради (за межами населеного пункту) Мукачівського району, в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038, площею 69,2155 га.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону (зі змінами, внесеними відповідно до наказу відповідача 1 №1077-сг від 07.07.2018) земельна ділянка з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 була виставлена на земельні торги (аукціон) для передачі її у користування на умовах оренди.

За результатами проведення 12.07.2018 вказаного аукціону, право на оренду спірної земельної ділянки отримало Товариство з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден (відповідач 2 у справі), у зв`язку з чим, між ним, як орендарем, та Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області, як орендодавцем, було укладено спірний Договір оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що орендодавець на підставі протоколу земельних торгів від 12 липня 2018 року №1 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 69,2155 га з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01), яка розташована за межами населених пунктів на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Мукачівський район, Бобовищенська сільська рада).

Відповідно до п. 2.1. 2.3. Договору, в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 69,2155 гектарів, у тому числі: 0,2132 га рілля, 48,8287 га багаторічні насадження, 12,9473 га сіножаті, 7,2263 га пасовища. Ґрунтовий покрив земельної ділянки згідно агрохімічного паспорту земельної ділянки представлений ґрунтами: буроземно-підзолисті слабозмиті середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 182 д), буроземно-підзолисті середньозмиті середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 184 д), дерново-буроземні середньоглибокі опідзолені глеюваті середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 185 д), дерново-буроземні середньоглибокі опідзолені глейові важкосуглинкові середньосуглинкові (шифр агровиробничої групи ґрунтів 186 е), бурі гірсько-лісові глибокі опідзолені слабозмиті середньосуглинкові теплого поясу (до 250 м.н.р.м.) (шифр агровиробничої групи ґрунтів 197 д). Кадастровий номер земельної ділянки: 2122780400:04:000:0038. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури.

Згідно із п. 2.4. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 на дату укладення Договору становить 1 671 437,59 грн і підлягає щорічній індексації.

Договір укладено на строк 7 (сім) років. Право оренди землі виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації (п. 3.1., 3.2. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що плата за користування земельною ділянкою, право якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 12 липня 2018 року у розмірі річної орендної плати 8,04% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чинної на базовий податковий (звітний) період, що становить 134 383,59 грн, підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди землі на р/р 33212812007159 в Казначействі України (ЕАП) (отримувач Мукачівське УК/с. Бобовище/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37958059, код банку (МФО) 899998), код платежу 18010600.

За умовами п. 4.2., 4.3. Договору, орендна плата вноситься у такі строки: за земельну ділянку державної власності площею 69,2155 га з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038, набуту в оренду за результатами земельних торгів: - за перший рік не пізніше трьох банківських днів з дня укладення Договору оренди; - починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу України. Річна орендна плата за наступні роки сплачується орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Бобовищенської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, у розмірі 8,04% (розмір орендної плати визначається за результатами проведення земельних торгів), від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (п. 14.1. Договору).

Судом встановлено, що державна реєстрація права оренди відповідача 2 на спірну земельну ділянку на підставі Договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018 проведена 18.07.2018 державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №27136393. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №260397803 від 08.06.2021.

Покликаючись на те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, яке є правонаступником прав та обов`язків радгосп-заводу Бобовищенський, та орган управління державним майном якого згоди на вилучення такої земельної ділянки із постійного користування не надавав, а відтак, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не могло розпоряджатися останньою, прокурор звернувся до суду з даним позовом, яким, із урахуванням заяви про зміну його предмета, просить визнати недійсним Договір оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах; визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Абзацом 1 статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області оспорюваних наказів та укладення між відповідачами спірного договору оренди землі), земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Таким чином, земля як природний ресурс має особливий статус, і її використання у господарській діяльності врегульовано, в першу чергу, нормами земельного законодавства.

Частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України визначено, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 1 та 2 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, на момент перебування АПТП Бобовище у сфері управління Мінагрополітики України, державне підприємство перебувало у переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Так, з інформації, наведеної в листі Фонду державного майна України №10-38-23097 від 12.11.2020, адресованого Закарпатській обласній прокуратурі, судом встановлено, що ДП АПТП Бобовище та Фонд державного майна України як орган управління державним майном вказаного підприємства, у відповідності до ч. 2 ст. 149 3емельного кодексу України, згоди на вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 не надавали.

В матеріалах справи відсутні також і докази погодження Мінагрополітики України вилучення у ДП АПТП Бобовище земельної ділянки, кадастровий номер - 2122780400:04:000:0038.

У даному контексті суд вважає за доцільне зазначити про необґрунтованість доводів відповідача 1 щодо відсутності підстав для отримання згоди (дозволу) позивачів на передачу спірної земельної ділянки у зв`язку із ненабуттям ДП АПТП Бобовище права постійного користування останньою в порядку правонаступництва.

Так, судом попередньо зазначалось, що 11.04.1995 радгосп-заводу Бобовищенський було видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 на підставі рішення Бобовищенської сільської ради народних депутатів Мукачівського району від 09.04.1995.

28.04.1994 розпорядженням Мукачівської районної державної адміністрації №174 Про перереєстрацію Статуту радгосп-заводу Бобовищенський в агропромислово-торгову фірму Троянда погоджено Статут Агропромислової фірми Троянда у зв`язку зі зміною назви підприємства за зверненням трудового колективу.

Листом №152 від 09.11.1994 Агропромислова фірма Троянда звернулася до голови Мукачівської районної ради із проханням перереєструвати Статут господарства у зв`язку зі зміною назви з АТП фірми Троянда на Агропромислово-торгове підприємство Бобовище.

Розпорядженням голови Мукачівської районної Ради народних депутатів Закарпатської області №152 від 17.11.1994 Про перереєстрацію Статуту агропромислово-торгового підприємства Троянда в агропромислово-торгове підприємство Бобовище зареєстровано агропромислово-торгове підприємство Бобовище з місцезнаходженням: с. Бобовище Мукачівського району Закарпатської області.

28.11.1994 наказом по Агропромислово-торговому підприємству Бобовище, на підставі розпорядження голови Мукачівської районної ради народних депутатів від 17.11.1994 №152, радгосп-завод Бобовищенський перейменовано на Агропромислове торгове підприємство Бобовище.

Листом №153 від 02.07.2001 Агропромислове торгове підприємство Бобовище звернулось до голови Мукачівської районної державної адміністрації із проханням перереєструвати його Статут у зв`язку із передачею державних підприємств колишнього Комітету Укрсадвинпром до сфери управління Міністерства аграрної політики України.

18.07.2001 Мукачівською районною державною адміністрацією зареєстровано статут Агропромислове-торгового підприємства Бобовище з місцезнаходженням: Україна, 89632, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Бобовище, вул. Леніна, 103. Водночас відповідно до вказаного Статуту, підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном), входить до складу Українського державного концерну садівництва, виноградарства та виноробної промисловості Укрсадвинпром.

Крім того, 18.07.2001 Мукачівською районною державною адміністрацією шляхом внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань назву вказаного підприємства змінено з Державного агропромислового підприємства Бобовище на Агропромислове-торгове підприємство Бобовище, яка є актуальною й на даний час.

Як вбачається з інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої за ідентифікаційним кодом юридичної особи 00413895, АПТП Бобовище 01.01.1993 взято Головним управлінням Державної податкової служби в Закарпатській області на облік як платник єдиного внеску, а 12.04.1994 взято на облік Головним управлінням регіональної статистики, що також свідчить про тотожність вищевказаних підприємств.

З наведеного випливає, що перейменування 28.04.1994 радгосп-заводу Бобовищенський на Агропромислово-торгову фірму Троянда, а 17.11.1994 на Агропромислово-торгове підприємство Бобовище та пов`язані з цим реєстраційні дії не охоплюються поняттям реорганізації. Як вбачається з наявних в матеріалах справи листів, таке перейменування відбувалося за бажанням трудового колективу підприємства.

Відтак, хибними є доводи відповідача 1 щодо недотримання положень статті 37 Цивільного кодексу УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, оскільки вказаною статтею було врегульовано припинення юридичної особи шляхом ліквідації або реорганізації, натомість, у спірних правовідносинах мало місце перейменування підприємства.

Водночас суд відхиляє посилання відповідача 1 на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, оскільки висновки, наведені в ній, стосуються умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства на землю до його правонаступника та порядку визначення правонаступництва сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю стосовно прав і обов`язків КСП при здійсненні реорганізації КСП шляхом перетворення. У справі №907/29/19 досліджувалося питання того, чи є фермерське господарство правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема, судами не було встановлено обставин, які б засвідчували прийняття колективним сільськогосподарським підприємством рішення про реорганізацію підприємства.

При цьому, у спірних правовідносинах наявними є обставини зміни організаційної форми з радянського державного сільськогосподарського підприємства (радгосп-заводу) на комунальне, а згодом державне підприємство із зазначенням у назві агропромислово-торгове підприємство, перейменування цього державного підприємства та зміна органу управління його майном.

Вказівка агропромислово-торгове підприємство свідчить про те, що останнє поєднує виробництво сільськогосподарської продукції з її промисловою обробкою, зберіганням та реалізацією, що відображено також у статті "Мета та предмет діяльності" Статуту підприємства.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" установлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Такий висновок зроблено, зокрема, і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №907/29/19, на яку посилається скаржник.

Відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №118 від 22.01.1996 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України", у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Так, матеріалами справи підтверджується факт присвоєння АПТП Бобовище ідентифікаційного коду юридичної особи 00413895 та те, що Державне підприємство АПТП Бобовище є правонаступником радгосп-заводу Бобовищенський.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Таким чином, логічним є висновок про те, що незважаючи на неодноразові зміни в назві та організаційно-правовій формі, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №001365 від 11.04.1995 є чинним, правопосвідчувальним документом АПТП Бобовище (правонаступника радгосп-заводу Бобовищенський) на земельні ділянки загальною площею 763,60 га, розташовані на території Бобовищенської сільської ради Мукачівського району.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №907/31/21.

За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються із приписами ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Подібний спосіб захисту передбачений пунктом г частини 3 статті 152 Земельного кодексу України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 23.10.2018 у справі №903/857/18, від 20.08.2019 у справі №911/714/18, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Отже підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і, водночас, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 26.08.2021 у справі №924/949/20, від 05.12.2019 у справі №914/73/18, від 14.01.2020 у справі №910/21404/17, від 13.10.2020 у справі №911/1413/19.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина З статті 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому невідповідність правочину актам законодавства, як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства. Саме по собі відступлення сторонами від положень законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №906/1388/20, від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 09.06.2020 у справі №912/116/19, від 05.09.2019 у справі №914/4455/15.

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відповідно до положень частини 5 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на момент видання Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області оспорюваних наказів та укладення між відповідачами спірного договору оренди землі), земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Суд звертає увагу на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001365 від 11.04.1995, який зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування за №1, виданий радгосп-заводу Бобовищенський, що в подальшому перейменований на Державне підприємство Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, є чинним, не скасованим, не визнаним недійсним, а також не є таким, що втратив чинність.

З наведеного слідує, що станом на момент прийняття відповідачем 1 оскаржуваних наказів та укладення ним із відповідачем 2 спірного договору оренди землі вищевказаний Державний акт був чинним та не скасованим у встановленому законом порядку, а отже дії відповідачів призвели до порушення законних прав та інтересів позивача 2.

Відтак, враховуючи відсутність будь-яких доказів існування рішень за наслідками добровільної відмови позивача 2 та органу управління його майном (заяв, згоди) від права користування земельною ділянкою та/або про вилучення земельної ділянки, прийнятих уповноваженими органами у встановленому законом порядку, накази Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах та №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди, а також Договір оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018 суперечать актам цивільного законодавства, порушують права та інтереси позивача 2, як землекористувача спірної земельної ділянки, а тому, є незаконними і підлягають скасуванню.

Задоволення позовних вимог в даній справі є ефективним способом захисту порушених прав позивачів і не потребуватиме додаткових засобів захисту, оскільки у ТОВ Хазелнат Гарден припиняться правові підстави користування земельною ділянкою (у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину, на підставі яких ним отримано таке право) та буде вилучено із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію прав користування земельними ділянками.

Відтак, такий спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки спричинятиме потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів настільки, наскільки це можливо, а також відповідатиме принципу процесуальної економії, тобто забезпечить відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №903/1173/15 та від 14.03.2023 у справі №909/221/22.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (ст. 152 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За приписами ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (стаття 17 Закону України Про оренду землі).

Як вбачається з матеріалів справи, право оренди землі відповідача 2, що виникло на підставі Договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

За положеннями частини 1 статті 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З урахуванням встановленої судом наявності у ДП Агропромислово-торгове підприємство Бобовище права постійного користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІ ЗК №001365 від 11.04.1995, логічним є висновок про те, що державна реєстрація оспорюваного Договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018 порушує права та законні інтереси позивача 2 як постійного землекористувача вказаної земельної ділянки та не відповідає вимогам закону.

Відтак, суд доходить до висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача 2.

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України та Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище. При цьому, необхідність захисту інтересів держави обґрунтована тим, що земельна ділянка, яка перебуває у постійному користуванні державного підприємства, Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області була передана в оренду юридичній особі приватного права (відповідачу 2) без згоди на вилучення цієї землі органом управління майном державного підприємства, проте, Фонд державного майна України та ДП Агропромислово-торгове підприємство Бобовище не вчиняють жодних дій для повернення останньої.

Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України Про Фонд державного майна України, до основних завдань Фонду державного майна України належить захист майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери управління Фонду державного майна України на території України.

За матеріалами справи судом встановлено, що цілісний майновий комплекс Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище передано зі сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №1101-р від 20.11.2019 Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Фонду державного майна.

20.12.2019 між Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України і Фондом державного майна України складено (затверджено) акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу, за яким Державне підприємство Агропромислово-торгове підприємство Бобовище передано до сфери управління Фонду державного майна України, водночас у пункті 5 зазначеного акта в якості додатків вказано документи, що посвідчують права на землю, яка є невід`ємною частиною цілісного майнового комплексу, і органом управління державного підприємства є Фонд державного майна України. Зокрема, в акті приймання-передачі від 20.12.2019 зазначено, що Фонду державного майна України передано копії державних актів на право постійного користування землею від 11.04.1995.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, затвердженого наказом Фонду державного майна України №398 від 04.03.2020 (далі Статут), Агропромислово-торгове підприємство Бобовище є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління Фонду державного майна України (далі суб`єкт управління підприємства).

Положеннями 5.2. Статуту визначено, що підприємство зобов`язане, зокрема, погоджувати із суб`єктом управління підприємства питання, пов`язані з вилученням чи добровільною відмовою від користування земельною ділянкою, зміною цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за підприємством.

Згідно із пунктом 7.5. Статуту, контроль за ефективністю використання, збереженням та обліком закріпленого за підприємством майна здійснює суб`єкт управління підприємства.

За змістом пунктів 10.1. та 10.6. Статуту, суб`єкт управління підприємства є представником власника і виконує його функції в межах, визначених законодавством України; суб`єкт управління підприємством може вирішувати будь-які питання підприємства.

Водночас відповідно до підпункту 10.7.24. пункту 10.7. Статуту, до виключної компетенції суб`єкта управління підприємства відповідно до покладених на нього завдань належить, зокрема, погодження питань, пов`язаних із земельними ділянками відповідно до законодавства.

З вищевикладеного випливає, що контроль за збереженням майна державного підприємства, в тому числі управління використанням земельних ділянок АПТП Бобовище, здійснюється Фондом державного майна України, який є органом, уповноваженим державою здійснювати заходи щодо забезпечення правомірного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Водночас останній, будучи обізнаним про передання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Хазелнат гарден, жодних заходів щодо повернення такої не вжив, свідченням чого є інформація, викладена в листі Фонду державного майна України №10-47-6602 від 24.03.2021, наданому у відповідь на лист прокуратури №15-201ВИХ-21 від 25.02.2021 щодо незаконного вилучення земельних ділянок державного підприємства АПТП Бобовище, та з якої вбачається, що Фонд звернувся до Служби безпеки України з відповідним повідомленням, проте просить прокуратуру звернутись до суду з позовом в інтересах державного підприємства, зазначивши Фонд третьою особою на стороні позивача.

Отже Фонд державного майна України був обізнаний про вилучення земельних ділянок із постійного користування позивача 2, однак, дій щодо звернення до суду з позовом з метою захисту майна державного підприємства не вчиняв, що свідчить про неналежне виконання повноважень щодо захисту державного майна та майнових прав.

Таким чином, на переконання суду, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Фонду державного майна України та правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах останнього.

Водночас відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та вважає правильними висновки судів попередніх інстанції про необхідність залишення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Ураховуючи положення чинного законодавства та правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, а також те, що Державне підприємство Агропромислово-торгове підприємство Бобовище не є суб`єктом владних повноважень, суд доходить висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі вказаного державного підприємства, у зв`язку з чим заявлений останнім позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги про визнання недійсним договору оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах; визнання недійсним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га є обґрунтованими та підставними, відповідачами належними і допустимими доказами не спростованими. Позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачі та третя особа доказів на спростування викладених прокурором обставин суду не надали, а їх аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів порівну у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 9713 грн (по 4856,50 грн із кожного) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 226, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди землі №37/57-18-ДО від 12.07.2018, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038, площею 69,2155 га (цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

3. Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №49 від 22.02.2018 Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах в частині включення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

4. Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №977-сг від 21.05.2018 Про проведення земельних торгів у формі аукціону в частині виставлення земельної ділянки з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га на земельні торги для передачі у користування на умовах оренди.

5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден на земельну ділянку з кадастровим номером 2122780400:04:000:0038 площею 69,2155 га.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, пл. Народна, будинок 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39766716) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 4856,50 грн (Чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 50 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Хазелнат гарден, вул. Шевченка, будинок 34, офіс 350, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41888603) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 4856,50 грн (Чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість гривень 50 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

8. Позовні вимоги, заявлені Закарпатською обласною прокуратурою в інтересах держави в особі Державного підприємства Агропромислово-торгове підприємство Бобовище, залишити без розгляду.

9. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

10. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 20.05.2024.

Суддя Пригара Л.І.