Рішення

від 17.05.2024 по справі 910/2176/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024Справа № 910/2176/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл»

про розірвання договору та стягнення 111 374, 57 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс" (далі - ТОВ "Монолітсервіс", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» (далі - ТОВ «Онур стіл Інтернешнл», відповідач) про розірвання договору поставки, укладеного у спрощеній формі, та стягнення попередньої оплати в сумі 111 374, 57 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у порушення укладеного сторонами договору поставки у спрощений спосіб ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» належним чином не виконало свого зобов`язання з поставки товару у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 111 374,57 грн та розірвати договір поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, подав суду відзив, у якому зазначив, що на виконання вказаного договору поставки відповідач поставив позивачу обумовлений товар, що підтверджується видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відповіді на відзиві зазначив, що надана відповідачем видаткова накладна № О-1810-001 від 18.10.2023 представниками позивача не підписувалася та зазначений у ній товар не був поставлений позивачу. Також вказав, що договір поставки відповідачем не виконаний у повному обсязі, а за видатковою накладною № 1411-001 від 14.11.2023 відповідач поставив лише частину товару (труб) в кількості 102,00 м на суму 20 358,79 грн.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Стіл Інтернешнл (постачальник) та ТОВ «Монолітсервіс» (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою позивач зобов`язався поставити відповідачу товар на загальну вартість 131 733,36 грн., а позивач зобов`язався його прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Так, судом встановлено, що 04.10.2023 відповідач виставив позивачу, як покупцю, рахунок-фактури № О-1483 від 04.10.2023 на суму 131 733,36 грн. (в т.ч. ПДВ) на оплату товару, а саме: труби проф. 100х40х2 ст.3пс у кількості 660,000 м.

05.10.2023 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 131 733,36 грн. (в т.ч. ПДВ) відповідно до рахунку-фактури № О-1483 від 04.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 1408 від 05.10.2023.

09.10.2023 позивачем видано бухгалтеру Кубіцькій В.С. довіреність № 2 на отримання від ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» цінностей, а саме: труба проф. 100х40х2 ст.3пс, за рахунком № О-1483 від 04.10.2023.

Враховуючи вказані обставини у справі та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Звертаючись до суду з даним позовом, заявник вказав, що ним перераховано на рахунок відповідача передоплату в сумі 131 733,36 грн. за поставку товару на підставі рахунку № О-1483 від 04.10.2023, проте, відповідач не виконав зобов`язання з поставки оплаченого товару у повному обсязі, поставив товар частково на суму 20 358,79 грн., тому у позові просить повернути невикористану передоплату в сумі 111 374,57 грн. та розірвати договір поставки у зв`язку з порушенням відповідачем істотних умов договору.

Так, позивач зазначає, що 23.10.2023, у зв`язку з невиконанням умов договору, він звернувся до відповідача з вимогою поставити товар протягом двох календарних днів або сплатити 131 733,36 грн. На підтвердження своїх доводів позивач надав копію видаткової накладної № 1411-001 від 14.11.2023, з якої вбачається, що відповідач поставив позивачу товар не у повному обсязі - у кількості 166,33000 м на суму 20 358,79 грн (в т.ч. ПДВ).

У зв`язку з частковим виконанням умов договору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 1-12 від 19.12.2023 щодо повернення залишку невикористаних коштів у сумі 111 374,57 грн. Проте зазначену вимогу ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» залишило без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Разом з тим матеріали справи свідчать, що згідно з наданою відповідачем до матеріалів справи видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023 відповідач поставив позивачу товар за договором поставки вартістю 131 733,36 грн. (в т.ч. ПДВ). При цьому товар був отриманий представником ТОВ «Монолітсервіс» - бухгалтером Кубіцькою В.С. на підставі довіреності № 2 від 09.10.2023.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт належної поставки відповідачем товару позивачу за рахунком № О-1483 від 04.10.2023 у повному обсязі, суд вважає, що господарське зобов`язання з поставки товару припинилося у зв`язку з його виконанням, проведеним належним чином.

Оцінюючи надані сторонами докази щодо належності/неналежності поставки обумовленого товару, суд виходив з наступного.

Так, на підтвердження обставин належного виконання договору відповідач надав суду видаткову накладну № О-1810-001 від 18.10.2023 у паперовому вигляді, оригінал якої позивач просив суд витребувати у ТОВ «Онур стіл Інтернешнл». Проте, враховуючи, що такий оригінал доказу був наданий безпосередньо до суду разом з відзивом, вказане клопотання суд залишив без задоволення.

Зазначену видаткову накладну суд приймає до уваги в якості належного, допустимого та вірогідного доказу у розумінні ст. 73-79 ГПК України, оскільки вона відповідає всім ознакам первинного бухгалтерського документу, який підтверджує здійснення господарської операції (поставки товару у визначеній договором кількості).

Про належність здійсненої відповідачем поставки також свідчить наявна у справі копія податкової накладної № 5 на суму 131 733,36 грн., зареєстрованої ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» 30.10.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних за спірною господарською операцією.

У свою чергу з наданої позивачем копії видаткової накладної № 1411-001 від 14.11.2023 вбачається, що вона не містить необхідних реквізитів для даного документу бухгалтерської звітності, адже підписана лише представником позивача та не містить підпису представника відповідача.

Таким чином суд дійшов висновку, що всупереч ст. 74 ГПК України позивач не спростував факту належної поставки товару відповідачем за видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023, а отже, не довів обставин наявності заборгованості відповідача за укладеним договором поставки та порушення відповідачем істотних умов договору.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів порушення прав позивача з боку відповідача, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про стягнення 111 374,57 грн. та розірвання договору поставки слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» про розірвання договору та стягнення 111 374, 57 грн.

Повний текст рішення складений 17 травня 2024 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.