Постанова

від 05.09.2024 по справі 910/2176/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. Справа№ 910/2176/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024

у справі № 910/2176/24 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур стіл Інтернешнл"

про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс" (далі - позивач; ТОВ "Монолітсервіс"; апелянт) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Онур стіл Інтернешнл» (надалі - відповідач; ТОВ «Онур стіл Інтернешнл») про розірвання договору поставки, укладеного у спрощеній формі, та стягнення попередньої оплати в сумі 111 374,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення укладеного сторонами договору поставки у спрощений спосіб ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» належним чином не виконало свого зобов`язання з поставки товару у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 111 374,57 грн та розірвати договір поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Монолітсервіс" до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про розірвання договору та стягнення 111 374,57 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не спростував факту належної поставки товару відповідачем за видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023, а отже, не довів обставин наявності заборгованості відповідача за укладеним договором поставки та порушення відповідачем істотних умов договору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Монолітсервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24. Ухвалити нове рішення, яким розірвати договір, укладений між ТОВ "Монолітсервіс" до ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" у спрощений спосіб шляхом виставлення ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" рахунку-фактури № О-1483 від 04.10.2023 та проведенням ТОВ "Монолітсервіс" оплати за платіжним дорученням № 1408 від 05.10.2023 на суму 131 733,36 грн в т.ч. ПДВ; стягнути з ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" на користь ТОВ "Монолітсервіс" суму коштів в розмірі 111 374,57 грн та суму судового збору в розмірі 7 570,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всупереч ст. 246 ГПК України судом першої інстанції не було постановлено окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, тоді як у відповіді на відзив позивачем було зазначено про наявність шахрайських дій відповідача з підробки документів, зокрема через не підписання представниками ТОВ "Монолітсервіс", а саме: директором Сутугою В.В. та бухгалтером Кубіцькою В.С. видаткової накладної № О-1810-001 від 18.10.2023.

Також апелянт зазначає, що місцевий господарський суд мав би призначити у справі почеркознавчу експертизу, викликати в судове засідання Кубіцьку В.С. та запитати у неї пояснення щодо обставин відповідної поставки.

Таким чином, на переконання позивача, оскаржуване рішення прийнято не на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, з ненаданням оцінки всім аргументам учасникам справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 апеляційна скарга позивача у справі № 910/2176/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Монолітсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24; призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується: довідкою про доставку електронного документа від 13.06.2024 про направлення копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 на адресу позивача; довідкою про доставку електронного документа від 07.08.2024 про направлення копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 на електронні адреси ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" та його представника: onur_steel@urr.net і vasilyvartem@gmail.com; поштовим повідомленням № 0600272501782 про відправку відповідачу копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Монолітсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24.

При цьому, з даних «Трекінг відправлення» з офіційного сайту АТ «Укрпошта» вбачається, що станом на 21.06.2024 поштове відправлення № 0600272501782 не було вручено ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" під час доставки (причина: за закінченням терміну зберігання).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та відносини між ними визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), - надалі Правила надання послуг поштового зв`язку.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством (пункти 8, 15 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв`язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв`язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил (пункт 76 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду (пункт 83 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Системний аналіз ст. 242 ГПК України, п.п. 15, 83, 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, свідчить, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близька за змістом позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення ТОВ "Онур стіл Інтернешнл" про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Монолітсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Також Північним апеляційним господарським судом враховано, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Монолітсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24 була оприлюднена 14.06.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119704871), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися зі змістом вказаної ухвали.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ТОВ "Онур Стіл Інтернешнл" було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Монолітсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24, а неотримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу від ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходив, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» (постачальник) та ТОВ «Монолітсервіс» (покупець) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов`язався поставити позивачу товар на загальну суму 131 733,36 грн, а останній зобов`язався його прийняти та оплатити.

04.10.2023 постачальник виставив покупцю рахунок-фактуру № О-1483 від 04.10.2023 на суму 131 733,36 грн (в т.ч. ПДВ) на оплату товару, а саме: труби проф. 100х40х2 ст.3пс у кількості 660,000 м.

05.10.2023 покупець перерахував постачальнику кошти в сумі 131 733,36 грн (в т.ч. ПДВ) відповідно до рахунку-фактури № О-1483 від 04.10.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 1408 від 05.10.2023.

09.10.2023 позивачем видано бухгалтеру Кубіцькій В.С. довіреність № 2 на отримання від ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» цінностей, а саме: труба проф. 100х40х2 ст.3пс, за рахунком № О-1483 від 04.10.2023.

23.10.2023, у зв`язку з невиконанням умов договору, позивач звернувся до відповідача з вимогою поставити товар протягом двох календарних днів або сплатити 131 733,36 грн.

Як зазначає апелянт, згідно видаткової накладної № 1411-001 від 14.11.2023 відповідач поставив позивачу товар не у повному обсязі, зокрема у кількості 166,33000 м на суму 20 358,79 грн (в т.ч. ПДВ).

Так, у зв`язку з частковим виконанням умов договору позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 1-12 від 19.12.2023 щодо повернення залишку невикористаних коштів у сумі 111 374,57 грн.

Проте зазначену вимогу ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» залишило без відповіді та задоволення.

Колегія суддів вказує, що за ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 ЦК України).

З огляду на зміст спірних правовідносин, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Так, згідно з наявною в матеріалах справи видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023, яка підписана обома сторонами, відповідач поставив позивачу товар за договором поставки вартістю 131 733,36 грн (в т.ч. ПДВ) (оригінал міститься в матеріалах справи).

Як вбачається з даних вказаної накладної, товар був отриманий представником ТОВ «Монолітсервіс» - бухгалтером Кубіцькою В.С. на підставі довіреності № 2 від 09.10.2023.

ТОВ «Онур стіл Інтернешнл» виписано податкову накладну № 5 на суму 131 733,36 грн. Дані за відповідною господарською операцією внесені 30.10.2023 постачальником до Єдиного реєстру податкових накладних.

За наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт належної поставки відповідачем товару позивачу за рахунком № О-1483 від 04.10.2023 у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № О-1810-001 від 18.10.2023, яка, в розумінні ст. 73-79 ГПК України, є належним, допустимим та вірогідним доказом, позаяк відповідає всім ознакам первинного бухгалтерського документу, що підтверджує здійснення господарської операції (поставки товару у визначеній договором кількості), - то господарське зобов`язання з поставки товару за договором припинилося у зв`язку з його виконанням, проведеним належним чином.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції відхиляються, як необґрунтовані, твердження апелянта про відсутність допустимих та належних доказів щодо обставин здійснення постачальником повної поставки товару на користь покупця.

Поряд із цим, апеляційний господарський суд констатує, що надана позивачем копія видаткової накладної № 1411-001 від 14.11.2023 щодо поставки товару на суму 20 358,79 грн підписана лише представником позивача та не містить підпису представника відповідача, а відтак не містить необхідних реквізитів для даного документа бухгалтерської звітності, і такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

В частині аргументів апелянта про порушення судом попередньої інстанції ст. 246 ГПК України, то судовою колегією зазначається, що в силу приписів ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування,

Отже, зважаючи, що згідно положень ст. 246 ГПК України суду надано право, втім останній не зобов`язаний постановляти окрему ухвалу, враховуючи, що суд першої інстанції прийняв до уваги наданий відповідачем оригінал видаткової накладної № О-1810-001 від 18.10.2023 щодо поставки постачальником на користь покупця товару за договором вартістю 131 733,36 грн (в т.ч. ПДВ), у зв`язку із чим і відмовив позивачу у задоволенні клопотання про витребування оригіналу такої накладної у ТОВ «Онур стіл Інтернешнл», а тим самим не встановив при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності відповідної юридичної особи, колегія суддів вважає невмотивованими аргументи апелянта в цій частині.

Щодо тверджень апелянта про непризначення місцевим господарським судом почеркознавчої експертизи, то судовою колегією вказується, що за ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оскільки позивач не порушував перед судом попередньої інстанції питання про призначення у справі почеркознавчої та/або іншої за видом судової експертизи, беручи до уваги прийняття у справі, як доказу, оригіналу видаткової накладної № О-1810-001 від 18.10.2023 щодо поставки постачальником на користь покупця товару за договором вартістю 131 733,36 грн (в т.ч. ПДВ), апеляційним господарським судом відхиляються доводи апелянта у вказаних межах.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За висновками колегії суддів, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, про прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення не на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, з ненаданням оцінки всім аргументам учасникам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається. Апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків місцевого господарського суду.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі № 910/2176/24 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітсервіс".

4. Справу № 910/2176/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков