Рішення

від 15.05.2024 по справі 910/14515/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2024Справа № 910/14515/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" (34530, Рівненська обл., Сарненський р-н., село Кричильськ, вул. Шевченка, 623, ідентифікаційний код: 41770669)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" (34023, Рівненська обл., Вараський р-н., с. Мутвиця, вул. Центральна, буд. 3 Б, ідентифікаційний код: 41647769)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" (01011, м.Київ, Печерський узвіз, 19, ідентифікаційний код: 44400578)

про стягнення 297 730,10 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко М.С.

від відповідача-1: Протасов С.В.

від відповідача 2: не з`явився.

У судовому засіданні 15.05.2024, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОМ-АГРО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 297 730,10 грн за Договором про надання послуг № 1504 від 25.04.2023 та укладеного на його виконання Договору поруки №0104 від 25.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.10.2023, зобов`язано позивача надати оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином завірені копії документів, долучених до матеріалів позовної заяви.

22.09.2023 до канцелярії суду надійшла заява від позивача про виконання вимог ухвали суду.

10.10.2023 через відділ діловодства суду надійшло клопотання від відповідача-1 про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 11.10.2023 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання відповідача-1 та відкласти підготовче засідання на 01.11.2023.

13.10.2023 через підсистему ЕСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

31.10.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи від відповідача-1, обґрунтоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" ніколи не укладало договір поруки №0104 від 25.04.2023, а підпис проставлений від імені керівника відповідача 1 виконаний не його директором.

Цією ж датою від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому також зазначено що, ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" не укладало з ТОВ "СОМ-АГРО" та ТОВ "Форент Агро" жодних договорів поруки, в тому числі і договір поруки 0104 від 25.04.2023. Відповідач-1 просив суд витребувати для можливого призначення та проведення почеркознавчої експертизи оригінал договору поруки № 0104 від 25.04.2023 та відмовити в задоволенні позову, в частині солідарного стягнення з відповідача-1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2023 підготовче засідання відкладено на 22.11.2023. Цією ж ухвалою задоволено клопотання відповідача-1 про витребування доказів та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" надати суду оригінал договору поруки № 0104 від 25.04.2023.

21.11.2023 через підсистему «Електронинй суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" подано клопотання про призначення експертизи, у якому позивач просить суд за умови проведення експертизи поставити на розгляд експертів додаткове питання: чи здійснено відбиток печатки на договорі поруки та інших документах однією печаткою.

Цією ж датою через підсистему «Електронинй суд» представником позивача подано додаткові пояснення, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО", зокрема, зазначає, що вимоги про проведення експертизи щодо нього за умови що основним боржником є ТОВ "Форент Агро" є неналежними та передчасними, оскільки жодним чином не визначають, чи впливають на позовні вимоги - погашення заборгованості по акту наданих послуг та застосування штрафних санкцій за порушення умов договору.

У підготовчому засіданні 22.11.2023 представником позивача подано витребуваний судом оригінал доказу: договір поруки № 0104 від 25.04.2023.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 суд у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про виклик у судове засідання директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" для відібрання зразків підписів та про відкладення підготовчого засідання на 29.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 суд призначив у справі №910/14515/23 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), та на вирішення якої поставив наступне питання: "чи виконаний від імені ОСОБА_1 як директора ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" підпис, який міститься в договорі поруки № 0104, від 25.04.2023, укладеного між ТОВ "СОМ-АГРО" (виконавець), ТОВ "Форент Агро" (замовник) та ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" (поручитель), ОСОБА_1 чи іншою особою?".

12.01.2024 через загальний відділ діловодства суду від КНДІСЕ надійшов лист з доданим рахунком на оплату експертизи та клопотанням від 04.01.2024 про надання додаткових матеріалів, у якому на підставі ст. 69 ГПК України та п. 2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, судовий експерт просить суд надати вільні зразки підпису ОСОБА_1 , в тому числі наближені за часом виконання до досліджуваного документа (тобто за 2021-2023 роки), які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів (зава про видачу паспорта /Форма №1/, нотаріально посвідчені документи (договори, заяви, довіреності), листи, платіжні документи (квитанції, чеки тощо).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 суд поновив провадження у справі №910/14515/23, звернув увагу відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на необхідність оплати рахунку №35 від 03.01.2024, задовольнив клопотання судового експерта Мар`яна Голіяна про надання додаткових матеріалів, зобов`язав відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" надати до суду: - вільні зразки підпису ОСОБА_1 , в тому числі наближені за часом виконання до досліджуваного документа (тобто за 2021-2023 роки), які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів (зава про видачу паспорта /Форма №1/, нотаріально посвідчені документи (договори, заяви, довіреності), листи, платіжні документи (квитанції, чеки тощо) у кількості 15 документів у строк до 31.01.2024 та зупинив провадження у справі №910/14515/23 до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

16.02.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду надійшло клопотання від відповідача-1 про долучення додаткових матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2024.

20.02.2024 матеріали справи №910/14515/23 надіслано до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Бродських Сім`ї, 6).

29.03.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №910/14515/23 з висновком експерта від 18.03.2024 № 29195/23-32, актом здачі-приймання висновку експерта № 29195/23-32 та заклеєним поліетиленовим пакетом, в якому містяться наступні документи: - договір поруки 0104 від 25.04.2023 на 3 арк.; - експериментальні зразки підпису сидячи та стоячи директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" ОСОБА_1, відібрані 29.11.2023 у судовому засіданні Господарського суду міста Києва у справі № 910/14515/23 на 2 арк.; - видаткова накладна № КУІІМ0020720 від 30,11.2022 на 1 арк.; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №471 від 19.10.2022 на 1 арк.; - заявка-договір б/н на перевезення автомобільним транспортом від 26.04.2022 на 1 арк.; - договір поставки товару 2345/68 від 08.06.2022 з додатками на 5 арк.; - договір з ремонту та сервісного обслуговування №30/11-2022 РВ від 30.11.2022 на 2 арк.; - договір поставки нафтопродуктів № 1 від 04.01.2023 на 3 арк.; - акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.08.2023 № 30/08 на 1 арк.; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №784 від 11.09.2023 на 1 арк.; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 665 від 30.09.2023 на 1 арк.; - акт надання послуг №15 від 31.08.2023 на 1 арк.; - акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 31.12.2021 на 1 арк.; - видаткова накладна №43 від 12.08.2021 на 1 арк.; - договір на технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, їхніх складових частин, автомобільних та великогабаритних шин, а також продаж запасних частин, розхідних матеріалів, автомобільних та великогабаритних шин № 40/21А від 12.03.2021 з додатком на 3 арк.; - договір поставки № 261/22/11 від 07.07.2021 на 3 арк.; - заявка № 1 від 05.08.2021 про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом до договору № НА-РАП від 03.08.2021 на 1 арк.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 поновлено провадження у справі №910/14515/23, підготовче засідання у справі призначено на 01.05.2024.

20.04.2024 через систему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" подані письмові пояснення з урахуванням висновку експерта від 18.03.2024 № 29195/23-32.

У підготовчому засіданні 01.05.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/14515/23 та призначення її до судового розгляду по суті на 15.05.2024.

07.05.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом у судовому засіданні 15.05.2024 заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просили суд задовольнити у повному обсязі, та представника відповідача-1, який проти вимог заперечував з підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Відповідач-2 у судове засідання, призначене на 15.05.2024, явку уповноважених представників не забезпечив.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, та враховуючи клопотання відповідача-2 про розгляд справи без участі уповноваженого представника останнього, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" (надалі - позивач/ виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" (надалі - відповідач-2/замовник) було укладено договір № 1505 (надалі - договір) відповідно до умов якого виконавець передає, а замовник приймає в користування спеціалізовану техніку з екіпажем, детально визначену у п. 1.2. договору (надалі - техніка).

Відповідно до п. 1.2. договору Техніка: Обприскувач самохідний Challenger Spra Coupe 466, заводський номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 . Загальна балансова вартість майна, становить 2 120 000,00 грн.

За умовами п. 2.1. договору передача та повернення техніки здійснюється за адресою: 34530, Рівненська область, Сарненський район, с. Кричильськ, вул. Шевченка, 623. Факт передачі-приймання техніки оформляється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який підписується в порядку визначеному умовами договору та засвідчує фактичний технічний стан, комплектацію і дату передачі техніки.

Згідно з п. 3.1. договору початком перебігу строку на надання послуг кожної одиниці техніки, відраховується з дати підписання сторонами акту прийому-передачі. Строк надання послуг встановлюється наступним чином у період з 25.04.2023 р. по 30.06.2023 для Обприскувач самохідний Challenger Spra Coupe 466, заводський номер НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2012, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Сторони можуть продовжити або змінити строк надання послуг за взаємною згодою шляхом підписання додаткової угоди до даного договору (п. 3.2. договору).

Згідно з п. 4.1. договору оплата послуг сплачується замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця відповідно до рахунку, виставленого виконавцем. Розмір оплати за 1 одиницю техніки розраховується виходячи з вартості надання послуг наступним чином (та з врахуванням загальною оброблювальної площі в 1 000 га) - послуги обприскування - 190,00 грн. за 1 га., в т.ч. ПДВ (основне та страхове).

Відповідно до п. 4.2. договору оплата послуг за поточний місяць користування техніки вноситься замовником на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 (десятого) числа кожного наступного місяця (наприклад, оплата за квітень 2023 р. сплачується до 10 травня 2023 р.). Неотримання замовником рахунку не звільняє його від обов`язку своєчасної оплати відповідно до умов цього договору.

За умовами п. 5.3.5 замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі вносити платежі.

Відповідно до п. 9.1., 9.2. даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023, а частині розрахунків до повного його виконання.

За доводами позивача, виконавцем належним чином було нараховано та закрито відповідним актом № 204 від 16.06.2023 надання послуг за червень 2023 р. на території полів с. Шубків на загальну суму 214 736,10 грн., зареєстровано відповідну податкову накладну. Вказаний Акт № 204 від 16.06.2023, підписаний та прийнятий замовником без зауважень, однак станом на 11.07.2023 відповідачем-2 не було сплачено зазначену вартість наданих послуг. У зв`язку з чим у відповідача-2 виникла заборгованість по Договору № 1504 від 25.04.2023 за червень 2023 р. перед позивачем у сумі 214 736,10 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім цього, позивачем з посиланням на п. 6.1договору та положень ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача-2 штраф у розмірі 64 420,80 грн, пеню у розмірі 17 425,98 грн та 3% річних у розмірі 1 147,22 грн.

Також позивач у позовні заяві зазначає, що відповідно до договору поруки № 0104 від 25.04.2023 р., поручитель - ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» (надалі - відповідач-1/поручитель) поручається перед ТОВ «СОМ-АГРО» за виконання ТОВ «Форент Агро» зобов`язань по Договору № 1504 від 25.04.2023, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між виконавцем та замовником.

Так позивач вказує, що згідно даного договору порукою забезпечуються наступні зобов`язання замовника, що випливають з договору, а саме: у випадку порушення строків розрахунків, сплати щомісячних платежів та штрафних санкцій, компенсація ремонту, тощо, що передбачено договором № 1504 від 25.04.2023. Поручитель відшкодовує всі витрати та збитки виконавця; у випадку виявлення факту втрати (нестачі, пошкодження, псування) техніки, поручитель відшкодовує балансову вартість майна у повному обсязі. Балансова вартість кожної одиниці зазначена у акті приймання-передачі до договору № 1504 від 25.04.2023.

У разі порушення замовником зобов`язання, забезпеченого порукою, замовник і поручитель відповідають перед виконавцем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед виконавцем у тому ж обсязі, що і замовник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, інших фінансових зобов`язань замовника, які виникають на підставі договору № 1504 від 25.04.2023.

За доводами позивача, ТОВ «СОМ АГРО» неодноразово звертався відповідачів з претензіями щодо погашення заборгованості та проведення розрахунків, однак вказані претензії залишені без розгляду та задоволення, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач-1 заперечував проти вимог в частині солідарного стягнення з ТОВ «Рівненське аграрне підприємство», зазначивши при цьому, що ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» не укладало жодних договорів з ТОВ «СОМ АГРО» та ТОВ «Форент Агро», а тому було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке було задавлено судом.

Відтак, враховуючи висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 18.03.2024 №29195/23-32, яким всиновлено, що підпис від імені ОСОБА_1, який міститься договорі поруки 0104 від 25.04.2023 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, то відповідно відповідач-1 просить суд відмовити в позовних вимогах в частині вимоги солідарного стягнення з ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» через неукладеність договору поруки 0104 від 25.04.2023.

Відповідача-2 не скористався своїм право на подачу відзиву на позовну заяву.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" договір № 1504 від 25.04.2023 за своєю правовою природою є змішаним договором оренди техніки з елементами договору про надання послуг.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору № 1504 від 25.04.2024, позивачем надано послуги обприскування Обприскувачем самохідний Challenger Spra Coupe 466, на території полів с. Шубків у період з 01.06.2023 по 16.06.2023 на загальну суму 214 736,10 грн, що підтверджується актом надання послуг № 204 від 16.06.2023, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний Акт був підписаний з боку відповідача-2 без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до умов договору відповідач-2 взяв на себе обов`язок здійснювати оплату послуг за поточний місяць користування техніки на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 (десятого) числа кожного наступного місяця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом також взято до уваги той факт, що у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2023 по 28.07.2023 між ТОВ "СОМ-АГРО" та ТОВ "Форент Агро" за договором № 1504 від 25.04.2023, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленого їх печатками, за умовами якого у відповідача-2 перед позивачем числиться заборгованість у розмірі 214 736,10 грн.

Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем-2 вартості наданих послуг, а факт заборгованості відповідача-2 перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 основного боргу у розмірі 214 736,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, в тому числі пені.

Так, відповідно до п. 6.2. договору, за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань замовника перед виконавцем за цим договором, замовник зобов`язаний сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час такого прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення протягом усього строку прострочення, а також штраф у розмірі 30% від суми прострочених зобов`язань у випадку прострочення понад 10 днів.

Відтак, оскільки відповідач-2 допустив прострочення оплати виконаних позивачем послуг за договором, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 6.2 договору, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 17 425,98 грн та штраф у розмірі 64 420,80 грн.

Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.

Окрім цього, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 147,22 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійсненим у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач-2 під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" на користь позивача заборгованості у розмірі 297 730,10 грн, суд відзначає таке.

Так заявляючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1, позивач вказав на існування договору поруки № 0104 від 25.04.2023, укладеного між позивачем та відповідачами, за умовами якого поручитель - ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» поручається перед ТОВ «СОМ-АГРО» за виконання ТОВ «Форент Агро» зобов`язань по Договору № 1504 від 25.04.2023, включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між виконавцем та замовником.

У п. 4 договору поруки № 0104 від 25.04.2023 визначено, що у разі порушення замовником зобов`язання, забезпеченого порукою, замовник і поручитель відповідають перед виконавцем як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед виконавцем у тому ж обсязі, що і замовник, включаючи сплату основного боргу, неустойки, відшкодування збитків, інших фінансових зобов`язань замовника, які виникають на підставі договору № 1504 від 25.04.2023.

Відповідачем-1 подано відзив по справі, у якому ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» заперечило щодо задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за договором №1503 від 25.04.2023, з підстав того, що ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» не укладало з ТОВ «СОМ-АГРО» та ТОВ «ФОРЕНТ АГРО» жодних договорів поруки, в тому числі і договір поруки 0104 від 25.04.2023, а оскільки станом на 25.04.2023, керівник ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» ОСОБА_1., який є керівником підприємства і на поточний момент, не підписував з ТОВ «СОМ-АГРО» та ТОВ «ФОРЕНТ АГРО» жодних договорів поруки, в тому числі і договір поруки 0104 від 25.04.2023.

З огляду на зазначене, відповідача-2 було подало клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по справі № 910/14515/23, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний від імені ОСОБА_1 , як директора ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» підпис, зображення якого міститься на Договорі поруки 0104 від 25 квітня 2023 року, самим ОСОБА_1 , чи іншою особою?

З метою встановлення чи виконано підпис на Договорі поруки 0104 від 25 квітня 2023 року, самим ОСОБА_1 , чи іншою особою, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, складено висновок № 29195/23-32 від 18.03.2024, відповідно до якого експерт дійшов висновку, що підписи від імені ОСОБА_1 , який міститься графі «Директор» ліворуч від друкованого тексту «П.П. ОСОБА_1» на третьому аркуші Договору поруки № 0104 від 25.04.2023, укладеного між ТОВ "СОМ-АГРО" (виконавець), ТОВ "Форент Агро" (замовник) та ТОВ "Рівненське аграрне підприємство" (поручитель), виконаний не ОСОБА_1 а іншою особою.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 ГПК України)

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 18.03.2024 №29195/23-32 складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, який був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (п. 1 ст. 384, п. 1 ст. 385 Кримінального кодексу України), оскільки висновок судової експертизи узгоджений між собою, обґрунтований, не суперечать іншим матеріалам справи і не викликають сумнівів у їх неправильності.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) викладено такі висновки, які підлягають врахуванню.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

У тому випадку коли сторона не виявляла своєї волі до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тоді правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 (провадження № 61-774св22) у разі заперечення самого факту укладення правочину, тобто факту підписання договору та його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, зокрема про стягнення орендної плати, шляхом викладення відповідного висновку про неукладення оспорюваного договору у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Також суд зазначає, що якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, оскільки вирішення цього спору приведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання. Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора

З урахуванням викладеного після звернення орендодавця з позовом про стягнення коштів та вирішення цього спору орендар не може окремо ініціювати спір про визнання договору оренди недійсним (неукладеним). Такий окремий позов не є належною формою (способом) захисту, а тому його не можна задовольнити. Наявність у орендаря відповідного боргу чи брак такого, як і відсутність підстав для нарахування заборгованості, є предметом доказування у спорі про стягнення коштів. Оскільки орендодавець ініціював вирішення такого спору, орендар може захистити своє право саме під час розгляду цієї справи, заперечуючи проти позову з тих підстав, що він не підписував та не укладав договір оренди.

Схожий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 461/4145/19 (провадження № 61-774св22).

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача-1 заборгованості, позивач вказав на існування договору поруки № 0104 від 25.04.2023, укладеного між позивачем та відповідачами, за умовами якого поручитель - ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» поручається перед ТОВ «СОМ-АГРО» за виконання ТОВ «Форент Агро» зобов`язань по Договору № 1504 від 25.04.2023

Однак, враховуючи висновок експерта № 29195/23-32 від 18.03.2024, судом встановлено, що такий договір з боку ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» не підписувався.

Установивши обставини стосовно того, що спірний договір поруки № 0104 від 25.04.2023 директор ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» не підписував, тобто не вчиняв дії, спрямовані на виникнення чи схвалення відповідних правовідносин, суд дійшов висновку, що непідписання стороною правочину, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність волевиявлення на укладення цього правочину, а отже договір поруки № 0104 від 25.04.2023 є неукладеним.

З огляду на вказане відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимоги солідарного стягнення з ТОВ «Рівненське аграрне підприємство» через неукладеність договору поруки 0104 від 25.04.2023.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені фактичні обстави по справі, оцінивши і співставивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача, які пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" та відмову у задоволенні вимог до ТОВ «Рівненське аграрне підприємство».

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати суд покладає на відповідача-2, з вини якого виник спір.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Форент Агро" (01011, м.Київ, Печерський узвіз, 19, ідентифікаційний код: 44400578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ-АГРО" (34530, Рівненська обл., Сарненський р-н., село Кричильськ, вул. Шевченка, 623, ідентифікаційний код: 41770669) основну суму заборгованості у розмірі 214 736 грн 10 коп., штраф у розмірі 64 420 грн 80 коп., пеню у розмірі 17 425 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 1 147 грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 465 грн 95 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СОМ АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненське аграрне підприємство" відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.05.2024

Суддя Л.Г. Пукшин