Рішення

від 08.05.2024 по справі 940/1066/23

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.05.2024 Провадження по справі № 2/940/37/24

Справа № 940/1066/23

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом Фермерського господарства «Червона калина» до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

Фермерське господарство «Червона калина» (надалі по тексту ФГ «Червона калина», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої залишилось спадкове майно, зокрема, земельна ділянка площею 2,8301 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Височанської сільської ради Тетіївського району Київської області, кадастровий номер 3224680800:02:009:0014, та земельна ділянка площею 2,8300 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Височанської сільської ради Тетіївського району Київської області, кадастровий номер 3224680800:02:009:0015.

На зазначену спадщину ФГ «Червона калина» претендує як спадкоємець за заповітами. Однак, державний нотаріус Тетіївської державної нотаріальної контори Давидова С.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.08.2023 року, відмовила ФГ «Червона калина» в особі керівника ОСОБА_5 , у видачі на ім`я ФГ «Червона калина» свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені земельні ділянки, оскільки позивачем пропущений строк для прийняття спадщини. Водночас, у постанові зазначено, що після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 54/2018 від 15.02.2018 року. Із заявою про прийняття спадщини 17.05.2018 року звернувся онук померлої ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що були наявні об`єктивні та непереборні істотні труднощі для подання ним заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством України строку, зокрема те, що не проживав спільно із спадкодавцем, не мав спільного побуту, не орендував зазначені земельні ділянки, не знав про наявний заповіт на своє ім`я і дізнався про нього лише у червні 2023 року від ТОВ «Агро -Дібрівка», яке є орендарем земельних ділянок, тобто вже після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, а також нотаріус про заповіти не повідомив, що свідчить про поважність причин пропуску такого строку.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

26.10.2023 року від відповідача ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ФГ «Червона калина» у задоволенні позовних вимог, вважає їх надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідач зазначив, що твердження позивача про те, що він не знав про наявність заповіту на своє ім`я, є хибним. Позивач, зловживаючи своїми правами, умисно викладає надумане за дійсне з ціллю використання суду для досягнення своїх цілей.

Крім того, відповідач вважає, що ФГ «Червона калина» ввело в оману ОСОБА_4 , відвізши її до державного нотаріусаДругої білоцерківськоїміської державноїнотаріальної конториМельничук М.В.для видачізаповіту найого користь,оскільки жоднихдружніх відносинміж ОСОБА_4 та ФГ «Червона калина» не було. Більш того, спочатку ОСОБА_4 заповіла все своє майно онуку ОСОБА_3 , який здійснював догляд за нею (а. с. 48-63).

06.11.2023 року від представника позивача ФГ «Червона калина» Поліщук В.М. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що наведені відповідачем у відзиві обґрунтування є безпідставними. Так, у своєму відзиві відповідач вказує, що позивач знав про смерть ОСОБА_4 та про наявність заповітів, однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки позивач дізнався про існування одного заповіту від ТОВ «Агро- Дібрівка», а не про смерть ОСОБА_4 , про яку стало відомо вже після виявлення заповітів. Разом з тим, зазначає, що заповіти на ім`я ФГ «Червона калина» відповідали власній волі ОСОБА_4 , складені та посвідчені нотаріально відповідно до вимог законодавства. Отже, з огляду на зазначене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а. с. 69-72).

Ухвалою суду від 10.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ФГ «Червона калина» Поліщук В.М позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат ЧернявськийО.М.у судовомузасіданні просиввідмовити узадоволенні позову, оскільки позивач пропустив його без поважних причин.

У судовому засіданні від 19.03.2024 року допитаний у якості свідка ОСОБА_6 повідомив суду, що він є батьком відповідача ОСОБА_3 . Про те, що ОСОБА_4 здавала в оренду земельні ділянки він знав, але що вона заповіла їх ФГ «Червона калина» не знав.

У судовому засіданні від 16.04.2024 року допитаний у якості свідка виконавчий директор ТОВ «Агро-Дібрівка» ОСОБА_7 повідомив, що між ТОВ «Агро-Дібрівка» та ОСОБА_4 були укладені довгострокові договори оренди землі, які діють і натепер. 12.05.2023 року під час проведення ревізії, бухгалтером було виявлено папку із заповітами, серед яких знаходився і заповіт, складений ОСОБА_4 , в якому вона заповіла земельну ділянку ФГ «Червона калина». Про наявність заповітів йому не було відомо, оскільки юридичними питання займалися юристи товариства, які з 2015 року постійно змінювалися. У подальшому, про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ФГ «Червона калина», повідомив голову ФГ «Червона калина» ОСОБА_5 .

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно, на яку претендує ФГ «Червона калина», як спадкоємець за заповітами.

Так, за життя ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким належну їй земельну ділянку площею 2,8301 га, що знаходиться на території Височанської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 454324, заповіла Фермерському господарству «Червона калина». Цей заповіт посвідчено 11 липня 2013 року державним нотаріусом Тетіївської державної нотаріальної контори Мельничук М.В., зареєстровано в реєстрі за № 2-1442 (а. с. 15).

Крім того, 25 січня 2014 року ОСОБА_4 склала ще один заповіт, згідно з яким належну їй земельну ділянку площею 2,8300 га, що знаходиться на території Височанської сільської ради Тетіївського району Київської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 308342, заповіла Фермерському господарству «Червона калина». Цей заповіт посвідчено 25 січня 2014 року державним нотаріусом Другої білоцерківської міської державної нотаріальної контори Мельничук М.В., зареєстровано в реєстрі за № 1-1111 (а. с. 14).

02.08.2023 року ФГ «Червона калина» звернулося до державного нотаріуса Тетіївської державної нотаріальної контори Давидової С.М. щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначені земельні ділянки.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесеної 02.08.2023 року № 945/02-14, державний нотаріус Тетіївської державної нотаріальної контори Давидова С.М. відмовила ФГ «Червона калина» у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 2,8301 кадастровий номер 3224680800:02:009:0014, та земельну ділянку площею 2,8300 га, кадастровий номер 3224680800:02:009:0015, оскільки заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори в установлений законом строк ФГ «Червона калина» не подано, тому пропущений строк для прийняття спадщини. Крім того зазначила, що після смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа № 54/2018 від 15.02.2018 року (а. с. 13).

Із пояснень представника позивача вбачається, що про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ФГ «Червона калина», позивачу стало відомо лише у червні 2023 року від ТОВ «Агро-Дібрівка», а про наявність ще одного заповіту, складеного ОСОБА_4 на користь ФГ «Червона калина» - у серпні 2023 року від державного нотаріуса.

Звертаючись до суду з позовом,позивач просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 .

Вирішуючи даний спір, суд застосовує норми спадкового праваЦивільного кодексу Українита враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно достатті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно достатті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно достатті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно доч. 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно доч.2статті 1236ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємецьза заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Відповідно до ч. 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач вищезазначених вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав своєчасно нотаріусу заяву.

Відповідно до ч. 1 статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 та від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням вищенаведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правиламист. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1 та 2статті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітами після смерті ОСОБА_4 , позивач посилався на те, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, оскільки про наявність заповіту не був обізнаний, про його існування стало відомо у червні 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дібрівка», яке є орендарем земельних ділянок, які належали на праві власності ОСОБА_4 .

Цю обставину у судовому засіданні підтвердив свідок виконавчий директор ТОВ «Агро - Дібрівка» ОСОБА_7 .

Водночас, відповідач ОСОБА_3 не спростував та не надав належних та допустимих доказів тому, що позивач про наявність заповіту був обізнаний значно раніше.

Більш того, суд не встановив обставин, які б могли достовірно свідчити, що позивач знав про смерть ОСОБА_4 . Навіть, зважаючи на те, що позивач, можливо, і міг знати про смерть ОСОБА_4 , сам по собі цей факт не може бути достатнім доказом на підтвердження обізнаності ФГ «Червона калина» про складення на користь ФГ «Червона калина» заповітів.

Крім того, доводи представника відповідача про те, що позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_4 від ТОВ «Агро - Дібрівка», де засновником та директором є дружина засновника позивача ФГ «Червона калина» ОСОБА_8 , яка повідомила позивачу про такий факт, що повністю спростовує твердження позивача про поважні причини подання заяви на вступ у спадщину, не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають обставинам справи, так як у позовній заяві зазначено, що позивач дізнався від ТОВ «Агро-Дібрівка» про існування заповітів, а не про смерть ОСОБА_4 .

Разом з тим, суд зазначає, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Ця судова практика залишається незмінною й у практиці Верховного Суду, зокрема у постанові від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22, у постанові від 26 червня 2019 року у справі №565/1145/17.

Крім того, в обґрунтування позову, позивач посилався на те, що не проживав спільно із спадкодавцем, не мав спільного побуту, не орендував земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 , а також нотаріус не повідомив про наявність заповітів.

Так, у матеріалах спадкової справи № 54/2018 від 15.02.2018 року, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що надійшла на виконання ухвали суду, відсутні відомості щодо дій з боку нотаріуса для повідомлення спадкоємця ФГ «Червона Калина» про відкриття спадщини, виклику його як спадкоємця за заповітами, у тому числі, шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Відповідно достатті 63 Закону України «Про нотаріат»нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Крім того, суд зазначає, що у постанові від 15.04.2021 року у справі № 591/1271/18 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту, за встановлених у цій справі обставин, є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. За встановленими у цій справі обставинами у спадковій справі була наявна інформація про заповіт, проте нотаріус не виконала вимогстатті 63 Закону України «Про нотаріат»та не вчиняла дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснила його виклик як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця. Суди врахували, що позивач не є родичем спадкодавця, не проживав з ним, про існування заповіту дізнався лише на початку 2018 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, що підтвердив допитаний під час розгляду справи свідок, який знайшов заповіт спадкодавця серед його речей та особисто у 2018 році передав заповіт позивачу. Наведені обставини підтверджують поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Так, судом у ході судового розгляду справи встановлено, що нотаріус не вжив заходів щодо своєчасного повідомлення ФГ «Червона калина» про наявність заповітів.

Відтак, неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіти теж свідчить про те, що спадкоємець не знав про їх наявність.

Зазначене відповідачає висновкам, викладеним Верховним Судом, зокрема у постанові від 09 жовтня 2023 року у справі № 671/208/22 та у постанові від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19.

Отже, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини в межах передбаченого законодавством строку, зокрема те, що він не проживав спільно із спадкодавцем, не мав спільного побуту, не орендував зазначені земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 , не знав про наявні заповіти на своє ім`я і дізнався про них вже після спливу передбаченого законом строку для прийняття спадщини, а також нотаріус не повідомив його про наявність заповітів, що свідчить про поважність причини пропуску такого строку.

Що стосується тверджень представника відповідача про те, що спадкодавицю ОСОБА_4 , яку ввівши в оману, возили до державного нотаріуса Мельничук М.В. в м. Біла Церква з метою складення заповіту на користь ФГ «Червона калина», що опосередковано вказує на відсутність дійсного бажання з боку ОСОБА_4 на його складення, то суд відхиляє їх, оскільки стороною відповідача не зазначено обставин щодо яких, під час складення заповітів, ОСОБА_4 було введено в оману та не надано належних та допустимих доказів того, що мав місце обман, що ОСОБА_4 неправильно сприймалися обставини правочину, що вплинуло на її волевивиявлення. До того ж, від дати складення останнього заповіту (25.01.2014) і до дня смерті ОСОБА_4 (22.11.2017) було достатньо часу, щоб заповісти зазначені земельні ділянки на користь відповідача чи іншої особи.

Крім того, відповідач, маючи сумніви щодо складених ОСОБА_4 заповітів, на користь ФГ «Червона калина», вважаючи, що волевиявлення заповідачки не відповідало її волі, не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про визнання заповітів недійсними, проте вказаним правом не скористався, що певним чином свідчить про його пасивну поведінку у вирішенні цього питання.

Судом встановлено, що натепер, складені ОСОБА_4 на користь ФГ «Червона калина» заповіти недійсними не визнані та не скасовані.

Крім того, суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо вчинення ФГ «Червона калина» шахрайських дій на заволодіння земельними ділянками шляхом ініціювання видання заповітів, оскільки ці твердження є голослівними та які суд не може покласти в основу рішення, з огляду на приписи ч. 6 ст. 81 ЦПК України, які встановлюють, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Насамкінець, інші аргументи відповідача та його представника також не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, враховуючи наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, оцінивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, визначивши позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили, який суд вважає достатнім для подання відповідної заяви.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 13, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтею 63 Закону України «Про нотаріат», статтями 15, 16, 1216, 1217, 1233, 1235, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

вирішив:

Позов Фермерського господарства «Червона калина» до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити Фермерському господарству «Червона калина», код ЄДРПОУ 32573105, юридична адреса: вул. Нова, буд. 23, с. Денихівка, Білоцерківський район, Київська область, додатковий строк три місяці, з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 16 травня 2024 року.

Суддя С.В. МАНДЗЮК