Рішення

від 13.05.2024 по справі 596/1906/23

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2024 р. Справа № 596/1906/23

Провадження № 2/596/116/2024 Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Лисюк І.О.,

за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,

представника позивача адвоката Аламбця Н.М.

представника відповідача адвоката Кучмія М.Я.,

представника третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Гусятинського районного суду Тернопільської області в селищі Гусятин цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Копичинецька міська рада Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу, зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Гусятинського районного суду Тернопільської області з позовом до ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, та просить в судовому порядку визнати незаконною відмову Ліцею №1 м.Копичинці, Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області у прийнятті його на посаду вчителя математики; зобов`язати Ліцей №1 м.Копичинці, Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_2 та призначити її на посаду вчителя математики з 01.09.2023 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 року по день ухвалення судом рішення у даній справі та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.11.2023 прийнято до розгляду позовну заяву у цивільній справі та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

18.12.2023 відповідачем Ліцеєм №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області подано відзив на позовну заяву, у якомувикладено запереченняпроти позову.Зокрема сторонавідповідача посилаєтьсяна те,що позивачстаном на31.08.23своїм правомнаписати заявуна прийняттяна роботуповністю скористалася,що вонасама визналау своїйпозовній заяві.Заява проприйняття нароботу навакантну посадуучителя математикипозивачем буланаписана ще28.08.23,тобто домоменту звільнення. ОСОБА_2 була ознайомлена з наказом Ліцею №1 м. Копичинці Про попередження вчителів, які працюють на умовах строкового трудового договору (контракту) про закінчення строку трудового договору» №56-од від 25.04.2023 року,

Позивач знала про вакантну посаду. Наявність чи відсутність порушень ч. 3 ст. 23 КЗпП України не завадило позивачу вчасно написати заяву про прийняття на роботу. Тобто, право позивача претендувати на вакантну посаду учителя математики порушене відповідачем не було.

Також позивачразом іззаявою наім`я директораЛіцею №1м.Копичинці ненадала жоднихмедичних документівпро станїї здоров`я. Керівництво ліцею не має права приймати на посаду педагогічного працівника кандидата, стан здоров`я якого не відомий, оскільки це може зашкодити здоров`ю, як самого кандидата так і усіх учасників освітнього процесу.

Як зазначила у своїй позовній заяві ОСОБА_2 , на посаду учителя математики у той період претендувала ОСОБА_3 , яка додала до заяви про прийняття на роботу усі необхідні документи. Це була одна з основних причин, чому її взяли на роботу, а не позивача.

ОСОБА_3 була направлена з метою працевлаштування у Ліцей №1 м. Копичинці з Чортківської філії Тернопільського обласного центру зайнятості після закінчення нею Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тобто, ОСОБА_3 відноситься до категорії осіб, передбачених пунктом 4 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року та мала переважне в порівнянні з позивачем право на працевлаштування у ліцеї.

19.12.2023 стороною позивача подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача виклала свої міркування та аргументи щодо наведених відповідачем заперечень та мотиви їх відхилення.

Ухвалою судувід 12.02.2024,залучено вякості третьоїособи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна сторонівідповідача Копичинецькуміську радуЧортківського району.В задоволенніклопотання представникаЛіцею №1м.КопичинціКопичинецької міськоїради прозалучення третьоїособи ОСОБА_3 , відмовлено.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, третьої особи, дослідивши докази, подані сторонами, а також письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, дав повну оцінку зібраним по справі доказам у їх сукупності і приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004, КСУ зазначив, що свобода праці означає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей; реалізація, права громадянина на працю здійснюється в спосіб укладення ним трудового договору і виконання кола обов`язків за своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, що визначено структурою і штатним розписом підприємства, установи чи організації.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998року № 12-рп/98, укладаючи трудовий договір з роботодавцями, громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків; трудовий договір є основним юридичним фактом, із яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин.

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 22 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 7 лютого 2023 року № 1- р/2023, згідно з частинами першою, другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної системи права, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в актах міжнародного права з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу в забезпеченні їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішенні Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

У Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені; але всі відмінності у привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, установлені законом, не можуть бути пов`язані з ознаками, що їх визначено частиною другою статті 24 Конституції України; зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним.

Порушення рівності конституційних прав і свобод означає, що особа отримує привілеї або зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження встановлено з правомірною, обумовленою істотними чинниками та обґрунтованою метою, способи досягнення якої є належними та потрібними в демократичному суспільстві.

Як встановлено, ОСОБА_2 з 15.08.1981 року працювала на посаді вчителя математики, а також на керівних посадах Маринівській середній школі, Копичинецькій середній школі №1.

З 01.09.2021 року по 31.08.2023 року позивач працювала на посаді вчителя математики в Ліцеї № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі строкового трудового договору.

Ці обставини підтверджуються записами в трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.11-14).

За час трудової діяльності ОСОБА_2 неодноразово нагороджена подяками, грамотами та знаками. (а.с.13-14, 16,17).

ОСОБА_2 з 17 квітня 2023 року по 20 квітня 2023 року пройдено підвищення кваліфікації, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації СС02139788/004363-23 від 20 квітня 2023 року. (а.с.18).

Як слідує із заяви ОСОБА_2 від 28.08.2023 на ім`я директора Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, позивач просила прийняти її з 01.09.2023 року на посаду вчителя математики в Ліцей № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області по безстроковому трудовому договору, що підтверджується копією журналу реєстрації вхідних, вихідних та внутрішніх документів Ліцею №1 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області за серпень-вересень 2023 року. Як видно з змісту заяви, позивач при зверненні до адміністрації Ліцею №1 додатково посилалась на приписи рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1- р/2023. (а.с.70).

29.08.2023наказом Ліцею№ 1м.Копичинці Копичинецькоїміської радиЧортківського районуТернопільської області№ 75-к, ОСОБА_2 звільнено зпосади учителяматематики з31.08.2023у зв`язкуз закінченнямстроку трудовогодоговору,згідно п.2ст.36КЗпПУ.(а.с.15).

07.09.2023 року ОСОБА_2 отримано лист т.в.о. директора Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області Олесі Триснюк № 01-36/145 від 07.09.2023, в якому повідомлялось проте, що вакансія вчителя математики в Ліцеї № 1 міста Копичинці відсутня і з цієї причини заява про прийняття на роботу не може бути задоволена. ( а.с.27).

Як вбачається із копії журналу реєстрації наказів з кадрових питань Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради за період з 01.04.2023 по 12.09.2023, копії журналу реєстрації заяв Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради, 31.08.2023 згідно наказу № 83-к була прийнята на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя математики ОСОБА_4 , підстава заява про прийняття на роботу учителем математики від 24.08.2023 року. Окрім цього, 31.08.2023 згідно наказу № 84-к прийнятий на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя фізики ОСОБА_5 , підстава заява про прийняття на роботу учителем фізики від 31.08.2023 року. 30.08.2023 згідно наказу №81-к перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6 . 04.09.2023 згідно наказу № 101-к була прийнята на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя математики та інформатики ОСОБА_7 , підстава заява про прийняття на роботу учителем математики та інформатики від 01.09.2023 року. (а.с.19-22, 23, 24-26).

Як слідує із річного навчального плану на 2023/2024 навчальний рік та педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, кількість годин з математичної освітньої галузі (алгебра, геометрія, математика) сукупно становить 53 навчальних години на тиждень. (155-156,157, 158-162).

З аналізу цих документів суд вважає доведеним твердження сторони позивача, що станом на 31.08.2023 року в Ліцеї №1 було наявних 4 повних тарифних ставки згідно ст.24 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» з таких навчальних предметів: математики, алгебри, геометрії (53 години) та фізики (21 година).

Обставини щодо наявності в Ліцеї №1 саме такої кількості годин з математичної галузі 53 години на тиждень доводяться також листом Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області від 07.09.2023 №01-36/145. (а.с.27).

Так, як слідує із змісту зазначеного листа, адміністрацією Ліцею ОСОБА_2 повідомлено про те, що її заява не може бути задоволена, оскільки «зважаючи намережу класіву Ліцеї№1,річний навчальнийплан ліцею№1м.Копичинціна 2023-2024навчальний рік,педагогічне навантаженняна 2023-2024рік запредметами «Математика»,«Алгебра»,«Геометрія»,кількість годинз математичноїгалузі сукупностановить 53навчальних годинина тиждень.Відповідно дост.24ЗУ «Проповну загальнусередню освіту»норма годинна тарифнуставку працівникастановить 18годин.Станом насьогодні вліцеї №1працюють двоєвчителів математики,вчитель інформатикита математикина умовахбезстрокового договору.Вакансія вчителяматематики уЛіцеї №1відсутня.З цієїпричини заяване можебути задоволена.» (а.с.27).

Як встановлено, вчителя інформатики та математики ОСОБА_8 прийнято 04.09.2023 року. Цим додатково підтверджується, що якщо б заяву ОСОБА_2 розглядали 31.08.2023 року, то посада вчителя математики та інформатики була б вакантною.

Таким чином, твердження відповідача про те, що станом на 31.08.2023 року в ліцеї №1 не існувало вакантних посад не грунтується на матеріалах справи, а також безпідставними є посилання сторони на те, що заява ОСОБА_2 про прийняття на роботу на умовах безстрокового трудового договору була розглянута адміністрацією Ліцею №1 разом з іншими заявами претендентів 31.08.2023.

З врахуванням наведеного, станом на дату подання ОСОБА_2 заяви про призначення (прийняття) на роботу на посаду вчителя математики від 28.08.2023, зареєстрованої за № 411/01-34, у Відповідача були наявні вакантні посади (вакансії) вчителів математики, алгебри та геометрії, а також вчителя фізики.

Тому є обґрунтованими доводи сторони позивача про те, що з метою недопущення порушення рівних можливостей працівників для укладення безстрокового трудового договору, керівництво Ліцею № 1 м. Копичинці зобов`язано було одночасно розглянути заяви усіх претендентів на вакантні посади та обґрунтувати прийняття на роботу одних працівників та відхилення заяв інших.

Однак, з огляду на послідовність прийнятих управлінських рішень, заяви ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розглянуті 31.08.2023 року та цього ж дня задоволені, а заява ОСОБА_2 розглянута лише 07.09.2023.

Таким чином, адміністрацією Ліцею №1 при розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення (прийняття) на роботу на посаду вчителя математики шляхом укладення безстрокового трудового договору, не дотримано вимог ст. 24 Конституції України та ст. 2-1 КЗпП України, якою визначено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, у тому числі залежно від віку.

Ці обставини доводяться також листом управління Державної служби якості освіти у Тернопільській області від 01-30/903 від 21.09.2023, із змісту якого слідує, що управлінням встановлено, що станом на 28.08.2023 дату подання заяви ОСОБА_11 щодо її призначення на посаду вчителів математики шляхом укладання безстрокових трудових договорів, в закладі освіти були наявні вакансії з предметів математика, алгебра та геометрія. Оскільки накази щодо призначення інших осіб видані від 31.08.2023 № 83-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_9 » та від 30.08.2023 № 81-к «Про переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_6 ». Щоб не допустити порушення рівних можливостей працівників для укладання безстрокового трудового договору, керівнику закладу освіти необхідно було прийняти та розглянути всі заяви. (а.с.28-30).

З листа Ліцею №1 слідує, що відмова у прийнятті ОСОБА_2 на роботу за наявності вакантних робочих місць є невмотивованою, з посиланням на мотиви, які не стосуються ділових якостей працівника, винесена з порушенням ст. 22 КЗпП України.

Також, приписами ч. 3 ст. 23 КЗпП України регламентовано, що роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Проте, в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КЗпП України, адміністрацією Ліцею №1 не було проінформовано ОСОБА_2 , як працівника, що працювала за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають її кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також не забезпечено їй рівних можливостей для укладення безстрокового трудового договору.

Ці обставини встановлені також управлінням Державної служби якості освіти у Тернопільській області, що слідує із листа від 01-30/903 від 21.09.2023. (а.с.28-30), а також Південно-Західним міжрегіональним управлінням, що підтверджується листом №ПЗ/3.2/382-ЗВ-23 від 29.09.2023. (а.с.31).

Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років» та втрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

За загальним правилом, ухвалення рішення Конституційного Суду України не призводить до автоматичного відновлення попереднього стану оформлення трудових відносин (відновлення безстрокових трудових договорів замість строкових або поновлення на посадах звільнених), проте надає додаткові можливості/механізми захисту порушених прав працівників залежно від фактичних обставин, документального оформлення та актуального стану справи.

На переконання суду, в адміністрації Ліцею №1 виник обов`язок з врахуванням заяви ОСОБА_2 від 28.08.2023 ще 28.08.2023 перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023, оскільки згідно з приписами статті 9 КЗпП України, умови укладеного строкового трудового договору, за якими працювала позивач погіршували її становище порівняно з законодавством України, а тому були недійсними.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів того, що він інформував ОСОБА_2 про вакансії, що відповідають її кваліфікації, а також можливість укладення з нею безстрокового трудового договору, що забезпечувало б рівні можливості у співвідношенні з іншими працівниками, знаючи при цьому, що вона працює на умовах строкового трудового договору.

Таким чином позовні вимоги щодо визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу є доведеними, а порушене право позивача підлягає захисту.

За встановленихобставин,відмова Ліцею№ 1м.Копичинці Копичинецькоїміської радиЧортківського районуТернопільської областіу прийнятті ОСОБА_2 на посадувчителя математикив данийзаклад освітиє необґрунтованоюта протиправною.

Тому слід зобов`язати Ліцей №1 м.Копичинці, Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_2 та призначити її на посаду вчителя математики з 01.09.2023 року.

Твердження сторонивідповідача нате,що пропорушення статті22КЗпП Українине йдетьсяв позовнійзаяві,тому проце недоцільноговорити єбезпідставним,оскільки зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої палати Верховного Суду Справа від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (Провадження № 12-161гс19)), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Суд наголошує, що в позивача не було потреби звертатись до відповідача з вимогою про причини відмови в прийнятті на роботу, оскільки відповідач самостійно повідомив про причини відмови листом від 07.09.2023 №01-36/145. (а.с.27).

Посилання відповідачана те,що позивачпід часподання заявипро прийняттяна роботуне надаладокументів простан їїздоров`я єбезпідставними,оскільки станомна часподання заявипро прийняттяна роботу(28.08.2023року) ОСОБА_2 працювала уЛіцеї №1на посадівчителя математики, від займаної посади вчителя математики відсторонена не була.

Твердження відповідача про те, що прийнятий працівник ОСОБА_3 є молодим спеціалістом не ґрунтується на законі, оскільки на момент розгляду заяви про прийняття на роботу учителем математики від 24.08.2023 року ОСОБА_3 з врахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» не мала додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню.

Щодо вимог позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Конструкція частини першої статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку, що оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.

У свою чергу, системний аналіз і тлумачення приписів статті 235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.12.2022 року по справі № 460/2675/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 прийшла до висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу як складової належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно роз`яснень п. 6 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 1992 року N 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів, зокрема, осіб, які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП. При обґрунтованості позову суд рішенням зобов`язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір, зокрема, з іншими особами з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил ч. 2 ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно з пунктом 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Відповідно до абзацу другого пункту 8 Порядку після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Суд визнає обґрунтованими доводи сторони позивача, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період із 01.09.2023 по день винесення рішення судом 13.05.2024. (а.с.4).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача ОСОБА_2 за період із 01.09.2023 по 13.05.2024 складає 83 868,33 грн. (460,815 грн.*182 робочих дні). (а.с.32).

Тому підлягає стягненню з Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 по 13.05.2024 в розмірі 83868,33 грн., з утриманням всіх належних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України, стягнути з Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Копичинецька міська рада Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконною відмови у прийнятті на роботу, зобов`язання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Визнати незаконною відмову Ліцею №1 м.Копичинці, Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області у прийнятті ОСОБА_2 на посаду вчителя математики;

Зобов`язати Ліцей №1 м.Копичинці, Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_2 та призначити її на посаду вчителя математики з 01.09.2023 року.

Стягнути з Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 по 13.05.2024 в розмірі 83868,33 грн., з утриманням всіх належних податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Стягнути з Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 року.

Суддя: Ірина ЛИСЮК