Постанова

від 09.09.2024 по справі 596/1906/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1906/23Головуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/817/703/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Сович Н.А.

з участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2024 року, ухвалене суддею Лисюк І.О. у цивільній справі №596/1906/23 за позовом ОСОБА_1 до Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Копичинецька міська рада Чортківського району Тернопільської області про визнання незаконною відмови у прийняття на роботу, зобовязання укласти безстроковий трудовий договір, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона з 1981 року працювала на посаді вчителя математики та на керівних посадах в Маринівській середній школі, Копичинецькій середній школі №1, з 01.09.2021 року по 31.08.2023 року - на посаді вчителя математики в Ліцеї № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі строкового трудового договору.

За час роботи їй неодноразово оголошувались подяки та вона нагороджувалась грамотами (у період з 1996 по 2022 роки), у 2007 році нагороджена знаком Відмінник освіти України. У квітні 2023 року пройшла підвищення кваліфікації.

Враховуючи, що 31.08.2023 року завершувався строк дії укладеного між нею та відповідачем строкового трудового договору, з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року у справі №1-р/2023, 28 серпня 2023 року вона подала заяву на імя директора Ліцею №1 м.Копичинці про прийняття її з 01.09.2023 року на посаду вчителя математики в Ліцей №1 м.Копичинці по безстроковому трудовому договору. Проте, 07.09.2023 року вона отримала лист, в якому повідомлялось про відсутність вакансії вчителя математики у Ліцеї №1 м.Копичинці, і з цієї причини її заява не може бути задоволена.

Таку відмову у прийнятті на роботу позивачка вважає незаконною.

31.08.2023 року на роботу в Ліцей №1 м.Копичинці на посаду вчителя математики була прийнята ОСОБА_2 , підстава заява про прийняття на роботу від 24.08.2023 року. Окрім цього, 31.08.2023 на посаду учителя фізики був прийнятий ОСОБА_3 згідно його заяви від 31.08.2023 року. Таким чином, станом на 28.08.2023 року у відповідача були вакантні посади вчителів математики, алгебри та геометрії, а також фізики. А тому керівництво ліцею повинно було одночасно розглянути заяви усіх претендентів на вакантні посади та обгрунтувати прийняття на роботу одних працівників та відхилення заяв інших.

Однак, заява позивачки була розглянута лише 7.09.2023 року, в той час як заяви інших кандидатів на вакантні посади розглянуті 31.08.2023 року і в цей же день задоволені.

Відповідач допустив порушення вимог ч.3 ст. 23 КЗпП України, не поінформував її як працівника, що працює за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають її кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, не забезпечено позивачці рівні можливості для укладення безстрокового трудового договору та необгрунтовано і незаконно відмовлено у прийняття на посаду вчителя математики.

А тому просила визнати незаконною відмову Ліцею №1 м.Копичинці у прийнятті її на посаду вчителя математики та зобовязати відповідача укласти з нею безстроковий трудовий договір та призначити її на посаду вчителя математики з 01.09.2023 року.

Оскільки у випадку необгрунтованої відмови у прийняття на роботу має місце вимушений прогул, тому просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 року по день ухвалення судового рішення.

Рішенням Гусятинськогорайонного суду від 13 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконною відмову Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області у прийнятті ОСОБА_1 на посаду вчителя математики.

Зобовязано Ліцей №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області укласти безстроковий трудовий договір з ОСОБА_1 та призначити її на посаду вчителя математики з 01.09.2023 року.

Стягнуто з Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2023 по 13.05.2024 року у сумі 83 868, 33 грн з утриманням всіх належних податків, зборів та інших обовязкових платежів, а також 1073 грн. судового збору.

В апеляційнійскарзі Ліцей №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що рішення є незаконним та необгрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно зясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не сприяв повному, обєктивному та неупередженому розгляду, позиція суду базується на припущеннях.

Зокрема, позивач не заявляла позовних вимог щодо дискримінації та не довела дискримінаційної поведінки зі сторони відповідача. Також позивач не заявляла вимог щодо необгрунтованої відмови у прийняття на роботу. Під час розгляду справи не було доведено, що відмова у прийняття на роботу є необгрунтована. Згідно приписів ст. 22 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Рішення суду є однобічним, не враховано приписи ч.5 ст. 24 ЗУ Про повну загальну середню освіту та положення п.4.21 Статуту відповідача, відповідно до яких прийом на роботу та розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти здійснюється виключно керівником відповідно до вимог законодавства.

Позивач не надала ні роботодавцю, ні суду доказів того, що вона належить до кола осіб, з якими відповідач зобовязаний укласти трудовий договір.

Відповідно до приписів п.6 ч.2 ст. 232 КЗпП України суд мав залишити без розгляду позовну заяву.

Оскільки відповідач вважає, що необгрунтованої відмови у прийняття на роботу не відбулося, відповідно позивач не має права на тримання оплати за час вимушеного прогулу.

Судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 2, 21-24, 232, 235 КЗпП України та порушено норми процесуального права ( ст.ст. 10, 13, 76, 77, 81 ЦПК України.

У відзиві представник позивача адвокат Аламбець Н.М. заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що в адміністрації Ліцею №1 з врахуванням заяви ОСОБА_1 від 28.08.2023 року виник обовязок ще з 28.08.2023 року перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий у звязку з прийняттям Конституційним Судом України рішення №1-р/2023 від 7 лютого 2023 року. Відповідачем при відмові позивачці в укладенні безстрокового трудового договору було порушено норми ст.ст. 22, 23 КЗпП України. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим та зсилається на доводи, висловлені стороною позивача у суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Кучмія М.Я. та представника третьої особи ОСОБА_4 , які підтримали доводи апеляційної скарги, представника позивача адвоката Аламбець Н.М., який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

ОСОБА_1 з 15.08.1981 року працювала на посаді вчителя математики, а також на керівних посадах Маринівській середній школі, Копичинецькій середній школі №1.

З 01.09.2021 року по 31.08.2023 року позивач працювала на посаді вчителя математики в Ліцеї № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області на підставі строкового трудового договору.

За час трудової діяльності ОСОБА_1 неодноразово нагороджена подяками, грамотами та знаками.

З 17 по 20 квітня 2023 року ОСОБА_1 пройшла підвищення кваліфікації, що підтверджується свідоцтвом про підвищення кваліфікації СС02139788/004363-23 від 20 квітня 2023 року.

28.08.2023 року ОСОБА_1 подала заяву на ім`я директора Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, в якій просила прийняти її з 01.09.2023 року на посаду вчителя математики в Ліцей № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області по безстроковому трудовому договору. У заяві позивач посилалась на приписи рішення Конституційного Суду України від 7 лютого 2023 року № 1- р/2023.

29.08.2023 року наказом Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області № 75-к ОСОБА_1 звільнена з посади учителя математики з 31.08.2023 у зв`язку з закінченням строку трудового договору, згідно п.2 ст.36 КЗпПУ.

30.08.2023 згідно наказу №81-к перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5 .

31.08.2023 згідно наказу № 83-к була прийнята на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя математики ОСОБА_2 , підстава - заява про прийняття на роботу учителем математики від 24.08.2023 року.

31.08.2023 згідно наказу № 84-к прийнятий на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя фізики ОСОБА_3 , підстава - заява про прийняття на роботу учителем фізики від 31.08.2023 року.

04.09.2023 згідно наказу № 101-к прийнята на роботу в Ліцей № 1 на посаду учителя математики та інформатики ОСОБА_6 , підстава - заява про прийняття на роботу учителем математики та інформатики від 01.09.2023 року.

Наведені обставини підтверджуються журналом реєстрації наказів з кадрових питань Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради за період з 01.04.2023 по 12.09.2023 та журналом реєстрації заяв Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради.

07.09.2023 року ОСОБА_1 отримала лист т.в.о. директора Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області Олесі Триснюк № 01-36/145 від 07.09.2023, в якому повідомлялось про те, що вакансія вчителя математики в Ліцеї № 1 міста Копичинці відсутня і з цієї причини заява про прийняття на роботу не може бути задоволена.

Як слідує із річного навчального плану на 2023/2024 навчальний рік та педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2023/2024 навчальний рік Ліцею № 1 м. Копичинці Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, кількість годин з математичної освітньої галузі (алгебра, геометрія, математика) сукупно становить 53 навчальних години на тиждень.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 до управління Державної служби якості освіти у Тернопільській області з приводу порушення її трудових прав надіслано лист від 01-30/903 від 21.09.2023, із змісту якого вбачається, що управлінням встановлено, що станом на 28.08.2023 - дату подання заяви ОСОБА_1 щодо її призначення на посаду вчителя математики шляхом укладання безстрокового трудового договору, в закладі освіти були наявні вакансії з предметів математика, алгебра та геометрія, оскільки накази щодо призначення інших осіб видані від 31.08.2023 № 83-к «Про прийняття на роботу ОСОБА_7 » та від 30.08.2023 № 81-к «Про переривання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_5 ». Щоб не допустити порушення рівних можливостей працівників для укладання безстрокового трудового договору, керівнику закладу освіти необхідно було прийняти та розглянути всі заяви. З огляду на послідовність прийнятих управлінських рішень закладом освіти не дотримано вимог ст. 2-1 КЗпП України, якою визначено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, у тому числі залежно від віку.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Згідно приписів ч. 1 ст. 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, тендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 22 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом.

На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов`язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій цієї статті.

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 7 лютого 2023 року № 1- р/2023, згідно з частинами першою, другою статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками; рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної системи права, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в актах міжнародного права з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7); гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає потребу в забезпеченні їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 лютого 2023 року № 1-р/2023 в справі № 1-5/2020(118/20) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX, згідно з яким «педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років».

У вказаному рішенні Конституційний Суду України зазначив, що оспорювані приписи Закону ставлять педагогічних працівників у нерівне, невигідне і вразливе становище залежно від наявності у них певного виду власності (пенсійних виплат) та форми власності відповідного закладу загальної середньої освіти: ці приписи Закону поширюються на педагогічних працівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, однак не поширюються на педагогічних працівників тих закладів загальної середньої освіти, що не належать до державної або комунальної власності. Тому приписи абзацу третього частини другої статті 22 Закону не відповідають частинам першій, другій статті 24 Конституції України.

У Рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 Конституційний Суд України вказав, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені; але всі відмінності у привілеях чи обмеженнях щодо різних категорій індивідів, установлені законом, не можуть бути пов`язані з ознаками, що їх визначено частиною другою статті 24 Конституції України; зазначений принцип визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним.

Порушення рівності конституційних прав і свобод означає, що особа отримує привілеї або зазнає обмежень у визнанні, реалізації чи користуванні правами і свободами в будь-якій формі, крім випадків, коли таке обмеження встановлено з правомірною, обумовленою істотними чинниками та обґрунтованою метою, способи досягнення якої є належними та потрібними в демократичному суспільстві.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на дату подання заяви ОСОБА_1 28.08.2023 року про призначення (прийняття) її на роботу на посаду вчителя математики в Ліцеї №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області були наявні вакантні посади вчителя математики, фізики, тому відмова у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 28.08.2023 року про прийняття її на посаду вчителя математики в даний заклад освіти з підстав відсутності вакансій вчителя математики є необгрунтованою та протиправною.

Заява ОСОБА_1 про прийняття на роботу на умовах безстрокового трудового договору не була розглянута адміністрацією Ліцею №1 разом з іншими заявами претендентів ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ), а лише 7.09.2023 року, після прийняття інших осіб на вакантні посади вчителів математики та фізики, тому суд першої інстанції прийшов до законного та обгрунтованого висновку про те, що адміністрацією Ліцею №1 при розгляді заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.24 Конституції України та ст. 2-1 КЗпП України, якою визначено заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, у тому числі залежно від віку.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 1-р/2023 від 7 лютого 2023 року, з врахуванням заяви ОСОБА_1 від 28.08.2023 в адміністрації Ліцею №1 28.08.2023 виник обов`язок перевести її зі строкового трудового договору на безстроковий, оскільки згідно з приписами статті 9 КЗпП України, умови укладеного строкового трудового договору, за якими працювала позивач, погіршували її становище порівняно з законодавством України, а тому були недійсними.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та прийшов до законного та обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводівапеляційної скарги про те, що позивач не заявляла позовних вимог щодо дискримінації та не довела дискримінаційної поведінки зі сторони відповідача, не заявляла вимог щодо необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу, під час розгляду справи не було доведено, що відмова у прийнятті на роботу є необгрунтованою, згідно приписів ст. 22 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади), колегія суддів зазначає, що такі аргументи наводились відповідачем у суді першої інстанції і суд надав їм обгрунтоване спростування, з посиланням на правові позиції Верховного Суду. Колегія суддів не вбачає підстав повторно відповідати на ті ж самі аргументи.

Доводи апеляційноїскарги про те, що рішення суду є однобічним, не враховано приписи ч.5 ст. 24 ЗУ Про повну загальну середню освіту та положення п.4.21 Статуту відповідача, відповідно до яких прийом на роботу та розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти здійснюється виключно керівником відповідно до вимог законодавства, колегія суддів оцінює критично, оскільки повноваження відповідача щодо прийому на роботу та розподіл педагогічного навантаження у закладі освіти повинні здійснюватися з дотриманням трудових прав громадян України. Оскільки при здійсненні повноважень відповідача були порушені трудові права ОСОБА_1 , тому необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про неврахування судом приписів ч.5 ст. 24 ЗУ Про повну загальну середню освіту та положення п.4.21 Статуту відповідача.

Доводи апеляційноїскарги про те, що позивач не надала ні роботодавцю, ні суду доказів того, що вона належить до кола осіб, з якими відповідач зобовязаний укласти трудовий договір, а тому суд мав залишити без розгляду позовну заяву відповідно до приписів п.6 ч.2 ст. 232 КЗпП України, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Згідно із ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено і апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ліцею №1 м.Копичинці Копичинецької міської громади Чортківського району Тернопільської області залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Храпак Н.М.

Костів О.З.