Рішення

від 17.05.2024 по справі 280/2364/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2024 року Справа № 280/2364/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 06.02.2024 № ПШ 010259 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовну заяву подав та підписав представник позивача адвокатМихайлишин А.І., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1166847 від 15.03.2024.

Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що на момент здійснення перевірки позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника. У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, транспортний засіб передано позивачем в суборенду ФОП ОСОБА_1 , договір суборенди є чинним, недійсним не визнавався, тому саме ФОП ОСОБА_1 , є автомобільним перевізником. Позивач не був повідомлений належним чином про розгляд справи про порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки запрошення на такий розгляд товариство отримало після розгляду справи, що позбавило позивача права надати докази того, що під час рейдової перевірки позивач не був автомобільним перевізником. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19 березня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав до суду 29.03.2024 відзив на позовну заяву, у якому викладає заперечення проти позову, що полягають у наступному. Під час здійснення рейдової перевірки 29.12.2023 посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме під час перевезення вантажів, перевізник не забезпечив водія товарно-транспортною накладною, або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, що зафіксоване в акті № АР008872 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.12.2023. Водій ОСОБА_2 з актом перевірки був ознайомлений, в поясненнях зазначив, що мав документ в електронному вигляді, акт засвідчив підписом. Відповідач не відповідає за безпосереднє доставлення кореспонденції позивачу, оскільки ці функції виконує підприємство пошти, а також не може нести відповідальність і в тих випадках, коли позивач сам не отримує поштової кореспонденції. Неотримання позивачем запрошення у відділенні поштового зв`язку не може свідчити про порушення процедури розгляду справи щодо додержання вимог законодавства на автомобільному транспорті. Відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

16.04.2024 позивачем до суду надана відповідь на відзив. Позивач, зокрема, зазначає, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи який відбувся 06.02.2023. в даному випадку позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника. Відповідачем протиправно прийнято постанову про застосування до позивача штрафу, передбаченого ст.48 та абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн, що обумовлює її скасування.

29.04.2024 відповідач подав до суду заперечення (на відповідь на відзив). Відповідач вважає, що обов`язок про направлення порушнику повідомлення про дату, час та місце розгляду справи виконано в повному обсязі. Відповідно до відеофіксації з бодікамери посадової особи Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області зафіксовано, що в момент проведення рейдової перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна, про що водій ОСОБА_2 неодноразово зазначав в момент рейдової перевірки. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи, суд встановив наступні обставини.

26.06.2019 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" (орендар) укладений договір оренди транспортного засобу. Предметом договору є тимчасове платне користування транспортного засобу марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 . Строк оренди становить п`ять років з дня укладення цього договору. Строк оренди може бути змінений за погодженням сторін. Предмет оренди вважається переданим в оренду і повернутим з оренди з моменту оформлення відповідного акту прийому-передачі. Орендар не має права передавати в суборенду без письмового дозволу орендодавця.

ФОП ОСОБА_1 звернувся з листом від 27.11.2023 до позивача із проханням про надання в суборенду транспортного засобу марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 із водієм для здійснення вантажоперевезень в інтересах заявника.

ОСОБА_3 наданий дозвіл на надання в суборенду вказаного вантажного автомобіля.

Відповідно до договору суборенди транспортного засобу з екіпажем (водієм) № НОМЕР_2 від 28.11.2023 транспортний засіб марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 із екіпажем (водієм), передано суборенду ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з п. 4.1. строк Суборенди становить 2 місяці з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно з п. 6.1.6. екіпажем (водієм) є працівник суборендодавця ОСОБА_2 .

Акт приймання-передачі вказаного транспортного засобу було підписано 01.12.2023.

29.12.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку № НР000277 від 25.12.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на ділянці а/д Н-08, 474 км. здійснено перевірку транспортного засобу MERCEDES BENZ НОМЕР_1 .

За результатами перевірки складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР008872 від 29.12.2023, у якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджений Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія оформленою товаро-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідачем на 06.02.2024 призначений розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на адресу позивача 22.01.2024 направлене відповідне запрошення, яке ним отримане 07.02.2024.

06.02.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно суб`єкта господарювання ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 010259 за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути штраф у сумі 17000,00 грн.

Не погодившись постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно частини першої статті 29 якого до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 8 Положення №103).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби.

Установлено, що територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, що утворюються.

На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ №340 від 09.09.2020 року "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 13.10.2020 року з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №196-р від 03.03.2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".

Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.

Отже, територіальним органам Укртрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку №1567).

Отже, з наведеного встановлено, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III, автомобільні перевізники-суб`єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.

В першу чергу, з огляду на доводи позивача, суду необхідно перевірити чи належить позивач до автомобільного перевізників в розумінні Закону №2344-III та чи порушено ним вимоги законодавства, про які зазначено у оскаржуваній постанові.

Так, у частині 1 статті 1 Закону №2344-III наведено наступні визначення:

- автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- автомобільний самозайнятий перевізник це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

- власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №2344-III автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Статтею 33 Закону №2344-III визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Суд зауважує, що поняття власник транспортного засобу та автомобільний перевізник не є тотожними, оскільки автомобільним перевізником є фактичний користувач транспортного засобу, натомість власник транспортного засобу не завжди є автомобільним перевізником.

А тому, вирішальним при розгляді справи є встановлення факту чи є позивач у спірних правовідносинах автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

Так, у постановах від 23 серпня 2023 року у справі №600/1407/22-а, від 01 червня 2023 року у справі №640/39442/21 та від 06 липня 2023 року у справі №560/514/22 Верховним Судом наголошено, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Як зазначалось судом вище, водій повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, серед яких є товарно-транспортна накладна.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку №363 від 14 жовтня 1997 року, визначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Судом у цій справі встановлено, що власником транспортного засобу марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Водночас, 26.06.2019 між ОСОБА_3 (власником транспортного засобу) та ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" укладено договір оренди транспортного засобу марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 .

У свою чергу, 28.11.2023 між ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з дозволу власника укладено договір суборенди транспортного засобу з екіпажем. На підставі зазначеного договору складено акт прийому-передачі транспортного засобу, згідно з договором суборенди за транспортним засобом закріплено екіпаж (водій), який є працівником суборендодавця - ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що акті проведення перевірки водій ОСОБА_2 щодо порушення зазначив, що в нього був документ в електронному вигляді.

Так, згідно товарно-транспортної накладної від 29.12.2023 №174 автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , водієм ОСОБА_2 , замовником та вантажоодержувачем ФОП ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" жодним чином не підтверджено того, що позивач провадив діяльність з перевезення, тобто був автомобільним перевізником на транспортному засобі марки MERCEDES BENZ 1542L НОМЕР_1 , станом на дату проведення перевірки, а отже не є суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III.

Більше того, в товарно-транспортній накладній від 29.12.2023 №174, ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" взагалі не фігурує, ні як вантажовідправник, ні як вантажоотримувач, що окремо вказує на помилковість доводів відповідачів щодо належності позивача до автомобільних перевізників у спірних правовідносинах.

Суд не заперечує того, що ймовірно під час проведення перевірки водій транспортного засобу не пред`явив посадовим особам Укртрансбезпеки визначені статтею 48 Закону №2344-III документи, однак ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" у цьому випадку не може нести відповідальності за не дотримання вимог Закону №2344-III іншими особами, які використовували транспортний засіб на законних підставах.

У даному контексті суд вважає за необхідним навести правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постановах від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22 та від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 щодо схожих правовідносин, згідно якої: «…відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Колегія суддів погоджується з доводами касатора про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом шістнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує касатор. На місці здійснення габаритно-вагового контролю водій повинен пред`явити ті документи, які від нього вимагаються (стаття 48 Закону № 2344-III). Колегія суддів не заперечує того, що під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом)...»

Також, Верховним Судом у поставові від 01.06.2023 року у справі №640/39442/21 досліджувалося питання суб`єкта відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та наголошено, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 14 ч.1 ст. 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник у справах за позовами про оскарження штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Закону України № 2344-III Про автомобільний транспорт не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 року у справі №240/22448/20 та від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21.

Суд враховує той факт, що ТОВ "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" запрошувалося на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, під час якого позивачем могли бути надані підтверджуючі документи про те, що він не є автомобільним перевізником у спірних правовідносинах.

Однак, суд вважає, що позивач не позбавлений можливості доводити протиправність оскаржуваної постанови під час судового процесу, що слідує із закріпленого у Кодексі адміністративного судочинства України (далі - КАС України) принципу змагальності сторін. В протилежному випадку матиме місце обмеження судом предмету дослідження, що призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.

Окрім цього, у ході судового розгляду справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого в силу вимог частини другої статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення, не надано суду належних й достовірних доказів того, що позивач у спірних правовідносинах здійснював діяльність з перевезення вантажів як автомобільний перевізник.

В межах спірних правовідносин наявність у позивача статусу автомобільного перевізника не є доведеною, тому підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, відсутні.

Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області від 06.02.2024 № ПШ 010259 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕНЕРАЛ-АВТО" (вул.Дослідна Станція, буд. 45, м. Запоріжжя, 69031; код ЄДРПОУ 41926807),

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (вул.Чубанова, 8, м.Запоріжжя, 69118) Державної служби України з безпеки на транспорті (пр.Перемоги, 14, м.Київ, 03135; код ЄДРПОУ 39816845).

Повне судове рішення складено 17.05.2024.

Суддя Б.В. Богатинський