Рішення

від 13.05.2024 по справі 300/1015/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. справа № 300/1015/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання Кузенко Н.І.,

представника позивача - Тепак Л.П.,

представника відповідача - Голинської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 № 003243/0703,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" (надалі, також позивач, ТОВ "Дена Метал Україна", товариство) 13.02.2024 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 № 003243/0703.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі результатів якої й винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, контролюючим органом не враховано, що згідно з приписами 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 "Витрати". Подані позивачем під час перевірки первинні документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції) повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та підтверджують обсяги списання сировини на виробництво готової продукції. Окрім цього, контролюючому органу під час перевірки надано відповідні регістри бухгалтерського обліку. Також інспекторам були надані усі первинні документи, що підтверджують понесені витрати у податковому обліку, про що зазначено в акті перевірки та додатку № 2 до акту.Представникам контролюючого органу було відомо, що переважна більшість матеріалів, що використані у процесі виробництва імпортовані, а копії митних декларацій щомісячно надавалися до контролюючого органу при заявлені бюджетного відшкодування в період червня 2023. Відтак вимоги контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", є безпідставними. Така позиція підтверджується постановою Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16. Контролюючим органом не враховано, що калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, щодо неї не дається розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, на її підставі не здійснюються бухгалтерські записи на рахунках (лист Мінфіну від 15.02.2013 № 31-08410-07/23-357/246).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також КАС України), судовий розгляд справи призначено на 04.03.2024 о 10:30 год (том 3, а.с.169-170).

01.03.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на позовну заяву, в яких представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила в повному обсязі з огляду на таке (том 3, а.с.176-185). Щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань в сумі 565546 грн відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами, то відповідач вказав на те, що перевіркою встановлено, що підприємством в період з 01.10.2023 по 31.10.2023 оприбутковано готової продукції на суму 5289848,53 грн. Такі операції оформлено накладною на передачу матеріалів у виробництво та актами списання ТМЦ, та відомостями прийняття на склад готової продукції. В цей період позивачем реалізовано готової продукції на 5289848,53 грн. Контролюючим органом, з метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництво готової продукції, їх списання у собівартість реалізованої продукції в сумі 2827731,40 грн, надано позивачу запити про надання пояснень та документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності, норм витрат на виробництво (калькуляції, норми виходу готової продукції), проте ТОВ "Дена Метал України" не подано документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норм виходу готової продукції. В поданому платником податків наказі від 31.12.2014 № 53-В "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" не встановлено норм витрат сировини та матеріалів при виробництві продукції. В порушення вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України позивачем на вимогу посадових осіб контролюючого органу не надано до перевірки документи, які були витребувані, а тому вважається, що вони відсутні. Отже, в порушення пункту 44.1 статті 44 ПК України ТОВ "Дена Метал України" документально не підтверджено використання в господарській діяльності запасів в сумі 2827731,40 грн. Отже, під час перевірки позивачем не надано контролюючому органу жодних первинних документів, тобто не підтверджено належними доказами суми податкових вигод, які задекларовані ним у податковій звітності за період охоплений перевіркою, у зв`язку з чим такі показники сформовані у період їх декларування безпідставно.

04.03.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та документів (копії технологічних карток (креслення, картка розкрою та розрахункова таблиця) з перекладом). Згідно змісту яких, представник наголосила, що вимоги контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставними. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.06.2019 у справі №804/5840/16. Зокрема, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 15.02.2013 калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення. Більш того, Верховним Судом у справах №804/5840/16 та №160/11773/21 зроблено висновок про те, що такі документи, як калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставними. Крім того, контролюючий орган не заперечує, що позивач здійснює виробництво виробів з сталевого листа та полоси, металевих конструкцій, продукцію з дроту. Зазначена готова продукція майже вся поставляється на експорт. При цьому, контролюючий орган не надав суду жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ. Натомість, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН. Під час перевірки позивачем надавилися усі відповідні бухгалтерські документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад позивача (накладні на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції), оборотно-сальдові відомості, аналізи рахунків тощо. Щодо зауважень відповідача до змісту наданих документів (надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво готової продукції, кількість використаної такої сировини на виробництво кожної одиниці готової продукції), то з огляду на об`єм дій, які вчинили посадові особи контролюючого органу під час перевірки ("вибірковий підхід"), не давали підстав для донарахування податкових зобов`язання з ПДВ на суми всіх запасів, використаних на виробництво готової продукції за звітний період. Більш того, відповідачем під час проведення перевірки не виявлено жодної нестачі ТМЦ. Додатково зауважила, що на даний час діють деякі методичні рекомендації у сфері калькуляції собівартості продукції, які не мають обов`язкового характеру. У спірному випадку, контролюючому органу було відомо, що готова продукція виготовлена на замовлення та за технологією нерезидента і поставлена позивачем на експорт. Відтак, доводи контролюючого органу про "негосподарське" використання сировини та матеріалів, які використані у виробництві готової продукції як прямі витрати, що включаються до собівартості за жовтень 2023 року, є помилковими, оскільки підставою для коригування податкового кредиту шляхом складання податкової накладної па підставі підпункту "г" пункту 198.5 статі 198 ПК України є використання придбаних товарів поза межами діяльності, що пов`язапа з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованої па отримання доходу, однак, як свідчать матеріали перевірки, жодних доказів на підтвердження вказаного контролюючим органом не здобуто та сулу не надано (том 3, а.с.202-206).

У судовому засіданні 04.03.2024 оголошено перерву, за клопотанням представника позивача для надання часу на ознайомлення з відзивом на позовну заяву (том 3, а.с.231).

11.03.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив адвокат Тепак Л.П. заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказала на безпідставність вимог контролюючого органу про надання документів, які не належать до первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05.10.2022 справа №160/11773/21). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК України (постанови Верховного Суду від 19.05.2022 справа №1.380.2019.002234, від 25.04.2023 справа №520/723/20). Представник також позивача зазначила, що калькуляція не є обов`язковим документом бухгалтерського обліку. Не застосування у своїй діяльності наведеного відповідачем ГОСТ також не може бути доказом відсутності документального підтвердження використання у господарській діяльності запасів. Відтак, беручи до уваги, що майже вся готова продукція виготовлена на замовлення та за технологією нерезидента та поставлена на експорт, згідно умов експортних контрактів та відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, позивач немає права та не зобов`язаний використовувати стандарти неіснуючої держави, розроблені до 1992 року, як безпідставно наполягає контролюючий орган. Верховним Судом у справах №804/5840/16, №160/11773/21 зроблено висновок, що такі документи, як калькуляції, лімітно-забірні, картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідачем також безпідставно не враховано зміст наказу про облікову політику позивача та надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які свідчать про дійсність використання в господарській діяльності списаних у бухгалтерському обліку сировини та матеріалів. Більше того, жодних претензій до господарських операцій експорту готової продукції у контролюючого органу також не виникало, що підтверджує фактичний рух актів з результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина с визначальною для дослідження оскільки створює наслідки для податкового обліку. Зауважила, що для підтвердження факту здійснення господарської операції та, як наслідок формування витрат для шлей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість необхідним є підтвердженням первинними документами руху активів у процесі здійснення господарської операції та понесенням у зв`язку із цим відповідних витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) окрім прямих матеріальних витрат позивачем було також віднесено інші витрати, а саме: прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати жодних претензій до формування та відображення яких у контролюючого органу не було. З урахуванням наведеного, вважає, що до перевірки контролюючому органу представлено всі документи, які належать до первинних бухгалтерських. Крім цього, систематичне проведення платником податку па вимогу контролюючого органу під час проведення кожної податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях що не є господарською діяльністю платника податку. Аналогічна правова позиція висвітлена верховним Судом у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17. Розбіжностей чи нестач за результатами проведеної позивачем інвентаризації не встановлено, що також не заперечується контролюючим органом. При цьому, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження використання придбаних товарів поза межами господарської діяльності та на безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість контролюючим органом під час перевірки та суду не надано. Натомість, всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН. Додатково зауважила, що практика Верховного Суду, на яку покликається відповідач у відзиві на позов не є релевантною даній справі (том 3, а.с.233-236).

01.04.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові письмові пояснення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області. Відповідач додатково зазначив про те, що оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями прийняття на склад готової продукції із зазначенням дата, номеру, найменування виду готової продукції (крісло, корзина, поличка, решітка, бетономішалка, держак, вісь та інше), одиниці виміру, кількість. В накладних на передачу матеріалів у виробництво цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої готової продукції з такої сировини та матеріалів, які складені за кожний звітний період (місяць), - не підтверджені жодним первинним документом, повністю відсутні документи щодо внутрішнього переміщення таких активів на склад та відпуск зі складу у виробництво. З метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано запити від 02.01.2024 року № 1, від 04.01.2024 року № 3, від 10.01.2024 року № 4 згідно яких зобов`язувало посадових осіб товариства надати пояснення та документальне підтвердження на використання в господарській діяльності у жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку виробничих запасів на суму 2 827 731.40 грн. (Дт 23 Кт 20), надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження, зокрема але не виключно: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норм виходу готової продукції, інші документи, що підтверджують використання запасів у господарській діяльності підприємства. Проте, ТОВ "Дена Метал Україна" ні для проведення перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, ні до завершення перевірки так і до поданого заперечення, не надано документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норми виходу готової продукції. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №160/8441/18. Позивача належним чином не обґрунтував неможливості надання документів податковому органу під час проведення перевірки чи вчинення платником податку дій для відновлення таких документів в порядку, встановленому Податковим кодексом України, (постанова Верховного Суду від 29.05.2020 справа №826/27811/15). Також зауважила, що в поданому платником податків наказі від 31.12.2014 №53-В "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" не встановлено норм витрат сировини та матеріалів при виробництві продукції. Також подані позивачем накладні на передачу матеріалів у виробництво, які складені в кінці кожного місяця, містять лише цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції, а відомості прийняття на склад готової продукції (за кожен звітний період) зазначено лише загальну кількість вже виготовленої продукції з такої сировини та матеріалів (найменування виду готової продукції, одиниці виміру, кількість в натуральному вимірі), однак такі документи не містять норм витрат сировини та матеріалів при виробництві продукції. Платник не підтвердив належними первинними документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує. Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі № 2а-12436/11/2670. Враховуючи вищенаведені законодавчі норми та факти, встановлені в ході перевірки ТОВ "Дена Метал Україна" і те, що у визначений контролюючим органом термін та до завершення перевірки так і не надано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності запасів у жовтні 2023 року в сумі 2 827 731.40 грн, то такі запаси використані ТОВ "Дена Метал Україна" не в господарській діяльності платника податку. Беручи до уваги викладене, просила суд долучити до матеріалів судової справи додаткові письмові пояснення відповідача та врахувати їх при прийнятті рішення (том 3, а.с.239-244).

Представником позивача 02.04.2024 скеровано суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових пояснень та документів (том 4, а.с.1-2, 3-23).

Розгляд справи, у судовому засіданні 02.04.2024, відкладено, за клопотанням представника відповідача для ознайомлення із додатковими поясненнями позивача (том 4, а.с.24).

09.04.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "Дена Метал Україна" 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (том 4, а.с.27-28, 29-37).

09.04.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому представник відповідача заперечила проти долучених письмових доказів, а саме "Фінансова звітність станом на 31 грудня 2023 року ТОВ "Дена Метал Україна" незалежного аудитора від 22.04.2024 та розміру суми правничої допомоги (том 4, а.с.101-109).

10.04.2024 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшли додаткові письмові пояснення представника позивача, в яких остання вказала, що аудиторський висновок документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Звернула увагу на практику Верховного суду у постанові від 01.12.2022 справа №813/2185/18, в якій враховано аудиторський висновок як письмовий доказ. Додатково наголосила, що доводи податкового органу про недоведеність представником позивача витрат на правничу допомогу спростовується доводами та доказами, що містяться в матеріалах справи безвідносно до участі адвоката у інших подібних справах (том 4, а.с.48-49).

В судовому засіданні 10.04.2024 оголошено перерву, у зв`язку з витребуванням додаткових пояснень у відповідача.

19.04.2024 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача подано суду додаткові письмові пояснення (том 4, а.с.53-57).

У судове засідання, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 № 003243/0703, призначене на 23.04.2024 о 10:30 год., сторони не з`явились. Від представника відповідача сторони: Головного управління ДП в Івано-Франківській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 22.04.2024. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином. Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Кузенко Н.І. (том 4 а.с.63).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає таке.

ТОВ "Дена Метал Україна" зареєстровано як юридична особа 30.04.2004, засновник - DANA METAL APS, Королівство Данія, код ЄДРПОУ № 32882217, взято на облік в контролюючих органах 06.05.2004, перебуває на обліку в Тисменицькій ДПІ ДПС в Івано-Франківській області. Реєстрацію платником ПДВ проведено 18.05.2004 за № 200676063, види діяльності за КВЕД: 33.12 - Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 32.20 виробництво музичних інструментів, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.62 оптова торгівля верстатами.

18.12.2023 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято наказ №2096-п "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Дена Метал Україна" (код ЄДРПОУ 32882217), яким на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп.781.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п. 200.11 ст. 200, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України призначено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дена Метал Україна" з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по декларації за жовтень 2023 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків (том 1, а.с.14).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 18.12.2023 за №2096-п, направлення від 29.12.2023 за №3636, посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в період з 02.01.2024 по 15.01.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дена Метал Україна" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано позивачу запит від 02.01.2024, в яких просило, зокрема, надати всі наявні документи, що пов`язані з предметом перевірки підприємства, в тому числі, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури, калькуляції по кожному виду готової продукції, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, норми виходу готової продукції, тощо (том 1, а.с.62-63).

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 02.01.2024, зокрема, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 р., аналізи рахунків за жовтень 2023, акти списання за жовтень 2023 р., відомість прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 р., наказ про облікову політику, експортні митні декларації за жовтень 2023 р., банківські виписки за жовтень 2023 р., журнал-ордер і відомість за жовтень 2023 р (том 1, а.с.69,70).

ГУ ДПС в Івано-Франківській області складено акт від 03.01.2024 №24/09-01-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін, а саме: не подання виробничих та матеріальних звітів щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції; наявність в процесі виробництва готової продукції відходів, їх облік, списання тощо.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано позивачу повторний запит від 04.01.2024 за №3, згідно якого зобов`язувало надати пояснення та документи на підтвердження використання в господарській діяльності у жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку виробничих запасів на суму 2827731,40 грн (Дт 23 Кт 20), зокрема: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції, норми виходу готової продукції, тощо (том 1, а.с.65-66).

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 08.01.2024, зокрема, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 р., аналіз рахунків за вересень 2023, договір найму обладнання від 05.01.2010, договір оренди об`єкта нерухомості від 18.07.2023, договір оренди від 04.11.2020, договір оренди від 01.03.2021, договір оренди від 01.06.2021, технічну документацію виготовлення виробу крісло, держак, корзина, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 р., аналіз рахунків за жовтень 223 р., накладні на передачу матеріалів у виробництво за жовтень 2023 р., акти списання за жовтень 2023 р, відомість прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 р (том 1, а.с.71-72,73).

Посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку, складено акт від 08.01.2024 за №54/09-19-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін, а саме: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції тощо.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано позивачу повторний запит від 10.01.2024 за №4, згідно якого зобов`язувало надати на підтвердження використання в господарській діяльності у жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку (Дт 23 Кт 20) сировини та матеріалів на суму 2827731,40 грн: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норм витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, норм виходу готової продукції тощо (том 1, а.с.67-68).

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 12.01.2024, про те, що до перевірки вже надавались вищезгадані документи на попередній запит від 04.01.2024 №3 та надано такі ж повторно (том 1, а.с.74-75,77).

Посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку, складено акт від 12.01.2024 за №99/09-19-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ "Дена Метал Україна" документів та пояснень, на підтвердження використання в господарській діяльності в жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку (Дт 23 Кт20) сировини та матеріалів, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, калькуляцій по кожному виду готової продукції тощо.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за №1025/09-19-07-03/32882217 від 17.01.2024 (том 1, а.с.15-34, 35-42), згідно висновків якого встановлено порушення пункту 14.1.36 пунктів 14.1 статті 14, пункту 44.1. статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами і доповненнями, наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" в результаті чого ТОВ "Дена Метал Україна" завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023 р. в загальній сумі 565546 грн.

24.01.2024 позивач подав в Головне управління ДПС в Івано-Франківській області заперечення на акт перевірки №1025/09-19-07-03/32882217 від 17.01.2024 (том 1, а.с.43-49).

Листом про надання відповіді на заперечення від 01.02.2024 відповідач надав позивачу відповідь на заперечення, в якій залишив без змін висновки викладені в розділі 4 акта перевірки №1025/09-19-07-03/32882217 від 17.01.2024 (том 1, а.с.50-55).

На підставі акту перевірки №1025/09-19-07-03/32882217 від 17.01.2024, відповідачем 05.02.2024 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

-№003243/0703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 565546 грн за основним зобов`язанням та застосовано штрафні санкції в сумі 282773 грн (обґрунтування: ТОВ "Дена Метал Україна" занизило податкові зобов`язання з ПДВ на суму товарних запасів, придбаних з ПДВ, використання яких в господарській діяльності не підтверджено) (том 1, а.с.59-60).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 №003243/0703 таким, що прийняте з порушенням податкового закону, ТОВ "Дена Метал Україна" звернулося з цим позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Згідно пункту 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 44 ПК України до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (пункт 44.1. статті 44 ПК України).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3. статті 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (пункт 44.3. статті 44 ПК України).

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (пункт 187.1. статті 187 ПК України).

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1. статті 189 ПК України).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1. статті 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2. статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 ПК України).

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт 198.5. статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником (пункт 198.6. статті 198 ПК України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 ПК України)

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4. статті 200 ПК України).

Беручи до уваги викладене вище, дослідивши матеріали справи, суд виснував, що позапланова документальна виїзна перевірка позивача проведена відповідачем з дотриманням наказу від 18.12.2023 №2096-п (том 1, а.с.14). Контролюючий орган правомірно перевірив дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень2023 від`ємного значення з ПДВ, зокрема й через перевищення його розміру суми 100 тис. грн., в тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення ПДВ, задекларованого за вказаний період.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення по суті виявленого податкового правопорушення, суд зазначає таке.

Згідно акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ТОВ "Дена Метал Україна" списано у виробництво матеріалів на суму 2827731,40 грн згідно накладної на передачу матеріалів у виробництво за жовтень 2023 року №КА-0000011 від 30.10.2023 та актами списання від 30.10.2023 (том 1, а.с.162-163,164-176).

Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями прийняття на склад готової продукції від 03.10.2023 № 0000000089, від 06.10.2023 № 0000000090, від 12.10.2023 № 0000000091, від 13.10.2023 № 0000000092, від 20.10.2023 № 0000000093, від 26.10.2023 № 0000000094, від 27.10.2023 № 0000000095, від 18.09.2023 № 0000000083, від 21.09.2023 № 0000000084, від 22.09.2023 № 0000000085, від 25.09.2023 № 0000000086, від 26.09.2023 № 0000000087, від 28.09.2023 № 0000000088 (том 1, а.с.177-183). За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 "Готова продукція" за жовтень 2023 року озивачем оприбутковано готової продукції на суму 5289848,53 грн, реалізовано 5289848,53 (том 1, а.с.22,151)

Згідно наказу від 31.12.2014 №53-В "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства" (том 1, а.с.80-82) ТОВ "Дена Метал Україна" застосовує метод оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО. Пунктом 14 вказаного наказу передбачено, що доходи і витрати підприємства здійснюються згідно з П(С)БО 15 "Дохід" і П(С)БО 16 "Витрати". Здійснені затрати класифікувати відповідно до затвердженого переліку, у якому відображений конкретний склад постійних та змінних загальновиробничих, адміністративних, інших операційних витрат та витрат на збут.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що надані платником податків накладні на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції не є належними первинними документами, які підтверджують списання у виробництво матеріалів на суму 2827731,40 грн та оприбуткування готової продукції на суму 5289848,53 грн. Контролюючий орган вказав на те, що зазначені в накладних та відомостях цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої продукції з такої сировини не підтверджені на запит контролюючого органу первинними документами.

Так, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області вручено позивачу запити від 02.01.2024 №1, від 04.01.2024 за №3, від 10.01.2024 за №4, в яких просили надати пояснення та документальне підтвердження на використання в господарській діяльності в жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку виробничих запасів на суму 2827731,40 грн (Дт 23, Кт 20), надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження, зокрема, але не виключно: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норм виходу готової продукції, інші документи, що підтверджує використання запасів у господарській діяльності підприємства. У зв`язку з ненаданням вказаних документів, на підставі пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання вказаних документів.

Як наслідок, контролюючий орган, застосував положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК України та дійшов висновку про те, що вказані вище показники бухгалтерського обліку позивача не підтверджені належними первинними документами, а саме документально не підтверджено використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, і як наслідок використання в господарській діяльності запасів в сумі 2827731,40 грн.

Суд вважає такі висновки контролюючого органу помилковими, оскільки вони зроблені без відповідної правової підстави на це, та необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач дійшов помилкового висновку про ненадання ним первинних документів, які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 2827731,40 грн.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів", які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 вказав:

"Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96153947,56 грн, як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним".

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК України, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Аналогічних висновків дійшов Верховного Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Натомість як встановлено судом, під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (накладна на передачу матеріалів у виробництво, акти списання матеріалів, відомості прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 року.

Приписами пункту 2.7 глави Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 "Витрати".

Судом встановлено, що подані позивачем під час перевірки первинні документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.7 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Крім того, в підтвердження правильності формування показників бухгалтерського обліку ТОВ "Дена Метал Україна" та достовірності відображення фінансового стану та діяльності за 2023 рік, позивачем надано фінансову звітність станом на 31.12.2023, підготовлену ТОВ "Аудиторська компанія Вектор аудиту" 22.03.2024 (том 4, а.с.3-23).

Більш того, за результатами проведеної інвентаризації, не виявлено жодної нестачі товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується інвентаризаційними відомостями № 1 станом на 02.01.2024 та № 2 станом на 02.01.2024 (том 1, а.с.79,83-93,94).

Щодо зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме щодо надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то на переконання суду, вказані обставини, з огляду на об`єм дій, які вчинили посадові особи контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідачу підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суми запасів за жовтень 2023 року.

Згідно додатку №3 до акту перевірки в цій справі, контролюючий орган за результатами перевірки підтвердив, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ у жовтні 2023 року є: операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою 5888210 грн, тоді як операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 51850 грн (том 1 а.с.38-42).

Воднораз, суд звертає увагу на те, що операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за спірний податковий період, до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, що підтверджується наданими представником відповідача витягами з бази даних контролюючого органу по експортно-імпортних операціях ТОВ "Дена Метал Україна" у, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

Позивач надав суду копії митних декларацій за спірних період, які містять детальну інформації щодо імпортованих платником податків ТМЦ (сировини) для виробництва готової продукції, та експортованих товарів (конкретної номенклатури, кількості, вартості тощо).

Представником позивача в судовому засіданні наголошено, що вказана номенклатура ввезених ТМЦ для виготовлення готової продукції згідно митних декларацій узгоджується з технічною документацією: технологічними картками, яка є на кожен асортимент продукції, що виготовляється позивачем, та, аналогічно, на вже експортовану готову продукцію. Такі документи надані для виробництва засновником іноземним бенефіціарним власником " DANA METAL APS", Королівство Данія.

Крім того, позивачем надано суду копії технологічних карток на певні види продукції, що ним виробляється, а саме: 8553 frames (решітки), 20417 holder (держак), 104 basket (корзина) які вказані в документах на експорт готової продукції (митні декларації) (том 3, а.с.207-213,215-221,223-225). Такі технологічні картки подетально містять перелік та кількість ТМЦ, що використовуються для виготовлення, з номенклатурою, що узгоджується з митними документами (митними деклараціями) на їх імпорт та експорт від "DANA METAL APS", Королівство Данія (том 2, а.с.85-125).

Під час перевірки посадовим особам відповідача про це повідомлялося, що не заперечувалося представниками відповідача, які проводили перевірку позивача. Як зазначив представник позивача, за умов належного оформлення контролюючим органом запиту про надання таких документів, та погодження такого надання їх власником, з огляду на вимоги щодо гарантій захисту права інтелектуальної власності, позивач міг надати такі документи під час перевірки для огляду. Представник відповідача інспектор, який проводив перевірку, в судовому засіданні підтвердила, що уповноважена особа позивача вказувала на наявність в платника технічних карток на кожен вид продукції, однак через великий об`єм такої документації, обмежені строки проведення перевірки, та через те, що така документація є технічною, а не первинними документами бухгалтерського обліку, вказані документи не досліджувалися під час проведення перевірки.

Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи. Проте контролюючий орган вказаних дій не зробив.

При цьому, суд звертає увагу на те, що операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за жовтень 2023 (том 2, а.с.85-125), до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Однак, з огляду на вказані приписи ПК України відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за податкові періоди, що вплинули на показники звітного жовтень 2023 року.

Натомість, що не заперечується відповідачем, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в ЄРПН та не були зупинені контролюючим органом.

Отже, податковий кредит сформовано позивачем за жовтень 2023 року по операціях, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів. Водночас контролюючий орган вказані операції не заперечив. В акті перевірки немає зауважень щодо вказаних операцій, які були об`єктами оподаткування. Відповідач визнав, що головним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення експортних операцій, та сплата ПДВ до Державного бюджету України при імпорті. Натомість контролюючий орган, не зважаючи на вказані обставини, не отримавши на запит документи, які не є первинними, та без дослідження в системному зв`язку всіх операцій за спірний період та перевірки правильності формування платником податків показників собівартості готової продукції, дійшов висновку де-факто зняти з платника податковий кредит за вказаний період, сформований в основі на підставі експортно-імпортних операцій, достовірність яких не поставлена під сумнів, у спосіб донарахування податкових зобов`язань, розрахованих з сум переданих у виробництво матеріалів, які в подальшому було експортовано позивачем. Отже, відповідач зробив необґрунтований та безпідставний висновок про заниження ТОВ "Дена Метал Україна" у жовтні 2023 року податкових зобов`язань з ПДВ на 565546 грн (з розрахунку 2827731,40 грн * 20%), та, як наслідок, помилково зазначив про завищення ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023, а саме на вказану суму.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення повністю, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 за №003243/0703.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжну інструкцію № 893013335 від 12.02.2024 про сплату судового збору в розмірі 12724,78 грн (том 1, а.с.13).

З огляду на задоволення позову відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 12724,78 грн судових витрат по сплаті судового збору.

Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою цієї Статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини третьої зазначеної статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1062887 від 04.03.2024, виданий Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери"; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001178 від 31.05.2017; копію договору № 002МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 18.01.2023, укладений між ТОВ "Дена Метал Україна" та Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери"; копію замовлення №19 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 01.03.2024; копію платіжної інструкції від 04.03.2024 про сплату 6000 грн за правничу допомогу в справі №300/1015/24, копію акта про надання правничої допомоги №002МТА/ІФ-23 від 02.04.2024, копію платіжної інструкції від 04.04.2024 про сплату 2000 грн за правничу допомогу в справі №300/1015/24 (том 3, а.с.227,228, том 4, а.с.29-32,33,34,35,36).

Відповідно до пункту 5.1 договору №002МТА/ІФ-23 від 18.01.2023 вартість послуг узгоджується сторонами в замовленні.

В замовленні №19 на надання юридичних послуг та правничої допомоги від 01.03.2024, ТОВ "Дена Метал Україна" та Адвокатським об`єднанням "МТА Партнери" погодили зміст послуги: правнича допомога в Івано-Франківському окружному адміністративному суді в справі № 300/1015/24. Розмір вартості однієї години послуг адвоката 2000 грн без ПДВ. Граничний розмір вартості послуг 10000 грн. Сплата здійснюється в розмірі 6000 грн протягом 3 днів з моменту підписання цього замовлення, решта суми протягом 3 днів з дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно акту про надання правничої допомоги №002МТА/ІФ-23 від 04.04.2024 на виконання умов договору №002МТА/ІФ-23 про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 18.01.2023, адвокатом у справі № 300/1015/24 надано правничу допомогу ТОВ "Дена Метал Україна": ознайомлення з відзивом на позовну заяву та письмовими поясненнями відповідача, підготовка додаткових письмових пояснень, підготовка до участі та участь у судових засіданнях (4 год.) 2000 грн/год., всього 8000 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід-Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорію складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідач заперечив проти розміру судових витрат на правничу допомогу з підстав, викладених у доодаткових писомових поясненнях від 09.04.2024.(том 4, а.с.38-44). Вважає їх необгрунтованими та такими, що не враховують фінансовий стан сторін. Просить в їх задоволенні відмовити повністю.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 520/11348/2020 дійшов таких висновків:

"74. Водночас колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

75. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

76. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним…

…85. При розгляді питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, варто взяти до уваги позицію ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії". Так, ЕСПЛ наголосив, що відшкодовуванню підлягають лише витрати, які мають розумний розмір.

86. Як зазначено ЄСПЛ у п. 268 Рішення по справі "ЕазіЛУезІ АІІіапсе Ьішіїед проти України" від 23.01.2014 (Заява № 19336/04): "Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були Фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Войаггі V. Паїу) [ВП], заява №34884/97, п.ЗО, ЕСНК 1999-V).".

87. Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано ЄСПЛ у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пп. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.".

Однак, суд звертає увагу, що для представника позивача участь в судових засіданнях та підготовка письмових пояснень не повинно було скласти надмірних зусиль, з огляду на її участь в інших адміністративних справах за участю сторін цієї справи в подібних правовідносинах (справи за №№300/2260/23, 300/2768/23, 300/4485/23, 300/5574/23, 300/5918/23, 300/7184/23, 300/8660/23, 300/266/24), суд дійшов висновку стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Такий розрахунок буде співмірним зі складністю цієї справи, обсягом наданих адвокатом послуг, а також відповідатиме критерію справедливості та розумності розміру таких витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2024 № 003243/0703.

Cтягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Дена Метал Україна"(код ЄДРПОУ 32882217, вулиця Галицька, 58/212, село Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018) 12724 (дванадцять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 78 копійок судових витрат по сплаті судового збору та 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю "Дена Метал Україна"(код ЄДРПОУ 32882217, вулиця Галицька, 58/212, село Ямниця, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77422);

відповідач Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 20 травня 2024 р.