Постанова

від 29.08.2024 по справі 300/1015/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 рокуСправа № 300/1015/24 пров. № А/857/16251/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дена Метал Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року (суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 20 травня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дена Метал Україна» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі Головне управління), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 № 003243/0703 (далі ППР).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що в позивачем в порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі ПК) документально не підтверджено використання в господарській діяльності запасів в сумі 2827731,40 грн. Під час перевірки позивачем не надано контролюючому органу жодних первинних документів, тобто не підтверджено належними доказами суми податкових вигод, які задекларовані ним у податковій звітності за період охоплений перевіркою, у зв`язку з чим такі показники сформовані у період їх декларування безпідставно. Також звертає увагу на неспівмірності судових витрат.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зробив необґрунтований та безпідставний висновок про заниження ТОВ у жовтні 2023 року податкових зобов`язань з ПДВ, та, як наслідок, помилково зазначив про завищення ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за вказаний період.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ зареєстроване 30.04.2004 Тисменицьким районним управлінням юстиції Івано-Франківської області, з 06.05.2004 перебуває на податковому обліку в контролюючих органах, основний вид діяльності КВЕД 25.93 виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин.

У період з 02.01.2024 по 15.01.2024 посадовими особами Головного управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої складено акт від 17.01.2024 №1025/09-19-07-03/32882217 (далі Акт).

Відповідачем 02.01.2024 позивачу надано запит, в яких контролюючий орган, зокрема, просив надати всі наявні документи, що пов`язані з предметом перевірки підприємства, в тому числі, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури, калькуляції по кожному виду готової продукції, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, норми виходу готової продукції, тощо.

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 02.01.2024, зокрема, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 року, аналізи рахунків за жовтень 2023 року, акти списання за жовтень 2023 року, відомість прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 року, наказ про облікову політику, експортні митні декларації за жовтень 2023 року, банківські виписки за жовтень 2023 р., журнал-ордер і відомість за жовтень 2023 року.

Головним управлінням складено акт від 03.01.2024 №24/09-01-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін, а саме: не подання виробничих та матеріальних звітів щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції; наявність в процесі виробництва готової продукції відходів, їх облік, списання тощо.

Після цього, відповідачем надано позивачу повторний запит від 04.01.2024 за №3, згідно якого, Головне управління зобов`язувало надати пояснення та документи на підтвердження використання в господарській діяльності у жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку виробничих запасів на суму 2827731,40 грн (Дт 23 Кт 20), зокрема: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції, норми виходу готової продукції, тощо.

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 08.01.2024, зокрема, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 року, аналіз рахунків за вересень 2023 року, договір найму обладнання від 05.01.2010, договір оренди об`єкта нерухомості від 18.07.2023, договір оренди від 04.11.2020, договір оренди від 01.03.2021, договір оренди від 01.06.2021, технічну документацію виготовлення виробу крісло, держак, корзина, оборотно-сальдові відомості за жовтень 2023 року, аналіз рахунків за жовтень 2023 року, накладні на передачу матеріалів у виробництво за жовтень 2023 року, акти списання за жовтень 2023 р, відомість прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 року.

Посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку, складено акт від 08.01.2024 за №54/09-19-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ документів та пояснень, що належать або пов`язані з предметом перевірки у визначений термін, а саме: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції тощо.

Головне управління надано позивачу повторний запит від 10.01.2024 за №4, згідно якого зобов`язувало надати на підтвердження використання в господарській діяльності у жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку (Дт 23 Кт 20) сировини та матеріалів на суму 2827731,40 грн: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норм витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, норм виходу готової продукції тощо.

Платником податків за підписом головного бухгалтера ОСОБА_1 надано відповідь від 12.01.2024, про те, що до перевірки вже надавались вищезгадані документи на попередній запит від 04.01.2024 №3 та надано такі ж повторно.

Посадовою особою відповідача, яка проводила перевірку, складено акт від 12.01.2024 за №99/09-19-07-03/32882217 про ненадання посадовими особами ТОВ документів та пояснень, на підтвердження використання в господарській діяльності в жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку (Дт 23 Кт20) сировини та матеріалів, виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів у виробництво та виходу готової продукції в розрізі їх номенклатури; норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, калькуляцій по кожному виду готової продукції тощо.

За наслідками проведеної перевірки в Акті встановлено порушення позивачем вимог пункту 14.1.36 пунктів 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК), наказу Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі МЮУ) 29.01.2016 за № 159/28289далі Наказ №21) в результаті чого ТОВ завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023 року в загальній сумі 565546 грн.

На підставі Акту, відповідачем 05.02.2024 ППР, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 565546 грн за основним зобов`язанням та застосовано штрафні санкції в сумі 282773 грн (обґрунтування: ТОВ занизило податкові зобов`язання з ПДВ на суму товарних запасів, придбаних з ПДВ, використання яких в господарській діяльності не підтверджено).

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 14.1.36. статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 44 ПК до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу (пункт 44.1. статті 44 ПК).

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3. статті 44 ПК).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (пункт 44.3. статті 44 ПК).

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (пункт 187.1. статті 187 ПК).

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (пункт 189.1. статті 189 ПК).

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 ПК).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2. статті 198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3. статті 198 ПК).

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1. статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу) (пункт 198.5. статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником (пункт 198.6. статті 198 ПК).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 ПК)

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4. статті 200 ПК).

Так, згідно Акту перевірки посадовими особами контролюючого органу встановлено, що ТОВ списано у виробництво матеріалів на суму 2827731,40 грн згідно накладної на передачу матеріалів у виробництво за жовтень 2023 року №КА-0000011 від 30.10.2023 та актами списання від 30.10.2023.

Оприбуткування готової продукції з виробництва оформлено відомостями прийняття на склад готової продукції від 03.10.2023 № 0000000089, від 06.10.2023 № 0000000090, від 12.10.2023 № 0000000091, від 13.10.2023 № 0000000092, від 20.10.2023 № 0000000093, від 26.10.2023 № 0000000094, від 27.10.2023 № 0000000095, від 18.09.2023 № 0000000083, від 21.09.2023 № 0000000084, від 22.09.2023 № 0000000085, від 25.09.2023 № 0000000086, від 26.09.2023 № 0000000087, від 28.09.2023 № 0000000088 (т.1, а.с.177-183). За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «Готова продукція» за жовтень 2023 року позивачем оприбутковано готової продукції на суму 5289848,53 грн, реалізовано 5289848,53 грн.

Згідно наказу від 31.12.2014 №53-В «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» ТОВ застосовує метод оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО. Пунктом 14 вказаного наказу передбачено, що доходи і витрати підприємства здійснюються згідно з П(С)БО 15 «Дохід» і П(С)БО 16 «Витрати». Здійснені затрати класифікувати відповідно до затвердженого переліку, у якому відображений конкретний склад постійних та змінних загальновиробничих, адміністративних, інших операційних витрат та витрат на збут (т.1, а.с.80-82).

В Акті контролюючий орган дійшов висновку про те, що надані платником податків накладні на передачу матеріалів у виробництво, відомості прийняття на склад готової продукції не є належними первинними документами, які підтверджують списання у виробництво матеріалів на суму 2827731,40 грн та оприбуткування готової продукції на суму 5289848,53 грн. Контролюючий орган вказав на те, що зазначені в накладних та відомостях цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої продукції з такої сировини не підтверджені на запит контролюючого органу первинними документами.

Як уже вище вказано, Головним управлінням вручено позивачу запити від 02.01.2024 №1, від 04.01.2024 за №3, від 10.01.2024 за №4, в яких просили надати пояснення та документальне підтвердження на використання в господарській діяльності в жовтні 2023 року списаних по бухгалтерському обліку виробничих запасів на суму 2827731,40 грн (Дт 23, Кт 20), надати обґрунтовані пояснення та документальне підтвердження, зокрема, але не виключно: виробничі та матеріальні звіти щодо списання матеріалів на виробництво, норми витрат сировини та матеріалів на виробництво одиниці готової продукції, калькуляцій по кожному виду готової продукції, норм виходу готової продукції, інші документи, що підтверджує використання запасів у господарській діяльності підприємства. У зв`язку з ненаданням вказаних документів, на підставі пункту 85.6 статті 85 ПК контролюючим органом складено відповідні акти про ненадання вказаних документів.

Як наслідок, контролюючий орган, застосував положення пунктів 44.1, 44.6 статті 44 ПК та дійшов висновку про те, що вказані вище показники бухгалтерського обліку позивача не підтверджені належними первинними документами, а саме документально не підтверджено використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, і як наслідок використання в господарській діяльності запасів в сумі 2827731,40 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Верховний Суд в постанові від 10.06.2019 у справі № 804/5840/16 вказав:

«Запитувані податковим органом документи, за наслідками неподання яких контролюючий орган зробив висновок про відсутність первинних документів які підтверджують використання в господарській діяльності запасів в сумі 96153947,56 грн, як от калькуляції, лімітно-забірні картки, технологічні картки, картки розкрою тощо не є первинними бухгалтерськими документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв`язку з чим, віднесення цих документів податковим інспектором до первинних бухгалтерських документів є безпідставним».

Отже, є безпідставним застосування відповідачем наслідків неподання платником податків під час перевірки первинних документів згідно статті 44 ПК, оскільки ті документи, які запитував контролюючий орган згідно вимог Закону №996-XIV не відносяться до первинних бухгалтерських документів.

Аналогічних висновків дійшов Верховного Суд у постанові від 05.10.2022 у справі № 160/11773/21.

Під час проведення перевірки позивачем було надано відповідачу відповідні документи щодо підтвердження передачі матеріалів у виробництво та отримання готової продукції на склад підприємства (накладна на передачу матеріалів у виробництво, акти списання матеріалів, відомості прийняття на склад готової продукції за жовтень 2023 року.

Приписами пункту 2.7 глави «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в МЮУ 05.06.1995 за № 168/704; далі - ПБО), передбачено, що документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні мати обов`язкові реквізити типових або спеціалізованих форм. Собівартість реалізованої продукції визначена позивачем згідно з нормами ПБО 16 «Витрати».

Разом з тим, подані позивачем під час перевірки первинні документи (накладні на передачу матеріалів у виробництво та відомості прийняття на склад готової продукції), з врахуванням методу оцінки вибуття запасів у виробництво та реалізацію ФІФО, відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV, пункту 2.7 глави 2 ПБО.

Крім того, в підтвердження правильності формування показників бухгалтерського обліку ТОВ та достовірності відображення фінансового стану та діяльності за 2023 рік, позивачем надано фінансову звітність станом на 31.12.2023, підготовлену Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Вектор аудиту» 22.03.2024 (т.4, а.с.3-23).

Більш того, за результатами проведеної інвентаризації, не виявлено жодної нестачі товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується інвентаризаційними відомостями № 1 станом на 02.01.2024 та № 2 станом на 02.01.2024 (т.1, а.с.79,83-93,94).

Щодо зауважень контролюючого органу до змісту вказаних документів, а саме щодо того, що надані накладні та відомості не дають можливість встановити реальні обсяги списання сировини на виробництво готової продукції, кількість використаної такої сировина на виробництво кожної одиниці готової продукції, то як вірно вказано судом першої інстанції, вказані обставини, з огляду на об`єм дій, які вчинили посадові особи контролюючого органу під час перевірки, не давали відповідачу підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суми запасів за жовтень 2023 року.

Згідно додатку №3 до Акту перевірки, контролюючий орган за результатами перевірки підтвердив, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ у жовтні 2023 року є: операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою 5888210 грн, тоді як операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 51850 грн (том 1 а.с.38-42).

Водночас, операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за спірний податковий період, до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, що підтверджується наданими представником відповідача витягами з бази даних контролюючого органу по експортно-імпортних операціях ТОВ, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

Позивач надав суду копії митних декларацій за спірних період, які містять детальну інформації щодо імпортованих платником податків товарно матеріальних цінностей (сировини) для виробництва готової продукції, та експортованих товарів (конкретної номенклатури, кількості, вартості тощо).

Представником позивача в судовому засіданні наголошено, що вказана номенклатура ввезених товарно матеріальних цінностей для виготовлення готової продукції згідно митних декларацій узгоджується з технічною документацією: технологічними картками, яка є на кожен асортимент продукції, що виготовляється позивачем, та, аналогічно, на вже експортовану готову продукцію. Такі документи надані для виробництва засновником іноземним бенефіціарним власником « DANA METAL APS», Королівство Данія.

Крім того, позивачем надано суду копії технологічних карток на певні види продукції, що ним виробляється, а саме: 8553 frames (решітки), 20417 holder (держак), 104 basket (корзина) які вказані в документах на експорт готової продукції (митні декларації) (т.3, а.с.207-213, 215-221, 223-225). Такі технологічні картки по детально містять перелік та кількість товарно матеріальних цінностей, що використовуються для виготовлення, з номенклатурою, що узгоджується з митними документами (митними деклараціями) на їх імпорт та експорт від «DANA METAL APS», Королівство Данія (т.2, а.с.85-125).

Під час перевірки посадовим особам відповідача про це повідомлялося, що не заперечувалося представниками відповідача, які проводили перевірку позивача. Як зазначив представник позивача за результатами судового розгляду в суді першої інстанції, за умов належного оформлення контролюючим органом запиту про надання таких документів, та погодження такого надання їх власником, з огляду на вимоги щодо гарантій захисту права інтелектуальної власності, позивач міг надати такі документи під час перевірки для огляду. Представник відповідача інспектор, який проводив перевірку, в судовому засіданні підтвердила, що уповноважена особа позивача вказувала на наявність в платника технічних карток на кожен вид продукції, однак через великий об`єм такої документації, обмежені строки проведення перевірки, та через те, що така документація є технічною, а не первинними документами бухгалтерського обліку, вказані документи не досліджувалися під час проведення перевірки.

Отже, за дотриманням відповідних процедур, відповідач для дослідження вказаних обставин міг залучити додаткових працівників, продовжити строк на проведення перевірки, ініціювати питання призначення відповідної експертизи. Проте контролюючий орган вказаних дій не зробив.

При цьому, операції по придбанню сировини для виробництва готової продукції та операції щодо реалізації готової продукції підтверджуються, зокрема, митними деклараціями за жовтень 2023 (т.2, а.с.85-125), до яких мали доступ посадові особи контролюючого органу, однак їх відомості під час перевірки не досліджувалися. Жодних зауважень до операцій з імпорту товарів (сировини) та експорту готової продукції акт перевірки не містить.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.1 статті 198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК).

Однак, з огляду на вказані приписи ПК відповідач не надав жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за податкові періоди, що вплинули на показники звітного жовтень 2023 року.

Натомість, що не заперечується відповідачем, всі податкові накладні, які відображені у складі податкового кредиту, належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та не були зупинені контролюючим органом.

Отже, податковий кредит сформовано позивачем за жовтень 2023 року по операціях, на підставі первинних документів, які підтверджують фактичний рух активів. Водночас контролюючий орган вказані операції не заперечив. В акті перевірки немає зауважень щодо вказаних операцій, які були об`єктами оподаткування. Відповідач визнав, що головним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення експортних операцій, та сплата ПДВ до Державного бюджету України при імпорті. Натомість контролюючий орган, не зважаючи на вказані обставини, не отримавши на запит документи, які не є первинними, та без дослідження в системному зв`язку всіх операцій за спірний період та перевірки правильності формування платником податків показників собівартості готової продукції, дійшов висновку де-факто зняти з платника податковий кредит за вказаний період, сформований в основі на підставі експортно-імпортних операцій, достовірність яких не поставлена під сумнів, у спосіб донарахування податкових зобов`язань, розрахованих з сум переданих у виробництво матеріалів, які в подальшому було експортовано позивачем. Отже, відповідач зробив необґрунтований та безпідставний висновок про заниження ТОВ у жовтні 2023 року податкових зобов`язань з ПДВ на 565546 грн (з розрахунку 2827731,40 грн * 20%), та, як наслідок, помилково зазначив про завищення ПДВ, яке підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2023, а саме на вказану суму.

В підсумку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваного ППР.

Зважаючи на заперечення відповідача щодо заявленої суми витрат понесених в суді першої інстанції, враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послугу), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру заявлених витрат з 8000 грн до 6000 грн, і відповідачем в апеляційній скарзі не наведено достатньо доводів, які б давали підстави відмовити у задоволенні вимог про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 09 вересня 2024 року.