Рішення

від 20.05.2024 по справі 480/6448/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року Справа № 480/6448/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/6448/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (вул. Гагаріна, 1, будівля 340, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (бул. Гавела Вацлава, 8А, м. Київ, 03124), про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови, і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UА100000/2023/000069/2 від 19.05.2023;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100380/2023/000436 від 19.05.2023;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UА100000/2023/000070/2 від 19.05.2023;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000438 від 19.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2023 до структурного підрозділу відповідача подано митну декларацію 23UA100380606908U0, згідно з якою до митного оформлення пред`являлися товари, а саме: нитка скловолокна, кручена, не розрізана, на пластикових шпулях: Скловолоконна нитка 136 текс. E-glass, якість А, діаметр мононитки 11 мкм, напрям крутки Z. ТИП ЕС -136*1z28-165-4.0к, лінійною щільністю 134 текс, тип покриття сілановий - 18712,8 кг. Використовується, як продольна нитка (основа) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робі. Місць - 30, AG/ ЗО SL/лист прокладний фанерний СТ SO., країна виробництва : CN Ningbo. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material Co., Ltd.

Після прийняття митної декларації до митного оформлення, посадовою особою відповідача декларантові направлено електронне повідомлення, в якому зазначалось про необхідність надання документів, що підтверджують митну вартість для вирішення спірного питання правильності її визначення.

Після опрацювання отриманих документів, 19.05.2023 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA100380/2023/000069/2, відповідно до якого заявлену декларантом митну вартість товарів скориговано за резервним методом, використавши джерелом інформації митну декларацію № UA808170/2023/000548 від 17.03.2023.

У подальшому відповідачем на митну декларацію 23UA100380606908U0 було винесено і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100380/2023/000436 від 19.05.2023, згідно з якою декларанта зобов`язано заповнити нову митну декларацію з урахуванням згаданого рішення про коригування митної вартості.

Аналогічна ситуація склалася і під час оформлення товарів згідно з митною декларацією № 23UA100380606918U4.

На переконання позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості і картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки при поданні митних декларацій було виконано усі вимоги частини 2 статті 53 МК України щодо надання повного обсягу необхідних для визначення розміру митної вартості документів, які не містили ані розбіжностей, ані неповноти заявлених даних, що свідчило про відсутність підстав для додаткового витребування інших документів.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Київська митниця з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву зазначила, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, було здійснено контроль наявності в наданих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості.

Зазначає, що причинами, через які заявлену декларантом митну вартість неможливо прийняти: наявність розбіжностей та відсутність інформації стосовно складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, які передбачені частиною 10 статті 58 Кодексу, а також належного документального підтвердження складових митної вартості від порту Ningbo до кордону України, таким чином не дотримані умови частин 2, 10, 21 статті 58 Кодексу; не надано документів, які запрошені митницею.

За таких обставин, Київська митниця вважає оскаржувані рішення правомірними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив наступне.

З метою митного оформлення товару, придбаного відповідно до контракту № 01032023-UK від 01.03.2023, укладеному з підприємством CHANGZHOU KINGZE COMPOSITE MATERIALS CO., LTD.

18.05.2023 ТОВ «ТД «ЛАТІМЕР», як суб`єкт господарювання, через представника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАНІ ЛІД» (код ЄДРПОУ 23047599, дозвіл на провадження митної брокерської діяльності АГ № 594050 від 19.06.2015) подало для митного оформлення електронну митну декларацію № 23UA100380606908U0, відповідно до якої було задекларовано вантаж: нитка скловолокна, кручена, не розрізана, на пластикових шпулях: Скловолоконна нитка 136 текс. E-glass, якість А, діаметр мононитки 11 мкм, напрям крутки Z. ТИП ЕС -136*1z28-165-4.0к, лінійною щільністю 134 текс, тип покриття сілановий - 18712,8 кг. Використовується, як продольна нитка (основа) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робі. Місць - 30, AG/ ЗО SL/лист прокладний фанерний СТ SO., країна виробництва : CN Ningbo. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material Co., Ltd. Фактурна вартість товару становить 17 402,90 долари СІІІА.

За результатами розгляду поданих документів, відповідачем направлено повідомлення у якому зазначалось про не підтвердження усіх складових митної вартості. Одночасно, позивачу пропонувалось подати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вказаної вимоги, 19.05.2023 була направлена заява у якій повідомлялось про надання на підтвердження понесених транспортних витрат довідок про транспортні витрати, рахунків-фактур, проформи-інвойса.

Розглянувши отримані документи, 19.05.2023 Київська митниця прийняла рішення № UА100000/2023/000069/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації № UA808170/2023/000548 від 17.03.2023.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100380/2023/000436.

Крім того, 18.05.2023 позивач, через представника ТОВ "ВАНТ ЛТД" подало для митного оформлення електронну митну декларацію № 23UA100380606918U4, відповідно до якої було задекларовано вантаж: рівниця зі склониток (склоровінг). що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) 400 текс. F.-glass. діаметр мононитки 16.2 мкм. лінійною щільністю 408 текс, тип покриття сілановий - 19917 кг. Використовується, як поперечна нитка (уток) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робіт. Місць - 20 РХ/20 SW СТ SL/лист прокладний, фанерний. Фактурна вартість товару становить 12 746,88 долари США.

Отримавши вказану митну декларацію, відповідач направив повідомлення, у якому зазначалось про не підтвердження усіх складових митної вартості, зокрема, транспортних витрат. Одночасно, позивачу пропонувалось подати додаткові документи для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вказаної вимоги, 19.05.2023 була направлена заява у якій повідомлялось про надання на підтвердження понесених транспортних витрат довідок про транспортні витрати, рахунків-фактур, проформи-інвойса.

Розглянувши отримані документи, 19.05.2023 Київська митниця прийняла рішення № UА100000/2023/000070/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким, митну вартість товарів визначено за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, зокрема, у митній декларації № UA808170/2023/000548 від 17.03.2023.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості, митний орган визначив відсутність усіх даних для підтвердження складових заявленої митної вартості.

У зв`язку з прийняттям зазначеного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000438.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

На виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі Митний кодекс, МК України), митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч. 5 ст. 54 Митного кодексу).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч. 6 ст. 54 Митного кодексу).

Згідно зі статтею 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митна вартість має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

У цій справі судом встановлено, що підставою для надсилання позивачу вимоги про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, Київська митниця фактично визначила відсутність документів щодо вартості витрат на транспортування імпортованих товарів.

Разом з цим, у повідомленні про надання додаткових документів, відповідач зазначав лише про необхідність надання документів на підтвердження, окрім іншого, витрат на перевезення, а також вказав документи, які необхідно було надати для підтвердження цих витрат.

Вирішуючи питання щодо виникнення у Київської митниці права витребовувати у позивача додаткові документи під час митного оформлення товарів за митними деклараціями № 23UA100380606908U0 від 18.05.2023 та № 23UA100380606918U4 від 18.05.2023 та, відповідно, права вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, суд зазначає про те, що на виконання приписів норм, які регулюють спірні правовідносини, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як уже зазначалось, однією з обґрунтованих підстав для висновків про відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість, Київська митниця визначила відсутність документів, які б підтверджували вартість транспортування товарів.

Суд зауважує на тому, що митна вартість, окрім ціни яка була сплачена за товар, включає в себе також і витрати на транспортування цього товару до місця ввезення на митну територію України. Тобто, вартість перевезення товарів є однією із складових митної вартості і має бути належним чином підтверджена.

У справі що розглядається, судом встановлено, що реалізовуючи своє повноваження витребовувати додаткові документи для підтвердження митної вартості, Київська митниця у повідомленні про надання додаткових документів не зазначила конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, а саме не зазначила в чому саме полягає ця невідповідність.

Крім того, відповідачем у повідомленні не вказані конкретні документи, надання яких може бути підтвердженням транспортних витрат, а лише міститься посилання на загальний перелік документів, на підставі яких може бути встановлена вартість транспортних послуг.

Як убачається з матеріалів справи, вартість послуг, пов`язаних із перевезенням товарів, врахована позивачем під час визначення митної вартості, підтверджується договорами транспортного експедирування та на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, CMR, рахунками на оплату послуг, платіжними документами, актами прийому-передачі наданих послуг, довідками.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного підтвердження позивачем транспортних витрат як складової митної вартості та про відсутність підстав для застосування резервного методу її визначення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Водночас, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 06.06.2023 року №06/06/23 (далі по тексту - Договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ламітер", в особі директора ОСОБА_1 та адвокатським бюро "Олени Кононенко", в особі керуючого партнера бюро Кононенко Олени Сергіївни.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах Договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №06/06/23 від 06.06.2023 сторони погодили вартість юридичних послуг Бюро в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічна позиція суду викладена у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2022 року по справі №580/3324/19.

Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі № 873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Разом з тим ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №480/6448/23 є співмірною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи складність справи, наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, суд вважає, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 15 000,00 грн.

Крім того, враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати зі сплати судового збору в сумі 9504,31 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київська митниця про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2023/000069/2 від 19.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100380/2023/000436 від 19.05.2023.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2023/000070/2 від 19.05.2023.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100380/2023/000438 від 19.05.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Латімер» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Гагаріна, 1, буд. 340, код ЄДРПОУ 40893315) судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 9504,31 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька