Постанова

від 01.11.2024 по справі 480/6448/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 р. Справа № 480/6448/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/6448/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР"

до Київської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Київської митниці № UА100000/2023/000069/2 та № UА100000/2023/000070/2 від 19.05.2023;

- визнати протиправною та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100380/2023/000436 , № UА100380/2023/000438 від 19.05.2023.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2023/000069/2, № UА100000/2023/000070/2 від 19.05.2023 та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100380/2023/000436, № UА100380/2023/000438 від 19.05.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ Торговий дім Латімер судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 9 504,31 грн та судові витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Київська митниця (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що позивач не скористався наданим йому правом шляхом надання необхідних додаткових документів, а отже, не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності даних, які задекларовані, внаслідок неподання таких документів, що в свою чергу свідчить про заявлення декларантом неповних даних, та те, що у митного органу відсутня можливість перевірити повноту декларування.

Вказує, що декларантом не надано достатніх документів на підтвердження транспортних витрат, зокрема, рахунків, договорів та заявок по всім перевізникам, з якими укладались угоди на транспортування товару, рахунків, платіжних документів, актів виконаних робіт як від експедитора так і від безпосереднього перевізника.

Також, на думку апелянта, декларантом не вказані витрати на фрахт від Ningbo до GDANSK (Польща), а сума перевезення у рахунках на транспортування не відповідає поточним тарифам на перевезення 40-футового та 20-футового контейнеру з Китаю, яка наявна у митного органу.

Зауважує, що надані декларантом рахунки від компанії MAGAZYN KOMPLEX DAS щодо експедиторських послуг, вантажно -розвантажувальних послуг, портових зборів, тощо, складені за тарифами, які не відповідають додатку від 10.01.2023 №3 до договору від 29.09.2022 №290922.

Вищевикладене обумовило виникнення у посадової особи митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товару позивача, заявленого позивачем до митного розмитнення, з яким закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

На вимогу митного органу, позивачем додаткових документів не надано.

Отже, на думку апелянта, основні документи, що підтверджують заявлений рівень

З урахуванням наведеного, вважає, що ним правомірно прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Позивач правом на надання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.03.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" та Jiujiang Huayuan New Material Co,LTD. (продавець) укладено контракт купівлі - продажу № 01032023-UK , за умовами якого покупець придбав нитку скловолокна, кручену, не розрізану, на пластикових шпулях: Скловолоконна нитка, рівницю зі склониток (склоровінг), що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) (далі товар) (а.с. 44-49).

Відповідно до п. 1 Контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі та специфікації щодо кожної поставки.

Ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені в USD ( п. 2.1 Контракту).

Умови поставки за цим контрактом вказуються в Інвойсах відповідно до Інкотермс 2010 ( п. 4.4 Контракту) .

Відповідно до п. 4.5 Контракту кожна партія товару визначається специфікацією (інвойсом, проформою інвойсом), в якій відзначається найменування і кількість товару, який підлягає постачанню в конкретній партії, ціна, сума партії і умови постачання, вантажовідправник, вантажоодержувач і платник товару.

Згідно з Praforma invoice №JJHY230301-1YHUR від 01.03.2023 умови поставки визначені як: FOB Ningbo.

18.05.2023 позивачем через представника - ТОВ ВАНІ ЛІД подано до Київської митниці електронну митну декларацію № 23UA100380606908U0, відповідно до якої задекларовано вантаж:

- нитка скловолокна, кручена, не розрізана, на пластикових шпулях: Скловолоконна нитка 136 текс. E-glass, якість А, діаметр мононитки 11 мкм, напрям крутки Z. ТИП ЕС -136*1z28-165-4.0к, лінійною щільністю 134 текс, тип покриття сілановий - 18712,8 кг. Використовується, як продольна нитка (основа) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робі. Місць - 30, AG/ ЗО SL/лист прокладний фанерний СТ SO., країна виробництва : CN Ningbo. Виробник: Jiujiang Huayuan New Material Co., Ltd. Фактурна вартість товару становить 17 402,90 долари СІІІА. (а.с.75)

На підтвердження митної вартості разом з декларацією позивачем подано: банківський платіжний документ, що стосуються товару від 06.03.2023 року (на оплату в сумі 5243,81 USD); банківський платіжний документ, що стосуються товару від 04.04.2023 року (на оплату в сумі 12 159,09USD); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 5/05/2023 від 09.05.2023 щодо оплати в сумі - 10 532, 00 грн.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 78/04/2023 від 24.04.2023 щодо оплати в сумі - 87 987,42 грн.; рахунок на оплату 429 від 27.04.2023 щодо оплати в сумі - 33 000, 00 грн.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.05.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 203 від 27.04.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 09.05.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.03.2023;доповнения до зовнішньоекономічного договору (специфікація 1) від 01.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу 01032023-UK від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення 03/17-2018 від 01.03.2018; договір (контракт) про перевезення MA202302/09 від 09.02.2023; договір (контракт) про перевезення (заявка) 04/05/23 від 04.05.2023; договір (контракт) про перевезення M3T/01/01/2021 від 01.01.2021; договір на експедиторські послуги No290922 від 29.09.22; довідки на транспортні витрати 203 від 27.04.2023, б/н від 09.05.2023, в яких вказано, що товар додатково не страхувався; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 09.05.2023, 429 від 27.04.2023; проформу інвойс JJHY230301-1THUR від 01.03.2023 по якій здійснювалась оплата; платіжні документи 04.04.2023; 230306/000570168 від 06.03.2023, 230404/000572411 від 04.04.2023; виставлений рахунок від 01.03.2023 NoJJHY230301-ITHUR; митна декларація країни відправлення 310120230519166442 від 22.03.2023.

Відповідач листом від 18.05.2023, у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості, запропонував позивачу надати додаткові документи.

На вимогу відповідача 19.05.2023позивачем надано додаткові документи: довідки на транспортні витрати №203 від 27.04.2023, №б/н від 09.05.2023; рахунок про оплату надання транспортно-експедиційних послуг №429 від 27.04.2023; рахунок-фактура №ЛР-0000386 від 09.05.2023; проформу інвойс №JJHY230301-1YHUR від 01.03.2023; платіжний документ №230306/000570168 від 06.03.2023; платіжний документ №230404/000572411 від 04.04.2023 (а.с. 88).

19.05.2023 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UА100000/2023/000069/2 у якій митна вартість товару була визначена на рівні 1,83 доларів США за одиниці ваги товару (у загальній сумі 18 712,8 доларів) та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100380/2023/000436. (а.с. 79-80, 85-87)

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Також 18.05.2023позивачем через представника ТОВ ВАНІ ЛІД подано до Київської митниці електронну митну декларацію № 23UA100380606918U4, відповідно до якої було задекларовано вантаж:

- рівниця зі склониток (склоровінг). що складається з однієї комплексної нитки, некручена, у мотках: Скловолоконна рівниця (ровінг) 400 текс. F.-glass. діаметр мононитки 16.2 мкм. лінійною щільністю 408 текс, тип покриття сілановий - 19917 кг. Використовується, як поперечна нитка (уток) для виробництва будівельної скловолоконної сітки для штукатурних робіт. Місць - 20 РХ/20 SW СТ SL/лист прокладний, фанерний. Фактурна вартість товару становить 12 746,88 долари США. (а.с 125)

На підтвердження митної вартості разом з декларацією позивачем подано: банківський платіжний документ, що стосуються товару 230306/000570167 від 06.03.2023 року (на оплату в сумі 3840.00 USD); банківський платіжний документ, що стосуються товару (платіжна інструкція) 230404/000572410 від 04.04.2023 року (на оплату в сумі 8906, 88 USD); рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця поговору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 5/05/2023 від 09.05.2023 щодо оплати в сумі - 10 532, 00 грн.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 78/04/2023 від 24.04.2023 щодо оплати в сумі - 87 987.42 грн.; рахунок на оплату 427 від 27.04.2023 щодо оплати в сумі - 46 125, 00 грн.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ЛР-0000387 від 05.05.2023 щодо оплати в сумі - 92 000, 00 грн.: документ, що підтверджує вартість перевезення товару 202 від 27.04,2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.05.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.03.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація No2) від 01.03.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продаж 01032023-К від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення 03/17-2018 від 01.03.2018; договір (контракт) про перевезення (заявка) 04/05/23 від 04.05.2023; договір (контракт) про перевезення M3T/01/01/2021 від 01.01.2021; договір на експедиторські послуги 290922 від 29.09.22; довідки на транспортні витрати No 202 від 27.04.2023, б/н від 05.05.2023, в яких вказано, що товар додатково не страхувався; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ЛР-0000387 від 05.05.2023, N°427 від 27.04.2023; проформу інвойс NoJJHY230301-2THUR від 01.03.2023 по якій здійснювалась оплата; платіжні документи N230306/000570167 від 06.03.2023. N230404/000572410 від 04.04.2023; виставлений рахунок від 01.03.2023 NoJJHY230301-2THUR; митна декларація країни відправлення 310120230519167540 від 22.03.2023.

Листом від 18.05.2023 митницею направлено запит (Повідомлення) декларанту, у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості, запропоновано надати додаткові документи.

На вимогу митного органу 19.05.2023позивачем надано додаткові документи: довідки на транспортні витрати №202 від 27.04.2023, №б/н від 05.05.2023; рахунок про оплату надання транспортно-експедиційних послуг №ЛР-0000387 від 05.05.2023; рахунок-фактура №427 від 27.04.2023; праформу інвойс №JJHY230301-2ТHUR від 01.03.2023; платіжний документ №230306/000570167 від 06.03.2023; платіжний документ №230404/000572410 від 04.04.2023 (а.с. 135).

19.05.2023 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості UА100000/2023/000070/2 у якій митна вартість товару була визначена на рівні 1,34 доларів США за одиниці ваги товару (у загальній сумі 19917 доларів) та складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №/2023/000548. (а.с. 128-129, 133-134)

Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України.

Не погодившись із вищевказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості, оскільки відповідачем не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості за основним методом, відповідачем не зазначено конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості, та не зазначено в чому саме полягає ця невідповідність.

Судом враховано, що вартість послуг, пов`язаних із перевезенням товарів, врахована під час визначення митної вартості, підтверджується договорами транспортного експедирування та на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, CMR, рахунками на оплату послуг, платіжними документами, актами прийому-передачі наданих послуг, довідками.

Такі обставини, на переконання суду, свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо неналежного підтвердження позивачем транспортних витрат як складової митної вартості та про відсутність підстав для застосування резервного методу її визначення.

При вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з урахуванням принципу обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в даній справі у розмірі 15 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями МК України від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Відповідно до ст. 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно дост. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень ч. 3 ст. 58 МК України.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту ст. 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Судовим розглядом установлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом , з урахуванням інвойсів якими умови поставки товару визначені FOB.

Позивачем до митного оформлення подані митні декларації, а також документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну, зокрема банківські платіжні документи, рахуноки-фактури, рахунки на оплату, документи, що підтверджує вартість перевезення товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, зовнішньоекономічні договори (контракти), договори (контракти) про перевезення, договори на експедиторські послуги, проформи інвойси, виставлені рахунки, митні декларації країни відправлення.

Відповідачем за результатами розгляду митних декларацій та документів прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 19.05.2023 № UА100000/2023/000069/2, № UА100000/2023/000070/2.

У графі 33 рішення № UА100000/2023/000069/2 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1)не надання у відповідності до ч. 10 ст 58 МК України таких документів: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Також відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі Наказ№599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура; - акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Не можливо повною мірою перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, зокрема витрат на фрахт, так як рахунок на транспортування від TRANSKARGO із зазначенням суми витрат на перевезення 33000,00 грн від Ningbo до GDANSK (Польща) не зазначена як витрата на фрахт, та за своєю сумою не відповідає поточним тарифам на перевезення 40-футового контейнеру з Китаю, яка наявна у митного органу. Рахунка на фрахт від морської лінії HUNICORN SHIPING, яка зазначена у коносаменті, транспортною компанією TRANSKARGO не надано;

2) надані декларантом рахунки від компанії MAGAZYN KOMPLEX DAS щодо експедиторських послуг, вантажно-розвантажувальних послуг, портових зборів, тощо, складені за тарифами які не відповідають додатку від 10.01.2023 №3 до договору від 29.09.2022 №290922 Отже, відомості щодо складових митної вартості не піддаються обчисленню та перевірці відповідно до положень ст. ст..2, 10, 22, 58 МК України.

У графі 33 рішення № UА100000/2023/000070/2 в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено:

1) не надання у відповідності до ч. 10 ст 58 МК України таких документів: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Також відповідно до ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається обов`язково у письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення (далі Наказ№599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: - рахунок-фактура; - акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Не можливо повною мірою перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, зокрема витрат на фрахт, так як рахунок на транспортування від TRANSKARGO із зазначенням суми витрат у сумі 46125,00 грн на перевезення від Ningbo до GDANSK (Польща) не зазначена як витрата на фрахт, та за своєю сумою не відповідає поточним тарифам на перевезення 20- футового контейнеру з Китаю, яка наявна у митного органу. Рахунка на фрахт від морської лінії HUNICORN SHIPING, яка зазначена у коносаменті, транспортною компанією TRANSKARGO не надано.

2) надані декларантом рахунки від компанії MAGAZYN KOMPLEX DAS щодо експедиторських послуг, вантажно-розвантажувальних послуг, портових зборів, тощо, складені за тарифами які не відповідають додатку від 10.01.2023 №3 до договору від 29.09.2022 №290922.

3) при здійсненні порівняння цін із попереднім митним оформленням ідентичних товарів виявлено заниження цін.

Так, фактично, у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, відповідач пов`язує з наявністю розбіжностей та відсутністю інформації стосовно складових митної вартості, необхідних при її обчисленні, а також належного документального підтвердження складових митної вартості від порту Ningbo до кордону України, не наданням запрошених митницею документів, а саме: рахунків, платіжних документів, актів виконаних робіт як від експедитора, так і від безпосереднього перевізника.

Вищенаведене слугувало підставою для застосування митним органом процедури консультацій шляхом направлення запиту про надання додаткових документів відповідно до статей 53, 54 МК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про не надання декларантом достатніх документів на підтвердження транспортних витрат, зокрема, рахунків, договорів та заявок по всім перевізникам, з якими укладались угоди на транспортування товару, рахунків, платіжних документів, актів виконаних робіт як від експедитора так і від безпосереднього перевізника.

Судом встановлено, що за умовами контракту від 01.03.2023 № 01032023-UKта проформою інвойсом №JJHY230301-1YHUR від 01.03.2023 товар поставлявся на умовах FOB Ningbo.

За правилами Інкотермс 2010 термін "франко-борт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. З цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Продавець зобов`язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6:

- нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження;

- сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

З наведеного слідує, що за умовами терміну FOB на продавця покладаються обов`язки з митного очищення товару для експорту і всі витрати до перетину товаром поручнів борта судна в порту країни-експортера, а також витрати із завантаження товарів на судно.

Доказами у справі підтверджується, що поставка товару здійснювалась морським транспортом з Ningbo, Китай до порту Гданськ, Польща та автомобільним транспортом з м. Гданськ, Польща до м. Шостка, Україна.

Отже, враховуючи визначені сторонами контракту умови поставки, позивач мав понести витрати, пов`язані із транспортуванням товару з Ningbo, Китай до митного кордону України.

З метою перевезення товару з КНР до України, позивач уклав договір з ТОВ "Лоріс 2011" на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та транспортно-експедиторське обслуговування від 01.01.2021 та з ПП "Транскарго" від 01.03.2018, за умовами якого виконавець зобов`язувався за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації перевезення вантажу.

В свою чергу, ТОВ "Лоріс 2011" з метою виконання договору перевезення від 01.01.2021 залучило ФОП ОСОБА_1 на підставі договору на надання транспортно-експедиційних послуг від 09.02.2023 № МА202302/09А.

На підтвердження понесених транспортних витрат позивач до митного оформлення надав рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавців договорів (контрактів) про транспортно-експедиційні послуги; документи, що підтверджують вартість перевезення товарів; договір (контракт) про перевезення 03/17-2018 від 01.03.2018; договір (контракт) про перевезення MA202302/09 від 09.02.2023; договір (контракт) про перевезення (заявка) 04/05/23 від 04.05.2023; договір (контракт) про перевезення M3T/01/01/2021 від 01.01.2021; договір на експедиторські послуги 290922 від 29.09.22; довідки на транспортні витрати, в яких вказано, що товар додатково не страхувався.

Крім того, під час митних формальностей, позивач на вимогу митного органу додатково надав довідки на транспортні витрати; рахунок про оплату надання транспортно-експедиційних послуг №429 від 27.04.2023; рахунок-фактура №ЛР-0000386 від 09.05.2023; проформу інвойс від 01.03.2023; платіжний документ №230306/000570168 від 06.03.2023; платіжний документ №230404/000572411 від 04.04.2023.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вищевказані документи в повній мірі підтверджують суму витрат на транспортування, які включені до митної вартості товару відповідно до п. 10 ст. 58 МК України.

При цьому, колегія суддів зауважує, що митним органом як в спірних рішеннях так і під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції не зазначено конкретних перевізників, документів по яким не надано декларантом, що слугувало підставою для виникнення сумнівів у правильності визначення останнім митної вартості товарів як і не зазначено, яким чином вказані документи впливали на митну вартість товарів.

Щодо доводів апелянта про не зазначення у рахунках на транспортування від ПП «Транскарго» витрат на фрахт, страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, фрахт це плата за перевезення вантажу, яку виплачує відправник або отримувач вантажу морській лінії.

Судом встановлено, що ПП «Транскарго» видало позивачу рахунки на оплату послуг із міжнародного перевезення товарів у контейнерах за маршрутом Ningbo, CN - Gdansk, PL на суми 33 000,00 грн та 46 125,00 грн. При цьому, перевізник повідомив ТОВ "Торговий дім "Латімер", що страхування вантажів не здійснювалось.

Наведені обставини свідчать та не спростовані митним органом, що витрати на фрахт визначені рахунками на оплату та включені декларантом позивача до митної вартості товарів, при цьому подальші договірні взаєморозрахунки між позивачем та продавцем щодо оплати фрахту, - відношення до визначення митної вартості, тим більше, до її коригування - не мають.

Крім того, слід зауважити, що страхування при FOB є зоною відповідальності покупця (позивача), якщо він вважає, що це потрібно.

Водночас, контрактом не передбачено надання документів зі страхування товару покупцю.

Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.

Щодо невідповідності витрат на перевезення поточним тарифам на перевезення 40-футового та 20-футового контейнеру з Китаю, яка наявна у митного органу, колегія суддів зазначає, щосторони договорів вільні у визначенні ціни на перевезення вантажів, отже така невідповідність не може слугувати достатньою підставою для коригування митної вартості товарів.

Щодо не надання позивачем рахунка на фрахт від морської лінії «HUNICORN SHIPING», який зазначений у коносаменті, транспортною компанією «TRANSKARGO» , а також надання не всіх документів від компанії «MAGAZYN KOMPLEX DAS», які не відповідають додатку від 10.01.2023 №3 до договору від 29.09.2022 №290922, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що за змістом умов договору транспортного експедирування №03/17-2018 від 01.03.2018 р. між Приватним підприємством «TRANSKARGO» (виконавцем) та ТОВ «Торговий дім «Латімер» (клієнтом), а саме пунку 4.5, виконавець (експедитор) має право вказати у рахунку витрати на перевезення товару із залученням третьої особи, які входять до загальної суми витрат за цим договором, крім того умови договору не передбачають зобов`язання клієнта вимагати від виконавця інформації про вартість перевезення оцінюваних товарів між морською Лінією «HUNICORN SHIPING», яка зазначена у коносаменті, та транспортною компанією «TRANSKARGO», оскільки певні відносини з судноплавною лінією має тільки експедитор.

Тобто у позивача, як у клієнта можуть бути відсутні документи, що підтверджують взаємовідносини між експедитором за договором №03/17-2018 від 01.03.2018 р. із залучення третіх осіб до перевезення вантажів морським транспортом, оскільки право залучати таких осіб та право включати вартість їх послуг у рахунки за такі перевезення належить виключно експедитору ПП «TRANSKARGO», а позивач, як його клієнт зобов`язаний сплачувати відповідні суми коштів за перевезення товарів узгодженим маршрутом, які вказані виконавцем у виставлених йому рахунках.

Колегія суддів наголошує, що будь-які відомості (з листів, інформаційних баз даних, інших митних декларацій тощо), які безпосередньо не пов`язані із товаром, що підлягає митному оформленню, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити інформацію, що стосується всіх без винятку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів, умов їх продажу та перевезення, а тому такі дані не можуть мати більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи на товар.

Доводи апелянта щодо не надання позивачем усіх додаткових документів, які передбачені Наказом № 599 та Законом України від 01.07.2004 №1955-IV Про транспортно-експедиторську діяльність колегія суддів відхиляє, оскільки вищевказаними нормативно-правовими актами не визначено обов`язок декларанта надавати усі документи, згідно переліку.

В контексті спірних правовідносин доцільно вказати, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК Українине визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому надані позивачем документи при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.

Щодо посилання митного органу на наявність фактів митних оформлень за ідентичними та подібними товарами колегія суддів зазначає, що наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Аналогічних Висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.12.2018 у справі №809/4367/15, від 19.03.2021 по справі № 820/5525/16 які колегія суддів, враховуючи вимоги ч.5 ст. 242 КАС України, застосовує до спірних правовідносин.

Згідно приписів ч. 2 ст. 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.03.2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23.04.2019 у справі №810/1479/16 наголосив, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про подання ним разом з митними деклараціями до митного органу усіх належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару за ціною договору, та, відповідно, про безпідставність висновку відповідача про те, що надані позивачем документи містять розбіжності і не підтверджують заявлену за ціною договору митну вартість товару. Зазначене свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення.

Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Подані позивачем до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам ст. 53 МК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірні рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів прийняте відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 480/6448/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій