Постанова

від 20.05.2024 по справі 640/1722/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1722/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софілайт» (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 8а, код ЄДРПОУ 39364360) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100320/2020/000255/2 від 27.10.2020 р. Київської митниці ДМС.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, яким відкориговано митну вартість товару за резервним методом, обмежившись, при цьому, загальними фразами про те, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості (у частині транспортування) та відомостей щодо ціни, яка сплачена, а також не зазначила, чому саме з документів, які було подано декларантом, у тому числі додаткових, неможливим є встановлення даних складових.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Київською митницею у справі подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ТРАНССЕРВІС», яке відповідно до умов Договору №1503-16 від 15.03.2016 р., взяло на себе зобов`язання надати Товариству з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, звернулося до Київської митниці Держмитслужби для митного оформлення (випуску) товарів, які були поставлені згідно Контракту № CU19- U3JK від 27 жовтня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» та «JIAXING RENSE IMPORT AND EXPORT CO., LTD», Китай, відповідно до умов п.1.1. якого останнє взяло на себе зобов`язання поставити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» оплатити Товар.

Згідно п.2.1. Контракту ціни на кожну конкретну партію товару визначені в інвойсі, встановлені у доларах США.

З інформації, зазначеної в комерційному інвойсі № PI №: 19RS0932 від 08.09.2020 р., та пакувальному листі до контейнера № FFAU2183984, визначається асортимент, кількість, вага, ціна та вартість партії поставленого товару, яка склала 46 000 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов Контракту, уповноваженою особою декларанта було подано:вантажну митну декларацію № UA 100320/2020/631154 від 26.10.2020 р.; довідку від виконавця договору про вартість транспортування вантажу за межами України № 2310/5 від 23/10/2020 р.; рахунок щодо транспортно-експедиційних послуг за межами України, від виконавця договору №85СГвід 23/10/2020 р.; Акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно- експедиційних послуг - № 850 від 23/10/2020 р.; Прайс-лист;Каталог виробника;Бухгалтерська документація;Експертний висновок № Ц-1161 від 22 жовтня 2020 р. Київської ТПП; Заявку на здійснення послуг по доставці товарів № 1-01/09 від 01/09/2020р.; Розрахунок фрахту по декларації;Контракт № CU19-03 JR від 27 жовтня 2019 року;Договір декларування №1503-16 від 15.03.2016 р.; Договір транспортного експедирування № 03/01-19 від 29.11.2019 р. між ТОВ «СелестаМарін» та ТОВ «Софілайт»; Копію митної декларації країни відправлення Китаю від 11.09.2020 і №310120200517429089 та її переклад; Проформа інвойс PI NO 19RS0932 від 02.12.19 р., комерційний інвойс № PI №: 19RS0932 від 08.09.20 р.; Платіжні доручення в іноземній валюті про сплату від 17.12.19 № 54, від 07.10.20 № 92; Мастерконосамент MEDUN9318944 від 14.09.2020 р.; Коносамент LSSZEC200906899 від 14.09.2020 р.

Крім того, ТОВ «Софілайт» Листом № 1 від 27.10.2020 р. на запит митного органу № 471352 від 26.10.2020 р., додатково було надало Ліцензійний договір № 0107/15-1 від 01/07/2015 р.

27 жовтня 2020 року Київська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000255/2 від 27.10.2020 р., поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «СОФІЛАЙТ» на виконання умов Контракту № CU19-03JR від 27 жовтня 2019 року по митній декларації UA100320/2020/631154.

Відповідно до оскаржуваного рішення було здійснено коригування по ПДВ - на суму164 960,66 гри. (Сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят грн., 66 код.), по миту - на сумy 39 276,35 (Тридцять дев`ять тисяч двісті сімдесят шість грн., 35 коп.), всього на суму - 204 237,01 грн. (Двісті чотири тисячі двісті тридцять сім грн. 01 коп.), які були сплачені позивачемдо бюджету.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної митної служби України.

У рішенні, прийнятому за результатами розгляду скарги, Державна митна служба України відмовила у скасуванні Рішення про коригування митної вартості № UA100320/2020/000255/2 І від 27.10.2020 р.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки зміст долученого до матеріалів справи прайс-листа від 01.12.2019 року свідчить про те, що в ньому не вказано конкретного отримувача, і даний прайс-лист відповідає загальновизнаним вимогам.

В Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000255/2 від 27.10.2020 р., відповідач зазначає, що згідно інформації з митної декларації країни відправлення наведено вагові показники та вартість одиниці продукції, яка відрізняється від заявленої в МД та поданому інвойсі, а також добуток цієї вартості на кількість одиниць продукції за числовим значенням відрізняється від заявленої вартості партії товару, що в свою чергу не може бути використано для підтвердження числових значень митної вартості товару.

Колегія суддів зауважує, що вказані доводи є необґрунтованими, оскільки вагові показники відповідають даним пакувального листа виробника, а вартість всього задекларованого товару, при додаванні сум, відповідає вартості поставки та сумі , яка була сплачена за нього.

Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що платіжні доручення № 54 від 17.12.2019, №92 від 07.10.2020 року неможливо ідентифікувати з даною поставкою, оскільки платіжне доручення без вказівки у ньому рахунка-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.

Суд звертає увагу, що поставка товару та оплати проводилися згідно з умовами контракту № CU19-03JR від 27/10/2019р., що не суперечить чинному законодавству. Крім того, суми наданих платіжних доручень при підсумовуванні відповідають сумі комерційного інвойсу, що в свою чергу підтверджує факт сплати оцінюваного товару.

Також, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд дійшов висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.

Колегія суддів, враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В Рішенні про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000255/2 від

27.10.2020 р. зазначено, що надана декларантом копія митної декларації країни відправлення Китаю від 11.09.2020 №310120200517429089 містить посилання на номер морської транспортної накладної (Billofloading), який не відповідає, зазначеному у гр.44 ЕМД, по якій здійснювалась поставка оцінюваного товару.

Аналіз матеріалів справи свідчить про помилковість доводів відповідача у даному питанні, в зв`язку із наступним.

Суд зазначає, що позивачем для митного оформлення було надано копію лінійного коносаменту № MEDUN9318944, згідно якого здійснювалась доставка контейнера морським видом транспорту, що при наявності обох коносаментів підтверджує дану поставку.

Відтак, твердження відповідача про невідповідність транспортної накладної даним, зазначеним у гр.44 ЕМД, спростовуються дослідженими матеріалами справи.

Суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма