Ухвала

від 09.05.2024 по справі 308/17417/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17417/22

1-кп/308/466/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_8

захисника обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9

встановив:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022071030001462 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2022 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України.

Прокурором в підготовчому судовому засіданні подано клопотання про продовження відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Подані клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 12.10.2022 близько 03 години 30 хвилин, за адресою: м. Ужгород, вул. Капушанська 175А з магазину «АТБ» здійснив крадіжку стартового пакету Київстар в кількості 1 шт., стартового пакету Водафон в кількості 1 шт., стартового пакету Лайфселл в кількості 1 шт., стартового пакету Київстар в кількості 4 шт., запальничок «БІК» кремнієва у кількості 43 шт., запальничок «Фрог» колор у кількості 11 штук, запальничок «ФОКС» з золотим п?єзо, запальничку «КРІКЕТ» кремнієвих у кількості 4 шт., напій кавовий 13г. «Нескафе оріджинал» розчинний стік у кількості 20 шт, на загальну вартість 2815,30 гривень, після чого з місця події зник, викраденими речами розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши потерпілій стороні - ТОВ «АТБ-Маркет» шкоди на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.

ОСОБА_3 , будучи раніше судимим, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 30.10.2022, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснили відкритий напад та почали наносити тілесні ушкодження руками стуснутими в кулак в область голови потерпілого ОСОБА_7 чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров?я, у виді: забійної рани потиличної ділянки голови зліва та збивши останнього з ніг здійснили відкрите заволодіння мобільним телефоном марки «МЕЙЗУ» моделі «NOTE 9», після чого з місця події зникли, викраденими речами розпорядилися на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 збитку на суму 2817.00 грн.

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчиненому в умовах воєнного стану.

21.12.2022 ОСОБА_3 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 4 ст. 185 та ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень повністю підтверджується зібраними кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_10 від 28.10.2022, протоколом огляду місця події від 28.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 01.11.2022, протоколом огляду відеозапису від 08.11.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08.11.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.11.2022, протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 від 30.10.2022, протоколами огляду місця події від 30.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 08.11.2022, допитом потерпілого ОСОБА_7 від 08.11.2022, протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 08.11.2022; протоколом допиту підозрюваного від 09.11.2022.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за умисний корисливий злочин вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.05.2019 за ч. 2 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України до семи років позбавлення волі із конфіскацією майна, та звільнений з 29.04.2022.

Однак ОСОБА_3 , незважаючи на вище викладене, вчинив умисні тяжкі злочини в умовах воєнного стану.

Прокурор зазначає, що вказане свідчить про те, що дія запобіжного заходу у виді застави та цілодобового домашнього арешту, яка передбачає перебування обвинуваченого на волі, не в змозі запобігти ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобіганню вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких, санкція за вчинення яких, згідно ч. 4 ст. 185 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, згідно ч. 4 ст. 187 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років;

Прокурор зазначає, що на підставі вище викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, чинити тиск на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_3 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім цього, прокурор просить врахувати те, що обвинувачений ОСОБА_3 , ніде не працює і не має постійного джерела доходу, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення й раніше, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука обвинуваченого, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як:

- особисте зобов`язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , вчиняв майнові злочини, отже, перебуваючи на волі ОСОБА_3 , може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 , раніше вчиняв кримінальне правопорушення та може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_3 , може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.

ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 30.10.2022, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснили відкритий напад та почали наносити тілесні ушкодження руками стуснутими в кулак в область голови потерпілого ОСОБА_7 , чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров?я, у виді: забійної рани потиличної ділянки голови зліва та збивши останнього з ніг здійснили відкрите заволодіння мобільним телефоном марки «МЕЙЗУ» моделі «NOTE 9», після чого з місця події зникли, викраденими речами розпорядилися на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 збитку на суму 2817.00 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану.

21.12.2022 ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 від 30.10.2022, протоколами огляду місця події від 30.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 08.11.2022, допитом потерпілого ОСОБА_7 від 08.11.2022, протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 08.11.2022, протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 09.11.2022 протоколом допиту підозрюваного від 09.11.2022.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за корисливий злочин.

Однак ОСОБА_4 , незважаючи на вище викладене, вчинив умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану.

Прокурор зазначає, що вказане свідчить про те, що дія запобіжного заходу у виді застави та цілодобового домашнього арешту, яка передбачає перебування обвинуваченого на волі, не в змозі запобігти ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобіганню вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 187 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років;

На підставі вище викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, чинити тиск на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім цього, прокурор просить врахувати те, що обвинувачений ОСОБА_4 ніде не працює і не має постійного джерела доходу, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення й раніше, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука обвинуваченого, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як:

- особисте зобов`язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчиняв майнові злочини, отже, перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше вчиняв кримінальне правопорушення та може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.

Також, вказано, що ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 30.10.2022, близько 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою групою осіб, разом з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснили відкритий напад та почали наносити тілесні ушкодження руками стуснутими в кулак в область голови потерпілого ОСОБА_7 , чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження, з короткочасним розладом здоров`я, у виді: забійної рани потиличної ділянки голови зліва та збивши останнього з ніг здійснили відкрите заволодіння мобільним телефоном марки «МЕЙЗУ» моделі «NOTE 9», після чого з місця події зникли, викраденими речами розпорядилися на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 збитку на суму 2817.00 грн.

Таким чином, ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану.

21.12.2022 ОСОБА_5 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви від ОСОБА_7 від 30.10.2022, протоколами огляду місця події 30.10.2022, протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 08.11.2022, допитом потерпілого ОСОБА_7 від 08.11.2022, протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 08.11.2022, протоколом пред`явлення для впізнання особи за фотознімками від 09.11.2022, протоколом допиту підозрюваного від 09.11.2022.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2022 за ч. 2 ст. 342 КК України строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Однак ОСОБА_5 , незважаючи на вище викладене, вчинив умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану.

Прокурор зазначає, що вказане свідчить про те, що дія запобіжного заходу у виді застави та цілодобового домашнього арешту, яка передбачає перебування обвинуваченого на волі, не в змозі запобігти ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобіганню вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 187 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.

Прокурор вказує, що на підставі вище викладеного є необхідність в обранні ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватися від органів досудового розслідування, чинити тиск на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена тим, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Окрім цього, прокурор просить врахувати те, що обвинувачений ОСОБА_5 ніде не працює і не має постійного джерела доходу, неодноразово вчиняв кримінальні правопорушення й раніше, що дає органу досудового розслідування підстави вважати, що перебуваючи на волі останній може продовжити свою злочинну діяльність та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука обвинуваченого, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як:

- особисте зобов`язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 вчиняв майнові злочини, отже, перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 раніше вчиняв кримінальне правопорушення та може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події;

- застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.

Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості обвинуваченого перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підтримав, із підстав, зазначених у них та просив задовольнити. Вказав, що обвинувачені є переселенцями, у них відсутнє місце проживання в Закарпатській області, крім того ризики, які були встановлені судом, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_8 у підготовчому судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, зазначила, що ОСОБА_4 тривалий час перебуває під вартою, потерпілий неодноразово вказував, що ОСОБА_4 не вчиняв жодних дій, просила відмовити у клопотанні та звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вказав що свою вину визнає.

Захисник обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 у підготовчому судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання, просив врахувати, що його підзахисні не мають місця проживання та роботи через те, що тривалий час перебувають під вартою. Прокурором не огбгрунтовано необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. На його думку застава в мінімальному розмірі зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Потерпілий ОСОБА_7 вирішення клопотань про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 залишив на розсуд суду.

Заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинувачених та їх захисників, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно доч.1,2ст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст.199КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Положеннями ч.2 ст.29Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров?я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчиненому в умовах воєнного стану.

ОСОБА_4 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану.

ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбої), поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану.

Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

При обранні запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні).

При розгляді клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.

Так, на даний час судом не проведено підготовчого судового засідання, не визначено обсяг та порядок дослідження доказів, докази ще не досліджувалися, свідки і потерпілі не були допитані.

Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.

Ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків та потерпілих, у зв`язку із чим існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинувачених на вказаних осіб.

Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_3 не одружений, з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року за ч.2 ст.187 КК України та ч.2 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна; звільнений по відбуттю строку покарання 29.04.2022.

Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_4 з середньою освітою, офіційно не працевлаштований, раніше засуджений вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 року за ч.1 ст.187, ч.2 ст.152, ч. 1ст.153 КК України, ст.70 КК України до 9 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання 18.03.2022.

Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_5 не одружений, офіційно не працевлаштований, з середньою освітою, раніше засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2022 року за ч.2 ст.342 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.75КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.

Беручи до уваги вищевикладене, особу дані про особу обвинувачених, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч.1 ст.177КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинувачених, запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.

Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за станом здоров`я не можуть утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.

Згідно ч.3 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.183КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Враховуючи п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 60 днів, а саме до 20червня 2024 року, без визначення розміру застави.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 60 днів, а саме до 20червня 2024 року, без визначення розміру застави.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 60 днів, а саме до 20червня 2024 року, без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області ОСОБА_1