Ухвала

від 20.03.2024 по справі 308/17417/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/17417/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1037/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.4 ст.185, ч.4 ст. 187 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_10 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2023 року, -

встановила:

вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2023 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.185 та ч.4 187 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 роки;

- за ч.4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців, з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді восьми років шість місяців позбавлення волі, з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зараховано строк тримання ОСОБА_6 під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у періоді з 10.11.2022 року з 14 години 30 хвилин до 11.08.2023.

Запобіжний захід ОСОБА_6 в виді триманні під вартою залишити без змін до набуття вироком законної сили.

Цивільний позов ТОВ «АТБ - Маркет» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ТОВ «АТБ - Маркет» матеріальну шкоду в розмірі 2 815,30 грн.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років, з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зараховано строк тримання ОСОБА_7 під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у період з 10.11.2022 року з 18 години 47 хвилин до 11.08.2023.

Запобіжний захід ОСОБА_7 в виді триманні під вартою залишено без змін до набуття вироком законної сили.

ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців, з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, яке призначене цим вироком, частку не відбутого ОСОБА_8 покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2022 року у виді позбавлення волі строком на 2 роки, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання в виді позбавлення волі строком на 9 років, з конфіскацією майна.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в строк відбуття покарання зараховано строк тримання ОСОБА_8 під час кримінального провадження та судового розгляду в державній установі «Закарпатська установа виконання покарання №9» із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі у період з 10.11.2022 року з 14 години 30 хвилин до 11.08.2023.

Запобіжний захід ОСОБА_8 в виді триманні під вартою залишено без змін до набуття вироком законної сили.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку, ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року за ч.2 ст.187 КК України та ч.2 ст.186 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, таємно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 12.10.2022 близько 03 години 30 хвилин, за адресою: АДРЕСА_6 з магазину «АТБ» здійснив крадіжку стартового пакету «Київстар» в кількості 1 шт., стартового пакету «Водафон» в кількості 1 шт., стартового пакету «Лайфселл» в кількості 1 шт., стартового пакету «Київстар» в кількості 4 шт., запальничок «БІК» кремнієва у кількості 43 шт., запальничок «Фрог» колор у кількості 11 штук, запальничок «ФОКС» з золотим п`єзо, запальничку «КРІКЕТ» кремнієвих у кількості 4 шт., напій кавовий 13г. «Нескафе оріджинал» розчинний стік у кількості 20 шт. на загальну вартість 2815,30 грн., після чого з місця події зник, а викраденими речами розпорядився на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Окрім цього, ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.04.2019 року за ч.2 ст.187 КК України та ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_7 , будучи раніше засудженим вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 року за ч.1 ст.187, ч.2 ст.152, ч. 1ст.153 КК України, та ОСОБА_8 за попередньою змовою між собою, діючи умисно, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистої наживи та збагачення за рахунок викраденого чужого майна, 30.10.2022 року близько о 19 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою АДРЕСА_7 , здійснили відкритий напад на потерпілого ОСОБА_12 із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я останнього. ОСОБА_8 наніс удар ногою по нозі потерпілого, а також рукою, стиснутою в кулак, удар в область голови потерпілого ОСОБА_12 , чим спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у виді забійної рани потиличної ділянки голови зліва. Збивши останнього з ніг, за допомогою ОСОБА_6 , який із застосуванням фізичної сили тримав потерпілого, ОСОБА_8 заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «МЕЙЗУ», моделі «NOTE 9», після чого з місця події ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 зникли, та у подальшому викраденим телефоном розпорядилися на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_12 збитки на суму 2817.00 грн.

Отже, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчинене в умовах воєнного стану.

ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, вчинене в умовах воєнного стану.

ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в умовах воєнного стану.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати, закрити кримінальне провадження на підставі ч.3 ст. 284 КПК України за відсутності достатніх і належних доказів для доведення його вини.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що він до даного злочину непричетний, жоден із допитаних свідків не надав показів, які б вказували на те, що він наносив удари потерпілому, що він перебував на відстані 5 чи 30 метрів від місця скоєння злочину. Наголошує, що потерпілий вказує на двох осіб, а не на трьох. Крім цього, зазначає, що жодного умислу на вчинення злочину не було, вони йшли до нього додому. Вважає, що зібрані докази прямо не вказують на те, що він скоїв злочин, передбачений ч.4 ст. 187 КК України.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок скасувати, оскільки вважає, що призначене йому покарання є надто суворим, його дії слід було кваліфікувати за ч.4 ст. 186 КК України, так як, ні холодної, ні вогнепальної зброї застосовано не було. Зазначає, що потерпілий в суді першої інстанції ствердив, що він, ОСОБА_6 , у нанесенні тілесних ушкоджень участі не приймав, а навпаки захищав потерпілого.

На вирок суду адвокат ОСОБА_10 захисник обвинувачений ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, просить винести рішення, яким вирок від 11.08.2023 року Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання винним ОСОБА_7 , у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України скасувати, та винести виправдувальний вирок.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що органи досудового розслідування всупереч вимогам кримінального процесуального закону, ретельно не дослідили обставини скоєння злочину, суд не звернув увагу на неузгодженість цих обставин з іншими матеріалами провадження, які містяться в матеріалах провадження, суперечать одне одному і не підтверджують обвинувачення відносно ОСОБА_7 .

Вважає, що органи досудового розслідування припустилися істотної неповноти дослідження обставин події, яку не було усунуто під час судового розгляду. За таких обставин вирок щодо ОСОБА_7 , підлягає скасуванню, так як вина обвинувачуваного в залі судового розгляду не знайшла свого підтвердження, а саме не взято до уваги покази потерпілого, та інших учасників процесу. В матеріалах кримінального провадження, не має жодного доказу, який міг би підтвердити участь ОСОБА_7 , у скоєнні злочину відносно потерпілого ОСОБА_12 , та знаходження його на місці події.

Заслухавши доповідь судді, виступ захисників та обвинувачених, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, яка подані апеляційні скарги заперечила, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

Судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону при розгляді провадження та прийнятті судового рішення, а тому вирок не може вважатися законним, обґрунтованим і вмотивованим.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог Закону та Конвенції.

Статтею 409 КПК України передбачені підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, а саме: неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

В ст. 412 КПК України істотними порушеннями закону визнаються такі порушення діючого КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) .

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням, у тому числі, кваліфікуючих ознак.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі ОСОБА_13 та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Судом першої інстанції не перевірено чи прокурором в обвинувальному акті відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 дотримано вищевказані вимоги Кримінального процесуального Закону та Конвенції, та чи сам обвинувальний акт відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.

Так, в обвинувальному акті міститься виклад встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин кримінального правопорушення, проте формулювання обвинувачення не конкретне, а саме не розмежовано ролі обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та не встановлено, які саме дії вчиняв ОСОБА_6 , які ОСОБА_7 , та які ОСОБА_8 , однак суд першої не дав оцінки зазначеному.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, вважає за необхідне звернути увагу, що у разі коли не конкретизовано в чому саме обвинувачується особа, тоді це унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, і порушує право обвинувачених на захист, яке гарантується кожній особі приписами п. «с» ч. 3 ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», положення якої імплементовані у ст. 20 КПК України.

Водночас, як вбачається з вироку, суд першої інстанції фактично встановив, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 187 КК України, за попередньою змовою, проте, суд першої інстанції не зазначив в чому саме полягала змова між останніми.

Крім цього, суд викладаючи формулювання обвинувачення визнане судом доведеним, зазначив, що ОСОБА_6 із застосуванням фізичної сили тримав потерпілого, поряд з цим органом досудового розслідування в провину зазначене не ставилось.

Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Подібне викладення формулювання обвинувачення фактично унеможливлює забезпечення судового розгляду кримінального провадження у чіткій відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України та суперечить положенням кримінального процесуального Закону.

Крім цього, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів злочину) у вчиненні умисного злочину. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому, під час вчинення злочину кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Домовленістю групи осіб про спільне вчинення злочину є узгодження об`єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Головною рисою спільної дії (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного із учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій (бездіяльності) іншим співучасником та настання спільного злочинного результату. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №544/1149/16-к (провадження № 51-6048км20) .

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції належним чином не перевірив наявність послідовності та узгодженості дій, ролі кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не достатньо мотивував у вироку, чому він бере до уваги покази потерпілого, а покази обвинувачених відкидає.

Надання судом першої інстанції обґрунтованих відповідей на ці питання та усі доводи обвинувачених, захисника, наведених в апеляційних скаргах, є важливим для вирішення питання про доведеність винуватості ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України і впливає на законність вироку.

Вказані порушення є істотними порушенням вимог ст.ст. 370, 374 КПК щодо законності та вмотивованості судового рішення, що перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і є безумовною підставою для його скасування відповідно до положень ч. 1 ст. 412, п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК .

Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції слід усунути зазначені в ухвалі порушення вимог процесуального закону, які стали підставою для скасування вироку суду, всебічно, повно та неупереджено дослідити доводи, викладені в апеляційних скаргах, дати їм належну оцінку та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам закону.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. ст. 7, 9 КПК України, колегія суддів, не вдаючись в обговорення інших доводів апеляційних скарг, вважає, що судове провадження в суді першої інстанції було здійснено з істотним порушенням вимог КПК України та вказані порушення, з урахуванням положень статей 2, 7, 9, 412, 415 КПК України, визнаються апеляційним судом суттєвими, та у відповідності з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 187 КК України щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, в зв`язку з чим апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_10 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.

При новому розгляді суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог КПК України, встановити усі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, із забезпеченням права ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на захист, прийняти законне і обґрунтоване рішення, при доведеності вини призначити покарання відповідно до вимог КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 скасувати,апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_10 захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - задоволити частково.

Призначити новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.185, ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_7 за ч.4 ст.187 КК України, ОСОБА_8 за ч.4 ст.187 КК України в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 тримання під вартою залишити без до проведення підготовчого судового засідання, але не більше як на 60 днів.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4