Постанова

від 20.05.2024 по справі 240/21531/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року

м. Київ

справа № 240/21531/23

адміністративне провадження № К/990/8557/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (суддя Горовенко А.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року (колегія у складі суддів Гонтарука В. М., Білої Л.М., Матохнюка Д.Б.)

у справі №240/21531/23

за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави

до Державної комісії України по запасах корисних копалин, Державної служби геології та надр України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Камінець-Добринь"

про визнання протиправними та скасування протоколу, наказу та спеціального дозволу.

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2023 року керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ), Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол засідання колегії ДКЗ від 08.11.2018 №4577;

- визнати протиправним та скасувати спеціальний дозвіл на користування надрами №6326, виданий 01.03.2019 Держгеонадра Товариству з обмеженою відповідальністю "Камінець-Добринь".

2. Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

3. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом прокурор посилався на унеможливлення перепред`явлення позовів вказаної категорії раніше, враховуючи невизначену зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення з позовом до адміністративного суду для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами.

Прокурор зазначав, що у липні 2019 року вже звертався до суду із вказаними позовними вимогами, однак позов було залишено без розгляду у зв`язку з відсутністю у прокурора повноважень звертатись до суду з таким позовом. Вказував, що наразі Верховним Судом сформовано правові позиції, зокрема у справах за позовами Житомирської обласної прокуратури, які підтверджують правильність позовних вимог прокурора та можливість пред`явлення прокурором позовів такої категорії як самостійним позивачем, зокрема постанова Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19.

До Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом звернувся 17.07.2023 (здав позовну заяву до відділення поштового зв"язку).

4. При відкритті провадження у справі вирішено питання про поновлення Керівнику Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави, строку звернення до суду та відповідно до ухвали суду від 18.09.2023 визнано поважними, вказані прокурором причини пропуску строку звернення до суду.

5. 02 та 09.10.2023 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Камінець-Добринь" та Державна комісія України по запасах корисних копалин подали клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що прокурор звернувся до суду за спливом понад 8 місяців з дня зміни підходів щодо наявності повноважень для звернення до суду, зокрема постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.11.2022 у справі №240/401/19, на яку вказує сам прокурор.

6. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 позовну заяву керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави залишено без руху.

7. Суд взяв до уваги, що в постанові від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 Верховний Суд дійшов висновків, що у випадку звернення прокурора із позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У спірних правовідносинах тримісячний строк звернення до суду має обраховуватись саме з моменту виявлення прокурором відповідних порушень інтересів держави.

У той же час, звернення до суду з цим позовом відбулося лише в липні 2023 році та об`єктивних причин, які перешкоджали звернутися з цим позовом у найбільш короткі строки навіть з урахуванням зміни судової практики, яка підтверджує можливість пред`явлення прокурором в інтересах держави позову такої категорії.

Частиною 6 статті 161 КАС України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, прокурору слід надати додаткові пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про обставин, які об`єктивно перешкоджали прокурору звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст.122 КАС України.

Суд дійшов висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161, 171 КАС України, а провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.

8. Оскільки недоліки позовної заяви не було усунуто, Житомирський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 27.11.2023, якою визнав передчасним висновок суду про визнання поважними причин пропуску Керівником Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави строку звернення до суду з позовом до Державної комісії України по запасах корисних копалин та Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ТОВ "Камінець-Добринь", про визнання протиправними та скасування протоколу і спеціального дозволу, викладений в ухвалі від 18.09.2023 про відкриття провадження у справі.

Клопотання Державної комісії України по запасах корисних копалин та ТОВ "Камінець-Добринь" про залишення без розгляду адміністративного позову Керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Державної комісії України по запасах корисних копалин та Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Камінець-Добринь", про визнання протиправними та скасування протоколу та спеціального дозволу, задоволено; позов залишено без розгляду.

9. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024 залишено ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 без змін.

10. Суди дійшли висновку про необхідність залишення позову без розгляду відповідно до ч. 2, 3 ст. 123 КАС України у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

ІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

11. У касаційній скарзі заступник керівника Житомирської обласної прокуратури просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2024, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на постанови Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 21.01.2023 у справі №240/3379/19 та від 22.03.2023 у справі №806/2202/18, в яких висловлена правова позиція стосовно наявності у прокурора повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом для захисту інтересів держави у сфері дотримання процедури надання спеціального дозволу на користування надрами. Враховуючи те, що зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах була невизначеною, це унеможливлювало пред`явлення ним позовів вказаної категорії раніше а, отже, було порушено строк на звернення до суду першої інстанції.

13. Ухвалою від 25.03.2024 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

14. Скаржник просив про розгляд справи за його участі, однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

15. 27.03.2024 надійшов відзив від Державної комісії України по запасах корисних копалин, в якому зазначено про правомірність висновків судів попередніх інстанцій з огляду на ненаведення скаржником поважності підстав зволікання для звернення до суду з позовом. Касаційну скаргу відповідач 1 просив розглядати без його участі.

16. 01.04.2024 надійшов відзив від Державної служби геології та надр України, в якому також було зазначено про правомірність висновків судів попередніх інстанцій та відсутність підстав для визнанням поважними причин пропуску строку для звернення до суду з позовом. Касаційну скаргу відповідач 2 також просив розглядати без його участі

17. 01.05.2024 надійшов відзив від третьої особи, в якому ТОВ "Камінець-Добринь" зазначає про обізнане ухилення скаржником від виконання процесуальних обов`язків та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Третя особа також просила розглядати справу без її участі.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку.

19. Частина 1 ст. 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

20. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

21. Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

24. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

25. Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

26. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частин 1-2 якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

27. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12. 2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

28. У постанові від 25.05.2023 у справі №620/3811/22 Верховний Суд відзначив:

« 36. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

37. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо».

29. Такий підхід Суд вважає застосовним до справи, що розглядається.

30. У постанові від 01.07.2020 у справі № 400/1758/19 Верховний Суд висловився щодо появи нового правового висновку як підстави для поновлення строків на звернення до суду:

«Крім того у касаційній скарзі як на підставу поновлення пропущеного строку позивач посилається на зміну судової практики постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, зауваживши, що момент відрахування позивача з навчання, питання відліку строку для звернення до суду з відповідним позовом вирішувалося в порядку цивільного судочинства, із встановленим строком позовної давності в три роки.

42. Отже, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 та зазначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

43. Аналогічний висновок щодо юрисдикції такої категорії справ зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17.

44. Верховний Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

45. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

46. Позивач у позові, а також касаційній скарзі, зазначав про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків), натомість з позовом до суду звернувся лише 11 червня 2019 року.

47. При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (як 12 грудня 2018 року, так і 13 березня 2019 року), позивачем до суду надано не було».

31. Суд вважає цю позицію застосовною і до справи, що розглядається, адже скаржник покликається на постанови Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 240/401/19, від 21.01.2023 у справі №240/3379/19 та від 22.03.2023 у справі №806/2202/18, однак не пояснює причин звернення до суду з позовом тільки 14.07.2023.

32. Такий підхід було застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі №240/21810/23, де зазначено:

« 41. … суди вірно звернули увагу, що навіть якщо враховувати, що прокурору з листопада 2022 року стало відомо про зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ і саме з цієї дати прокурор вважає за можливе відраховувати строк звернення до суду, то шестимісячний строк сплинув би в травні 2023 року, однак за захистом інтересів держави прокурор звернувся лише в липні 2023 року, тобто в будь-якому випадку з порушенням строку, звернення до суду.

42. Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує поважність пропущення строків звернення до суду, не можуть бути поважними причинами для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки вказане матиме наслідок необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду позивачем не наведено.

43. Посилання прокурора на зміну підходів до правозастосування в правовідносинах щодо повноважень на звернення до суду із даною категорією справ, не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення інтересів держави, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо захисту таких інтересів».

33. Суд відхиляє покликання скаржника на висновки, викладені Верховним Судом у справі № 640/25034/19, оскільки стороною у тій справі була фізична особа, а не суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Також у справі № 640/25034/19 було встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права в грудні 2015 року, а позов подав тільки в 2019 отримавши відповідь на запит в листопаді 2019 року, такі причини пропуску строку на звернення до суду не були визнані поважними та відповідно заявлений позов залишено без розгляду.

34. Також Суд не бере до уваги посилання на висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17 (позов було подано юридичною особою, спір стосувався, зокрема, й порушення банком шестидесятиденного строку для оскарження реєстраційних дій та записів в частині реєстрації права власності на нерухоме майно) та від 30.03.2021 у справі № 400/1825/20 (за позовом фізичної особи, спір також стосувався, зокрема, порушення шестидесятиденного строку для оскарження реєстраційних дій та записів в частині реєстрації права власності на нерухоме майно).

35. Отже, наведена скаржником судова практика не є релевантною до спірних правовідносин.

36. Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Відповідно до чч. 1-3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

38. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

40. Враховуючи зазначене, Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 123, 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі №240/21531/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб