Рішення

від 16.03.2011 по справі 2-371/11

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-37/2011р.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 лютого 2011 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Кантур А.М., при секретарі Геєць О.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Прилуцького відділення Чернігівської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк`про визнання недійсним та скасування третейського застереження,

ВСТАНОВИВ:

10.06.2008р. між позивачкою та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк`в особі Прилуцького відділення Чернігівської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк`було укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №959/2-017, відповідно до якого банк надав кредит в сумі 200000 грн. доларів США зі сплатою 14% річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 08.06.2018р. (а.с.6-13).

Цього ж дня між цими ж сторонами для забезпечення виконання зобов`язання по вищевказаному договору про передачу в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язання нежитлового приміщення магазину непродовольчих товарів позивачки розташованого в АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

В п.6.2 та п.5.2 вищевказаних договорів зазначено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст.5 ЗУ «Про третейські суди`домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Яровшивцем В.М. Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м.Київ, вул.М.Раскової ,15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або ОСОБА_2 в порядку черговості, вказаному в даному пункті, чим позбавлено позивачку права на судовий захист та є несправедливим щодо прав споживача в зв`язку з чим позивачка і просить суд скасувати означені пукти вищевказаних договорів. В своєму доповненні до позовних вимог ОСОБА_1 уточнила, що дані договори з відповідними пунктами про третейське застереження були підписані нею без інформування відповідачем щодо позбавлення її можливості звернення до суду загальної юрисдикції при підписанні договору з третейським застереженням, а роз`яснено, що третейське застереження в договорі є правом сторони договору звернутись до третейського суду, що є одним із різновидів судових установ для захисту порушених прав. До того ж відповідач не ознайомив позивачку з регламентом Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що є невід`ємною частиною третейської угоди, вираженої в третейському застереженні, та не роз`яснино, що Постійно діючий Третейський суд при даній асоціації є єдиною установою, що вирішує спори, які виникли із договорів з третейським застереженням. Окрім того, судді вищевказаного третейського суду є бувшими співробітниками банків, які є членами Асоціації українських банків, зокрема ПАТ «Укрсоцбанк», і їхній гонорар залежить від результатів розгляду таких спорів, тобто як правило в користь банків,що ставить під сумнів неупередженість судді цього суду.

В судовому засідання представник позивачки підтримав заявлені вимоги, а представник відповідача їх не визнав за тих підстав, що позивачка погодилася з третейськими зауваженнями в обох вищезгаданих договорах.

Вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні по справі докази, суд приходить до висновку про задоволення даного позову з наступних підстав.

Відповідно ст.2 ЗУ «Про третейські суди`третейська угода є угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, а в ст.12 цього ж Закону вказано, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у виді окремої письмової угоди.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов з урахуванням вимог ЦК України, інших актів.

Відповідно до ст.51 ЗУ «Про третейські суди`рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим законом, а за змістом ч.3 цієї ж статті рішення третейського суду може бути оскаржено та скасовано лише з таких підстав:1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою , або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейського угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосуються питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам ст.ст.16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Як вбачається зі змісту ст.27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особине заборонені законом цивільні права та обов`язки, є нікчемним.

Отже, встановлюючи підсудність третейському суду є порушенням прав сторін на отримання судового захисту в повному обсязі, оскільки рішення третейського суду не оскаржується, за винятком вичерпного кола випадків.

За змістом ст.6 ч.1 п.7 ЗУ «Про третейські суди», ці суди можуть розглядати будь-які спори, що виникають із цивільних та господарських правовідносин за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, в даному випадку нежитлового приміщення магазину продовольчих товарів в АДРЕСА_1 . Тому зазначені в договорі пункти є такими, що суперечать вимогам закону, оскільки спори, що пов`язані з зазначеними договорами, стосуються об`єкту нерухомості, і відповідно до цієї норми підвідомчість третейських судів не поширюється на спори щодо нерухомого майна, які, згідно ст.114 ЦПК України підлягають розгляду судами за місцем знаходження майна або основної його частини.

Ст.217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідків інших його частин і правочину вцілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача в користь позивачки 22 грн. судового збору та 42 грн. витрат на ІТЗ, враховуючи банківські посдлуги.

Тому, на підставі наведеного, керуючись ст.ст.209,212-215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Пункт 6.2 Договору про надання не відновлювальної кредитної лінії №959/2-017, укладений 10 червня 2008 року в м.Прилуки Чернігівської області між ПАТ «Укрсоцбанк`та Положай Тетяною Іванівною, та пункт 5.2 Договору іпотеки, укладених 10 червня 2008 року між тими ж сторонами, в частині третейських застережень - визнати недійсним.

Стягнути з Прилуцького відділення Чернігівської області філії ПАТ «Укрсоцбанк`на користь ОСОБА_1 64 грн. судових витрат по справі.

Апеляційна скарга на дане судове рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайсуд.

Суддя: А.Кантур