Рішення

від 20.05.2024 по справі 212/3287/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/3287/23

2/212/96/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання - Годунової В.Г., представника позивача - Лівшиць З.О. , представника третьої особи - Козаченко І.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну відомостей з актового запису про народження дитини та визнання батьківства, третя особа Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг

встановив:

В травні 2023 року позивач ОСОБА_3 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Лівшиць З.О., звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, який в подальшому був уточнений, до відповідачки ОСОБА_4 , про зміну відомостей з актового запису про народження дитини та визнання батьківства, третя особа Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 2012 року мав стосунки з відповідачкою ОСОБА_4 , а саме сторони проживали однією родиною без оформлення шлюбу до середини 2014 року, після чого почали проживати окремо один від одного. В кінці січня 2015 року позивач від спільних знайомих дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила дівчинку - ОСОБА_5 . Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Відповідачка заперечувала той факт, що позивач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 . Тривалий час сторони підтримували спілкування, тому позивач помічав, що з часом дитина відповідачки - малолітня ОСОБА_5 стає схожою на позивача. Наприкінці 2022 року відповідачка при особистій зустрічі з позивачем повідомила останньому, що він є батьком малолітньої ОСОБА_5 . На підтвердження цього показала фотографію свідоцтва про народження дитини, де в графі по-батькові зазначено « ОСОБА_5 », що, на думку позивача, є додатковим підтвердженням факту наявності кровної спорідненості між ним та малолітньою ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, просив суд визнати позивача ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключити відомості про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 та внести зміни до відомостей до актового запису про народження останньої, зазначивши батьком дитини позивача.

Ухвалою суду від 25 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі. Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позовну заяву.

20 вересня 2023 року на підставі ухвали суду було відкладено підготовче судове засідання у справі, у зв`язку із відсутністю у суду підтвердження про отримання відповідачкою судового виклику та уточненої позовної заяви.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2023 року задоволено заяву представника позивача та призначено у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено Комунальному закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» та зобов`язано відповідачку ОСОБА_4 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_5 до експертного закладу. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 08 січня 2024 року провадження у справі відновлено.

07 лютого 2024 року на підставі ухвали суду підготовче судове засідання у справі було відкладено у зв`язку із відсутністю у суду підтвердження про отримання відповідачем судового виклику на 07.02.2024 року.

Ухвалою суду від 28 лютого 2024 року було закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справу до суду не надала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг у судове засідання подала письмові пояснення у справі, у яких просила врахувати інтереси дитини під час ухвалення рішення суду.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Також, згідно зі ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на вказане, суд визнав за можливе проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_5 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровські області було складено актовий запис №492 від 22.04.2015 року, який зареєстрований в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян 22.04.2015 року за №00125981428. Вказане підтверджується інформацією з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040344964, сформованого 30.06.2023 року. (а.с. 26-27)

Згідно з відомостями Витягу про батьків дитини, батьком малолітньої дитини - ОСОБА_5 вказаний громадянин України - ОСОБА_7 . Інші відомості про батька відсутні. Мати дитини - громадянка України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація народження дитини була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я). Відомості про батька внесені за вказівкою заявника - ОСОБА_8 .

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ст. 126 СК України)

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства у даній справі можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судової молекулярно-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

За статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з ч. 4, п.п. 3-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону слід дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, № 53176/99, § 64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, № 28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року).

Відповідно до ст. 134 CK України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Позивачем в уточненій позовній заяві вказано, що з 2012 року він мав стосунки з відповідачкою ОСОБА_4 , а саме сторони проживали однією родиною без оформлення шлюбу до середини 2014 року. Після вказаної дати сторони почали проживати окремо один від одного. В кінці січня 2015 року позивач від їх спільних знайомих дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дитину - ОСОБА_5 .

Державна реєстрація народження малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується відомостями з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040344964 від 30.06.2023 року. (а.с. 26-27) Так, батьком дитини вказаний ОСОБА_7 .

Позивач вважає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідною донькою.

Ухвалою суду від 05.10.2023 року у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР». Відповідачку ОСОБА_4 зобов`язано забезпечити явку малолітньої ОСОБА_5 до експертного закладу для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Проте, експертиза не була проведена у зв`язку із неявкою відповідачки ОСОБА_4 разом з дитиною 27.11.2023 року та 11.12.2023 року до установи на проведення експертизи, у зв`язку з чим 01.01.2024 року копія ухвали суду про проведення судової молекулярно-генетичної експертизи було повернуто до суду без виконання, що підтверджується листом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» за вих. №663 від 12.12.2023 року. (а.с. 74)

Суд зазначає, що повідомлення про необхідність явки у відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» суд направляв відповідачці телефонограмою з використанням засобів мобільного зв`язку. Однак відповідачка про необхідність явки сповіщена не була, оскільки вказане повідомлення не було прийнято через неможливість абонента приймати вхідні дзвінки, що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 70)

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачкою також не було отримано копію ухвали про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 05.10.2023 року. Поштовий конверт з копією ухвали суду від 05.10.2023 року та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, адресовані відповідачці ОСОБА_4 , були повернуті до суду за закінченням терміну зберігання. (а.с. 71-73)

Окрім того, всі процесуальні документи у справі, які направлялися відповідачці, а саме копії постановлених ухвал, судові повістки про виклик до суду, останньою також отримані не були та були повернуті до суду внаслідок відсутності адресата за вказаною адресою, що може свідчити про зміну відповідачкою місця проживання. (а.с. 18-19, 28, 29, 44-46, 48-49, 71-72, 85-86, 87-88)

Позивачем у суді не було доведено, що останній вчиняв всі можливі дії, пов`язані зі сповіщенням відповідачки про дати проведення експертизи, проте відповідачка уникала її проведення та не з`являлася до експертної установи з дитиною для забору біологічного матеріалу.

Так, неявка відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи не може свідчити про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, оскільки з матеріалів справи не вбачається отримання ОСОБА_4 копії ухвали суду про її обов`язок доставити до експертної установи малолітню дитину.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідачки ОСОБА_4 з точки зору дотримання нею критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд дійшов висновку, що умисел навмисного ухилення відповідачки від проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи у суді не встановлений та не доведений належними доказами, з огляду на те, що ОСОБА_4 не була повідомлена про призначення судом вказаної експертизи, про що свідчить дослідженні у судовому засіданні матеріали справи.

Отже, вказані дії відповідачки не розцінюється судом як навмисне ухилення відповідачкою від проведення експертизи, однак призвели до неможливості проведення експертизи, що не дає суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

Суд приймає до уваги той факт, що першочерговому врахуванню при вирішенні справи підлягають інтереси самої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому приходить до переконання, що інші висновки за результатами оцінки доказів у справі можуть порушити принцип рівності сторін та йдуть врозріз з інтересами малолітньої дитини.

Окрім того, інших переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували позовні вимоги та обставини справи, зокрема, щодо спільного проживання з відповідачкою протягом зазначеного у позовній заяві періоду, ведення ними спільного господарства до народження дитини або участь у вихованні чи утриманні останньої, позивач до суду не надав.

Отже, на підставі вищевикладеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є у повній мірі доведеними та обґрунтованими належними доказами, тому відсутні підстави для їх задоволення. Відтак, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну відомостей з актового запису про народження дитини та визнання батьківства, слід залишити без задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із залишенням позовних вимог без задоволення судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 125, 126, 128, 134, 135 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 280, 355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну відомостей з актового запису про народження дитини та визнання батьківства, третя особа Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг ? залишити без задоволення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг, ЄДРПОУ 34489120, місцезнаходження юридичної особи: 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шурупова, буд. 2.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 21 травня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис