Постанова

від 13.11.2024 по справі 212/3287/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7609/24 Справа № 212/3287/23 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи

позивач: ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна на заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року, ухвалене суддею Борис О.Н. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 21 травня 2024 року,

УСТАНОВИВ

У травні 2023 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Лівшиць З.О., звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом, який в подальшому був уточнений, до відповідачки ОСОБА_2 , про зміну відомостей в актовому запису про народження дитини та визнання батьківства, третя особа Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він з 2012 року мав стосунки з відповідачкою ОСОБА_2 , а саме сторони проживали однією родиною без оформлення шлюбу до середини 2014 року, після чого почали проживати окремо один від одного. В кінці січня 2015 року позивач від спільних знайомих дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дівчинку - ОСОБА_3 . Дитина була зареєстрована в органах РАЦС на підставі ч.1 ст.135 СК України. Відповідачка заперечувала той факт, що позивач є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 . Тривалий час сторони підтримували спілкування, тому позивач помічав, що з часом дитина відповідачки - малолітня ОСОБА_3 стає схожою на позивача. Наприкінці 2022 року відповідачка при особистій зустрічі з позивачем повідомила останньому, що він є батьком малолітньої ОСОБА_3 . На підтвердження цього показала фотографію свідоцтва про народження дитини, де в графі по-батькові зазначено « ОСОБА_4 », що, на думку позивача, є додатковим підтвердженням факту наявності кровної спорідненості між ним та малолітньою ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, просив суд визнати позивача ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виключити відомості про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 та внести зміни до відомостей до актового запису про народження останньої, зазначивши батьком дитини позивача.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну відомостей в актовому запису про народження дитини та визнання батьківства, третя особа Служба у справах дітей Покровської районної в місті ради м. Кривий Ріг залишено без задоволення.

Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням через свого представника - адвоката Ліфшиць З.О. оскаржив судове рішення в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

При цьому, представник позивача зазначає, що сама відповідачка повідомила позивача про те, що він є батьком її доньки ОСОБА_3 та показала йому у телефоні фотографію свідоцтва про народження дитини, де в графі по-батькові зазначено « ОСОБА_4 », що є додатковим підтвердженням факту наявності кровної спорідненості між позивачем та малолітньою ОСОБА_3 .

Окрім того, сторона позивача звертає увагу на те, що 05.10.2023 по справі була призначена судова молекулярно-генетична експертиза, на яку відповідачка не з`явилася, що свідчить про її небажання отримати висновки щодо походження дитини. Вважає, що при винесенні заочного рішення судом не враховано перш за все інтереси дитини, в частині того, наскільки має психологічне значення для дитини рішення суду про визнання батьківства, оскільки завдяки цьому рішенню дитина одержує можливість реалізувати своє природнє право знати свого батька.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника позивача Ліфшиць З.О. , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровські області було складено актовий запис №492 від 22.04.2015 року, який зареєстрований в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян 22.04.2015 року за №00125981428. Вказане підтверджується інформацією з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040344964, сформованого 30.06.2023 року (а.с. 26-27).

Згідно з відомостями Витягу про батьків дитини, батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 вказаний громадянин України - ОСОБА_6 . Інші відомості про батька відсутні. Мати дитини - громадянка України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Державна реєстрація народження дитини була проведена відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я). Відомості про батька внесені за вказівкою заявника - ОСОБА_7 .

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених та оценених судом доказів виходив з їх недоведеності.

При цьому, суд першої інстанції, оцінивши процесуальну поведінку відповідачки ОСОБА_2 з точки зору дотримання нею критерію добросовісності використання процесуальних прав, дійшов висновку, що умисел навмисного ухилення відповідачки від проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи у суді не встановлений та не доведений належними доказами, з огляду на те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про призначення судом вказаної експертизи, про що свідчить дослідженні у судовому засіданні матеріали справи. Вказані дії відповідачки не розцінені судом як навмисне ухилення відповідачкою від проведення експертизи, однак призвели до неможливості проведення експертизи, що не дає суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні та не може погодитись з доводами сторони позивача щодо незаконності судового рішення, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень ст.125 Сімейного кодексу України (далі - СК України), якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ст.126 СК України)

За змістом ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно норм ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров`я, в якому народилася дитина.

Щодо предмету доказування у даній категорії справ, то Сімейний кодекс України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства у даній справі можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судової молекулярно-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц вказано, що доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

У постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

За нормами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з положеннями ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №399/1029/15-ц (провадження №61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Згідно з ч.4, п.п.3-5 ч.5 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 ст.44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З аналізу наведеної норми процесуального закону слідує висновок, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, №3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Європейський суд з прав людини вказував, що необхідність захисту третіх осіб може виключати можливість змусити їх пройти будь-яке медичне обстеження, а саме ДНК-тест. Зокрема, якщо третьою особою є дитина (див., зокрема: MIKULIC v. CROATIA, №53176/99, §64, ЄСПЛ, 07 лютого 2002 року, BAGNIEWSKI v. POLAND, №28475/14, § 54, ЄСПЛ, 31 травня 2018 року).

Відповідно до ст.134 CK України, на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження.

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4. Розділу II Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Позивач в уточненій позовній заяві вказував, що з 2012 року він мав стосунки з відповідачкою ОСОБА_2 , а саме, що сторони проживали однією родиною без оформлення шлюбу до середини 2014 року. Після вказаної дати сторони почали проживати окремо один від одного. В кінці січня 2015 року позивач від їх спільних знайомих дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дитину - ОСОБА_3 .

Державна реєстрація народження малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснена відповідно до ч.1 ст.135 СК України, що підтверджується відомостями з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00040344964 від 30.06.2023 року. (а.с. 26-27) Так, батьком дитини вказаний ОСОБА_6 .

Позивач вважає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його рідною донькою.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою суду від 05.10.2023 року у справі було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручено КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР». Відповідачку ОСОБА_2 зобов`язано забезпечити явку малолітньої ОСОБА_3 до експертного закладу для проведення судової молекулярно-генетичної експертизи.

Матеріалами справи підтверджено, що судова молекулярно-генетична експертиза, призначена за ухвалою суду не була проведена, у зв`язку із неявкою відповідачки ОСОБА_2 разом з дитиною 27.11.2023 року та 11.12.2023 року до експертної установи на проведення експертизи, у зв`язку з чим 01.01.2024 року копія ухвали суду була повернута до суду без виконання, що підтверджено листом КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» за вих. №663 від 12.12.2023 рок. (а.с. 74).

У рішенні суд першої інстанції зазначив про те, що повідомлення про необхідність явки у відділення судово-біологічних експертиз та досліджень КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» суд направляв відповідачці телефонограмою з використанням засобів мобільного зв`язку, однак відповідачка про необхідність явки сповіщена не була, оскільки вказане повідомлення не було прийнято через неможливість абонента приймати вхідні дзвінки, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 70).

Матеріалами справи також підтверджено й те, що, відповідачкою не було отримано копію ухвали про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 05.10.2023 року, оскільки поштовий конверт з копією зазначеної ухвали суду та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, адресовані відповідачці ОСОБА_2 , були повернуті до суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 71-73).

Окрім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що всі процесуальні документи у справі, які направлялися відповідачці, а саме копії постановлених ухвал, судові повістки про виклик до суду, останньою також отримані не були та були повернуті до суду внаслідок відсутності адресата за вказаною адресою, що може свідчити про зміну відповідачкою місця проживання (а.с.18-19, 28, 29, 44-46, 48-49, 71-72, 85-86, 87-88).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено того факту, що останній вчиняв всі можливі дії, пов`язані зі сповіщенням відповідачки про дати проведення експертизи, а відповідачка уникала її проведення та не з`являлася до експертної установи з дитиною для забору біологічного матеріалу, оскільки матеріалами справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 не отримувала копію ухвали про проведення експертизи та інші процесуальні документи суду, у зв`язку з відсутністю адресата за адресою місця проживання, що може свідчити про зміну місця проживання.

Оцінивши процесуальну поведінку відповідачки ОСОБА_2 з точки зору дотримання нею критерію добросовісності використання процесуальних прав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що умисел навмисного ухилення відповідачки від проведення призначеної судової молекулярно-генетичної експертизи у суді не встановлений та не доведений належними доказами, з огляду на те, що ОСОБА_2 не була повідомлена про призначення судом вказаної експертизи, про що підтверджено наявними у справі доказами.

Отже, вказані дії відповідачки не можна розцінювати як навмисне її ухилення від проведення експертизи, однак такі дії призвели до неможливості проведення експертизи, що позбавляє суд можливості визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження малолітньої ОСОБА_3 від позивача.

Суд першої інстанції з урахуванням інтересів самої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами оцінки доказів у справі дійшов правильного висновку, що інші висновки за результатами оцінки доказів у справі можуть порушити принцип рівності сторін та йдуть врозріз з інтересами малолітньої дитини.

Окрім того, як правильно зазначив місцевий суд, інших переконливих доказів, які б беззаперечно підтверджували позовні вимоги та обставини справи, зокрема, щодо спільного проживання з відповідачкою протягом зазначеного у позовній заяві періоду часу, ведення ними спільного господарства до народження дитини або участь у вихованні чи утриманні останньої, позивач до суду не надав.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374, 375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна залишити без задоволення.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2024 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року

Головуючий:

Судді: