Постанова

від 16.05.2024 по справі 611/151/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 611/151/24

Номер провадження 22-ц/818/1602/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Бурлака І.В, Маміної О.В.,

за участю:

секретаря судовогозасідання ШевченкоВ.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року в складі судді Коптєва Ю.А. у справі № 611/151/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності щодо неналежного надання медичної допомоги та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області (далі КНП «Барвінківська ЦМЛ») про визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 20 липня 2012 року у справі № 002/931/2012 визнано незаконними дії працівників Барвінківської ЦРЛ Харківської області щодо ненадання безоплатної медичної допомоги та відмови в ознайомленні з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров`я;.зобов`язано відповідача здійснити дії, направлені на поновлення його прав, а саме: надання можливості у ознайомленні з відповідними медичними документами, що стосуються здоров`я, стягнуто із комунального закладу охорони здоров`я Барвінківська центральна районна лікарня Харківської області на його користь 312 грн в рахунок компенсації за придбані ліки, 1000 грн компенсації моральної шкоди, а всього 1312 грн.

31 січня 2024 року листом головного лікаря КНП «Барвінківська ЦМЛ» № 105 йому була надана копія історії хвороби щодо його перебування на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні Барвінківської ЦРЛ Харківської області у період з 28 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року з діагнозом: вірусний гепатит «А».

Відповідно до вказаної історії хвороби діагноз при госпіталізації-вірусний гепатит «В», діагноз клінічний вірусний гепатит «А».

Згідно з Протоколом № 5634 від 01 березня 2012 року висновки: Ехоознаки ЖКХ; хр. гепатит; неможна виключити загострення процесу в теперішній час хр. холециститу в стадії загострення, безболісне відчуття. Рекомендовано: консультація уролога. Як слідує із епікризу діагноз: інфекційний гепатит, ЖКХ. Хр. холецистит. Нижче в історії хвороби міститься запис від 13 березня 2012 року такого змісту: з покращенням виписаний на амбулаторне долікування під наглядом сімейного лікаря. Вказував, що вказаний запис щодо стану його здоров`я не відповідав дійсності.

Неналежне надання медичної допомоги відповідачем, яке полягає у невірному встановленні діагнозу при перебуванні на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні, призвело до оперативного лікування (лапароскопічна холецистектомія і втрата жовчного міхура), в період із 28 лютого 2012 року по 18 травня 2012 року, що супроводжувалося гострим больовим синдромом.

КНП «Барвінківська ЦМЛ» своєчасно не надано кваліфікованого лікування і не рекомендовано лікування каменів у жовчному міхурі консервативним, контактним литолізом, ударно-хвильовою літотрипсією чи хірургічним підходами та не направлено до спеціалізованого чи іншого лікувального закладу з приводу ЖКХ-1 ст. хронічного рецидивуючого холециститу, а навпаки закінчено стаціонарне із продовженням амбулаторного долікування під наглядом сімейного лікаря із хибним діагнозом, що і призвело до загострення хвороби і втрати жовчного міхура.

Вказаними діями йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює в 189600 грн з розрахунку 100 грн за кожну годину болю (79 днів, які супроводжувалися підвищеною температурою, нудотою, ознобом, з гострим больовим синдромом = 1896 годин х 100 = 189600 грн).

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність КНП «Барвінківська ЦМЛ» щодо неналежного надання медичної допомоги, яка полягає у невірному визначенні діагнозу - вірусний гепатит «А» і лікуванні на стаціонарному лікуванні у інфекційному відділенні Барвінківської центральної районної лікарні Харківської області у період з 28 лютого по 13 березня 2012 року, протиправною та стягнути з відповідача 189600 грн моральної шкоди.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження.

14 лютого 2024 року КНП «Барвінківська ЦМЛ» подано відзив, в якому позовні вимоги просило залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що позивачу під час лікування в інфекційному відділенні лікарні з клінічним діагнозом «вірусний гепатит» у період з 28 лютого 2012 року по 14 березня 2012 року був встановлений супутній діагноз «ЖКХ. Хронічний холецистит», який стовідсотково співпадає з клінічним діагнозом виставленим хворому під час лікування в Інституті загальної та невідкладної хірургії, що вказує на встановлення вірного діагнозу і належне надання медичної допомоги.

Також, просило застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог ОСОБА_1 .

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів здійснення працівниками відповідача дій або бездіяльність, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

02 березня 2024 року через систему «Електронний суд» та 04 березня 2024 року через електронну пошту ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин по справі, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позову не є об`єктивними та обумовлені ставленням Барвінківського міського голови Ізюмського району Харківської області ОСОБА_2 .

Суддя Барвінківського районного суду Харківської області Коптєв Ю.А. у цій справі має потенційний конфлікт інтересів, викликаний перебуванням своєї дружини -заступника Барвінківського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради- ОСОБА_3 , яка є представником балансоутримувача приміщення суду і знаходиться у службовій залежності, що в сукупності вплинуло на ухвалення незаконного рішення.

20 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» КНП «Барвінківська ЦМЛ» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення суду залишити без змін.

Відзив мотивовано необґрунтованістю апеляційної скарги, яка не містить обґрунтувань в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, або нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці тощо.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 16 травня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 отримана 05 травня 2024 року (том 1, а.с. 91);

Комунальним некомерційним підприємством «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області отримана 03 травня 2024 року (том 1, а.с.90);

13 травня 2024 року до суду надійшла заява від ОСОБА_4 , який діє в інтересах Комунальне некомерційне підприємство «Барвінківська центральна міська лікарня» Барвінківської міської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, про проведення судового засідання 16 травня 2024 року без його участі (том 1, а.с.92-94).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Матеріали справи свідчать, що у період з 28 лютого 2012 року по 13 березня 2012 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у КНП «Барвінківська ЦМЛ з діагнозом «вірусний гепат «А». Також, позивачу було встановлено супутній діагноз «ЖКХ. Хронічний холецистит». 13 березня 2012 року ОСОБА_1 у зв`язку з покращенням виписаний на амбулаторне долікування під наглядом сімейного лікаря (а.с.7-8).

Відповідно до Протоколу дослідження № 5634 від 01 березня 2012 року позивача лікарем ОСОБА_5 КНП «Барвінківська ЦМЛ», складено такі висновки: Ехоознаки ЖКХ; хр. гепатит; неможна виключити загострення процесу в теперішній час хр. Холецис- титу в стадії загострення, безболісне відчуття. Рекомендовано: консультація уролога (а.с. 9).

Згідно з випискою з історії хвороби стаціонарного хворого і.х.2369, наданої Державною Установою «Інститут загальної та невідкладної хірургії» Національної Академії Медичних Наук України вбачається, що в період із 11 по 25 травня 2012 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні з діагнозом ЖКХ-1ст. Хронічний рецидивуючий холецистит (а.с.11).

Згідно зі статтями 3, 49 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

Статтею 6 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» встановлено, що кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров`я, відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди, оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у галузі охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Таким чином, цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини 3 статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 та від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів порушення відносно нього вимог законодавства в сфері охорони здоров`я працівниками КНП «Барвінківська ЦМЛ».

Сам факт подальшого лікування позивача та проведення хірургічної операції беззаперечно не свідчить, що надані відповідачем медичні послуги були неналежної якості та стан здоров`я позивача не погіршився з інших причин, оскільки між випискою лікарні та хірургічним втручанням минуло 2 місяці.

Крім того, висновки лікаря КНП «Барвінківська ЦМЛ» місять застереження щодо необхідності звернення до сімейного лікаря для подальшого лікування. Даних, чи були здійснені такі дії ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Доводи позивача щодо конфлікту інтересів та упередженість суду також не підтверджено належними та допустимий доказами. Вмотивованої заяви про відвід головуючому по справі при розгляді справи позивачем заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають, зводяться до незгоди з рішенням суду та до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна оцінка.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 26 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 травня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді І.В. Бурлака

О.В. Маміна