Постанова

від 20.05.2024 по справі 462/7376/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/7376/23 Головуючий у 1 інстанції: Колодяжний С.Ю.

Провадження № 22-ц/811/804/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Цьони С.Ю.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення учасниківсправи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні2023року Житлово-будівельний кооператив №143 (далі «ЖБК №143») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому просив стягнути солідарно зі згаданих відповідачів 6724 грн. 21 коп. заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з 01.12.2018 року по 01.11.2021 року, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ЖБК №143, який діє на підставі статуту, створений виключно для управління, утримання і експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1 , у квартирі АДРЕСА_2 якого є зареєстрованими та проживають відповідачі. Станом на вересень 2023 року у відповідачів існує заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 6724 грн. 21 коп. за період з 01.12.2018 року по 01.11.2021 року,у зв`язку з чимЖБК №143звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення вказаної суми боргу, яку було задоволено. Однак, за заявою відповідачки ухвалою суду від 14.02.2022 року згаданий судовий наказ було скасовано, що стало підставою для звернення до суду про стягнення згаданого боргу в позовному провадженні (а.с. 2-5).

Оскаржуваним рішенням (згідно його резолютивної частини) позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьЖитлово-будівельного кооперативу № 143 2 890 грн.заборгованості по оплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій за період з 01.01.2021 року по 01.11.2021 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користьЖитлово-будівельного кооперативу № 143 по 576 грн. 79коп. понесених судових витрат зі сплати судового збору (а.с. 70-72).

Вищезгадане рішення оскаржила відповідачка ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на те, що ЖБК № 143 вже подавало до суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів боргу в розмірі 6724 грн. 21 коп., однак у подальшому ухвалою суду такий судовий наказ було скасовано.

Також звертає увагу на те, що інший співвідповідач, ОСОБА_2 , не є членом ЖБК, а тому вважає, що суд не вправі був стягувати заборгованість, яка є предметом позовних вимог, також і з нього (а.с. 62-68).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 березня 2024 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 113).

01 квітня 2024 року апелянт ОСОБА_1 ознайомилася зі всіма матеріалами справи в суді апеляційної інстанції (а.с. 123).

Заяв від сторін спору про проведення апеляційного розгляду справи з їх викликом до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4);

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- в апеляційній скарзі мають бути зазначені в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції (п.п. 5 і 6 частини 2 статті 356).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається (не заперечується) всіма учасниками справи (в тому числі і апелянтом) те, що відповідачка (апелянт) ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , що належить ЖБК № 143 (а.с. 9, 66, 69), і у цій квартирі є зареєстрованим та проживають 2 (дві) особи (а.с. 19), які і є відповідачами по даній справі.

Як стверджується матеріалами справи, на стадії розгляду справи судом першої інстанції відповідач ОСОБА_2 подав до суду свій Відзив на позовну заяву, у якому висловив свій погляд на заявлені до нього позовні вимоги (а.с. 63-65) і в оскаржуваному рішенні цим доводам дано ґрунтовну оцінку.

В той же час, відповідач ОСОБА_2 рішення суду по справі особисто сам не оскаржував.

В матеріалах справи також відсутні докази стосовно того, що відповідач ОСОБА_2 уповноважував на оскарження цього рішення відповідачку ОСОБА_1 .

За наведених обставин доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не вправі був стягувати заборгованість, яка є предметом позовних вимог, також і з відповідача ОСОБА_2 , до уваги прийматися не можуть.

Як також стверджується матеріалами справи, на стадії розгляду справи судом першої інстанції відповідачка ОСОБА_1 також подала до суду свій Відзив на позовну заяву, у якому наведені доводи, які за змістом ідентичні до доводів, які наведені нею і в апеляційній скарзі. Зокрема, відповідачка оспорює тарифи на утримання будинку, які застосовані ЖБК при нарахуванні оплати за утримання будинку та прибудинкової території, а також звертає увагу на те, що ЖБК № 143 вже зверталося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з утримання будинку, який судом було видано, однак у подальшому за заявою ОСОБА_1 скасовано (а.с. 22, 23, 50-54).

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачів, який долучено до позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог, практично весь спірний період (з 01.12.2018 року по 01.11.2021 року) відповідачі частково оплачували послуги по утриманню будинку та прибудинкової території (а.с. 20-21), однак Відзиви відповідачів на позовну заяву не містять жодних доводів (розрахунків тощо) стосовно оплати отриманих послуг саме в сплаченому ними розмірі.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачам щонайпізніше з грудня 2021 року відомо про претензії позивача до них з приводу розмірів оплати ними послуги з утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 22).

В мотивувальній частині оскаржуваного рішення наведено детальні та ґрунтовні мотиви відхилення доводів відповідачки ОСОБА_1 , наведених у поданому нею Відзиві на позовну заяву.

З урахуванням всіх вищенаведених обставин в їх сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ЖБК до відповідачів у повному обсязі, на чому наполягали останні у поданих ними до суду Відзивах на позовну заяву.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також не зазначено, в чомусаме полягає незаконність і (або) необґрунтованість оскаржуваного рішення по суті заявлених позивачем позовних вимог (які саме обставини та (чи) докази, що мають значення для справи, судом встановлені та (чи) оцінені неповно та (або) неправильно); які саме нові обставини і (або) докази підлягають встановленню, дослідженню чи оцінці в ході апеляційного розгляду справи тощо; так само, як у ній не наведено заперечень проти доказів та аргументів, використаних судом першої інстанції.

В той же час, матеріалами справи стверджується, що відповідачка (апелянт) ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи загального захворювання безтерміново (а.с. 83), а відтак вона у відповідності до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

З урахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користьЖБК № 143 576 грн. 79коп. судових витрат зі сплати судового збору підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відшкодування згаданих судових витрат за рахунок держави.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цьогоКодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року 3 028 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги простягнення з відповідачів 6724 грн. 21 коп. заборгованості по оплаті комунальних послуг.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 6724 грн. 21 коп., що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 6724 грн. 21 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьоїстатті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п. 4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу № 143 576 грн. 79коп. судових витрат скасувати і в цій частині ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Житлово-будівельного кооперативу № 143 (ЄДРПОУ 20848175) 576(п`ятсотсімдесят шість)грн.79коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині рішення Залізничного районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 20 травня 2024 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.