Рішення

від 21.05.2024 по справі 591/12087/23

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/12087/23

Провадження № 2/591/1923/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/12087/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестеф» про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 24.08.2023 перебуває у трудових відносинах з відповідачем. Не отримує від відповідача заробітної плати. 17.11.2023 та 02.12.2023 направив відповідачу листами заяву про звільнення за власним бажанням та виплату заробітної плати за період з 24.08.2023 по дату звільнення, листи були повернуті у зв`язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення. Зазначає, що у зв`язку із невиплатою заробітної плати та ігноруванням звернень відповідачем заподіяна позивачу моральна шкода. Через невиплату заробітної плати був вимушений взяти декілька кредитів, має прострочену заборгованість. Розмір моральної шкоди оцінює в 168050 грн.

Уточнивши позовні вимоги (а.с. 145), просить зобов`язати відповідача звільнити його з роботи з посади керівника підрозділу (робітника складу) за власним бажанням з дати 31 грудня 2023 року та розірвати усі трудові відносини з ним; зобов`язати ТОВ «Крестеф» виплатити заробітну плату за весь період його працевлаштування в даному товаристві починаючи з 24.08.2023 р. по грудень 2023 року включно у розмірі 30993,30 грн., стягнути з ТОВ «Крестеф» моральну шкоду у розмірі 168050,00 гривень.

Ухвалою суду від 02.02.2024 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання, витребувано докази. Ухвалою суду від 11.03.2024, 27.03.2024 витребувано докази.

У судове засідання сторони не з?явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с. 119). Від відповідача відзиву, інших заяв не надходило.

Враховуючи повторну неявку відповідача та відсутність відзиву на позовні вимоги, наявні підстави для заочного розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Крестеф», працює, за його твердженням, на посаді робітника складу з 24.08.2023.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізиичних осіб платників податків про суми виплачених доході та утриманих податків позивачу у серпні 2023 року позивачу відповідачем була виплачена заробітна плата в сумі 2191,30 грн. та утриманий з неї податок. У вересні грудні 2023 року виплачувалась заробітна плата в сумі 7200 грн. щомісячно та утримувався з неї податок (а.с . 120-121).

Відповідно до інформації з Реєстру застрахованих осіб відповідачу у 2023 році не нараховувались доходи від ТОВ «Крестеф» (код ЄДРПОУ 45081960)(а.с. 141).

17.11.2023 позивач направив засобами поштового зв`язку відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням та виплату заробітної плати за серпень листопад. Поштове відправлення було повернуто у зв`язку із закінченням терміну його зберігання (а.с. 96-97, 98)

02.12.2023 позивач направив засобами поштового зв`язку відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням та виплату заробітної плати за серпень грудень 2023 року. Поштове відправлення було повернуто у зв`язку із закінченням терміну його зберігання (а.с. 100-104).

Згіднозі ст.43Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У ч.1 ст.23 КЗпП України зазначено, що трудовий договір, крім іншого, може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повідомляв відповідача про бажання розірвати трудовий договір, однак відповідач не відреагував на його заяву та не звільнив позивача. За таких обставин, враховуючи право працівника на звільнення з роботи за власним бажанням, суд вважає, що позовні вимоги звільнити його з роботи з займаної посади за власним бажанням з 31 грудня 2023 року підлягають задоволенню.

Відносно вимоги про зобов`язання виплатити позивачу заробітну плату за період з 24.08.2023. по грудень 2023 року включно суд зазначає таке.

Відповідно достатті 115КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1ст.21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідачем не оспорюється та не надано відповідних доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що він фактично працював у відповідача. Ухвалою суду було витребувано у відповідача інформацію про суми нарахованої та виплаченої позивачеві заробітної плати за спірний період, однак вимоги ухвали не були виконані відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків відображена інформація про суми виплаченої заробітної плати позивачеві, однак відповідно до відомостей з Реєстру страхувальників заробітна плата відповідачем позивачу не нараховувалась.

Позивач заперечує виплату йому заробітної плати у період з 24.08.2023 по 31.12.2023.

Відповідач не надав доказів, які б спростовували це твердження, у тому числі на виконання ухвали суду про витребування доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем факту виплату позивачеві заробітної плати за період перебування позивача у трудових відносинах з ним. Відтак, вимоги про зобов`язання ТОВ «Крестеф» виплатити позивачу заробітну плату за період з 24.08.2023 р. по 31.12.2023 у розмірі 30993,30 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює у 168050 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1ст.1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст.237-1 КЗпП Україниу редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що відповідачем позивачу у зв`язку з у зв`язку з нерозглядом його заяви про звільнення з роботи та невиплатою заробітної плати була спричинена і моральна шкода: відповідачем було порушено чинне трудове законодавство, що привело до моральних страждань позивача, тому що погіршився його життєвий рівень і нормальні життєві зв`язки. Позивач змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідачем не наведено доводів, які б спростували позицію позивача з приводу заподіяння йому моральної шкоди. Суд вважає, що позовні вимоги позивача у частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню, але частковому.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення). Окрім того, судом враховується пов`язані з цим вимушені зміни в життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Суд враховує тривалість періоду, за який утворилась заборгованість із заробітної плати, розмір цієї заборгованості, тому виходячи з засад розумності та справедливості сума грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом у розмірі 5000грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в сумі 1073,60 грн. за вимогою про зобов`язання відповідача звільнити з роботи. Враховуючи задоволення позову у цій частині вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогою про зобов`язання виплатити йому заробітну плату. На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи задоволення цієї позовної вимоги, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 247, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестеф» про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крестеф» звільнити ОСОБА_1 з займаної роботи за власним бажанням (ч. 1 ст. 38 КЗпП України) з 31 грудня 2023 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крестеф» виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 24.08.2023 по 31.12.2023 у розмірі 30993,30 грн., за відрахуванням податків та зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестеф» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн., сплачений при зверненні до суду.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестеф» на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн..

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестеф», місцезнаходження: м. Львів, вул. Парсенківка?буд. 48, код ЄДРПОУ 45081960.

Повний текст рішення виготовлено 21.05.2024.

Суддя О.О. Ніколаєнко